У порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 75,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1527579412104) та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0483 га, кадастровий номер 12104000000:01:001:0239 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-земельної ділянки: 120156658), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 75,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1527579412104) та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0483 га, кадастровий номер 12104000000:01:001:0239 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-земельної ділянки: 120156658), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 193 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний будинок та спірна земельна ділянка були придбані під час перебування у шлюбі сторін у справі є спільним майном подружжя. ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві запропонувала поділ майна подружжя шляхом визнання за нею права власності на спірний будинок та передачі їй та дітям подружжя у користування, натомість залишивши автомобіль та побутову техніку ОСОБА_1 . Суд вважає цей варіант поділу не відповідає принципу розумності, оскільки у цьому будинку проживає ОСОБА_1, іншого місця проживання останній немає, доказів іншого суду не надано. Втрата житла на думку суду не відповідає загальній необхідності та не є співрозмірним із іншим майном подружжя, яке визначається не тільки в його вартості. Підстав для відступу від рівності часток подружжя, суд також не вбачає, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що мають істотне значення, зокрема проживання дітей з матір`ю не є підставою для збільшення частки у маній одному з подружжя. Тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року у складі судді: Багбая Є. Д., заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бєліка А. С. про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 45 000 грн.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 дійсно поніс судові витрати на сплату правничої допомоги в розмірі 45 000 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 26/01-22 та договором про надання правової допомоги № 05/07-22 від 05 липня 2022 року, квитанціями від 26 січня 2022 року на суму 30 000 грн та від 05 липня 2022 року на суму 15 000 грн і актом виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 26 січня 2022 року № 26/01-22 та 05 липня 2022 року № 05/07-22 від 18 серпня 2022 року на суму 45 000 грн. З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач у зв`язку із розглядом справи, підтверджений відповідними доказами у справі, то з відповідача слід стягнути судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 серпня 2022 року залишено без змін.

Додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 2 500 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний будинок та спірна земельна ділянка, які були придбані під час перебування сторін у шлюбі, є спільним майном подружжя. Запропонований ОСОБА_2 варіант поділу не відповідає принципу розумності, оскільки в даному будинку проживає ОСОБА_1, іншого місця проживання останній немає, доказів іншого суду не надано. Втрата житла не відповідає загальній необхідності та не є співрозмірним із іншим майном подружжя, яке визначається не тільки в його вартості. Підстав для відступу від рівності часток подружжя немає, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що мають істотне значення, зокрема проживання дітей з матір`ю не є підставою для збільшення частки у майні одному з подружжя.

Апеляційний суд зазначив, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Бєлік А. С., який діє в інтересах ОСОБА_1, надав: договір про надання правової допомоги № 26/01-22 та договір про надання правової допомоги № 05/07-22 від 05 липня 2022 року (а. с. 206, 207); квитанції до прибуткового касового ордеру від 26 січня 2022 року на суму 30 000 грн та від 05 липня 2022 року на суму 15 000 грн (а. с. 208); акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 26 січня 2022 року № 26/01-22 та 05 липня 2022 року № 05/07-22 від 18 серпня 2022 року на суму 45 000 грн (а. с. 209). Зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції. Проте зазначений позивачем за первісним позовом розмір гонорару у 45 000 грн, визначений його представником - адвокатом, зважаючи на складність справи, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, неспівмірні та недоведені. При обґрунтуванні розміру гонорару у 45 000 грн та інших витрат, які на думку позивача за первісним позовом виникли під час реалізації договору про надання правничої допомоги, позивач не надав суду конкретних розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Інформація, яка міститься в акті виконаних робіт від 18 серпня 2022 року, не може вважатись належним розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погодилася із доводами апеляційної скарги про неспівмірність заявлених позивачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. З урахуванням складності справи, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. При визначенні суми відшкодування суд врахував критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Апеляційний суд зазначив, що Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде зменшення розміру витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, до 2 500 грн. Таким чином, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем за первісним позовом на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, виходячи з фінансового стану сторін, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 2 500 грн. Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт. Крім того, колегія суддів враховує, що представник позивача - адвокат Бєлік А. С. приймав участь в судових засіданнях суду першої інстанції, призначених на 27 травня 2022 року, 20 липня 2022 року та 18 серпня 2022 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В., заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бєліка А. С. про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем за первісним позовом на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, виходячи з фінансового стану сторін, колегія суддів зробила висновок, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Бєліка А. С. про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн.

