розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану адвокатом Єланським Олегом Геннадійовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2022 року в складі колегії суддів Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, батько якої проживає окремо від неї.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з відповідачкою проживав без реєстрації шлюбу з 2010 року до лютого 2014 року у його будинку на АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

Вказує, що після припинення їх спільного проживання у 2014 році відповідачка без будь-яких підстав відмовляє йому у зустрічах з дитиною, перешкоджає їх спілкуванню, переховує від нього сина, неодноразово змінювала місце проживання, не відповідає на телефонні дзвінки.

У 2016 році позивач звертався до органу опіки та піклування Покровської селищної ради, де було прийнято рішення та встановлено дні побачення з дитиною, проте відповідачка не бажає виконувати це рішення та чинить перешкоди у спілкуванні з сином.

Посилаючись на наведене та уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 надавати йому можливість спілкуватися з метою виховання з неповнолітнім сином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період шкільних канікул, а саме 75 % від загальної кількості днів на канікулах, із правом постійного находження дитини з батьком та без присутності матері дитини й сторонніх осіб, за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що зазначений позивачем порядок та спосіб його участі у спілкуванні й вихованні дитини є неприйнятним і не буде відповідати якнайкращим інтересам та віковим потребам дитини. Крім того, між сторонами відсутні відносини, які б давали можливість визначити інший порядок участі батька у вихованні дитини, окрім того, який ним заявлений у позові, при цьому, позивач відмовився змінювати позовні вимоги та визначати інший порядок його участі у вихованні дитини.

Суди зазначили, що дитина не пам`ятає батька і його не сприймає; згадки про біологічного батька та наявність емоційного зв`язку з ним у дитини відсутні. Малолітній ОСОБА_1 має гармонійні відносини з матір`ю, доброзичливі взаємовідносини з вітчимом ОСОБА_4, його вплив є відчутним у житті хлопчика, з бабусею ОСОБА_5 та дідусем ОСОБА_6 (батьками вітчима). У дитини тісний емоційний зв`язок та позитивне ставлення до матері. Малолітній ОСОБА_1 не виражає бажання спілкуватися зі своїм біологічним батьком.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд:

вирішуючи спір, не встановив негативних фактів поведінки батька, які б могли зашкодити дитині, не звернув увагу на те, що позивач, який є батьком дитини та проживає окремо, виявляє піклування про сина, з його народження активно і наполегливо проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, позитивно характеризувався за місцем роботи, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, є працездатним, забезпечений житлом;

не надав оцінки доводам позивача з приводу того, що дитина більшу частину часу проводить з батьками вітчима за місцем їх проживання, тобто сторонніми для неї особами, які не є її близькими родичами, що, фактично не заперечувала й відповідачка, а також не врахував, що відсутність спілкування сина з біологічним батьком може призвести до того, що стійкий психологічний зв`язок сина з батьком так і не буде відновлений, і дитина не зможе сприймати позивача як одного зі своїх батьків, який бере участь в її житті і вихованні нарівні з матір`ю;

не надав належної правової оцінки висновкам органів опіки та піклування Івано-Франківської міської ради та Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області щодо доцільності визначення способу та порядку у вихованні та спілкуванні між батьком та дитиною у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким:

позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково;

визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом встановлення спілкування та перебування батька з сином, без присутності матері ОСОБА_2, у період зимових канікул тривалістю 5 днів, у період весняних канікул тривалістю 5 днів, у період осінніх канікул тривалістю 5 днів та у період літніх канікул тривалістю 15 днів:

до досягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 10 років у межах населеного пункту за місцем проживання дитини;

після досягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 10 років у межах території України, з можливістю перебування за місцем проживання батька;

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з інтересів дитини та врахував висновки спеціалістів щодо психологічного стану дитини, інтереси малолітнього ОСОБА_3, його вік, відсутність у дитини хронічних захворювань; позитивні особистісні характеристики позивача, наявність у нього постійного місця проживання, відсутність домовленості сторін щодо надання позивачу можливості спілкуватись із сином та приймати участь у його вихованні; відстань між місцем проживання позивача та відповідачки (з дитиною), які проживають у різних населених пунктах (позивач у Дніпропетровській області, а відповідачка із сином у м. Івано-Франківську), що ускладнює щотижневі зустрічі батька із сином; приймаючи до уваги невстановлення судом обставин, що свідчили б про необхідність постійної присутності матері під час спілкування дитини з батьком визначив способи участі батька у спілкуванні й вихованні дитини з урахуванням положень статті 19 СК України.

