розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Кожух О. А.,

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті", товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву ТОВ "Порше Мобіліті" мотивувало тим, що 04 вересня 2013 року між сторонами укладений кредитний договір № 50010465, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 157 431,98 грн, що еквівалентно 19 323,92 доларів США, та суму додаткового кредиту у розмірі 48 705,60 грн, що еквівалентно 5 978,35 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % річних, які відповідно до пункту 2.3. Загальних умов є змінними, із кінцевим терміном повернення кредиту - 15 вересня 2018 року, для купівлі автомобіля марки Volkswagen, модель Golf Variant VI, 2013 року виробництва.

Позивач указував, що всі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США.

06 січня 2016 року на адресу відповідача направлено вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50010465, якою позивач вимагав від відповідача дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, яка станом на дату направлення вимоги становила 244 636,07 грн. Указана вимога залишилася без реагування зі сторони відповідача.

Позивач вказував, що загальна заборгованість відповідача перед товариством за кредитним договором від 04 вересня 2013 року складається із:

- 88 457,24 грн - прострочена заборгованість за кредитом, яка в свою чергу складається із: 58 107,12 грн - сума простроченої заборгованості за сплату чергових платежів за кредитом; 4 953,06 грн - сума 3 % річних за час прострочення за кредитом; 25 397,06 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом;

- 251 666,41 грн - заборгованість із дострокового повернення кредиту, яка в свою чергу складається із: 191 260,42 грн - сума заборгованості за кредитом; 44 970,11 грн - сума заборгованості за процентами; 15 435,88 грн - 3 % річних за час прострочення за кредитом.

Окрім того, відповідно до пункту 8.2 Загальних умов у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту, визначеного статтею 3.3, позичальник сплачує товариству штраф у розмірі 20 % від суми кредиту. Відтак, відповідач має сплатити на користь товариства штраф у розмірі 31 486,40 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 04 травня 2018 року склала 371 610,05 грн.

За таких підстав, ТОВ "Порше Мобіліті" просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 04 вересня 2013 року № 50010465 у розмірі 371 610,05 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 17 червня 2020 року позов ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50010465 від 04 вересня 2013 року задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором від 04 вересня 2013 року № 50010465 у розмірі 340 123,65 грн, а також 18 830,91 грн, а всього: 358 954,56 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення вимог договору свої зобов`язання у частині погашення кредиту, згідно з розрахунком заборгованості, позичальник не виконує, відтак вимоги позивача ґрунтуються на законі та умовах чинного між сторонами договору, а тому підлягають задоволенню частково через те, що сума штрафу у розмірі 31 486,40 грн не підлягає стягненню у відповідності до вимог статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Воловецького районного суду від 17 червня 2020 року змінено, вкладено абзац другий резолютивної частини у такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором № 50010465 від 04 вересня 2013 року у розмірі 179 000 (сто сімдесят дев`ять тисяч) гривень 64 копійки, а також 7 684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 51 копійка, а всього - 186 684 (сто вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 51 копійка."

Решту рішення Воловецького районного суду від 17 червня 2020 року залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вимозі (повідомленню) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 04 листопада 2014 року, відповідно до якої товариство, керуючись пунктом 3.2. Загальних умов кредитування вимагало від відповідача достроково повернути суму кредиту у повному обсязі та заборгованість відповідно до умов договору, що разом станом на дату вимоги склало 179 000,64 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що товариство не мало правових підстав для нарахування процентів, передбачених умовами договору, після 04 листопада 2014 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 червня 2022 року ТОВ "Порше Мобіліті" через систему "Електронний суд" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 17 червня 2020 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17 червня 2022 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ "Порше Мобіліті" залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

28 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Воловецького районного суду Закарпатської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

01 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц (провадження № 61-2616св19), від 09 жовтня 2019 року у справі № 310/9979/15-ц (провадження № 61-24429св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 758/6565/16-ц (провадження № 61-19365св18), від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження № 61-47244св18).

Крім того, суд допустив порушення вимог частини третьої статті 83, частини шостої статті 95 ЦПК України, оскільки представник позивача ставив під сумнів поданий відповідачем доказ - копію вимоги від 04 листопада 2014 року та порядок її подачі суду (не разом з відзивом), а суд прийняв цю вимогу як належний доказ.

Заявник зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції не мотивована, не зрозуміло, чому суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення про стягнення саме такої суми коштів, вважає, що суд апеляційної інстанції переписав розмір заборгованості з вимоги від 04 листопада 2014 року, не здійснивши власного розрахунку.

