розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Германа О. С., та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Матківської М. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року керівник Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області (далі - Брідоцька сільська рада) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019020280000143 від 24 травня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 358 КК України та частини першої статті 190 КК України встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 27 серпня 2018 року до приватного нотаріуса Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. із заявою щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Граніт", належного спадкодавцю ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), а також ОСОБА_1 надав дублікат заповіту від 30 березня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі № 7, що підтверджував заповіт від 16 січня 1992 року, зареєстрований у реєстрі за № 4, відповідно до якого ОСОБА_2, проживаюча у с. Брідок Теплицького району Вінницької області, заповідає ОСОБА_1, що проживає у с. Петрашівка Теплицького району Вінницької області, все своє майно і все те, що належить їй за законом.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 квітня 2019 року, державним реєстратором Присяжним М. М. 31 серпня 2018 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за номером 917, виданого 27 серпня 2018 року приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А., та розпорядження серія та номер: 351, виданого 30 серпня 2018 року Теплицькою районною державною адміністрацією Вінницької області, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Брідоцької сільської ради з кадастровим номером 0523780800:01:000:0408, площею 1,3733 га.

У вказаному кримінальному провадженні, шляхом тимчасового доступу вилучено спадкову справу № 97/2018 та Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України проведено судову технічну експертизу документів від 04 жовтня 2019 року № 308 та встановлено, що зображення відбитку печатки "Брідоцька сільська рада * 04330639 * Україна * Вінницької області * Теплицького району *" у дублікаті заповіту ОСОБА_2 від 16 січня 1992 року спадкової справи № 97/2018 нанесенні за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень.

Отже, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Брідоцької сільської ради, з кадастровим номером 0523780800:01:000:0408, площею 1,3733 га, у встановленому законом порядком у власність ОСОБА_1 не передавалась, оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за номером 917 та видане 27 серпня 2018 року приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. (спадкова справа № 97/2018), видане на підставі підробленого заповіту.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27 серпня 2018 року є недійсним, відповідно, реєстрація права власності є незаконною та підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначеного, керівник Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Брідоцької сільської ради, керуючись положеннями частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України та посилаючись на порушення права власності на землю, відновлення якого можливо лише шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації, просив:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 27 серпня 2018 року приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А., якою посвідчено, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 27750543 від 31 серпня 2018 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, з кадастровим номером 0523780800:01:000:0408, площею 1,3733 га, за ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Теплицького районного суду від 07 жовтня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" (далі - ТОВ "Теплик-Агро").

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року позов керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Брідоцької сільської ради задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 27 серпня 2018 року приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А., якою посвідчено, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 27750543 від 31 серпня 2018 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, з кадастровим номером 0523780800:01:000:0408, площею 1,3733 га, за ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 917 (спадкова справа № 97/2018), видане на підставі підробленого заповіту, а тому дійшов висновку про визнання вказаного свідоцтва недійсним, та, відповідно, скасування запису у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що порушення інтересів держави в особі Брідоцької сільської ради полягають в тому, що незаконний перехід права власності на зазначену земельну ділянку до ОСОБА_1, який не мав законного права на спадкування, спричинив порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, позбавивши орган місцевого самоврядування можливості ініціювати питання передачі ділянки у власність територіальної громади, оскільки за відсутності спадкоємців після смерті ОСОБА_2, неприйняття ними спадщини у встановлений строк, спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Граніт" с. Брідок Теплицького району Вінницької області розміром 1,66 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай), а на даний час це земельна ділянка з кадастровим номером 0523780800:01:000:0408, площею 1,3733 га, мала б перейти відповідно до норм чинного законодавства у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року до участі у справі залучено правонаступника Брідоцької сільської ради - Соболівську сільську раду Теплицького району Вінницької області.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційні скарги ТОВ "Теплик-Агро" та ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року в частині скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, викладено резолютивну частину рішення в цій частині у іншій редакції.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, з кадастровим номером 0523780800:01:000:0408, площею 1,3733 га, про що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис № 27750543 від 31 серпня 2018 року, припинивши за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку.

В решті рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції, скасовуючи запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не врахував положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У квітні 2021 року ТОВ "Теплик-Агро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили правовий статус земельної частки (паю), помилково вважали земельну частку (пай) такою, що відноситься до земель державної або комунальної власності.

Крім того, орган місцевого самоврядування - Брідоцька сільська рада та її правонаступник - Соболівська сільська рада не є належним позивачем.

Так, статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до положень вказаного Закону до органів місцевого самоврядування не належать повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які розміщені за межами населеного пункту.

Як підставу задоволення вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, суди попередніх інстанцій зазначили лише факт, що оскаржуване свідоцтво отримано на підставі підробленого заповіту, при цьому не встановили факт відсутності права спадкування в ОСОБА_1, на ім`я якого видано оскаржуване свідоцтво, та порушених прав інших заінтересованих осіб, як обов`язкову та самостійну підставу для визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсним.

Крім того, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, оскільки взяли до уваги докази, які не є належними, а апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, вийшов за межі позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 671/1152/18 (провадження № 61-6220св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 (провадження № 61-15499св18), від 11 листопада 2019 року у справі № 671/24/19 (провадження № 61-8643св19), від 31 жовтня 2019 року у справі № 671/1072/18 (провадження № 61-570св19), від 15 травня 2019 року у справі № 391/769/17 (провадження № 61-39068св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року керівник Гайсинської окружної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаною з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. із заявою щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Граніт", належного спадкодавцю ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), а також ОСОБА_1 надав дублікат заповіту від 30 березня 2018 року, зареєстрований у реєстрі за № 7, що підтверджував заповіт від 16 січня 1992 року, зареєстрований у реєстрі за № 4, відповідно до якого ОСОБА_2, проживаюча у с. Брідок Теплицького району Вінницької області, заповідає ОСОБА_1, що проживає у с. Петрашівка Теплицького району Вінницької області, все своє майно і все те, що належить їй за законом.

У результаті дій ОСОБА_1, 27 серпня 2018 року приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. видано останньому свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Граніт" с. Брідок Теплицького району Вінницької області, розміром 1,66 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай).

Надалі ОСОБА_1, маючи технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Брідоцької сільської ради, яка була виготовлена Державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та в результаті чого було присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 0523780800:01:000:0408, обчислено площу земельної ділянки - 1,3733 га і визначено її координати на місцевості в натурі, 31 серпня 2018 року надав державному реєстратору Присяжному М. М. необхідні документи для реєстрації права власності за ним вищезазначеної земельної ділянки, в тому числі, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за номером 917, видане 27 серпня 2018 року приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А.(спадкова справа № 97/2018 на підставі дублікату заповіту ОСОБА_2 ).

31 серпня 2018 року за номером запису про право власності 27750543 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Брідоцької сільської ради, з кадастровим номером 0523780800:01:000:0408, площею 1,3733 га.

Згідно з висновком експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 308 від 04 жовтня 2019 року, наданого на виконання ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2019 року у справі № 144/638/19 про призначення судової технічної експертизи документів, винесеної слідчим суддею Швидким О. В. у кримінальному провадженні, внесеному 24 травня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201902020000143, зображення відбитку печатки "Брідоцька сільська рада * 04330639 * Україна * Вінницької області * Теплицького району *" у дублікаті заповіту ОСОБА_2 від 16 січня 1992 року спадкової справи № 97/2018 нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень.

Відповідно до інформації, наданої Брідоцькою сільською радою, ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя у Брідоцькій сільській раді склала заповіт від 28 травня 1987 року, який зареєстровано в книзі для запису нотаріальних дій під № 2 та заповіла все своє майно сину ОСОБА_4, який з моменту смерті заповідача в сільську раду щодо оформлення спадщини не звертався та не вчиняв дій щодо переоформлення спадкового майна. Інші спадкоємці щодо оформлення спадщини в Брідоцьку сільську раду не звертались.

Згідно з копії актового запису про смерть № 6 від 19 лютого 2002 року, наданої начальником відділу ДРАЦС по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Брідоцька сільська рада на запит прокуратури 02 червня 2020 року надала відповідь за вихідним № 134, повідомивши, що не буде приймати заходи цивільно-правового характеру щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо земельної ділянки, яка у сільській раді обліковується як невитребуваний земельний пай ОСОБА_2, у зв`язку із відсутністю в бюджеті сільської ради коштів на видатки, пов`язані зі сплатою судового збору та відсутністю в штаті сільської ради юриста і неможливістю самостійно підготувати позов.

Відповідно до довідки Брідоцької сільської ради № 159 від 07 липня 2020 року земельна ділянка, яка належала ОСОБА_2, площею 1,37 га, рахується в невитребуваних земельних частках і використовується згідно з договором оренди ТОВ ПК "Зоря Поділля".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на підставі заповіту від 16 січня 1992 року, відповідно до якого ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 все своє майно і все те, що належить їй за законом.

Оскільки заповіт було вчинено у 1992 році, то до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми матеріального права, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент складення ОСОБА_2 заповіту. Тобто застосуванню підлягають норми ЦК УРСР (1540-06) станом на 16 січня 1992 року.

Частиною першою статті 534 ЦК УРСР передбачено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Статтею 541 УК УРСР визначено, що заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до частини першої статті 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 752/11266/20 (провадження № 61-13180св21), від 23 листопада 2022 року у справі № 144/1281/20 (провадження № 61-7809св21) зазначено, що ЦК УРСР (1540-06) в редакції 1963 року не передбачав конструкції нікчемності заповіту внаслідок його складення з порушенням вимог щодо форми та посвідчення, а у випадку складення заповіту з порушенням вимог щодо форми та посвідчення такий заповіт міг оспорюватися у разі пред`явлення відповідної позовної вимоги.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що оскільки заповіт було вчинено у 1992 році, то спір про визнання заповіту недійсним має вирішуватися на підставі норм, які були чинними в момент його вчинення, тобто ЦК УРСР (1540-06) , не звернули увагу, що в ЦК УРСР (1540-06) не передбачалося конструкції нікчемності заповіту внаслідок його складення з порушенням вимог щодо форми та посвідчення; у разі складення заповіту з порушенням вимог щодо форми та посвідчення такий заповіт міг оспорюватися у разі пред`явлення відповідної позовної вимоги.

Суди попередніх інстанцій помилково констатували нікчемність заповіту 1992 року, а прокурор позовної вимоги про визнання заповіту 1992 року недійсним не заявляв.

За таких обставин, оскільки саме нікчемність заповіту 1992 року була покладена судами в основу задоволення позову, то судові рішення належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи у цій частині встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі касаційної скарги заявник сплатив судовий збір у розмірі 9 924,00 грн.

З урахуванням того, що касаційна скарга ТОВ "Теплик-Агро" задоволена, з Бершадської місцевої прокуратури підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання касаційної скарги на користь ТОВ "Теплик-Агро" у розмірі 9 924,00 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" задовольнити.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасувати.

У задоволенні позову керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Соболівської сільської ради Теплицького району Вінницької області до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро", про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації відмовити.