При визначенні способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина, апеляційним судом враховано факт тривалого неспілкування батька із сином, у зв`язку з чим суд зробив висновок, що до досягнення дитиною 10 років, їх спілкування та спільне перебування має відбуватись у населеному пункті за місцем проживання дитини.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Єланським О. Г., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, у якій просив: оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:

не надав належної оцінки всім поданим відповідачкою доказам та не мотивував відхилення кожного з них;

не взяв до уваги висновки спеціалістів щодо психоемоційного стану дитини;

не врахував практику ЄСПЛ та не звернув увагу, що задоволення позову ОСОБА_1 суперечить інтересам дитини та може негативно вплинути на його емоційний стан;

вийшов за межі пред`явлених позовних вимог та ухвалив судове рішення, про яке позивач не просив.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 листопада 2022 року касаційну скаргу передано на розгляд судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2022 року; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 ; витребувано з районного суду справу № 189/68/20; надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

02 грудня 2022 року матеріали справи № 189/68/20 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року № 122/о/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2023 року, у зв`язку з відрядженням судді Бурлакова С. Ю. до Вищої ради правосуддя, справу призначено судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 листопада 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали без реєстрації шлюбу з 2010 року до лютого 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_1 .

Із 2014 року ОСОБА_2 проживає окремо від позивача, у 2016 році виїхала з смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області. З 14 жовтня 2016 року до 04 березня 2017 року малолітній ОСОБА_1 проживав із батьком ОСОБА_1 у смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області.

04 березня 2017 року ОСОБА_2 разом із малолітнім ОСОБА_1, 2013 року народження, переїхала проживати у м. Івано-Франківськ.

Відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов від 22 травня 2019 року та від 24 січня 2020 року ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_2 з малолітнім сином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та співмешканцем ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Житлово-побутові умови добрі, у дитини є окрема кімната, місця для сну, відпочинку, наявні дитячі речі та іграшки.

Згідно з довідкою від 04 березня 2020 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є учнем Івано-Франківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3.

За результатами психодіагностичного дослідження, проведеного 10 лютого 2020 року психологом ОСОБА_8 стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у дитини гарний емоційний і психологічний стан, хлопчик достатньо товариський, любить фантазувати. Для дитини в сім`ї створені сприятливі умови. У хлопчика сформована емоційна прив`язаність до матері. Остання піклується про нього, прагне задовольнити його потреби, допомагає долати труднощі і невдачі. Дитина позитивно ставиться до матері ОСОБА_2 . Також виявлено, що хлопчик фактично не сприймає ОСОБА_1 (свого біологічного батька) як тата, ймовірно, через відсутність спілкування з ним і уваги з його боку.

Відповідно до комплексної психологічної характеристики від 13 березня 2020 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває у комфортному стані, діагностується нормальна адаптація до умов навколишнього середовища. Головним членом сім`ї ОСОБА_3 вважає цивільного чоловіка матерії, якого вважає рідним батьком та називає татом. Біологічний батько для дитини є менш емоційно привабливим, можливо, між ними склалися конфліктні відносини або ж дитина не знайома з ним.

Результати психологічного обстеження учня 2-А класу ліцею № 3 Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 свідчать про гармонійні відносини дитини з мамою, адекватну ієрархію стосунків у сім`ї, доброзичливі взаємовідносини з вітчимом ОСОБА_4, його вплив є відчутним у житті хлопчика, з бабусею ОСОБА_5 та дідусем ОСОБА_6 (батьками вітчима). У ОСОБА_3 тісний емоційний зв`язок та позитивне ставлення до мами ( ОСОБА_2 ), яка є для нього авторитетною особою, до неї він звертається за допомогою, порадою та підтримкою. Біологічний батько хлопчика ( ОСОБА_1 ) не є для нього авторитетною особою, згадка про нього та наявність емоційного зв`язку з ним відсутні.

