розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 12 липня 2021 року в складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Базіль Л. В., Приходько Л. А.,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом зі ОСОБА_2 у період з 1998 року по 16 листопада 2007 року та в період з квітня 2012 року по січень 2018 року;

визнати спільною сумісною власністю подружжя майно: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; прогулянкове річкове судно "RIB 500", номер судна "НОМЕР_4", реєстровий номер НОМЕР_5; легковий автомобіль марки "MITSUBISHI" модель ASX, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, білого кольору, 2013 року випуску; грошові кошти в загальному розмірі 169 927,52 грн, що акумулювались на депозитних рахунках ПАО "Акцент-Банк" (А-Банк) у відділенні "Центр обслуговування клієнтів № 334" у місті Херсоні, відкритих на її ім`я;

здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши їй частину цього майна;

та стягнути зі ОСОБА_2 на її користь 84 963,76 грн в рахунок компенсації частини грошових коштів, що акумулювались на депозитних рахунках ПАО "Акцент-Банк".

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 1998 року вона з відповідачем проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. Під час спільного проживання у них народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

16 листопада 2007 року між ними був зареєстрований шлюб, який рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 25 квітня 2012 року розірвано.

Проте, оскільки на час розірвання шлюбу стосунки між ними поліпшилися, вони фактично продовжили проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу до січня 2018 року, ведучи спільне господарство та виховуючи дітей.

У період спільного проживання ними за спільні кошти придбано вищевказане нерухоме та рухоме майно.

Також у період спільного проживання з відповідачем однією сім`єю, 19 грудня 2017 року, нею, в інтересах сім`ї, укладено чотири договори депозиту з ПАО "Акцент-Банк". До цих договорів були видані довіреності на ім`я відповідача з правом розпорядження рахунками, скориставшись якими ОСОБА_2 зняв усі грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 16 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання з відповідачем однією сім`єю у спірні періоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 липня 2021 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 березня 2021 року в частині відмови у встановленні факту проживання сторін однією сім`єю у період з 1998 року по 16 листопада 2007 року, у частині відмови у визнанні нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2, спільним сумісним майном подружжя, та в частині відмови у поділі цього нерухомого майна та поділі прогулянкового річкового судна "RIB 500", номер судна "ua НОМЕР_6", реєстраційний номер НОМЕР_3, скасовано й ухвалено нове рішення.

Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день реєстрації шлюбу, а саме по 16 листопада 2007 року .

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .

Здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на частину квартири АДРЕСА_1 ; частину квартири АДРЕСА_2 ; частину прогулянкового річкового судна "RIB 500", номер судна "ua НОМЕР_6", реєстраційний номер НОМЕР_3.

В решті рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зібрані в справі докази, зокрема показання свідків, реєстрація сторін за одним місцем проживання, свідчать, що в період з 01 січня 2004 року по день реєстрації шлюбу сторони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет та виховували дітей, у цей період придбали чотирикімнатну квартиру, яка підлягає поділу між ними в рівних частках, як і придбане під час перебування у зареєстрованому шлюбі річкове судно.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що спірна двокімнатна квартира хоч і придбана відповідачем через декілька днів після розірвання шлюбу, проте за кошти подружжя, одержані за час шлюбу, тому є об`єктом права спільної сумісної власності та підлягає поділу між ними в рівних частках.

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої інстанції правильно відмовив у зв`язку з їх недоведеністю.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

27 липня 2021 року ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 524/10054/16 та від 06 квітня 2020 року в справі № 738/1452/17; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення справи, зокрема не врахував, що він є моряком та в період з 01 січня 2004 року по 2007 рік більшу частину часу перебував у рейсах і тому не міг спільно проживати з позивачем та вести з нею спільне господарство, а наявність спільних обов`язків щодо виховання дітей, як і показання свідків, не є підтвердженням факту проживання однією сім`єю. Також апеляційний суд не дослідив правову природу коштів на придбання спірних квартир, які придбані за його особисті кошти, та не врахував, що річкове судно є неподільною річчю, у зв`язку з чим безпідставно здійснив його поділ.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю у періоди з 1998 року по 01 січня 2004 року, з квітня 2012 року по січень 2018 року, поділу автомобіля та грошових коштів заявником не оскаржуються, тому в цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

09 листопада 2021 року справа № 766/12929/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01 березня 2007 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

21 березня 2007 року ОСОБА_1 була зареєстрована в цій квартирі та проживає в ній разом з дітьми до теперішнього часу.

