розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Гримайло Катерини Леонідівни в інтересах ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів Панасюка О. С., Голоти Л. О., Ковальчука О. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - СТОВ "Прогрес") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування державної реєстрації.

Позовну заяву мотивувало тим, що 12 січня 2010 року ОСОБА_2 уклала договори оренди земельних ділянок з СТОВ "Прогрес" строком на 10 років. Ці договори зареєстрував відділ Держкомзему Могилів-Подільського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель 27 травня 2011 року вчинив записи, відповідно, № 052260004000238 та 052260004000237.

01 жовтня 2012 року сторони уклали додаткові угоди до договорів оренди, виклавши їх у новій редакції.

14 грудня 2012 року додаткові угоди зареєстрував відділ Держкомзему Могилів-Подільського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель 27 травня 2011 року вчинив записи, відповідно, № 052260004004970 та 052260004004967.

Позивач зазначив, що земельні ділянки перебували на час звернення з позовом у користуванні СТОВ "Прогрес", ОСОБА_2 отримувала за них орендну плату.

Незважаючи на це, 20 листопада 2016 року ОСОБА_2 уклала договори оренди щодо цих же земельних ділянок з ОСОБА_1, а 30 листопада 2016 року державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області прийняла рішення за індексними номерами 32633182 та 32631726 про державну реєстрацію права оренди цих земельних ділянок ОСОБА_1 строком на 10 років.

Довідавшись про вчинення ОСОБА_1 подвійної реєстрації права оренди земельних ділянок, які орендувались СТОВ "Прогрес", 17 листопада 2017 року товариство подало адміністративний позовом про визнання протиправним та скасування рішень держаного реєстратора щодо реєстрації права оренди на земельні ділянки ОСОБА_1 .

Постановою від 03 липня 2018 року Вінницький апеляційний адміністративний суд провадження в адміністративній справі закрив, оскільки спір не є публічно-правовим.

Виходив з того, що оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на користування земельними ділянками від їх порушення іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна, отже, з огляду на суб`єктний склад сторін, має вирішуватись за правилами господарського чи цивільного судочинства.

ОСОБА_2 в грудні 2017 року звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до СТОВ "Прогрес" про визнання договорів оренди від 12 січня 2010 року та додаткових угод до них недійсними.

Заочним рішенням від 16 грудня 2019 року Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області визнав ці договори оренди землі недійсними.

Однак постановою від 08 жовтня 2020 року Вінницький апеляційний суд заочне рішення скасував, в позові ОСОБА_2 відмовив.

Позивач, з урахуванням змін предмета позову, просив суд:

визнати недійсним договір оренди землі від 25 листопада 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки кадастровий номер 0522686800:02:000:0082, площею 1,9428 га, на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області;

скасувати державну реєстрацію права оренди, запис про що вніс державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області за номером 17719400 від 28 листопада 2016 року;

визнати недійсним договір оренди землі від 25 листопада 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки кадастровий номер 0522686800:02:000:0111, площею 1,9429 га на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області;

У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до СТОВ "Прогрес" про скасування державної реєстрації права оренди і витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зустрічний позов мотивувала тим, що про укладення договорів оренди зі СТОВ "Прогрес" та додаткових угод до них вона довідалась, коли СТОВ "Прогрес" звернулось із адміністративним позовом про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за договорами, які вона уклала з ОСОБА_1 .

Зазначила, що договорів оренди землі та додаткових угод зі СТОВ "Прогрес" вона не підписувала, підпис в графі "Орендодавець" у них виконано іншою особою, яку вона не уповноважувала на таке, а тому у грудні 2017 року звернулася до суду з позовом до СТОВ "Прогрес" про визнання зазначених договорів та додаткових угод недійсними.

За висновком експерта від 10 вересня 2019 року № 080/18 у справі № 138/3119/17, підписи в графі "Орендодавець" у договорах оренди від 12 січня 2010 року та договорах оренди землі у новій редакції відповідно до додаткових угод від 01 жовтня 2012 року, сторонами яких зазначено ОСОБА_2 та СТОВ "Прогрес" виконано не нею, а іншою особою.

Оскільки договорів оренди землі зі СТОВ "Прогрес" та додаткових угод до них ОСОБА_2 не укладала, вважала, що земельні ділянки підлягають витребуванню з незаконного володіння СТОВ "Прогрес", а записи про державну реєстрацію права оренди за ними - скасуванню.

