Вказував, що він та його члени сім`ї проживають у службовій квартирі, яка призначена для тимчасового проживання,її службовий статус значно обмежує можливість нею володіти. При цьому, вінзгідно із законодавством має право на отримання житлового приміщення для постійного проживання.

26 травня 2021 року він звернувся до відповідача із заявою про подання Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харковадо Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення квартири

АДРЕСА_1 з числа службових. Протоколом № 4 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 09 червня 2021 року прийнято рішення про виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_1 із зняттям його з квартирного обліку.

Проте 17 червня 2021 року отримав відмову відповідача про виключення житла з числа службових з підстав того, що займана його родиною житлово площа не відповідає встановленій для даного насаленого пункту нормі забезпечення постійним житлом (8,3 кв.м на особу), що буде підставою для зняття з квартирного обліку.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року (після зміни територіальної підсудності справи розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22), позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення

з числа службових квартир Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова квартири АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовано тим, що питанням виключення житла з числа службового має вирішуватися Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, а не відповідачем, тому ухилення відповідача від звернення з клопотанням до міської ради порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .При цьому, відповідач не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має вислугу більше 20 років, перебуває на квартирному обліку в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Харкова, але постійного житла до цього часу не отримав, тому має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Також суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 22 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, провадження у справі закрити.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року клопотання

Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харковапро поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 636/3368/21 із Чугуївського міського суду Харківської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова мотивована тим, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, вказуючи,

що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року

у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32 цс 22) у пункті 82 дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної і такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

При цьому, вказує, що суди не врахували, що зазначений спір є

публічно-правовим, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, судові рішення ухвалені відповідно до діючому законодавству, фактичним обставинам справи та сталій судовій практиці. Вказує, що при розгляді справи суди керувалися існуючою сталою судовою практикою та чинним законодавством, а саме посилається на відповідну судову практику, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду, якими було визначено, що подібні судові спори відносяться до юрисдикції загальних судів.

Також зазначає, що у випадку скасування судових рішень буде порушено його права, принципи верховенства права та правової визначеності й ефективного захисту прав людини, що призведе до додаткових витрат його часу і матеріальних ресурсів, так як йому доведеться захищати своє право з початку і при обмежених можливостях в період воєнного часу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України,

що підтверджується копією довідки, є учасником бойових дій,

що підтверджується копією посвідчення та копією довідки, має загальний стаж військової служби 25 років, згідно копії витягу з послужного списку позивача та розрахунком, перебуває на квартирному обліку зі складом родини 4 особи з 10 листопада 2005 року у загальній черзі та з 18 грудня 2020 року першочергово, що підтверджується копією ордера та копією довідки, має право на зайняття службової квартири зі складом родини 4 особи,

що підтверджується копією ордера (а. с. 6-11).

Згідно з копії заяви 26 травня 2021 року ОСОБА_1 звертався до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харковаіз заявою про подання Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харковадо Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення квартири

АДРЕСА_1 з числа службових, проте 17 червня 2021 року отримав відмову з підстав того, що займана родиною ОСОБА_1 житлово площа не відповідає встановленій для даного насаленого пункту нормі забезпечення постійним житлом

Згідно з витягу з протоколу № 4 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 09 червня 2021 року вказано, що комісія прийняла рішення про виключення з числа службових квартиру

АДРЕСА_1 із зняттям її з квартирного обліку (а. с. 14).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг

(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Позивач у цій справі звернувся з позовом про визнання за ним право на виключення з числа службового житла - квартири

АДРЕСА_1 та зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартир відповідача вказаної службової квартири. Підставою для звернення з цим позовом стало те, що, як стверджує позивач, він має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання. Крім того, відповідач протиправно відмовив йому уподанні Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харковадо Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових, з підстав того, що займана його родиною житлово площа не відповідає встановленій для даного насаленого пункту нормі забезпечення постійним житлом, що буде підставою для зняття з квартирного обліку.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1- 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 Розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (z1020-18) ).

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини)(пункт 1 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями).

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Інструкціїз організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Розділу ІІІнструкціїз організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями у силу його особливого статусу, визначеного Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Соціальна гарантія, якої, як вважав позивач, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби.

Тому цей спір військовослужбовця щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачем військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32 цс 22) та постановах Верховного Суду: від 14 липня 2022 року у справі № 359/10656/18 (провадження № 61-11574 св 20), від 14 вересня 2022 року

у справа № 331/3641/21 (провадження № 61-5521 св 21), від 09 листопада

2022 року у справі № 336/4583/21 (провадження № 61-7337 св 22),

від 14 грудня 2022 року у справі № 389/3690/21 (провадження

№ 61-9563 св 22).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про те, що цей спір щодо реалізації ОСОБА_1, як військовослужбовцем, права на соціальну гарантію, яке, на його думку, порушено відповідачем, має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій вищезазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про можливість його розгляду у порядку цивільного судочинства.

Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративних судів.

Доводи відзиву ОСОБА_1 на касаційну скаргу про те, що при розгляді справи суди керувалися існуючою сталою судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, є безпідставними, так як на момент ухвалення постанови Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року вже існувала судова практика Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32 цс 22), яку суду апеляційної інстанції необхідно було застосувати. При цьому, Верховний Суд зазначає, що

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі

№ 755/10947/17-ц (провадження № 14-435 цс 18) роз`яснено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Посилання відзиву ОСОБА_1 на касаційну скаргу про те, що у разі скасування судових рішень буде порушено його право на судовий й ефективний захист, є безпідставними, так як закриття провадження у справі

у зв`язку з порушенням правил юрисдикції спору не є не порушення права на доступність до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18, провадження № 14-443 цс 19).

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених

статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України.

Закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі пункту 1 частини першої

статті 255 ЦПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі, то відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу,

є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, зокрема порядок його повернення, визначені Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (3674-17) (далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI).

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі

від 21 грудня 2022 року у справі № 345/1537/21, провадження № 14-41 цс 22.

Оскільки Верховний Суд закрив провадження у справі, сплачений

Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 632,00 грн, що підтверджується квитанцією

від 27 грудня 2022 року № 281, має бути компенсований за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141, 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова задовольнити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 22 листопада

2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 грудня

2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати, сплачені Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова за подання касаційної скарги у розмірі 3 632,00 грн (три тисячі шістсот тридцять дві грн 00 коп).

Роз`яснити ОСОБА_1, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення ОСОБА_1 може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.