розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року в складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року в складі колегії суддів: Іванченко М. М., Коцюрби О. П., Болотова Є. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:

виділити їй в натурі 27/36 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на виділене нерухоме майно, як окремий об`єкт з самостійним виходом, припинивши при цьому право спільної часткової власності, якщо виділ зробити (переобладнати) технічно можливо при необхідності з незначними відступами від ідеальних часток, зі сплатою компенсації тому власнику, ідеальна частка якого зменшується, а якщо виділ в натурі технічно неможливий, то встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) в цьому будинку, з залишенням в разі необхідності окремих підсобних приміщень в загальному користуванні учасників спільної часткової власності;

скасувати право власності ОСОБА_2 на 3/8 частин земельної ділянки, площею 0,592 га, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори Яхно М. Є. 14 лютого 2017 року;

визнати нечинним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 лютого 2017 року, зареєстроване в реєстрі за № 2-172;

визнати нечинним номер запису про право власності 19002776 від 14 лютого 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1172006632224;

визнати нечинним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 лютого 2017 року, видане їй на 3/8 частин земельної ділянки, зареєстроване державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори Яхно М. С. 14 лютого 2017 року;

визнати за нею право власності на 27/36 ідеальні частки земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 ;

залишити за ОСОБА_2 право власності на 9/36 ідеальні частки вказаної земельної ділянки;

провести між ними поділ в натурі цієї земельної ділянки, площею 0,592 га, відповідно до часток у будинковолодінні, а при необхідності з незначними відступами від ідеальних часток, зі сплатою компенсації тому власнику, ідеальна частка якого зменшується, а неможливості такого поділу - встановити порядок користуванню даною земельною ділянкою, враховуючи здійснений поділ будинку в натурі, архітектурно-будівельні, санітарні чи протипожежні норми і правила.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач є власником 9/36 часток житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 . Власником 27/36 часток цього будинку була їхня мати - ОСОБА_3 .

У 2008 року відповідач та ОСОБА_3 отримали державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,592 га, на якій розташований будинок, згідно з яким відповідач отримав у власність 9/36 часток земельної ділянки, а ОСОБА_3 - 27/36 часток.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Вона, як спадкоємиця за заповітом, отримала в спадщину 27/36 часток житлового будинку.

Оскільки належна ОСОБА_3 частина земельної ділянки не була охоплена заповітом, вона та відповідач, як спадкоємці за законом, успадкували її в рівних частках, а саме по 3/8 частці, про що їм видані відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом.

Після оформлення спадкових прав вона вирішила зареєструвати в будинку свою дочку та онука, однак відповідач як співвласник будинку згоди не надає. У добровільному порядку здійснити поділ будинку та земельної ділянки відповідно до розміру їх часток відмовився. Крім того, відповідач здійснює самочинне перепланування будинку, чим порушує її права як співвласника.

Також зазначала, що отримавши у спадщину 27/36 часток житлового будинку, до неї на підставі частини першої статті 120 ЗК України перейшло й право власності на частину земельної ділянки, на якій цей будинок розташований, у тому ж розмірі, що належав спадкодавцю, тобто 27/36 часток, тому підстав для спадкування цієї частки земельної ділянки за законом не було.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року, позов задоволено частково.

Виділено в натурі та визнано право власності на 27/36 частини (або 3/4) за ОСОБА_1 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: перший поверх: кухня (приміщення 1) загальною площею 14,6 кв.м; комора (приміщення 2) загальною площею 5,4 кв.м; санвузол (приміщення 3) загальною площею 4,2 кв.м; житлова кімната (приміщення 4) загальною площею 6,4 кв.м; житлова кімната (приміщення 6) загальною площею 18,6 кв.м; житлова кімната (приміщення 7) загальною площею 11,7 кв.м; коридор (приміщення 8) загальною площею 5,5 кв.м; Мансарда: коридор (приміщення І) загальною площею 6,3 кв.м; коридор (приміщення II) загальною площею 14,1 кв.м; веранда (приміщення VI) загальною площею 15,3 кв.м. Всього площа 102,1 кв.м.

Виділено в натурі та визнано право власності на 9/36 частини (або 1/4) за ОСОБА_2 на цей житловий будинок, а саме: перший поверх: житлова кімната (приміщення 5) загальною площею 12,5 кв.м; мансарда: неопалюване приміщення (приміщення III) загальною площею 14,8 кв.м; коридор (приміщення IV) загальною площею 5,3 кв.м; неопалюване приміщення (приміщення V) загальною площею 16,6 кв.м. Всього площа 49,2 кв.м.

У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено наступні споруди: ворота з хвірткою (№ 3); ворота з хвірткою (№ 4); огорожа (№ 5).

