розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" та апеляційну скаргу представника BRV TRAIDE S.R.O. - адвоката Іваненка Михайла Анатолійовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року в справі за заявою представника BRV TRAIDE S . R . O . - адвоката Іваненка Михайла Анатолійовича про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (Україна) про стягнення заборгованості, трьох процентів річних, відшкодування витрат із сплати арбітражного збору та витрат на оплату послуг представників,

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У січні 2022 року BRV TRAIDE S.R.O (Словацька Республіка) (далі також - позивач, стягувач) через свого представника - адвоката Іваненка М. А. звернулося до Київського апеляційного суду як до суду першої інстанції із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O (Словацька Республіка) до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (Україна) (далі також - ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач, боржник) про стягнення заборгованості у розмірі 897 372,00 євро, 12 538,62 євро - трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року до 12 листопада 2021 року, 17 309,57 євро - на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, 10 000,00 євро - на відшкодування витрат на оплату послуг представників, а всього - 937 220,19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості у повному обсязі за такою формулою: сума заборгованості х 3% : на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.

Заява мотивована тим, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року в справі № 154/2021 стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом") на користь BRV TRAIDE S.R.O. 897 372,00 євро заборгованості, 12 538,62 євро - трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року до 12 листопада 2021 року, 17 309,57 євро -витрати із сплати арбітражного збору, 10 000,00 євро - витрати на оплату послуг представників, а всього - 937 220,19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості у повному обсязі за такою формулою: суму заборгованості х 3% : на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.

Це рішення набрало законної сили та боржником добровільно не виконується.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Київський апеляційний суд ухвалою від 24 жовтня 2022 року заяву представника BRV TRAIDE S . R . O . - адвоката Іваненка М. А. задовольнив.

Визнав і надав дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення заборгованості, трьох процентів річних, відшкодування витрат із сплати арбітражного збору та витрат на оплату послуг представників.

Видав виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 897 372,00 євро заборгованості, 12 538,62 євро - трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року до 12 листопада 2021 року, 17 309,57 євро - витрати зі сплати арбітражного збору, 10 000,00 євро - витрати на оплату послуг представників, а всього - 937 220,19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості у повному обсязі за такою формулою: суму заборгованості х 3% : на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.

Стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV TRAIDE S.R.O. судові витрати з розгляду справи у розмірі 1 240,50 грн сплаченого судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що боржник не надав будь-яких належних обґрунтувань та доказів для відмови у задоволенні заяви BRV TRAIDE S.R.O. Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України набрало законної сили, є остаточним для сторін та підлягає виконанню, відповідач належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, угода, яка містить арбітражне застереження, недійсною не визнавалася, а рішення винесене арбітражним судом щодо спору, передбаченого арбітражною угодою. Виходив з того, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України. Боржником не доведено зв`язків між позивачем та державою-агресором - російською федерацією, які б свідчили, що присуджені до стягнення з відповідача кошти будуть перераховані на користь держави-агресора.

Встановивши, що підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 немає, Київський апеляційний суд задовольнив заяву BRV TRAIDE S.R.O.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, Київський апеляційний суд виходив з того, що представником ДП "НАЕК "Енергоатом" подано заперечення проти розміру витрат на професійну правничу допомогу. Заява обґрунтована тим, що дана справа не потребує значних професійних зусиль у формуванні правової позиції, зібранню доказів, проведення експертиз, аналізу судової практики. Суд, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, з урахуванням критеріїв співмірності, категорії справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, вважав за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги, позиції інших учасників справи

Апеляційна скарга відповідача та позиція позивача щодо неї

25 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржене судове рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви BRV TRAIDE S.R.O. про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021, а також відмовити у стягненні з ДП "НАЕК "Енергоатом" витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційну скаргу мотивувало тим, що Київський апеляційний суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права, а саме статті 478 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), частини другої статті 22 Господарського ГПК України (1798-12) та неправильного застосування норм матеріального права, а саме статтей 35, 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", статей 3, 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (далі - Нью-Йоркська конвенція), пункту 10-2 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Вважає, що в арбітражній угоді сторони не обумовили застережень про можливість передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі, отже передача на розгляд цього суду справи № 124/2021 суперечить частині першій статті 22 ГПК України.

Зазначило, що визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу порушує публічний порядок України з огляду на те, що з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому.

Звернуло увагу на те, що наразі боржником вживаються заходи щодо встановлення зв`язків між стягувачем та державою-агресором, що може мати наслідком заборону виконання рішення, зокрема в примусовому порядку, про що свідчить лист боржника від 16 травня 2022 року до Служби безпеки України про проведення відповідної перевірки. На час подання апеляційної скарги відповіді від Служби безпеки України відповідач не отримав, перевірка триває.

