Постанова

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 284/184/22

провадження № 61-9816 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - природний заповідник "Древлянський",

третя особа - Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 20 червня 2022 року у складі судді Піщуліної І. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до природного заповідника "Древлянський" (далі - ПЗ "Древлянський"), третя особа - Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації, про стягнення доплати до заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що він є пенсіонером, але працює на посаді начальника Народицького природоохоронного науково-дослідного відділення ПЗ "Древлянський", що знаходиться у зоні радіоактивного забруднення. Він має статус потерпілого унаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, який працює у зоні безумовного (обов`язкового) відселення.

Відповідно до положень статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на доплату до заробітної плати, проте відповідач відмовив в її виплаті чим порушено його права.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПЗ "Древлянський" за період з 17 липня 2018 року по 22 квітня 2022 року на його користь 683 781 грн доплати до заробітної плати відповідно до положень частини першої статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та 56 951,75 грн доплати відповідно до положень частини другої статті 39 цього Закону.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 20 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) підпунктів 2-7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" відновлено право позивача на отримання доплати до заробітної плати та підвищення до пенсії, як працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, на підставі частин першої і другої статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На час виникнення спірних правовідносин у підприємств, установ, організацій, які знаходяться на території зон радіоактивного забруднення (крім зони відчуження) відсутній обов`язок подавати до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат на виплату доплат до заробітної плати відповідно до положень статті 39 вказаного Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність у відповідача обов`язку подавати до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат на виплату доплат до заробітної плати відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не тягне за собою безумовного виникнення у відповідача обов`язку сплачувати за власний рахунок кошти, які мають бути передбачені відповідними бюджетними програмами.

Тобто, право позивача на отримання доплати до заробітної плати та підвищення до пенсії, гарантоване державою, може бути реалізоване шляхом звернення до розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (936-2005-п) .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що доплата, визначена статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не є складовою заробітної плати та не є заробітною платою за особливі умови праці, що включає в себе компенсаційні виплати, а є соціальною гарантією.

Отже, відповідач не є розпорядником коштів, якому надано право здійснювати нарахування та виплати відповідно до статті 39 вказаного Закону, тобто у відповідача відсутній обов`язок щодо нарахування позивачеві доплати, передбаченої зазначеними положеннями Закону. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 284/184/22 з Народицького районного суду Житомирської області.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

У січні 2023 року справу передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що виплати, визначені положеннями статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинні здійснюватися саме на підставі відповідного Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судами безпідставно вказано, що право позивача на отримання доплати до заробітної плати та підвищення до пенсії, гарантоване державою, може бути реалізоване шляхом звернення до розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (936-2005-п) .

У листопаді 2022 року ОСОБА_3 подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, яке мотивовано тим, що у справі наявна виключна правова проблема, так як суди відмовляли у задоволенні подібних позовів з різних правових підстав.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи від 15 травня 1994 року (а.с. 25).

Позивач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с. 26) і працює начальником Народицького природоохоронного науково-дослідного відділення ПЗ "Древлянський", що знаходиться у зоні радіоактивного забруднення (а.с. 15).

21 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Народицького природоохоронного науково-дослідного відділення ПЗ "Древлянський" з заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату доплат до заробітної плати, передбаченої статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі трьох мінімальних заробітних плат починаючи з 17 липня 2018 року. Також здійснити нарахування та виплату доплати до заробітної плати, передбаченої статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 25 процентів від мінімальної заробітної плати починаючи з 17 липня 2018 року (а.с. 12-13).

Згідно з листом виконуючого обов`язки директора ПЗ "Древлянський" від 22 квітня 2022 року № 01-12/97 до кваліфікації видатків нарахування та виплата щомісячної доплати до заробітної плати, відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, що встановлені Законом про Державний бюджет України, не входить (а.с.14).

З аналогічним позовом до ПЗ "Древлянський" ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду.Постановою Сьомого адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі № 240/11134/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення та залишено без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, якою закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у зв`язку із тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Роз`яснено позивачу право на звернення з позовом до загального суду у порядку цивільного судочинства (а.с. 16-18).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

28 грудня 2014 року прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2015 року та підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

01 січня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) ", яким до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) включено статтю 39 такого змісту: громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 (v006p710-18) у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) підпунктів 2-7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України". Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов`язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (936-2005-п) , встановлено порядок виплати доплат за роботу в зоні відчуження, згідно з яким нарахування й виплата доплат за роботу в зоні відчуження проводиться через управління праці та соціального захисту населення місцевих органів виконавчої влади (пункт 4).

Отже, передбачена статтею 39 вказаного Закону доплата є соціальною гарантією, виплата якої компенсується підприємствам, установам, організаціям управліннями праці та соціального захисту населення, і не входить до структури заробітної плати.

Вирішуючи спір щодо стягнення передбачених статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплат, судам слід з`ясувати, чи були перераховані бюджетні кошти на рахунок працедавця для виплати їх особам, потерпілим унаслідок Чорнобильської катастрофи, чи має право працедавець проводити заявлені працівником виплати за рахунок інших платежів.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-952 цс 15.

Для того, щоб відповідач як роботодавець мав змогу сплатити позивачу як працівнику кошти, визначені як доплата згідно зі статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", необхідною та обов`язковою умовою є перерахування за певною процедурою з державного бюджету України коштів відповідачу для цієї мети.

Сплата вказаних коштів з інших джерел буде суперечити положенням статті 4 Закону України "Про оплату праці" (що регламентує джерела коштів на оплату праці, одним із яких є бюджетне асигнування) та статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (щодо фінансування витрат, пов`язаних із реалізацією цього закону, за рахунок державного бюджету).

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі № 704/662/13-ц (провадження № 61-22820 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 704/582/15 (провадження № 61-48134 св 18).

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що спірні доплати здійснюються за рахунок бюджетних коштів, перерахованих відповідним управлінням праці та соціального захисту населення на відповідний рахунок роботодавця для виплат їх особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто вказані виплати відповідач не міг здійснювати за рахунок інших платежів чи коштів підприємства, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ПЗ "Древлянський" не є розпорядником коштів, якому надано право проводити нарахування та виплати відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Отже, у відповідача відсутній обов`язок щодо нарахування позивачеві доплат, передбачених зазначеними положеннями Закону, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити, так як ним не наведено достатніх правових підстав для цього, а судова практика у цій категорії справ є сталою.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Народицького районного суду Житомирської області від 20 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець