розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката Дячук Сніжани Ігорівни, та ОСОБА_1 на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2022 року

у складі судді Черніцької І. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М.,

Дикун С. І., Костіва О. З.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про зняття з реєстрації місця проживання.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 є квартира

АДРЕСА_1 . 17 грудня 2020 року ОСОБА_4 добровільно залишив указане місце проживання й вибув на постійне проживання у квартиру

АДРЕСА_2, що підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року

у справі № 607/2922/21, яким розірвано шлюб між нею та ОСОБА_8 .

У шлюбі вони перебували з 14 липня 2008 року. Тобто ОСОБА_4

без поважних причин втратив право на проживання у вказаній квартирі, хоча залишається зареєстрованим у ній.

Крім того, у власності її колишнього чоловіка - ОСОБА_4, перебуває квартира АДРЕСА_3 .

Позивач указувала, що ОСОБА_4 не проживає разом із нею

та їх малолітніми дітьми, не веде з ними спільного господарства. Він має самостійний дохід, у травні 2021 року придбав вищевказану квартиру,

а його реєстрація у спірній квартирі порушує її права та законні інтереси, позбавляє її права на оформлення субсидії.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1, яка діяла в інтересах малолітніх дітей, просила суд зняти ОСОБА_4 із реєстрації місця проживання

у квартирі АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 01 лютого 2022 року у складі судді Черніцької І. М. у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діяла в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2,

ОСОБА_2, відмовлено.

Суд першої інстанції, надавши відповідну правову оцінку поданим сторонами доказам, застосувавши норми ЦК України (435-15) щодо захисту права власності, статтю 105 ЖК України, врахувавши судову практику Верховного Суду у подібних справах, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, виходячи з того, що вона не є власником спірного житла. Позивач зареєстрована у спірній квартирі 04 червня 2011 року як дружина сина власника (невістка) - ОСОБА_5 . Тому вона не має права вимагати зняти відповідача з реєстрації місця проживання у квартирі

Суд указав про те, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами те, як реєстрація відповідача у спірній квартирі порушує її права

та інтереси, а також права та інтереси їх малолітніх дітей.

У лютому 2022 року представник ОСОБА_4 - адвокат Боднар О. В., подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2022 року заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Боднар О. В., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1

на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу

у розмірі 3 000,00 грн.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 лютого 2022 року

не вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Судом ураховано відповідні норми ЦПК України (1618-15) , Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) , судову практику Верховного Суду зі вказаного процесуального питання, надано оцінку поданим заявником доказам на підтвердження наданих адвокатом правничих послуг та їх вартості й вказано про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд першої інстанції вважав необґрунтованими та неспівмірними витрати

на професійну правничу допомогу, розмір яких зазначений у наданому представником відповідача акті виконаних робіт і становить 15 000,00 грн, оскільки він не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності розміру. Суд також урахував складність справи, обсяг наданої правової допомоги, кваліфікацію адвоката й зробив висновок про те, що ця справа

не вимагала від адвоката значних зусиль та часу. Дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції вважав обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягав стягненню з позивача на користь відповідача, 3 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2022 року залишено без змін.

Поновлено дію додаткового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2022 року, зупинену ухвалою апеляційного суду від 27 травня 2022 року.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції

про стягнення з позивача на користь відповідача 3 000,00 грн витрат

на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд указав, що під час розгляду справи у суді першої інстанції представник відповідача заявила клопотання про вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу й після ухвалення рішення суду у встановлений законом строк подала заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл таких витрат, надавши відповідні докази їх понесення та розміру.

Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку поданим представником відповідача доказам

на підтвердження обсягу наданої правничої допомоги та її розміру, проте, вірно зменшив цей розмір до 3 000,00 грн, урахувавши співмірність цього розміру з наданими послугами, критерії реальності цих послуг, розумності їхнього розміру, а також конкретні обставини спору.

Із цих самих підстав апеляційний суд відхилив доводи представника відповідача про безпідставне зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Крім того, відхилено доводи представника позивача про те, що позивач звільнена від сплати судового збору, а тому звільнена й від сплати витрат на професійну правову допомогу, оскільки сторона, яка звільнена законом від сплати судового збору, не звільняється від відшкодування витрат

на правничу допомогу.

Судом ураховано відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Дячук С. І., на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови

у задоволенні заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким вимоги ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі.

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, справу направити на новий апеляційний розгляд.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_4 - адвокат Дячук С. І. посилається на застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційними скаргами представника

ОСОБА_4 - адвоката Дячук С. І., та ОСОБА_1 на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 жовтня

2022 року. Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу

та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Дячук С. І., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку додаткове рішення суду першої інстанції, не врахував судову практику Верховного Суду і безпідставно зменшив розмір витрат

на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача

на користь відповідача, з 15 000,00 грн до 3 000,00 грн.

Указаний відповідачем розмір таких витрат підтверджено належними доказами, адвокат і клієнт погодили розмір гонорару за надання адвокатом відповідних послуг (15 000,00 грн), детельний перелік виконаних робіт

на наданих послуг викладено в акті виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку поданим відповідачем доказам і не врахував, що суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу лише за клопотанням іншої сторони (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції

у додатковому рішенні, яке залишено без змін після його апеляційного перегляду, зробив помилкові висновки про наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Вказує, що вона не є позивачем у даній справі, так як позов пред`явила

в інтересах малолітніх дітей. Тобто вона фактично є законним представником спільних з відповідачем малолітніх дітей, а не стороною

Із цих підстав вважає, що вона не може відшкодовувати відповідачу витрати на професійну правничу допомогу.

Посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Також зазначає про те, що Верховним Судом ухвалою від 01 вересня

2022 року (провадження № 61-5623ск22) відкрито провадження

з аналогічних підстав у справі № 607/11584/21 за її позовом в інтересах малолітніх дітей до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до неї, треті особи:

ОСОБА_9, ОСОБА_4, управління сім`ї, молодіжної політики і захисту дітей, про визначення порядку користування квартирою, у якій вона подала касаційну скаргу на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2022 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_4 - адвоката Дячук С. І., на касаційну скаргу ОСОБА_1,

в якому вказано, що доводи її касаційної скарги є безпідставними, вони

не підлягають задоволенню, так як зводяться до власного тлумачення позивачем норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адваката Авдєєнка В. В. (по суті відповідь на відзив), в якій викладено заперечення на відзив представника відповідача на касаційну скаргу позивача й доводи на підтримку касаційної скарги позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 01 лютого 2022 року у вказаній справі відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діяла в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2,

ОСОБА_2, до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про зняття

з реєстрації місця проживання (а. с. 95-98).

В апеляційному, касаційному порядках рішенням суду першої інстанції

не оскаржувалося.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник ОСОБА_4 - адвокат Боднар О. В., заявила клопотання про стягнення з ОСОБА_1 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Після ухвалення рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_4 - адвокат Боднар О. В., у встановлений процесуальним законом строк подала заяву про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн

Повноваження адвоката Боднар О. В. підтверджено договором про надання правової допомоги від 25 серпня 2021 року № 76, укладеним

між адвокатським об`єднанням "Твій Адвокат" в особі керуючого адвоката

Боднар О. В. та ОСОБА_4., ордером на надання правничої (правової) допомоги від 25 серпня 2021 року серії ВО № 1022557 (а. с. 32, 104).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. вказаного договору про надання правової допомоги отримання винагороди за надання такої допомоги відбувається

у формі гонорару, розмір якого становить 15 000,00 грн.

Згідно з квитанції від 26 серпня 2021 року № 39 ОСОБА_4 здійснив оплату за договором про надання правничої допомоги (а. с. 105).

Відповідно до акта виконаних робіт від 01 лютого 2022 року, підписаного адвокатом Боднар О. В. від імені адвокатського об`єднання "Твій адвокат" та ОСОБА_4., адвокат надала клієнту послуги з правової допомоги

на загальну суму 15 000,00 грн.

Перелік та об`єм наданих послуг узгоджений сторонами в акті виконаних робіт, а саме: 1) консультація адвоката 07 серпня 2021 року (витрачений

час - 2,0 год., вартість - 2 000,00 грн); 2) роз`яснення клієнту його прав

та обов`язків як сторони у справі (витрачений час - 1,0 год., вартість - 1 000,00 грн); 3) аналіз актуальної судової практики у подібних справах

та підготовка правової позиції для ведення справи 20 серпня 2021 року

(витрачений час - 2,0 год., вартість - 2 000,00 грн); 4) підготовка відзиву

на позовну заяву 25 серпня 2021 року (витрачений час - 2,0 год., вартість - 2 000,00 грн); 5) участь в судовому засіданні 06 вересня 2021 року

(витрачений час - 1,0 год., вартість - 1 000,00 грн); 6) підготовка клопотання про допит свідків від 13 вересня 2021 року (витрачений час - 0,5 год., вартість - 500,00 грн); 7) консультація адвоката 12 жовтня 2021 року

(витрачений час - 1,0 год., вартість - 1 000,00 грн); 8) участь у судовому засіданні 13 жовтня 2021 року (витрачений час - 1,0 год., вартість -

1 000,00 грн); 9) підготовка заяви про приєднання доказів від 26 листопада 2021 року (витрачений час - 0,5 год., вартість - 500,00 грн); 10) консультація адвоката 27 листопада 2021 року (витрачений час - 1,0 год., вартість - 1 000,00 грн); 11) участь в судовому засіданні 29 листопада 2021 року