Для розподілу приміщень житлового будинку в представленому варіанті, який виключає спільне користування приміщеннями будинку, рекомендується виконати наступні переобладнання в житловому будинку: влаштувати вхідний тепловий тамбур до приміщення №1-5 з площею 12,5 кв.м глибиною не менше 1,4 м для квартири АДРЕСА_2 (п. 2.13 ДБН В.2.2-15-2005); заложити дверний отвір між приміщенням № 1-5 та приміщенням № 1-8. 3; влаштувати сходи на мансарду з приміщення № 1-5 в приміщення № ІІІ; заложити дверний отвір між приміщенням № ІV та приміщенням № ІІ. При відповідних технічних умовах технічно можлива і економічно доцільна розробка проекту опалення для квартири АДРЕСА_2 ; розробка проекту влаштовування водопостачання і каналізації для квартири АДРЕСА_2 .

Припинено право спільної часткової власності сторін на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за проведення розподілу житлового будинку в розмірі 600,00 грн.

У решті вимог позову відмовлено.

Задовольняючи позов в частині виділу часток житлового будинку, суд першої інстанції виходив з технічної можливості такого виділу, що підтверджено висновком експерта, а також відсутності заперечень сторін щодо розподілу житлового будинку згідно з першим варіантом, запропонованим експертом.

Водночас підстав для задоволення позовних вимог про визнання нечинними свідоцтв про право на спадщину за законом та інших вимог, що стосуються земельної ділянки, суди не встановили, оскільки спірна земельна ділянка не охоплювалась заповітом ОСОБА_3, свідоцтва видані на підставі державного акта на право власності на землю, вимоги про визнання недійсним якого позивач не заявляє.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

17 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування права власності на частки земельної ділянки, скасування запису про право власності, визнання права власності на частку земельної ділянки та її поділ скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року в справі № 6-2цс15, від 23 грудня 2015 року в справі № 2-244цс15, від 12 жовтня 2016 року в справі № 6-2225цс16, від 05 липня 2017 року в справі № 127/3494/14-ц, постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 686/9580/16, від 21 листопада 2018 року в справі № 341/363/16-ц, від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16, від 31 жовтня 2019 року в справі № 235/6657/16-ц, від 18 грудня 2019 року в справі № 309/2376/15-ц, від 26 грудня 2019 року в справі № 364/515/19, від 16 березня 2020 року в справі № 675/2372/16-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення статті 120 ЗК України, статей 377, 1225 ЦК України, згідно з якими до неї, як до спадкоємиці 27/36 часток житлового будинку, перейшло право власності на земельну ділянку, яка необхідна для його обслуговування.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог про виділ часток житлового будинку в касаційному порядку не оскаржуються, тому в цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

25 березня 2021 року справа № 369/41/18 надійшла до Верховного Суду.

Представник відповідача ОСОБА_4 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що відповідно до договору дарування від 01 лютого 1991 року ОСОБА_2 належить на праві власності 9/36 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 липня 1992 року ОСОБА_3 належало на праві власності 27/36 часток цього будинку.

17 жовтня 2006 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким заповіла належні їй на праві власності 27/36 часток будинку своїй дочці - ОСОБА_1

24 січня 2008 року на ім`я ОСОБА_3 видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 818123, відповідно до якого вона є власником 9/36 часток земельної ділянки площею 0,0592 га, розташованої на АДРЕСА_1, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, а відповідач ОСОБА_2 - власником 9/36 часток цієї земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

14 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 27/36 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Також 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3, видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 від 27/36 часток земельної ділянки (що дорівнює 3/8 частки), розташованої на АДРЕСА_1 .

На підставі цих свідоцтв проведено державну реєстрацію права власності на 3/8 частки земельної ділянки за кожною із сторін.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною першою статті 120 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вказані норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудовних будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Статтею 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 675/2372/16-ц.

У цій справі суди встановили, що на спірній земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями, 27/36 часток якого позивач успадкувала за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Заповіту щодо розпорядження належною їй часткою земельної ділянки ОСОБА_3 не складала.

Отже, оскільки земельна ділянка призначена саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, до позивача, як спадкоємиці 27/36 часток будинковолодіння, перейшло й право власності на 27/36 часток земельної ділянки, які були виділені спадкодавиці для їх будівництва та обслуговування.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, що стосуються земельної ділянки, суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не врахував, що спірні 27/36 часток земельної ділянки перейшли у власність позивача і не могли бути предметом спадкування за законом, тому дійшов до передчасного висновку про відсутність підстав для визнання недійсними оскаржуваних свідоцтв про право на спадщину за законом.

Відповідно передчасними є й висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування реєстрації права власності, визнання права власності та поділ земельної ділянки, оскільки такі висновки зроблені судом без урахування наведених вище обставин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині та передачі справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить урахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нечинними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування права власності на частки земельної ділянки, скасування запису про право власності, визнання права власності на частку земельної ділянки та її поділ скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.