Відповідач вказував про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій (трьох процентів річних) відповідно до рішення від 29 грудня 2021 року в справі № 154/2021 за наявності в Україні воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною.

19 грудня 2022 року представник BRV TRAIDE S . R . O . - адвокат Іваненко М. А. надіслав відзив на апеляційну скаргу. Вказував про необґрунтованість доводів скарги та законність ухвали суду першої інстанції в частині вирішення заяви про надання дозволу на примусове виконання рішення від 29 грудня 2021 року в справі № 154/2021 та видачу виконавчого листа для цього. Також зазначав, що позивачем будуть понесені в апеляційному суді витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 євро, а підтверджувальні докази будуть подані пізніше.

26 грудня 2022 року представник BRV TRAIDE S . R . O . - адвокат Іваненко М. А. надіслав до суду докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000,00 євро

Апеляційна скарга позивача та позиція відповідача щодо неї

29 листопада 2022 оку представник BRV TRAIDE S.R.O. - адвокат Іваненко М. А. через систему "Електронний суд" надіслав апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Посилаючись на порушення норм процесуального правапросив скасувати ухвалу в цій частині та постановити нове рішення про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 євро.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки воно підписане представником відповідача Олегом Дорошенком за відсутності належних повноважень. Також апеляційний суд не взяв до уваги, що позивач чотири рази намагався в досудовому порядку врегулювати спірні правовідносини з відповідачем. Суд помилково зробив висновок про неспівмірність та необґрунтованість заявлених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представники позивача витратили понад 70 годин на надання адвокатських послуг, і враховуючи присуджену до стягнення суму (10 000,00 грн), погодинна ставка представників позивача становить лише 3 євро, що не відповідає ринковій вартості такого виду послуг у даній справі.

16 січня 2023 року ДП "НАЕК "Енергоатом" надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якій вказувало на безпідставність її доводів. Зазначало, що у справі наявні документи на підтвердження повноважень у Дорошенка О. М. як представника юридичної особи відповідача, у тому числі в порядку самопредставництва відповідно до наявних у справі витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17 січня 2022 року та від 30 вересня 2022 року. Також зазначало, що фінансовий стан боржника в умовах воєнного стану в Україні є незадовільним. Просило судові витрати у суді апеляційної інстанції покласти на позивача.

Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи.

Представник ДП "НАЕК "Енергоатом" - Гвоздицький К. О. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а також відмовити у стягненні на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, вважаючи її доводи безпідставними.

Представник BRV TRAIDE S.R.O. - Іваненко М. А. просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року в частині вирішення вимог по суті - залишити без змін.

Просив задовольнити апеляційну скаргу позивача та оскаржувану ухвалу в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 євро. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 5 000,00 євро.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

08 липня 2020 року між ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) та BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) (постачальник) укладено контракт № 53-129-01-20-02140, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у контракті, поставити вимірювальні трасформатори напруги 6 кВ виробництва Ritz Instrument Transformers GmbH (Німеччина) для потреб виробництва відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі - також контракт).

Відповідно до пункту 9.2. контракту усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (Україна) про стягнення заборгованості, трьох процентів річних, витрат із сплати судового збору та витрат на правову допомогу стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV TRAIDE S.R.O. 897 372,00 євро заборгованості, 12 538,62 євро - три проценти річних, нараховані за період з 27 травня 2021 року до 12 листопада 2021 року, 17 309,57 євро - витрати із сплати арбітражного збору, 10 000,00 євро - витрати на оплату послуг представників, а всього - 937 220,19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості у повному обсязі за такою формулою: суму заборгованості х 3% : на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.

Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції

Частина друга статті 24, частина друга статті 351 ЦПК України передбачають, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

За частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу на наявних в ній і додатково поданих доказах та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників стягувача та боржника, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021

Задовольняючи заяву BRV TRAIDE S.R.O. про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021, Київський апеляційний суд виходив з того, що позивач подав заяву, яка відповідала вимогам закону, спір у справі, щодо надання дозволу на виконання рішення в якій йдеться, з огляду на його предмет, може бути предметом вирішення міжнародного комерційного арбітражу, визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України, арбітражний суд прийняв рішення щодо передбаченого арбітражною угодою спору, рішення набрало законної сили, відповідач належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, угода, яка містить арбітражне застереження, недійсною не визнавалася, а рішення винесене арбітражним судом щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, крім того боржник не надав будь-яких належних обґрунтувань та доказів для відмови у задоволенні заяви BRV TRAIDE S.R.O.

