Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 672/1292/21
провадження № 61-3862св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - відділ освіти Городоцької міської ради Хмельницької області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В. та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працює на посаді директора Городоцької дитячої юнацької спортивної школи Городоцької міської ради.
Наказом начальника відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області від 05 листопада 2021 року № 61/к позивач відсторонений від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
ОСОБА_1 вважав такі дії відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області незаконними та такими, що порушують його право на працю, оскільки статтею 46 КЗпП України не передбачено такої підстави відсторонення, як відмова працівника від щеплення проти COVID-19. Процедура вакцинування проти COVID-19, на його думку, є ризикованою медичною процедурою, вакцини від коронавірусної хвороби перебувають в стадії клінічних випробувань, тому він виступає активно проти примусової вакцинації від COVID-19. Законодавством України передбачено заборону дискримінації працівників за станом здоров`я чи іншими ознаками, а тому обмеження прав і свобод людини і працівника через відсутність щеплення від коронавірусної хвороби є порушенням основних прав та свобод людини.
Позивач посилався на заборону дискримінації у сфері праці, на клінічно експериментальну вакцинацію від СОVID-19, право на недоторканність.
ОСОБА_1 просив:
визнати незаконним та скасувати наказ відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області від 05 листопада 2021 року № 61/к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19;
поновити ОСОБА_1 на займаній ним посаді;
стягнути з відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області на його користь компенсацію за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2022 року у складі судді Федорук І. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області від 05 листопада 2021 року № 61/к про відсторонення від роботи ОСОБА_1, директора Городоцької дитячої юнацької спортивної школи Городоцької міської ради Хмельницької області, з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.
Допущено ОСОБА_1 до роботи на посаді директора Городоцької дитячої юнацької спортивної школи Городоцької міської ради Хмельницької області.
Стягнуто з Відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 40 642,20 грн з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач прийняв рішення про відсторонення позивача від роботи 05 листопада 2021 року, до набрання чинності наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 (z1306-21) , яким було встановлено обов`язок позивача, як працівника закладу освіти, вакцинуватися проти COVID-19, тому відсутні підстави стверджувати, що на час прийняття оскаржуваного наказу ОСОБА_1 відмовився або ухилився від проведення такого щеплення, у зв`язку з чим підлягав відстороненню від роботи. При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до 04 лютого 2022 року в розмірі 40 642,20 грн, суд виходив з вимог статті 235 КЗпП України.
Додатковим рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2022 року стягнуто з Відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області на користь держави судовий збір у розмірі 1 816,00 грн. Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2022 року у справі № 672/1292/21 у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.
Суд першої інстанції зазначив, що під час ухвалення 04 лютого 2022 року рішення Городоцьким районним судом Хмельницької області не вирішено питання про судові витрати та не допущено негайного виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року апеляційну скаргу Відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області задоволено, рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2022 року та додаткове рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2022 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до матеріалів справи, а також як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 відмовився від проходження щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідних документів щодо протипоказань від такого щеплення роботодавцю не надав, що також підтвердив в суді. Тому суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, провівши оцінку аргументів та доводів сторін, дійшов висновку, що оскаржуваний наказ, який прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (1236-2020-п) , щодо обов`язкового відсторонення ОСОБА_1 як працівника закладу освіти, з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти коронавірусної інфекції COVID-19 без збереження заробітної плати, не є протиправним та виданий відповідно до закону. У зв`язку з відсутністю правових підстав для скасування наказу та встановленням судом обставин, які вказують на правомірність відсторонення ОСОБА_1 від роботи, не вбачається також і правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України та судового збору на користь держави.
Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року заяву Відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
У стягненні з ОСОБА_1 на користь відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2 724,00 грн, відмовлено.
Компенсовано з державного бюджету на користь відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 724,00 грн.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Аргументи учасників справи
У квітні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції.
У травні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року.
Касаційні скарги мотивовані тим, що:
підставою касаційного оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року та додаткової постанови Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 46 КЗпП України, з урахуванням статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" (z1306-21) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928 (z1306-21) ;
апеляційний суд порушив норми процесуального права щодо розподілу судових витрат, визначених додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року;
при апеляційному перегляді справи поза увагою апеляційного суду залишились положення статті 3 ЦПК України, статей 19, 43, пункту 1 статті 92 Конституції України. Апеляційний суд не дотримав принципу верховенства права та помилково зробив висновок про те, що мета запровадження обов`язкової вакцинації превалює над певними правами людини, не зважаючи при цьому на те, що запровадження політики обов`язкової вакцинації відбулось не у спосіб, визначений Конституцією України (254к/96-ВР) - не на підставі Закону.