Аргументи учасників справи

ОСОБА_1 28 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником Бєліком А. С., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, в якій просив: скасувати постанову апеляційного суду в частині скасування додаткового рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року; залишити в силі додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що

суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 206/1293/19. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (постанови Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21); від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20);

із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України (1618-15) законодавець принципово по-новому визначив роль суду у позовному провадженні - як арбітра, що надає оцінку тим доказам і доводам, які наводять сторони у справі, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін, бо не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується пов`язаність їх із розглядом справи, обґрунтованість і розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц);

суд апеляційної інстанції не взяв до уваги критерій реальності адвокатських витрат, які зумовлені реальною необхідністю; критерій розумності з огляду на великий обсяг роботи; той факт, що розмір судових витрат в більшій частині, зумовлений неправомірними діями протилежної сторони, яка протягом розгляду справи зловживала своїми процесуальними правами;

апеляційний суд не врахував, що справа стосується майнового спору і потребувала великого обсягу роботи адвоката, зокрема: з`ясування та вивчення обставин справи, подання адвокатських запитів щодо купівлі-продажу нерухомого майна, отримання доказів щодо купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки; опрацювання судової практики для обґрунтування правової позиції ОСОБА_1, підготовка позовної заяви та направлення пакету документів до суду. Дії ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді першої інстанції призводили про реальної необхідності великого обсягу роботи адвоката, для написання процесуальних документів, вивчення позиції опонента, нової судової практики тощо;

у частині шостій статті 137 ЦПК України покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, ОСОБА_2 не довела не співмірності витрат, а посилалася лише на її незадовільний майновий стан.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року оскаржується у частині скасування додаткового рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, в розмірі 2 500,00 грн. В іншій частині постанова апеляційного суду від 22 листопада 2022 року не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

27 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2022 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 грудня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19; від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18; від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 19 травня 2021 року у справі № 206/1293/19; від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18; від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18; від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19; від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18; від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17; від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18; від 21 липня 2022 року у справі № 2040/6743/18.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 25 серпня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бєлік А. С. звернувся із заявою про винесення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 45 000 грн.

У заяві вказано, що 26 січня 2022 року між ОСОБА_1 та Бєлік А. С. укладено договір про надання правової допомоги № 26/01-22 відповідно до умов якого було визначено гонорар адвоката в розмірі 30 000 грн, який був сплачений позивачем, що підтверджується квитанцією від 26 січня 2022 року.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_2 було подано зустрічний позов між ОСОБА_1 та Бєліком А. Є. було укладено договір про надання правової допомоги № 05/07-22 від 05 липня 2022 року відповідно до умов якого було визначено гонорар адвоката в розмірі 15 000 грн, який був сплачений позивачем, підтверджується квитанцією від 05 липня 2022 року.

18 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та Бєліком А. Є. було складено акт виконаних робіт на суму 45 000 грн.

У акті від 18 серпня 2022 року вказано, що адвокатом виконана наступна робота у справі №209/357/22, яка була на розгляді у Дніпровському районному суді міста Дніпродзержинська, а саме: вивчення обставин справи та відпрацювання правової позиції позивача на підставі діючих правових висновків Верховного Суду; надання неодноразових консультацій клієнту; підготовка позовної заяви; вивчення зустрічної позовної заяви та доказів до неї; підготовка відзиву на зустрічну позовну заяву; вивчення відповіді на відзив; підготовка клопотання про відмову у прийнятті відповіді

на відзив ОСОБА_2 із доданими доказами у зв`язку з численним порушенням ЦПК України (1618-15) ; підготовка заяви про ненадання згоди на дослідження листувань в порядку статті 236 ЦПК України; представлення інтересів Клієнта на п`яти судових засіданнях (22 квітня 2022 року; 27 травня 2022 року; 05 липня 2022 року; 20 липня 2022 року та 18 серпня 2022 року). Всього виконано робіт на 45000 грн. Сума виконаних робіт передбачає включення в себе витрат адвоката по веденню справи. Претензій та зауважень сторони один до одного не мають.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

"40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України (1618-15) законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:

"у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат".

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що "з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що:

"127.Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

у суді першої інстанції ОСОБА_1 посилався на те, що поніс судові витрати на сплату правничої допомоги, надану адвокатом Бєліком А. С., урозмірі 45 000 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 26/01-22 та договором про надання правової допомоги № 05/07-22 від 05 липня 2022 року, квитанціями від 26 січня 2022 року на суму 30 000 грн та від 05 липня 2022 року на суму 15 000 і актом виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 26 січня 2022 року № 26/01-22 та 05 липня 2022 року № 05/07-22 від 18 серпня 2022 року на суму 45 000 грн;

при зменшенні розміру витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції не врахував, що: саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони; у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо; саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності;

апеляційний суд: не звернув уваги на те, що у заяві від 05 вересня 2022 року ОСОБА_2 у суді першої інстанції посилалася на те, що має фінансові доходи, які менші за прожитковий мінімум в Україні, тому витрати на правову допомогу належить покласти на ОСОБА_1 (том 1, а. с. 217); не врахував, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони, оскільки у такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат; не перевірив чи доведено ОСОБА_1 у порядку частини першої статті 81 ЦПК України неспівмірність витрат на правову допомогу, заявлених ОСОБА_1 у розмірі 45 000 грн.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати; передати справу у частині оскарження додаткового рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розподілу судових витрат

У постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено такий висновок, що "якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".