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (Орган опіки та піклування Івано-Франківської міської ради) у своєму висновку щодо участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановив такий порядок участі батька у вихованні сина: перші та треті вихідні місяця за взаємною згодою батьків.

Комісія Покровської селищної ради (Орган опіки та піклування Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області) у своєму висновку вважає можливим перебування малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, під час учнівських канікул із батьком ОСОБА_1 за умов домовленості між батьками та бажання самого малолітнього ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (стаття 158 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди. При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування конкретних обставин справи.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 500/3507/19 (провадження № 61-10654св21) зазначено, що "батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При цьому відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року в справі № 201/13423/19 (провадження № 61-1881св22) вказано, що "при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини".

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 піклується про малолітнього сина та любить його, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування батька з сином, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, апеляційний суд не встановив.

Апеляційний суд, оцінивши висновки органів опіки та піклування Івано-Франківської міської ради та Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області щодо доцільності визначення способу та порядку участі батька у вихованні дитини; врахувавши вік дитини (9 років), стан здоров`я дитини, її психоемоційний стан, відсутність необхідності особливого догляду, факт тривалого неспілкування батька із сином, значну відстань між місцем проживання батька та місцем проживання дитини (від міста Покровське Дніпропетровської області до м. Івано-Франківська), виходив із якнайкращих інтересів дитини, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про визначення порядку побачень батька шляхом спілкування з сином: до досягнення 10 років у межах населеного пункту за місцем проживання дитини, після досягнення ОСОБА_1 10 років - у межах території України, з можливістю перебування за місцем проживання батька без присутності матері ОСОБА_2, у період зимових шкільних канікул тривалістю 5 днів, у період весняних шкільних канікул тривалістю 5 днів, у період осінніх шкільних канікул тривалістю 5 днів та у період літніх шкільних канікул тривалістю 15 днів.

При цьому в межах розгляду вказаної справи апеляційний суд констатував, що відповідачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності відмови у встановленні способу участі відповідача у вихованні спільного сина сторін, зокрема, доказів того, що визначення графіку і порядку зустрічей батька з дитиною матимуть негативний вплив на нормальний розвиток дитини, її психічний та фізичний стан.

Посилання у касаційній скарзі на те, що під час вирішення справи суд не взяв до уваги висновки спеціалістів щодо психоемоційного стану дитини, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У наданих відповідачкою висновках спеціалістів міститься інформація щодо психоемоційного стану та відношення дитини до свого біологічного батька, у яких зазначено про відсутність стійкого психологічний зв`язку між сином і батьком через відсутність їх спілкування. Колегія суддів звертає увагу, що надані відповідачкою висновки не містять інформації про те, що відновлення спілкування сина з батьком буде сприяти погіршенню психоемоційного стану дитини. Позбавлення сина можливості спілкуватися зі своїм батьком може призвести до того, що стійкий психологічний зв`язок між ними так і не буде відновлений, і дитина не зможе сприймати позивача як одного зі своїх батьків, який бажає брати участь в житті й вихованні сина.

Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги про вихід судом апеляційної інстанції за межі позовних вимог із таких мотивів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

У справі, що переглядається, предметом позову є установлення порядку участі батька у вихованні дитини.

При цьому тлумачення частини другої статті 159 СК України дає підстави для висновку, що саме на суд покладено обов`язок з визначення конкретних способів участі одного з батьків у вихованні дитини, періодичності побачень з дитиною, можливості їх спільного відпочинку, місця та тривалості спілкування батьків з дитиною.

З урахуванням наданих суду повноважень у цій категорії справ установлення судом апеляційної інстанції способу участі позивача у вихованні сина, не свідчить про вихід суду за межі позовних вимог та порушення принципу диспозитивності.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах колегія суддів не приймає, оскільки у мотивувальній частині постанови наведене посилання на відповідні постанови Верховного Суду.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, на законність оскарженої постанови апеляційної інстанцій не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження не дають підстав уважати, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без дотримання норм матеріального й процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін.