розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 червня 2021 року у складі судді Семіряд І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" (далі - ТОВ фірма "СКС"), товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто" (далі - ТОВ "ФК "Ассісто"), товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Констракшн груп інтернешнл" (далі - ТОВфірма "Констракшн груп інтернешнл"), треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дахно О. А., публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"), ОСОБА_2, в якому просив:

- розірвати іпотечний договір від 26 серпня 2014 року, укладений між ТОВ фірма "Констракшн груп інтернешнл" та ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О. А. та зареєстрованийза реєстровим номером 1544, в частині передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 72,7 кв м, що належить йому на праві приватної власності;

- розірвати договір про відступлення права вимоги від 25 березня 2020 року № 616802.272, укладений між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. за реєстровим номером 438, в частині переходу права вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" за кредитним договором № 551 від 25 вересня 2007 року, укладеним між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" і ТОВ фірма "СКС", і іпотечним договором від 26 серпня 2014 року, укладеним між ТОВ фірма "Констракшн груп інтернешнл" та ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", посвідченим 26 серпня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О. А.та зареєстрований за реєстровим номером 1544, щодо передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 72,7 кв м, що належить йому на праві приватної власності;

- припинити іпотеку щодоналежної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1, загальною площею 72,7 кв м, яка зареєстрована за реєстровим номером 1544 на підставі договору іпотеки від 26 серпня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О. А.;

- вилучити з Державного реєстру іпотек реєстраційний номер запису про іпотеку 6792878 та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний номер запису 6793092.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що він отримав від ТОВ "ФК "Ассісто" повідомлення-вимогу від 22 лютого 2021 року, у якій його попереджено про можливе звернення стягнення на належну йому квартиру АДРЕСА_1, як предмет іпотеки. Оскільки він вважає, що наявні підстави для розірвання іпотечного договору, предметом якого є його квартира, розірвання договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, припинення іпотеки та вилучення з реєстрів відповідних записів, він звернувся до суду з позовом у цій справі. Відчуження предмета іпотеки відповідачем може бути здійснено у стислі строки, що унеможливить виконання рішення суду у цій справі, тому вказував на необхідність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо перереєстрації права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд забезпечити позов шляхом заборони ТОВ "ФК "Ассісто" та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в тому числі органам нотаріату, здійснювати будь-які дії з перереєстрації прав власності щодо квартири АДРЕСА_1 на підставі статей 37, 38 Закону України "Про іпотеку" (реєстрація права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, відчуження предмета іпотеки третім особам від імені іпотекодавця), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 438899963000.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 червня 2021 року, залишеною без змін та постановою Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов може бути забезпечено лише щодо майна, яке належить відповідачу, водночас, позивач просив вжити заходи забезпечення позову щодо власного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Також суди зазначили, що предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру та в разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню. Отже, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просив позивач, не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірними із заявленими вимогами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 червня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року й ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неповне дослідження наявних у справі матеріалів, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суди неправомірно посилалися на постанову Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, також неправильно тлумачили та застосовували правові позиції, сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 16 серпня 2020 року у справі № 910/1040/18.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 638/7896/21 із Дзержинського районного суду м. Харкова.

У червні 2022 рокусправа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза відчуження належного йому нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, - квартири АДРЕСА_1, тому забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо перереєстрації права власності на квартиру є співмірним заявленим вимогам та зможе забезпечити в подальшому реальне виконання рішення суду у цій справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що у травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ фірма "СКС", ТОВ "ФК "Ассісто", ТОВ фірма "Констракшн груп інтернешнл", треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дахно О. А., ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", ОСОБА_2, про розірвання договорів іпотеки, відступлення права вимоги, припинення іпотеки, вилучення реєстраційних записів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна,

Предметом позову у вказаній справі є розірвання іпотечного договору від 26 серпня 2014 року, укладеного між ТОВ фірма "Констракшн груп інтернешнл" та ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О. А. та зареєстрованого за реєстровим номером 1544, в частині передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 72,7 кв м, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності; розірвання договору про відступлення права вимоги від 25 березня 2020 року № 616802.272, укладеного між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. за реєстровим номером 438, в частині переходу права вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" за кредитним договором № 551 від 25 вересня 2007 року, укладеним між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" і ТОВ фірма "СКС", і іпотечним договором від 26 серпня 2014 року, укладеним між ТОВ фірма "Констракшн груп інтернешнл" та ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", посвідченим 26 серпня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О. А. та зареєстрованим за реєстровим номером 1544, щодо передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 72,7 кв м, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності; припинення іпотеки щодо належної ОСОБА_1 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована за реєстровим номером 1544 на підставі договору іпотеки від 26 серпня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О. А.; вилучення з Державного реєстру іпотек реєстраційного номеру запису про іпотеку 6792878 та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний номер запису 6793092.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

ОСОБА_1 просив забезпечити поданий ним позов шляхом заборони вчиняти певні дії щодо перереєстрації права власності на майно (квартиру), що належить йому на праві власності, фактично з метою уникнення можливого звернення стягнення на це майно.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру -про розірвання договорів іпотеки, відступлення права вимоги, припинення іпотеки, вилучення реєстраційних записів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню.

Встановивши, що ОСОБА_1 просив забезпечити позов немайнового характеру, шляхом заборони вчиняти певні дії щодо власного майна, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, вказаний позивачем, суперечить вимогам процесуального закону, не узгоджується із змістом порушеного, на думку позивача, права, не є співмірним із заявленими позовними вимогами та правильно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 308/8454/16-ц (провадження № 61-36214св18), від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20).

Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для розірвання іпотечного договору, предметом якого є його квартира, розірвання договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, припинення іпотеки та вилучення з реєстрів відповідних записів та інші доводи, наведені заявником на підтвердження обґрунтованості позову, не впливають на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову суд не надає оцінки законності та обґрунтованості позовних вимог.