розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року в складі судді Логвіненка Т. Г. та постанову Луганського апеляційного суду від 29 липня 2021 року в складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Кострицького В. В., Луганської В. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з дня набрання рішенням законної сили.

На обґрунтування позову зазначав, що він є сином ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24 лютого 2010 року його батько склав заповіт, яким заповів йому земельну ділянку, розташовану в межах Бондарівської сільської ради, згідно Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ- ЛГ № 027638 та № 027610, виданих Бондарівською сільською радою на підставі рішення від 09 червня 2000 року № 11/3 і зареєстрованих в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю 15 листопада 2000 року за № 27 і № 28.

10 травня 2019 року він звернувся до Марківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, але йому було відмовлено у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Цей строк був пропущений з поважних причин. Він був дуже стурбований смертю батька, довго не зміг прийти до тями, на поховання батька було затрачено грошові кошти, які він взяв у борг. Тільки розрахувавшись з боргом він зміг звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Надано ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом трьох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що йому не було відомо про наявність заповіту на його ім`я, на момент відкриття спадщини він проживав окремо від спадкодавця.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Марківського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року і постанову Луганського апеляційного суду від 29 липня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 362/3992/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначав про необізнаність щодо наявності заповіту батька, в ході судового розгляду підстави позову не змінював. Лише на стадії судових дебатів представник позивача послалася на необізнаність позивача про наявність заповіту як на підставу позову.

Суди не врахували, що ОСОБА_1 мав право на спадкування після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець за законом першої черги незалежно від наявності заповіту на його ім`я, тому відсутні об`єктивні підстави для поновлення йому строку для прийняття спадщини.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Марківського районного суду Луганської області.

29 вересня 2021 року справа № 417/1203/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який є батьком сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2

24 лютого 2010 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Бондарівської ради Марківського району Луганської області Ріпкою Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 21, згідно з яким заповів ОСОБА_1 земельні ділянки, розташовані в межах Бондарівської сільської ради згідно Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛГ № 027638 та № 027610, виданих Бондарівською сільською радою на підставі рішення від 09 червня 2000 року № 11/3 і зареєстрованих в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю 15 листопада 2000 року за № 27 і № 28.

Постановою державного нотаріуса Марківської державної нотаріальної контори Ченакал О. Є. від 10 травня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки він в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подав, разом зі спадкодавцем на день смерті не проживав.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 серпня 2012 року, виданого державним нотаріусом Марківської державної нотаріальної контори Ченакалом О. Є., спадкоємцем майна ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_2 .. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1, суди виходили з того, що необізнаність про наявність заповіту на його ім`я є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів з огляду на наступне.

Як встановлено судами, позивач є сином померлого ОСОБА_3, тобто спадкоємцем першої черги. Відтак, незалежно від наявності заповіту на його ім`я, він у випадку, якщо бажав би прийняти спадщину після смерті батька, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Проте, така заява позивачем у шестимісячний строк подана не була.

Таким чином, суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову з вищенаведених обставин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на наведене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Марківського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 29 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.