Також вказує, що з постанови апеляційного суду не зрозуміло, чи вирішена вимога про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

08 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуваннями норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 вересня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50010465, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 157 431,98 грн, що є еквівалентом 19 323, 92 доларів США, та додатково кредитні кошти на підставі додаткової угоди від 04 вересня 2013 року у розмірі 48 705,60 грн, що є еквівалентом 5 978,35 доларів США, строком на 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,9 % річних на придбання автомобіля марки "Volkswagen Golf Variant", з кінцевим терміном повернення кредиту - 15 вересня 2018 року.

Договір між сторонами складають: цей кредитний договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту.

Відповідно до умов договору усі платежі повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США.

Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування (додаток до кредитного договору) передбачено, що розмір платежів, які підлягають сплаті позичальником на повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

У подальшому позичальник сплачує платежі на повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених товариством рахунків у гривні. При цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено в кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.

Відповідно до пункту 2.4 Загальних умов кредитування нарахування процентів відбувається щомісяця 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.

Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту.

Пунктом 2.5 Загальних умов кредитування визначено термін сплати процентів - одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до графіка погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Виходячи з наведених розрахунків, які зазначені у графіку погашення кредиту, усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування, із зазначенням у графіку еквіваленту щомісячного платежу в доларах США.

У пункті 9.5 Загальних умов кредитування сторонами погоджено, що підписуючи ці умови, позичальник підтверджує, що товариство належним чином ознайомило її із інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а також з правилами надання фінансових послуг, затверджених Товариством.

Крім цього, пунктом 8.2 Загальних умов кредитування встановлено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.

За змістом пунктів 3.2. та 3.2.1. Загальних умов кредитування передбачено право товариства достроково вимагати повернення кредиту та додаткового кредиту у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць.

Відповідач не виконувала належним чином умови кредитного договору, у результаті чого допустила заборгованість станом на 04 травня 2018 року у сумі 371 610,05 грн, із яких:

- прострочена заборгованість - 88 457,24 грн, із яких: 58 107,12 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитом, 4 953,06 грн - 3% річних за час прострочення за кредитом; 35 397,06 грн - інфляційні втрати за час прострочення;

- 251 666, 41 грн - заборгованість з дострокового повернення кредиту, із яких: 191 260, 42 грн - заборгованості за кредитом, 44 970,11 грн - заборгованості за процентами; 15 435,88 грн - 3 % річних за час прострочення за кредитом, та штраф - 31 486,40 грн.

04 листопада 2014 року товариство направило ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50010465, згідно з якою кредитор на підставі пункту 3.2 Загальних умов кредитування вимагав повернути достроково суму кредиту у повному обсязі та заборгованість відповідно до умов договору про дострокове повернення невиплаченої суми кредиту, що становить на поточну дату - 179 000,64 грн, із яких: дострокове повернення невиплаченої суми кредиту- 116 303,17 грн; несплачені чергові платежі - 12 217,87 грн; штрафні санкції відповідно до статті 8.3 договору - 430,65 грн; штраф за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту - 50048,95 грн.

06 січня 2016 року товариство направило ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50010465, згідно з якою кредитор на підставі пункту 3.2 Загальних умов кредитування, вимагав повернути достроково суму кредиту у повному обсязі та заборгованість відповідно до умов договору про дострокове повернення невиплаченої суми кредиту, що становить 244 636,07 грн та складається із: дострокове повернення невиплаченої суми кредиту, що станом на поточну дату становить еквівалент 7 306,43 доларів США і відповідно становить - 173 893,03 грн; несплачені чергові платежі - 58 107,12 грн; штрафні санкції відповідно до статті 8.3 договору - 9 635,92 грн; вартість послуг, пов`язаних з погашенням та обслуговуванням кредиту - 3 000,00 грн.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 21 червня 2019 року у справі № 300/368/19, що набрало законної сили 21 червня 2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 є вимушено переселеною особою у 2014 році з окупованої території Луганської області України внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частини території Донецької та Луганської області України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ "Порше Мобіліті" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційної інстанцій в повній мірі не відповідає.

Щодо стягнення заборгованості за кредитом

Відповідно до статей 525- 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Порше Мобіліті" надіслало ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) від 04 листопада 2014 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором за № 50011394, якою ТОВ "Порше Мобіліті" вимагало від неї дострокового повернення суми кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, яка станом на поточну дату складала 179 000,64 грн, із яких:

- дострокове повернення невиплаченої суми кредиту - 116 303,17 грн;

- несплачені чергові платежі (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу) - 12 217,87 грн;

- штрафні санкції відповідно до статті 8.3 договору - 430,65 грн;

- штраф за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту - 50 4048,95 грн.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18)).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що першу досудову вимогу позивач пред`явив позичальнику 04 листопада 2014 року. Отже, з урахуванням зміни строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором, позивач втратив право на нарахування процентів та штрафних санкцій з 05 листопада 2014 року.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що після направлення 04 листопада 2014 року позичальнику вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, кредитор ТОВ "Порше Мобіліті" втратив право нараховувати проценти за кредитом, починаючи з 05 листопада 2014 року, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягала сума неповернутого кредиту та процентів, нарахованих до 05 листопада 2014 року, а саме: 116 303,17 грн - дострокове повернення невиплаченої суми кредиту; 12 217,87 грн - несплачені чергові платежі (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася Антитерористична операція.

Отже, колегія суддів вважає за потрібне вказати, що суд апеляційної інстанції, стягуючи суму заборгованості, яка утворилася станом на 04 листопада 2014 року, не звернув увагу на те, що позивач безпідставно включив до розрахунку заборгованості штрафні санкції, передбачені пунктом 8.3 загальних умов кредитування - 430,65 грн та штраф за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту - 50 048,95 грн, оскільки ОСОБА_1, згідно з рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 21 червня 2019 року у справі № 300/368/19, що набрало законної сили 21 червня 2019 року, є вимушено переселеною особою у 2014 році з окупованої території Луганської області України внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частини території Донецької та Луганської області України, тобто на неї розповсюджується положення статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" підлягає стягненню сума заборгованості, яка утворилась на день пред`явлення дострокової вимоги з повернення суми кредиту (04 листопада 2014 року), що складається з суми неповернутого кредиту та несплачених чергових платежів (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу), а саме: 116 303,17 грн - дострокове повернення невиплаченої суми кредиту; 12 217,87 грн - несплачені чергові платежі (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу).

Отже, змінюючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції фактично дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості, яка утворилася станом на 04 листопада 2014 року та про яку у своїй достроковій вимозі заявив кредитор.

Також апеляційний суд вірно залишив без змін рішення суду першої інстанції в тій частині, що на позичальника розповсюджується положення статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", в зв`язку з чим не підлягають стягненню штрафні санкції.

Однак при цьому суд апеляційної інстанції не навів у своєму судовому рішенні зрозумілий розрахунок суми, що підлягає стягненню, в зв`язку з чим помилився у визначенні розміру суми заборгованості, яка підлягала стягненню на користь позивача.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не навів розрахунок, на підставі якого стягнув суму заборгованості, заслуговують на увагу.

Тому постанова апеляційного суду в частині визначення суми стягнення заборгованості підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 04 вересня 2013 року № 50010465 у розмірі 128 521,04 грн, із яких: 116 303,17 грн - дострокове повернення невиплаченої суми кредиту; 12 217,87 грн - несплачені чергові платежі (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу).

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги доказ, поданий відповідачем з порушенням вимог статті 95 ЦПК України, а саме вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитом від 04 листопада 2014 року, не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог частини другої статті 89 ЦПК України, надав оцінку цьому доказу у сукупності з іншими поданими сторонами доказами, зокрема розрахунком заборгованості, умовами кредитного договору і дійшов обґрунтованого висновку про те, що кредитор саме 04 листопада 2014 року надіслав позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту, чим змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним між сторонами.

Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних

Касаційна скарга містить доводи про те, що постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення спору про застосування статті 625 ЦК України не мотивована. Заявнику не зрозуміло, який розмір інфляційних втрат та 3 % річних стягнуто з позичальника на його користь.

Так, змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції у частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позичальник порушила умови кредитного договору, і після пред`явлення до неї вимоги про погашення заборгованості у повному обсязі має нести відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Тобто сплатити на користь ТОВ "Порше Мобіліті" 3 % річних та інфляційні втрати.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Щодо нарахування інфляційних втрат

Частина друга статті 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку не застосовується (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до умов договору (пункт 1.3.1 Загальних умов кредитування, що є додатком до кредитного договору) розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено в кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.