Верховний Суд погоджується із висновком Київського апеляційного суду враховуючи наступне.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України (1618-15) .

Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні врегульовані статтею 5 Нью-Йоркської конвенції 1958 року, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та Главою 3 "Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу" Розділу IX ЦПК України (1618-15) .

Частина перша статті 475 ЦПК України визначає, що питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.

Згідно із частиною третьою статті 475 ЦПК України, заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.

Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.

Відповідно до статті 5 Нью-Йоркської Конвенції у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або e) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався.

У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

Статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Згідно з частиною першою статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.

Верховний Суд вважає, що Київський апеляційний суд, діючи як суд першої інстанції, встановив, що BRV TRAIDE S.R.O. подало у визначений законом строк заяву, яка відповідала вимогам закону, спір у справі, щодо надання дозволу на виконання рішення в якій йдеться, з огляду на його предмет, може бути предметом вирішення міжнародного комерційного арбітражу, визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України; арбітражний суд прийняв рішення щодо передбаченого арбітражною угодою спору, рішення набрало законної сили, відповідач належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, угода, яка містить арбітражне застереження, недійсною не визнавалася, а рішення винесене арбітражним судом щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, крім того боржник не надав будь-яких належних обґрунтувань та доказів для відмови у задоволенні заяви BRV TRAIDE S.R.O., отже дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви.

Щодо доводів апеляційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом"

Доводи апеляційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" про те, що Київський апеляційний суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Верховний Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що арбітражна угода не обумовлює застережень про можливість передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі, а передача на розгляд цього суду справи № 124/2021 суперечить частині першій статті 22 ГПК України, з огляду на наступне.

Статтею 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.

Закон України Про міжнародний комерційний арбітраж" не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.

За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Глава 3 розділу ІХ ЦПК України (1618-15) регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 вказаного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів.

Отже спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду.

У постанові від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

Пункт 9.2 контракту містить застереження, за яким усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.

Частина друга статті 22 ГПК України не містить заборони на укладання такого застереження.

Верховний Суд вважає, що доводи апеляційної скарги про співвідношення спору, аспекту цивільно-правового спору та змісту застереження 9.2 контракту, зводяться до неприйнятного тлумачення відповідачем умов договору та норм права.

Відхиляючи ці доводи, Верховний Суд виходить з такого.

При розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими в першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних управлінських функцій.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Ці особливості випливають з мети Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За Законом України "Про публічні закупівлі" (922-19) публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо.

На відміну від спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої статті 22 ГПК України, які мають публічно-правові аспекти і які підлягають розгляду лише у порядку господарського судочинства, цивільно-правові аспекти таких спорів можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Застосований законодавцем термін "цивільно-правові аспекти спорів" за своїм смисловим значенням та переслідуваною законодавцем метою по суті є різновидом саме цивільно-правового спору, який у розглядуваному випадку виник на стадії виконання стороною договірного обов`язку зі сплати коштів за надані послуги.

Питання правових наслідків порушення зобов`язання, відповідальності за порушення зобов`язання врегульовані главою 51 розділу 1 книги п`ятої Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ).

За своєю правовою природою спір, який переданий сторонами в цій справі на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про закупівлі в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) .

Аргументи апеляційної скарги про те, що виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 порушить публічний порядок України, так як з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому, є неприйнятними з огляду на таке.

Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.

Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо.

Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них.

Отже правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя.

Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок.

Водночас необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням такого рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є недопустимим.

Таке блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу.

Частина перша статті 47 "Про міжнародне приватне право" визначає, що право, яке застосовується до договору (згідно з положеннями цього розділу), охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Відповідно до частини другої статті 81 "Про міжнародне приватне право", частини другої статті 78 Закону України "Про виконавче провадження" в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За таких обставин Міжнародний комерційний арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України рішенням від 29 грудня 2021 року стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) грошові кошти за невиконання умов контракту, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов`язковим для сторін.

Рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.

Обставини, встановлені рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ Держави України.

Це рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника, як окремої юридичної особи, та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.

Верховний Суд вважає, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення заборгованості не суперечить публічному порядку України, оскільки це рішення стосується порядку виконання зобов`язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту у сфері господарських правовідносин.

Доводи апеляційної скарги про те, що між стягувачем та державою-агресором російською федерацією існують зв`язки, що може мати наслідок у забороні виконання рішення є припущеннями. Боржник не надав будь-яких доказів на підтвердження зв`язків між стягувачем та державою-агресором існують зв`язки, та сам зазначив що на час розгляду справи їх не має.

За частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, ці доводи є неприйнятними.

Аргументи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для надання дозволу на виконання рішення, яким стягнуто з відповідача штрафні санкції, що не допускається за наявності форс-мажорної обставини у вигляді воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, Верховний Суд також відхиляє. Рішення у справі № 154/2021 було постановлено 29 грудня 2021 року, тобто до настання вказаної боржником форс-мажорної обставини. Разом із цим, вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, Київський апеляційний суд виходив з того, що представником ДП "НАЕК "Енергоатом" подано заперечення проти розміру витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач вказував, що дана справа не потребує значних професійних зусиль у формуванні правової позиції, зібранню доказів, проведення експертиз, аналізу судової практики. Суд, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, з урахуванням критеріїв співмірності, категорії справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи визнав розмір витрат, які слід стягнути з відповдіача, у сумі 10 000,00 грн.

Верховний Суд погоджується із висновком Київського апеляційного суду враховуючи наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.

Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України (254к/96-ВР) та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Отже, саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) викладено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, Київський апеляційний суд правильно та належним чином: врахував заперечення відповідача проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу (зокрема, дана справа не потребує значних професійних зусиль у формуванні правової позиції, зібранню доказів, проведення експертиз, аналізу судової практики), взяв до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізував обсяг наданих послуг відповідно до категорії справи, обсягу і складності виконаної адвокатом необхідної роботи у справі, та дійшов до обґрунтованого висновку щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги представника BRV TRAIDE S . R . O . - адвоката Іваненка М. А.

Верховний Суд відхиляє аргументи апеляційної скарги позивача щодо відсутності у справі належних документів на підтвердження повноважень Дорошенка О. М. як представника позивача, оскільки повноваження останнього підтверджуються довіреністю, а також і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12 вересня 2022 року, який поданий до суду першої інстанції 21 жовтня 2022 року (т. 2, а с. 117-136), тобто, до постановлення оскаржуваної ухвали. Крім того, документи на підтвердження повноважень у Дорошенка О. М. як представника юридичної особи відповідача в порядку самопредставництва підтверджені витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17 січня 2022 року, від 30 вересня 2022 року та від 22 листопада 2022 року, які додані до відзиву на апеляційну скаргу позивача. Тобто, достеменно встановлено наявність у Дорошенка О. М. повноважень представника відповідача як на момент подання 26 травня 2022 року заперечення на заяву позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, так і на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 24 жовтня 2022 року.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

Ненадання судом першої інстанції оцінки поданому до суду відповідачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12 вересня 2022 року, який поданий до суду першої інстанції 21 жовтня 2022 року та підтверджував повноваження Дорошенка О. М. як представника відповідача в порядку самопредставництва, не призвели до неправильного вирішення справи, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали в частині розподілу судових витрат.

Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності присудженої судом суми витрат на професійну правничу допомогу не свідчать про незаконність ухвали суду першої інстанції, а фактично зводяться до переоцінки доказів з урахування обставин цієї справи, які були належним чином оцінені та встановлені судом першої інстанції в цій частині.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскарженої ухвали - без змін.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Іваненко М. А. в інтересах BRV TRAIDE S.R.O. просив судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи у Верховному суді покласти на відповідача. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених BRV TRAIDE S.R.O. у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді представник заявника надав: додаткову угоду № 18_4/appeal_4 від 09 грудня 2022 року до договору № 29/04/21 про надання правової допомоги, ордер від 06 червня 2022 року серії АІ № 1243192, рахунок (invoice) від 09 грудня 2022 року № 118_4/12/22 про сплату BRV TRAIDE S.R.O. послуг АО "Конвента Ліґал" на суму 5 000,00 євро, міжнародне платіжне SWIFT повідомлення від 20 грудня 2022 року про оплату інвойсу № 118_4/12/22,

Представником ДП "НАЕК "Енергоатом" - Гвоздицьким К. О. у судовому засіданні 16 лютого 2023 року заявлено про необхідність відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді. Клопотання мотивоване тим, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді є необґрунтованими та не відповідають критерію розумності розміру таких витрат, враховуючи обставини цієї справи, фінансовий стан відповідача. Вважав, що оскільки справа, яка переглядається в апеляційному порядку є нескладною, тому не потребує значних зусиль, великої кількості витраченого робочого часу.

Верховний Суд, з огляду на наявність заперечення ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді, беручи до уваги характер правовідносин в цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатським об`єднанням позивачу послуг, дійшов висновку про стягнення на користь BRV TRAIDE S.R.O. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 400,00 (чотириста) євро, що еквівалентно 15 649,16 грн, та відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.