Окрема думка
судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І.
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 210/5460/15-ц
провадження № 61-12858св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (головуючого), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року скасував. Ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 21 березня 2022 року змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (провадження № 14-75цс22) зазначено, що:
"Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що приписи законодавства для ефективності їхнього застосування слід тлумачити з урахуванням вимоги розумності (розсудливості). У випадку повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання можливість переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначеній вимозі не відповідає. Вочевидь, нерозумно застосовувати інститут переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, коли виконавчий документ був повернутий стягувачеві без прийняття до виконання, зокрема, через пропуск встановленого законом строку пред`явлення цього документа до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII), коли виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону № 1404-VIII (пункт 6 частини четвертої цієї статті); коли його пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII). Отже, приписи частини четвертої статті 4 та пунктів 1 і 2 частини третьої статті 5 Закону № 1404-VIII щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання не передбачають можливості застосування приписів статті 12 цього Закону стосовно переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання".
Не можу погодитися із висновками, зробленими в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (провадження № 14-75цс22), з таких мотивів.
1. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
1.1. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 (v015p710-04) ).
1.2. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
1.3. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Що розуміється під пред`явленням виконавчого документу до виконання і чи пов`язується пред`явлення виконавчого документу до виконання із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження
2. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункти 1 і 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").
2.1. Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання (частина четверта статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").
2.2. Під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються: 1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився; 2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна (частина четверта статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
2.3. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
2.4. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина четверта статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
3. Тлумачення вказаних норм, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що:
законодавець на рівні Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) не визначає, що власне слід розуміти під пред`явленням виконавчого документу до виконання;
пред`явлення виконавчого документу може пов`язуватися, зокрема, із направленням засобами поштового зв`язку чи особисто заяви про примусове виконання рішення та виконавчого документу виконавцю;
законодавець на рівні Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) розмежовує момент пред`явлення виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження;
пред`явлення виконавчого документа до виконання передує в часі постанові про відкриття виконавчого провадження;
пред`явлення виконавчого документа до виконання не пов`язується із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Чи відбувається переривання перебігу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання тільки у разі відкриття виконавчого провадження
4. Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
4.1. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 27, ЄСПЛ, від 05 липня 2012 року).
4.2. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина четверта статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").
4.3. Тлумачення частини четвертої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що переривання перебігу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання відбувається внаслідок пред`явлення виконавчого документа до виконання, а не відкриття виконавчого провадження
5. Здійснивши по суті обмежувальне тлумачення застосування частини четвертої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" Велика Палата Верховного Суду не звернула уваги на те, що таке тлумачення матиме наслідком для стягувачів необхідність звернення до судів з заявами про поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, створюватиме додаткові перешкоди для виконання судових рішень та додаткове навантаження на суди, не відповідає сутності виконавчого провадження з точки зору вимоги його оперативності, та навряд чи може трактуватися як розумне та справедливе, з позиції значення виконавчого провадження як завершальної стадії судового розгляду, ефективність якої безпосередньо впливає на авторитет судової влади.
Чи існувала усталена судова практика щодо переривання перебігу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання без відкриття виконавчого провадження
6. У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що:
"після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження".
За таких обставин у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції правомірно погодився із висновками суду першої інстанції про те, що строк пред`явлення наказу Господарського суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року було перервано у зв`язку з його пред`явленням до виконання 13 травня 2015 року, новий строк пред`явлення до виконання слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу. Останній отримав відмову 29 травня 2015 року, повторно подав заяву про примусове виконання рішення суду 23 листопада 2015 року, тобто з додержанням строку, встановленого статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження".
6.1. Підхід висловлений у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) був застосований в численних постановах касаційних судів (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від29 січня 2020 року в справі № 344/19847/18 (провадження № 61-6732св19), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 липня 2021 року в справі № 910/20594/15, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 260/2655/20 (провадження № 61-5261св22).
7. Тому колегії суддів необхідно було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року по справі № 201/13239/15-ц (провадження № 14-75цс22).
Суддя В. І. Крат