ОСОБА_2 просила суд:

витребувати з незаконного володіння СТОВ "Прогрес" земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:0082, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,94 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області;

витребувати з незаконного володіння СТОВ "Прогрес" земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:0111, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,9429 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області;

скасувати запис у Державному реєстрі земель від 27 травня 2011 року № 052260004000140 щодо права оренди за договором оренди землі від 12 січня 2010 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Прогрес" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0111, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,9429 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області;

скасувати запис у Державному реєстрі земель від 14 грудня 2012 року № 052260004000140 за угодою про внесення змін в договір оренди землі без номера та дати, щодо права оренди за договором оренди землі від 12 січня 2010 року, сторонами якого зазначено ОСОБА_2 та СТОВ "Прогрес";

скасувати запис у Державному реєстрі земель від 27 травня 2011 року № 052260004000237 щодо права оренди за договором оренди землі від 12 січня 2010 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Прогрес" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0082, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,94 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області;

скасувати запис у державному реєстрі земель № 052260004004967 від 14 грудня 2012 року щодо права оренди за угодою від 01 жовтня 2012 року про внесення змін в договір оренди землі від 12 січня 2010 року, сторонами якого зазначено ОСОБА_2 та СТОВ "Прогрес".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 23 квітня 2021 року Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області у задоволенні змінених позовних вимог СТОВ "Прогрес" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації договорів оренди відмовив.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив.

Витребував з незаконного володіння СТОВ "Прогрес" на користь ОСОБА_2 :

земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:0082, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,94 га на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області;

земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:0111, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,9429 га на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Скасував запис у Державному реєстрі земель від 27 травня 2011 року за № 052260004000140 щодо права оренди по договору оренди землі б/н від 12 січня 2010 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Прогрес" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0111, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,9429 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Скасував запис у Державному реєстрі земель за № 052260004000497 від 14 грудня 2012 року щодо права оренди по угоді про внесення змін в договір оренди землі без номера та дати між ОСОБА_2 та СТОВ "Прогрес".

Скасував запис у Державному реєстрі земель від 27 травня 2011 року за № 052260004000237 щодо права оренди по договору оренди землі б/н від 12 січня 2010 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Прогрес" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0082, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,94 га на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Скасував запис у Державному реєстрі земель за № 052260004004967 від 14 грудня 2012 року щодо права оренди по угоді про внесення змін в договір оренди землі б/н від 12 січня 2010 року, що датована 01 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Прогрес".

Стягнув з СТОВ "Прогрес" на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 131,36 грн.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що спірні договори та угоди між СТОВ "Прогрес" та ОСОБА_2 є такими що не укладені, оскільки з висновку судово-почеркознавчої експертизи слідує, що підписи на них виконала не ОСОБА_2, а інша особа.

Дійшов висновку, що ці правочини є недійсними в зв`язку з недодержанням на час вчинення правочину вимог, які встановлені законодавством України щодо укладання такого виду договорів.

Зазначив, що право ОСОБА_2 на володіння, користування та розпорядження належним їй майном дійсно порушено, тому воно підлягає захисту шляхом витребування з незаконного володіння належних їй земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди за СТОВ "Прогрес".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 09 вересня 2021 року Вінницький апеляційний суд апеляційну скаргу СТОВ "Прогрес" задовольнив частково.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 квітня 2021 року скасував і постановив нове судове рішення.

Позов СТОВ "Прогрес" задовольнив частково.

Визнав недійсним, укладений 25 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, договір оренди земельної ділянки, площею 1,9428 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0082 на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Визнав недійсним, укладений 25 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, договір оренди земельної ділянки, площею 1,9429 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0111 на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

У решті позову відмовив.

Стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь СТОВ "Прогрес" 5 255,00 грн, з яких 2 102,00 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання позову та 3 153,00 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

У зустрічному позові ОСОБА_2 відмовив.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертно-юридична фірма Соломон" (далі - ТОВ "ЕЮФ "Соломон"), яке провело почеркознавчу експертизу і склало висновок від 10 вересня 2019 року № 080/18, - приватне підприємство, його засновник - фізична особа ОСОБА_5, а тому цей висновок є недопустимим доказом виконання підписів в графі "Орендодавець" у договорах оренди землі та додаткових угодах до них між ОСОБА_2 та СТОВ "Прогрес" не позивачкою - відповідачкою ОСОБА_2, а іншою особою.