(витрачений час - 1,0 год., вартість - 1 000,00 грн); 12) участь в судовому засіданні 21 грудня 2021 року (витрачений час - 1,0 год., вартість -

1 000,00 грн); 13) участь в судовому засіданні 01 лютого 2022 року

(витрачений час - 1,00 год., вартість - 1 000,00 грн), а всього -

витрачений час - 15,0 год., вартість - 15 000,00 грн (а. с. 106).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Дячук С. І., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,

частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи

чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати

на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа,

а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю

або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру

і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість,

за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку,

що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно

до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства

є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін

до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат

на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу,

що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів

за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки

до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,

які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,

що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову

та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,

за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах:

від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року

у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня

2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19),

від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження

№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі

№ 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року

у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня

2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_4 має право

на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зробив про це відповідну заяву й надав необхідні докази у порядку й строк, визначений процесуальним законом.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 25 серпня 2021 року № 76 (а. с. 104), укладеним між адвокатським об`єднанням "Твій Адвокат"

в особі керуючого адвоката Боднар О. В. та ОСОБА_4, відповідача доручив, а адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором (пункт1 договору).

у формі гонорару, розмір якого становить 15 000,00 грн.

Згідно з квитанції від 26 серпня 2021 року № 39 ОСОБА_4 здійснив адвокатському об`єднанню "Твій Адвокат" оплату за договором

про надання правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн (а. с. 105).

на загальну суму 15 000,00 грн (а. с. 106).

час - 2,0 год., вартість - 2 000,00 грн); 2) роз`яснення клієнту його прав

та підготовка правової позиції для ведення справи 20 серпня 2021 року

(витрачений час - 2,0 год., вартість - 2 000,00 грн); 4) підготовка відзиву

1 000,00 грн); 13) участь в судовому засіданні 01 лютого 2022 року

(витрачений час - 1,00 год., вартість - 1 000,00 грн), а всього -

витрачений час - 15,0 год., вартість - 15 000,00 грн (а. с. 106).

Відповідачем надано докази направлення заяви разом із додатками позивачу (а. с. 102).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих

по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу

і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку

до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги

є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання

(пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня

2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у вищевказаному договорі про надання правничої допомоги.

Таким чином, ОСОБА_4 надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,

що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі

№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Разом із цим, ОСОБА_1 чи її представник не подавали до суду заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, які відповідач просив стягнути з позивача.

У березні 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про розгляд указаної заяви ОСОБА_4 без участі ОСОБА_1 чи її предсавника. У ній викладено загальні заперечення проти задоволення заяви ОСОБА_4 із тих підстав, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у цій справі в інтересах дітей і вона звільнена від сплати судового збору (а. с. 114).

Разом із тим, у пунктах 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження

№ 12-14гс22) вказано, що клопотання про зменшення розміру витрат

на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано.

У наведеній заяві відсутнє жодне мотивування про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а з неправових підстав заперечується проти стягнення вказаних судових витрат.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру

з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме

на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав

для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Судами попередніх інстанцій застосовано до спірних правовідносин

частину п`яту статті 137 ЦПК України, за якою суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами,

за клопотанням іншої сторони.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, надаючи оцінку доводам касаційних скарг, Верховний Суд виходить із того, що у даному спорі інша сторона, тобто позивач, не заперечувала проти заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу. Тому судами неправильно застосовано вищевказану норму процесуального закону й не враховано судову практику Верховного Суду у даній категорії справ.

Колегія суддів зазначає також про те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанії, правильно вказав про те, що звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору

не звільняє її від сплати витрат на правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду:

від 22 листопада 2018 року у справі № 635/5462/17 (провадження

№ 61-41310св18) від 01 квітня 2020 року у справі № 567/517/17 (провадження № 61-14555св19), від 19 травня 2022 року у справі

№ 295/7653/20 (провадження № 61-1480св21).

Посилання ОСОБА_1 про те, що вона не є позивачем у справі

є безпідставними, вони спростовуються матеріалами справи й зводяться

до власного тлумачення нею норм процесуального права, що не може бути правовою підставою для задоволення її касаційної скарги. При цьому

її позов мотивовано, у тому числі, тим, що реєстрація відповідача у спірній квартирі порушує її права та законні інтереси, позбавляє її права

на оформлення субсидії (а. с. 2-4).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення

у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати

в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Верховний Суд, з урахуванням наведеного, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Дячук С. І., - задоволенню, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати й ухвали нове рішення, яким стягнути