За таких обставин, постанову суду апеляційної інстанції у частині стягнення інфляційних втрат слід скасувати, а у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо нарахування трьох відсотків річних

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виклав його резолютивну частину у такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором № 50010465 від 04 вересня 2013 року у розмірі 179 000 (сто сімдесят дев`ять тисяч) гривень 64 копійки, а також 7 684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 51 копійка, а всього - 186 684 (сто вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 51 копійка.".

Суму заборгованості 179 000,64 грн апеляційний суд взяв із дострокової вимоги від 04 листопада 2014 року, не звернувши уваги, що вказана сума включає не лише суму неповерненого кредиту та несплачених чергових платежів, а й штрафні санкції, чому вже зроблено аналіз у даній постанові, а мотиви відмови у стягненні штрафних санкцій зазначені вище.

Також апеляційний суд не навів мотивів, з яких з відповідача підлягала стягненню сума у розмірі 7 684,51 грн (відповідальність за порушення грошового зобов`язання), що є порушенням вимог статті 263 ЦПК України.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості розміру 3% річних колегія суддів до уваги не бере, оскільки у ньому не враховано, що період нарахування розпочинається з 05 листопада 2014 року, бо вимогу про дострокове стягнення позичальнику пред`явлено 04 листопада 2014 року, а нарахування слід проводити на суми чергових платежів, які складаються із прострочених відсотків та простроченої суми основного боргу у розмірі 5 895,67 грн, із яких: 2 846,98 грн - за жовтень 2014 року, 3 048,69 грн - за чотири дні листопада 2014 року (а.с. 41 том 1).

Розмір 3 % річних від простроченої заборгованості за основним кредитом і процентами обраховується за формулою: сума заборгованості помножено на 3 % річних розділити на 365 днів (у році) помножити на кількість днів прострочення. Тобто:

- з 16 жовтня 2014 року (початок прострочення) по 04 травня 2018 року (дата розрахунку, наданого самим позивачем) прострочення становить 1 297 днів, вираховуємо 3% річних з суми 2 846,98 грн (несплата (частково) щомісячного платежу за жовтень 2014 року), що становить: 2 846,98 грн х 3% : 365 днів х 1297 днів прострочки = 303,50 грн,

- з 01 листопада 2014 року (початок прострочення) по 04 травня 2018 року (дата розрахунку, наданого самим позивачем) прострочення становить 1 266 днів, вираховуємо 3 % річних з суми 406,49 грн (3 048,69 грн:30 днів*4дня) (частина несплаченого щомісячного платежу за 4 дні за період з 01 по 04 листопада 2014 року), що становить: 406,49 грн х 3% : 365 днів х 1266 днів прострочки = 42,30грн.

Таким чином, розмір 3% річних від простроченої заборгованості за основним кредитом і процентами становить:

303,50 грн + 42,30 грн = 345,80 грн.

Ураховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення 3 % річних у розмірі 345,80 грн, виходячи з періоду розрахунку, зазначеного ТОВ "Порше Мобіліті" в уточненій позовній заяві (а саме до 04 травня 2018 року).

Таким чином, суд касаційної інстанції бере до уваги доводи касаційної скарги щодо невмотивованості судового рішення апеляційної інстанції щодо вирішення позову у частині стягнення з позичальника 3 % річних та інфляційних втрат, та вважає за необхідне стягнути 3% річних у розмірі 345,80 грн, а у стягненні інфляційних втрат відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню у частині зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції та у частині мотивів такої зміни, з прийняттям постанови про часткове задоволення позову, а саме:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором від 04 вересня 2013 року № 50010465 у розмірі 128 521,04 грн, із яких: 116 303,17 грн - дострокове повернення невиплаченої суми кредиту; 12 217,87 грн - несплачені чергові платежі (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу), та 3 % річних у розмірі 345,80 грн.

У задоволенні позову ТОВ "Порше Мобіліті" у частині стягнення інфляційних втрат відмовити.

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції (якою в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін) слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом "в" частини четвертої статті 416 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати, понесені у суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що хоча касаційна скарга і задоволена частково, однак касаційним судом перераховано розмір суми стягнення з відповідача, і фактично сума стягнення зменшена, то з відповідача на користь заявника ТОВ "Порше Мобіліті" не підлягає стягненню судовий збір за подачу касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року у частині зміни рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 17 червня 2020 року скасувати.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором від 04 вересня 2013 року № 50010465 у розмірі 128 521,04 грн, із яких: 116 303,17 грн - дострокове повернення невиплаченої суми кредиту; 12 217,87 грн - несплачені чергові платежі (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу) та три проценти річних у розмірі 345,80 грн.