З 16 листопада 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 25 квітня 2012 року розірваний.

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі, у 2010 році, ОСОБА_1 згідно з кваліфікаційним свідоцтвом набула у власність річкове прогулянкове судно "RIB 500", номер судна "НОМЕР_7", реєстровий номер НОМЕР_5.

11 травня 2012 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

У суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які показали, що сторони, зокрема в період з 01 січня 2004 року по листопад 2007 року, проживали разом, вели спільне господарство.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною другою статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

У частинах першій, другій статті 74 СК України (у редакції, чинній станом на 01 січня 2004 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Апеляційний суд установив, що в період з 01 січня 2004 року по 01 березня 2007 року сторони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет та виховували разом дітей, що підтверджується, зокрема показаннями свідків, реєстрацією сторін за однією адресою, і не спростовано відповідачем.

За викладених обставин обґрунтованим є висновок апеляційного суду про задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю у період з 01 січня 2004 року по 16 листопада 2007 року.

У період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, 01 березня 2007 року, сторони набули у власність чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку позивач просила визнати спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України. Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуто під час спільного проживання осіб без реєстрації шлюбу (перебування у фактичних шлюбних відносинах), проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності таких осіб на майно, яке набуте ними в цей період, тим з них, який її спростовує.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував, що спірна чотирикімнатна квартира придбана за кошти, отримані ним від матері, однак належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин не надав.

Таким чином, оскільки відповідач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1, апеляційний суд зробив правильний висновок про визнання її спільним майном подружжя та визнання за позивачем права власності на її частину.

Також апеляційний суд установив, що за час шлюбу сторони набули у власність річкове судно. Вказане майно є неподільною річчю, проте вимог про виділ цього майна у власність одному з подружжя з виплатою іншому відповідної грошової компенсації в цій справі не заявлено, тому висновок апеляційного суду про поділ річкового судна відповідно до ідеальних часток подружжя є обґрунтованим.

Разом з тим з висновком апеляційного суду про поділ між сторонами двокімнатної квартири АДРЕСА_2, колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави зробити висновок, що для визнання майна спільною сумісною власністю подружжя суду необхідно встановити, чи перебували сторони на час його придбання в зареєстрованому шлюбі або ж у фактичних шлюбних відносинах.

Установлено, що квартира АДРЕСА_2, придбана відповідачем після ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу між сторонами, що набрало законної сили 08 травня 2012 року.

Звертаючись з вимогами про поділ цієї квартири, ОСОБА_1 зазначала, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана під час їх спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Однак, у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю після розірвання шлюбу між ними суди відмовили за недоведеністю. Судові рішення в цій частині набрали законної сили і не є предметом касаційного перегляду.

Отже, враховуючи, що спірна двокімнатна квартира придбана відповідачем не за час шлюбу і не в період перебування з позивачем у фактичних шлюбних відносинах, така квартира не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя і відповідно відповідач не зобов`язаний доводити обставини придбання цієї квартири за його особисті кошти.

За таких підстав, правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання вищевказаної двокімнатної квартири спільною сумісною власністю подружжя та її поділ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, залишення без змін постанови апеляційного суду в частині встановлення факту проживання сторін однією сім`єю у період з 01 січня 2004 року по 16 листопада 2007 року, поділу чотирикімнатної квартири та річкового судна та скасування постанови апеляційного суду в частині поділу двокімнатної квартири з залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 12 липня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по 16 листопада 2007 року, поділу квартири АДРЕСА_1, прогулянкового річкового судна "RIB 500", номер судна "ua НОМЕР_6", реєстраційний номер НОМЕР_3, залишити без змін.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 12 липня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ квартири АДРЕСА_2, скасувати, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 березня 2021 року в цій частині залишити в силі.