Інших доказів на підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 у справі немає, а тому суд першої інстанції не мав підстав вважати їх доведеними.

На час підписання оскаржених СТОВ "Прогрес" договорів та реєстрації права оренди земельних ділянок ОСОБА_2 за ОСОБА_1 були чинними інші договори оренди цих ж об`єктів між ОСОБА_2 зі СТОВ "Прогрес" 12 січня 2010 року, що зареєстровані 27 травня 2011 року, а також додаткові угоди до них, якими ці договори виклали у новій редакції від 01 жовтня 2012 року, які зареєстрували 14 грудня 2012 року у відділі Держкомзему Могилів-Подільського району Вінницької області.

Внаслідок укладення оскаржених договорів ОСОБА_1 отримав право оренди земельних ділянок ОСОБА_2, що стало перешкодою для СТОВ "Прогрес" у реалізації аналогічного права щодо тих самих земельних ділянок, що свідчить про порушення прав СТОВ "Прогрес" на оренду земельних ділянок та наявність підстав для визнання договорів недійсним.

Вимоги про скасування державної реєстрації права оренди за договорами оренди землі, які визнані судом недійсними, задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення про визнання недійсним правочину, на підставі якого здійснено державну реєстрацію відповідного речового права, є самостійною і достатньою підставою для державного реєстратора чи посадової особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону № 1952) для проведення державної реєстрації припинення речових прав, які зареєстровані на підставі недійсного правочину, і додаткового зазначення у рішенні суду про скасування державної реєстрації прав не потребує.

Додаткове зазначення про скасування державної реєстрації права оренди за договорами оренди землі, які визнані судом недійсними, не є ефективним способом захисту прав позивача, тому що не впливає на їх поновлення, оскільки таке поновлення відбувається на підставі судового рішення про визнання недійсним правочину, на підставі якого здійснено державну реєстрацію відповідного речового права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Гримайло К. Л. в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Гримайло К. Л. в інтересах ОСОБА_2 зазначив неврахування висновку щодо:

належності доказу та застосування Закону України "Про судову експертизу" (4038-12) , у подібних правовідносинах, висловленого у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 136/1924/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 136/922/18;

застосування статей 387, 388 ЦК України у подібних правовідносинах, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 755/16157/15-ц.

Касаційну скаргу мотивував тим, що висновок експерта від 10 вересня 2019 року № 080/18, складений ТОВ "ЕЮФ "Соломон", який підтверджує відсутність волевиявлення позивача на підписання спірних правочинів, є допустимим доказом, оскільки судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють виключно державні спеціалізовані установи, в інших випадках - судові експерти, які не є працівниками зазначених установ та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань.

Зазначив, що залучення експертів державних спеціалізованих установ є обов`язковою вимогою при призначенні експертиз у кримінальному провадженні. При виконанні будь-якого дослідження (незалежно від галузі знань), у різному співвідношенні завжди застосовуються загально криміналістичні методи дослідження та спеціальні знання з відповідної галузі, оскільки судова експертиза є суміжною наукою.

Послався на те, що якщо експертиза призначається у цивільній справі, а не кримінальному провадженні, враховуючи характер правовідносин між сторонами (цивільні правовідносини), експертизу можливо проводити у будь-якій інші установі судовим експертом на договірних засадах.

Крім того, положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Державний реєстратор не порушив вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , оскільки при прийнятті рішень про державну реєстрацію договорів оренди від 25 листопада 2016 року перевірив інформацію про наявність зареєстрованого права з третьою особою у вигляді Витягів з ДЗК та згідно з інформацією Державного земельного кадастру, право оренди СТОВ "Прогрес" було відсутнє.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 1,94 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, кадастровий номер 0522686800:02:000:0082 (а. с. 18).

За договором оренди земельної ділянки від 12 січня 2010 року ОСОБА_2 передала СТОВ "Прогрес" земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 1,94 га у платне строкове користування на 10 років.

Договір зареєстровав відділ Держкомзему Могилів-Подільського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель 27 травня 2011 року вчинив запис № 052260004000237 (а. с. 14-15).

За актом прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 12 січня 2010 року СТОВ "Прогрес" прийняло в користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення № НОМЕР_1 площею 1,94 га (а. с. 16).

Угодою від 01 жовтня 2012 року сторони внесли зміни в договір оренди землі від 12 січня 2010 року шляхом його викладення у новій редакції (а. с. 21-23).

14 грудня 2012 року додаткову угоду зареєстрував відділ Держкомзему Могилів-Подільського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинив запис № 052260004004967.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 12 січня 2010 року ОСОБА_2 передала СТОВ "Прогрес" земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 1,9429 га у платне строкове користування на 10 років (а. с. 26-29).

Договір зареєстрував відділ Держкомзему Могилів-Подільського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель 27 травня 2011 року вчинив запис № 052260004000238.

Угодою від 01 жовтня 2012 року сторони внесли зміни в договір оренди землі від 12 січня 2010 року шляхом його викладення у новій редакції. Кадастровий номер земельної ділянки 0522686800:02:000:0111.

25 листопада 2016 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_4 договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0522686800:02:000:0082, площею 1,9428 га на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області на 10 років.

28 листопада 2016 року державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області ОСОБА_6 за номером 17719400 вчинив запис про державну реєстрацію права оренди на цю ділянку за ОСОБА_4

25 листопада 2016 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_4 договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0522686800:02:000:0111, площею 1,9429 га на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області на 10 років.

28 листопада 2016 року державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області за номером 17720111 вчинила запис про державну реєстрацію права оренди на цю ділянку за ОСОБА_4 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Касаційну скаргу слід задовольнити.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову СТОВ "Прогрес", суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час підписання оспорених СТОВ "Прогрес" договорів та реєстрації права оренди земельних ділянок, були чинними інші договори оренди цих ж об`єктів, укладені ОСОБА_2 зі СТОВ "Прогрес" 12 січня 2010 року і зареєстровані 27 травня 2011 року, а також додаткові угоди до них.

Зазначив, що це стало перешкодою для СТОВ "Прогрес" у реалізації аналогічного права щодо тих самих земельних ділянок, що свідчить про порушення прав СТОВ "Прогрес" на оренду земельних ділянок та наявність підстав для визнання оспорених договорів недійсними.

Відмовляючи у зустрічному позову, апеляційний суд взяв до уваги, що ТОВ "ЕЮФ "Соломон"), яке провело почеркознавчу експертизу і склало висновок, є приватним підприємством, його засновник - фізична особа, а тому цей висновок є недопустимим доказом щодо виконання підписів у договорах оренди землі та додаткових угодах до них.

Верховний Суд частково не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування висновку щодо належності доказу та застосування Закону України "Про судову експертизу" (4038-12) у подібних правовідносинах, висловленого у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 136/1924/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 136/922/18.

Ця підстава знайшла підтвердження у справі.

У постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 136/1924/17, на яку послався заявник, як на приклад неоднакового застосування норми права, висловлено висновок про те, що доводи касаційної скарги про те, що згідно з державним реєстром атестованих судових експертів, свідоцтва експерта, видані на ім`я особи, анульовані 01 листопада 2016 року, колегія суддів відхиляє. Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз підтверджено кваліфікацію судового експерта, яка має повну вищу освіту і стаж експертної роботи з 2000 року, на право проведення почеркознавчих і авторознавчих експертиз за спеціальністю 1.1 "Дослідження почерку і підписів" до 27 квітня 2016 року (продовжено до 29 березня 2021 року), а також за спеціальністю 1.2 "Авторознавче та лінгвістичне дослідження писемного мовлення" (дійсне до 29 березня 2021 року).

Таким чином особа мала необхідну кваліфікацію експерта, яка давала їй право на проведення почеркознавчої експертизи призначеної ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області 07 лютого 2018 року. Відповідач не скористався правом на проведення експертизи за своїм клопотанням, при цьому доказів, які спростовували б висновок експерта № 007/18 від 21 червня 2018 року або ж вказували на його необґрунтованість не надав.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що проведення судово-почеркознавчої експертизи було доручено експерту першого класу Панчошнік Ірині Зіновіївні, яка має вищу юридичну освіту, кваліфікацію експерта за спеціальністю "Дослідження почерку і підпису", досвід експертної роботи з 1996 року (досвід роботи експертом-почеркознавцем в КНДІСЕ складає 21 рік, а. с. 79).

Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач не скористався правом на проведення експертизи за своїм клопотанням, та при цьому доказів, які спростовували б висновок експерта від 10 вересня 2019 року № 080/18 або ж вказували на його необґрунтованість, СТОВ "Прогрес" не надав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Отже, знайшли підтвердження у справі доводи касаційної скарги про застосування апеляційним судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що стали підставою для відкриття касаційної провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.