У відзиві на касаційну скаргу Відділ освіти Городоцької міської ради Хмельницької області зазначив, що касаційні скарги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки не містять обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 672/1292/21 (провадження № 61-3862св22) до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
20 січня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 27 травня 2022 року зазначено, що:
підставою касаційного оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 46 КЗпП України, з урахуванням статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 (z1306-21) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928 (z1306-21) "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
заявник указує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, щодо розподілу судових витрат, визначених додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що згідно з наказом начальника відділу освіти Городоцької райдержадміністрації від 15 листопада 2001 року, №143-К, ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи.
Наказом начальника відділу освіти Городоцької міської ради №60/к від 05 листопада 2021 року ОСОБА_1, як особу, яка не пройшла вакцинацію, ознайомлено з постановою КМ України від 20 жовтня 2021 року, № 1096 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року, № 1236".
Згідно з повідомленням № 03/01-11/1303 від 05 листопада 2021 року, ОСОБА_1 05 листопада 2021 року ознайомлено з його обов`язком проходження щеплення до 08 листопада 2021 року від COVID-19 або надання довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 жовтня 2011 року, № 595. У разі непроходження щеплення або ж ненадання відповідних документів ОСОБА_1 повідомлено про його відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, починаючи з 08 листопада 2021 року. Згідно з даним повідомленням, позивач не надав документів щодо профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до 08 листопада 2021 року.
Наказом начальника відділу освіти Городоцької міської ради № 61/к від 05 листопада 2021 року відсторонено ОСОБА_2 від роботи з 08 листопада 2021 року на період відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Відповідно до запису ОСОБА_1 на цьому наказі, позивач відмовився від проходження щеплення, оскільки це порушує його конституційні права.
Відповідно до наказу МОЗ України від 25 лютого 2022 року №380, зареєстрованого в МЮ України 26 лютого 2022 року № 256/37592, зупинено дію наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" до завершення воєнного стану в Україні.
На підставі наказу МОЗ України від 25 лютого 2022 року № 380 ОСОБА_2 допущений до роботи з 09 березня 2022 року.
Позиція Верховного Суду
Щодо визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та допуск до роботи
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) , а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що
"нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що:
"застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ (1645-14) заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ "Укрзалізниця", учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ "Укрзалізниця", всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку".
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що його відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати є незаконним та таким, що порушує його право на працю;
суди встановили, що згідно з наказом начальника відділу освіти Городоцької райдержадміністрації від 15 листопада 2001 року, №143-К, ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи;
наказом начальника відділу освіти Городоцької міської ради № 61/к від 05 листопада 2021 року відсторонено ОСОБА_2 від роботи з 08 листопада 2021 року на період відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати;
апеляційний суд не врахував, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача;
за таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про визнання відсторонення від роботи незаконним та допустив позивача до роботи, проте помилився щодо мотивів такого рішення. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині належить змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 (провадження № 61-5550св22) вказано, що "при зверненні із позовом ОСОБА_2 просила, зокрема, стягнути з Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 31 серпня 2021 року до дня поновлення на роботі; при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначив, що фінансове забезпечення Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради, в тому числі виплату заробітної плати, покладено на відділ освіти Ічнянської міської ради, який не було залучено до участі у справі співвідповідачем; апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із Більмачівською гімназією Ічнянської міської ради і саме на Більмачівську гімназію Ічнянської міської ради як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату; за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ освіти Ічнянської міської ради".
У справі, що переглядається: апеляційний суд не звернув увагу, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Городоцька дитячо-юнацька спортивна школа; позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи позивачем не пред`явлена; пред`явлення позову до не належного відповідача є самостійною підставою відмови у позові. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), дають підстави для висновку про те, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та допуск до роботи скасувати; рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2022 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та допуск до роботи змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови; постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у частині позовної вимоги ОСОБА_1 до відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, то Верховний Суд відповідно до підпункту б) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, наступним чином:
додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року належить змінити, компенсувавши із державного бюджету на користь відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, понесені ним судових витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 362 грн;
додаткове рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2022 року належить змінити, стягнувши із відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та допуск до роботи скасувати.
Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2022 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та допуск до роботи змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у частині позовної вимоги ОСОБА_1 до відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року змінити, компенсувавши із державного бюджету на користь відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, понесені ним судових витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 362 грн.
Додаткове рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2022 року змінити, стягнувши із відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у скасованій частині втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук