відповідачі: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олефіренко Катерина Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

Описова частина

Історія справи

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М., у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М. від 20 грудня 2017 року, індексний номер 38857146, про державну реєстрацію іпотеки квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М. від 20 грудня 2017 року, індексний номер 38857079, про державну реєстрацію заборони на вказану квартиру.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у липні 2016 року він придбав квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 липня 2016 року, укладеного з ТОВ "ФК "ІНВЕСТ ГАРАНТ АКТИВ", та зареєстрованого в реєстрі за № 978.

Цього ж дня 08 липня 2016 року право власності за позивачем було зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савчук О. А., рішення про державну реєстрацію № 30389602.

Вказує, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу квартири жодних обтяжень у відповідному державному реєстрі не було.

Водночас, 20 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М. було здійснено реєстраційні дії відносно квартири позивача, а саме: державна реєстрація іпотеки квартири, державна реєстрація заборони на вказану квартиру.

Вказані реєстраційні дії, на думку позивача, були проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М. неправомірно, з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та Закону України "Про іпотеку" (898-15) , а тому повинні бути визнані протиправними та скасовані.

Позивач послався на те, що заяву про державну реєстрацію іпотеки та заборони було подано ПАТ АБ "Укргазбанк", щодо майна ПАТ "АК "Укртранс", який, ймовірно, був попереднім власником спірної квартири.

Разом з тим, ОСОБА_1 не купував квартиру у ПАТ "АК "Укртранс", а придбав її у ТОВ "ФК "ІНВЕСТ ГАРАНТ АКТИВ".

Також позивач зазначив, що з ПАТ АБ "Укргазбанк" він не мав жодних правовідносин.

В подальшому позивачу стало відомо, що 01 липня 2019 року державним реєстратором КП "Реєстраційне бюро" Мороз Д. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47571113, відповідно до якого 01 липня 2019 року право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за ТОВ "Ріо Фін", номер запису у реєстрі 32200496.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову від 06 листопада 2019 року, позивач просив суд:

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М. від 20 грудня 2017 року, індексний номер 38857146, про державну реєстрацію іпотеки квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М. від 20 грудня 2017 року, індексний номер 38857079, про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 24056551 від 20 грудня 2017 року про іпотеку квартири АДРЕСА_1 ;

- скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 24056632 від 20 грудня 2017 року про обтяження квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: ПАТ АБ "Укргазбанк", ТОВ "Ріо Фін".

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2021 року провадження у справі закрито на піставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Боримської І. О. оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником Боримською І. О., задоволено.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що помилковими є висновки суду першої інстанції стосовно того, що ця справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 28 листопада 2008 року між ПАТ "АК "Укртранс" та ПАТ "АКБ "Київ", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. за реєстровим номером 3622, а також договорів про внесення змін до іпотечного договору, у цій справі не заявлено. Разом із тим, предметом спору у цій справі є оскарження рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 20 грудня 2017 року № 38857146 та № 38857079, прийнятих щодо квартири, яка належить на праві приватної власності позивачеві.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

05 вересня 2022 року ПАТ АБ "Укргазбанк" через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року, в якій просило оскаржену постанову скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

23 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

29 вересня 2004 року між АКБ "Київ" та ВАТ "АК "Укртранс" укладено договір № 25/04 про відкриття відкличної кредитної лінії (далі - Договір). В подальшому до вказаного договору були внесені зміни та доповнення шляхом укладення додаткових угод.

28 листопада 2008 року між АКБ "Київ" та ВАТ "АК "Укртранс" укладено іпотечний договір, за яким забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з договору від 29 вересня 2004 року № 25/04 про відкриття відкличної кредитної лінії, усіх змін та доповнень до нього, в тому числі додаткових угод від 30 вересня 2004 року № 1, від 10 січня 2005 року № 2, від 15 лютого 2005 року № 3, від 23 березня 2005 року № 4, від 22 червня 2005 року № 5, від 04 липня 2005 року № 6, від 21 червня 2006 року № 7, від 13 лютого 2007 року № 8, від 25 вересня 2007 року № 9, від 08 жовтня 2008 року № 10.

Вказаний іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. та зареєстровано в реєстрі за № 3622.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки (індексний номер витягу: 157114246 від 21 лютого 2019 року) приватним нотаріусом Олефіренко К. М. 20 грудня 2017 року зареєстровано іпотечний договір (номер запису про іпотеку: 24056551), серія та номер: 3622, виданий 28 листопада 2008 року, видавник: приватний нотаріус Голубнича О. В.

Відповідно до витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (індексний номер витягу: 157128104 від 21 лютого 2019 року) приватним нотаріусом Олефіренко К. М. 20 грудня 2017 року зареєстровано обтяження (номер запису про обтяження: 24056632) на підставі іпотечного договору, серія та номер: 3622, виданий 28 листопада 2008 року, видавник: приватний нотаріус Голубнича О. В.

19 червня 2015 року ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ АБ "Укргазбанк" уклади договір про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку.

Згідно акту приймання-передачі активів та зобов`язань від 19 червня 2015 року ПАТ "АКБ "Київ" здійснив передачу ПАТ АБ "Укргазбанк" активів неплатоспроможного банку та прав вимоги за договорами забезпечення.

19 червня 2015 року ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ АБ "Укргазбанк" уклали договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави.

20 лютого 2019 року ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Реверс Інвест" уклали договір факторингу (відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 вказаного договору відступається право грошової вимоги, яке виникло на підставі договорів, укладених між ПАТ "АКБ "Київ" (АБ "Укргазбанк" є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та АБ "Укргазбанк" 19 червня 2015 року) та ВАТ "АК Укртранс", правонаступником якого є ПАТ "АК "Укртранс".

30 квітня 2019 року між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" та ТОВ "РІО ФІН" укладено договір № 30/04 факторингу (відступлення права грошової вимоги) та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

За цими договорами відступається:

- право вимоги, яке виникло на підставі договорів, укладених між АКБ "Київ" та ВАТ "АК "Укртранс", зокрема договору № 25/04 від 29 вересня 2004 року про відкриття відкличної кредитної лінії (з урахуванням змін та доповнень);

- всі права та обов`язки іпотекодержателя за укладеним 28 листопада 2008 року між АКБ "Київ" та ВАТ "АК "Укртранс" іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В., за реєстровим № 3622.

08 липня 2016 року між ТОВ "ФК "ІНВЕСТ ГАРАНТ АКТИВ" та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.5. вказаного договору відсутність заборони відчуження або арешту майна, а також відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою та відсутність обтяження стосовно продавця перевірено шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі

№ 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

За змістом частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості (частина перша статті 575 ЦК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

Із матеріалів справи, що є предметом касаційного перегляду, вбачається, що спір виник щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства за правилами ГПК України (1798-12) .

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.