розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 31 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Малихіна О. О., та постанову Харківського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Бурлака І. В., Котелевець А. В., Яцини В. Б.,

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Люботинської міської ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є матір`ю ОСОБА_2, яка перебуває у шлюбі зі ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_5, які є її онуками.

Позивач вказує, що онук ОСОБА_4 тривалий час проживав разом з нею, де йому були створені необхідні умови для проживання та розвитку. Однак після народження онуки ОСОБА_5 стосунки між нею та дочкою погіршились через різні погляди на виховання дітей. Зазначене призвело до того, що ОСОБА_2 заборонила їй бачитись з онуками. Не маючи змоги владнати конфліктну ситуацію безпосередньо зі ОСОБА_2, вона звернулась до виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, де отримала відповідь про необхідність звернення до суду за захистом порушеного права на участь у вихованні онуків.

З урахуванням уточнень і змін до позовних вимог, внесених заявами від 12 червня 2019 року, від 19 серпня 2019 року та від 28 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 остаточно просила зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3

не чинити перешкод у вихованні онуків та у спілкуванні з ними, встановити їй спосіб участі у вихованні онуків та у спілкуванні з ними, зокрема, зі ОСОБА_6 шляхом особистих побачень двічі на тиждень з 10 год суботи до 17 год неділі з урахуванням ночівлі за її місцем проживання - АДРЕСА_1, без присутності батьків;

на літніх канікулах - з 1 липня до 31 липня цілодобово, з урахуванням ночівлі за її місцем проживання - АДРЕСА_1, з можливістю відпочинку в інших містах України та за кордоном;

на осінніх канікулах - з 1 по 3 день канікул з урахуванням ночівлі за її місцем проживання АДРЕСА_1 ;

на зимових канікулах - з 7 по 13 день канікул з урахуванням ночівлі за її місцем проживання - АДРЕСА_1 ;

на весняних канікулах - з 1 по 3 день канікул з урахуванням ночівлі за її місцем проживання - АДРЕСА_1 ;

у святкові дні, день народження, дні хвороби - в присутності батьків;

забирати ОСОБА_7 зі школи після навчального процесу і щоб до повернення батьків з роботи онук перебував у неї, за попереднім узгодженням зі ОСОБА_6 .

Зі ОСОБА_8 просила встановити особисте спілкування - побачення кожну суботу тижня з 10 год до 17 год без присутності батьків;

у святкові дні, день народження, дні хвороби - в присутності батьків з урахуванням віку дитини;

не обмежувати особисте спілкування з онуками ОСОБА_6 та ОСОБА_8 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між бабою та онуками.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 31 липня 2020 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визначено наступні способи спілкування ОСОБА_1 з онуком ОСОБА_6 та участі у його вихованні:

- кожен перший та третій тиждень місяця з 10 години суботи до 17 години неділі з ночівлею за місцем проживання бабусі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням стану здоров`я, потреб та інтересів дитини, без присутності батьків;

- побачення та спілкування в період зимових канікул у період з 1 січня до 10 січня і у період літніх канікул з 1 липня до 25 липня за місцем проживання бабусі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, з ночівлею, без присутності батьків та з можливістю відпочинку в інших містах України і поза межами країни за попередньою домовленістю з батьками;

- у святкові дні та день народження - в присутності батьків;

- забирати після закінчення навчальних занять у школі з метою супроводження до місця проживання;

- засобами телефонного мобільного зв`язку без обмеження розмов у часі.

Визначено наступні способи спілкування ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_8 та участі у її вихованні:

- кожен перший та третій тиждень місяця в суботу і неділю з 10 години до 13 години за місцем проживання дитини або за місцем проживання бабусі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням стану здоров`я, потреб та інтересів дитини, в присутності батьків або за згодою батьків за їх відсутності;

- у святкові дні та день народження - в присутності батьків;

- засобами телефонного мобільного зв`язку без обмеження розмов у часі.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнено зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 384,20 грн з кожного у відшкодування судового збору.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що баба, дід мають право спілкуватися зі своїми внуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом своїх прав щодо виховання внуків. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоджають ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками та у їх вихованні.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції врахував висновок виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, а також наявність спору між сторонами.

Визначаючи способи спілкування ОСОБА_1 з онуками та участі у їх вихованні, суд першої інстанції вважав, що визначений судом спосіб не порушує право дітей на сімейне виховання, яке полягає у наданні дітям можливості жити і виховуватися в сім`ї, включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. При визначенні способу спілкування враховано вік дітей, встановлено графік зустрічей, який не порушує їхні режими, не відриває від нормального, звичайного для дітей середовища. При цьому зазначено, що баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, а батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків та мають здійснювати свої батьківські права та виконувати батьківські обов`язки на ґрунті поваги до прав дитини та її людської гідності. Позбавлення позивача права щодо спілкування з онуками та участі у їх вихованні може позбавити останніх родинних зв`язків з бабою, любові та турботи з боку останньої, що суперечить приписам Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.

Постановою Харківського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Люботинського міського суду Харківської області від 31 липня 2020 року - без змін.

Відхиляючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення Люботинського міського суду Харківської області від 31 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки при вирішенні справи судами не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 8 травня 2019 року у справі № 390/1426/16-ц, від 3 липня 2019 року у справі № 756/6595/18, від 9 вересня 2019 року у справі № 727/5787/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 758/7882/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 592/7661/16-ц, від 4 вересня 2019 року у справі № 630/404/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 638/19703/17.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просила про задоволення касаційної скарги.

Позиція інших учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала на безпідставність її доводів. Зазначала, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, надали належну оцінку зібраним у справі доказам та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення. З урахуванням зазначеного, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Люботинського міського суду Харківської області матеріали цивільної справи № 630/269/19.

Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Люботинського міського суду Харківської області від 31 липня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 19 лютого 2021 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 8 травня 2019 року у справі № 390/1426/16-ц, від 9 вересня 2019 року у справі № 756/6595/18, від 3 липня 2019 року у справі № 727/5787/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 758/7882/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 592/7661/16-ц, від 4 вересня 2019 року у справі № 630/404/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 638/19703/17.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року справу призначеного до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 21 січня 2011 року

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_5 .

Неповнолітні ОСОБА_9 і ОСОБА_10 проживають разом з батьками у квартирі АДРЕСА_2 .

З повторного свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого Люботинським міським відділом реєстрації актів цивільного стану 13 квітня 1995 року, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00012247642 від 1 червня 2013 року, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2, і, відповідно, бабою малолітніх ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .

З довідки № 01-22/261 від 10 липня 2019 року суди встановили, що ОСОБА_9 є учнем 3-А класу Люботинської гімназії № 1 Люботинської міської ради Харківської області.

З характеристики Люботинського дошкільного навчального закладу (ясла-садка) № 2 судами встановлено, що ОСОБА_10 з 23 серпня 2018 року відвідує цей дошкільний навчальний заклад. Батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, беруть активну участь у житті дитини, приводять та забирають із садочка, цікавляться її розвитком і життям у дитячому колективі.

Із аналітичної довідки щодо діагностування учня 2-А класу Люботинської гімназії № 1 від 25 жовтня 2018 року № 01-22/365 суди встановили, що ОСОБА_9 відкритий, допитливий, інтелектуально і творчо розвинутий хлопчик. У нього налагоджений психологічний контакт з вітчимом та бабою, але при згадці про сім`ю у ОСОБА_11 з`являються сумні емоції, так як час у родині спільно не проводиться, хлопчик не відчуває достатньої уваги з боку своїх батьків.

Відповідно до висновку від 16 вересня 2019 року № 03-36/3021, наданого виконавчим комітетом Люботинської міської ради як органом опіки та піклування, ОСОБА_1 визначено такі способи участі у вихованні онуків та у спілкуванні з ними: чотири рази на місяць - кожної суботи з 10 год до 17 год; місце спілкування баби з онуками та присутність матері визначаються за попередньою домовленістю з батьками. Органом опіки та піклування окремо визначені порядок побачень та спілкування баби з онуками за умови попереднього досягнення домовленості між бабою та батьками, який виражається у наступному: перебування дітей на канікулах обговорену кількість днів за місцем проживання баби (можливість ночівлі обговорюється додатково); під час сімейних свят, днів народжень - в присутності батьків (за умови попереднього обговорення місця проведення); після закінчення навчальних занять в школі ОСОБА_7 і перебування в дошкільному навчальному закладі ОСОБА_8 можливість забирати дітей з навчально-виховних закладів.

Під час розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоджають ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками.

У судовому засіданні судом заслухана думка ОСОБА_7, який у невимушеній бесіді в присутності представника органу опіки та піклування, яка за фахом є психологом, пояснив, що він любить обох своїх бабусь, але бажає більше бути в гостях у баби Люди, оскільки там де вона проживає проживають його друзі, з якими йому подобається гуляти, а на вулиці, де проживає баба ОСОБА_12, хлопців його віку немає. Він раніше часто залишався у баби ОСОБА_13 на ночівлю та навіть їздив разом з нею на відпочинок за кордон без батьків. Також він згадав, що коли він ходив у перший клас, його мама посварилася з бабою ОСОБА_14, бо кожна з них бажала, аби він був з нею. Останнім часом батьки не дозволяють йому залишатися у баби ОСОБА_13 на ночівлю, пояснюючи це тим, що баба ОСОБА_15 не така як баба ОСОБА_12 . З невідомих причин до баби ОСОБА_13 не пускають і його сестру ОСОБА_5 . Він стурбований тим, що вони посварилися, і хоче аби вони швидше примирилися між собою та його спілкування з бабою ОСОБА_14 відновилось до того рівня, який існував раніше, щоб він міг частіше бачитися з нею, залишатися на ночівлю, разом з нею з`їздити на відпочинок, навіть за кордон, бо він їй довіряє.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України - 27 вересня 1991 року).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України).

Статтею 257 СК України передбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Тлумачення статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішуються судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (стаття 263 СК України).

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

Частини п`ята та шоста статті 19 СК України передбачають, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина п`ята та шоста статті 19 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України (435-15) ).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що "законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України).

Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішуються судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. Виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц (провадження № 61-1713св17) зазначено, що "будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.

Судами попередніх інстанцій із поданих сторонами доказів встановлено, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та ОСОБА_1 склалися неприязні відносини і досягти згоди щодо способу участі баби у вихованні онуків та у спілкуванні з ними - ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - вони не можуть.

Встановивши, що права ОСОБА_1 як баби порушуються відповідачами у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про зобов`язання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з онуками та про визначення способів участі баби у вихованні дітей та у спілкуванні з ними шляхом встановлення систематичних побачень; час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дітей.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і касаційний суд, оскільки визначений судом першої інстанції графік побачень і спільного відпочинку є найбільш комфортнішим, відповідає інтересам дітей та не обмежує їх у навчанні і відвідуванні гуртків чи додаткових занять, не впливає на права батьків.

Так, згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 8 травня 2019 року у справі № 390/1426/16-ц, від 9 вересня 2019 року у справі № 756/6595/18, від 3 липня 2019 року у справі № 727/5787/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 758/7882/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 592/7661/16-ц, від 4 вересня 2019 року у справі № 630/404/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 638/19703/17

Зазначена підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначала, що "під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата конкретизувала вказаний висновок та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед, за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Постанова Верховного Суду від 8 травня 2019 року (справа № 390/1426/16-ц), на яку посилається заявник, прийнята за результатами розгляду касаційної скарги позивача на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 6 лютого 2017 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 6 червня 2017 року у справі про визначення способу участі у вихованні онука. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено, та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд встановив, що відповідач створює перешкоди у спілкуванні баби з онуком, у зв`язку з чим суд вважав необхідним визначити спосіб участі позивача у вихованні онука відповідно до вимог статей 257, 159 СК України. Апеляційним судом враховано вік дитини, його психоемоційний стан, прихильність до сторін, психологічну прив`язаність й бажання позивача бути бабою у житті дитини і те, що таке спілкування не перешкоджатиме розвитку хлопчика. Також апеляційним судом враховано рекомендації щодо способу участі баби у вихованні онука, запропоновані органом опіки і піклування, шляхом періодичних їх зустрічей за присутності матері, на території, яку погодять сторони.

Постанова Верховного Суду від 9 вересня 2019 року (справа № 756/6595/18) прийнята за результатами розгляду касаційної скарги позивача на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 квітня 2019 року у справі про усунення перешкод у вихованні онука та визначення порядку участі у його вихованні. Задовольняючи частково позов та зобов`язуючи відповідача не чинити перешкод позивачу у спілкуванні та вихованні онука і визначаючи способи участі позивача у вихованні онука, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив з того, що батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Постанова Верховного Суду від 3 липня 2019 року (справа № 727/5787/18) прийнята за результатами розгляду касаційної скарги відповідача на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 жовтня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у справі про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та його вихованні, визначення способу участі у вихованні онука та спілкуванні з ним. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі - баба і дід - мають право спілкуватися зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, тому є підстави для визначення способу участі позивачів у вихованні онука та у спілкуванні з ним.

Постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року (справа № 758/7882/16) прийнята за результатами розгляду касаційної скарги позивача на постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року у справі про усунення перешкод у здійсненні бабою своїх прав щодо виховання онука, визначення місця та часу спілкування з онуком. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Тривалість часу, проведеного дитиною з бабою та дідом, є важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні баби з онуком, врахувавши інтереси дитини, її вік та звичний розпорядок дня, суд апеляційної інстанції визначив порядок участі баби у вихованні онука та у спілкуванні з ним.

Постанова Верховного Суду від 24 липня 2019 року (справа № 592/7661/16) прийнята за результатами розгляду касаційної скарги відповідача на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 2 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 19 квітня 2017 року у справі про усунення перешкод у спілкуванні з онуком, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з ним. Зобов`язуючи відповідача не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуком та визначаючи спосіб участі позивачів у вихованні та спілкуванні з онуком у формі систематичних побачень, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі бажають приймати участь у вихованні онука та спілкуватися з ним. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з бабою, дідом служить задоволенню життєво важливих психологічних потреб дитини. Позивачі мають право на спілкування з онуком та приймати участь у його вихованні і при цьому відповідач в інтересах дитини не має права перешкоджати цьому. Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі позивачів у вихованні та спілкуванні з онуком, врахували малолітній вік дитини, необхідність відвідування ним дошкільного дитячого закладу, навчання у спортивній школі, спілкування з іншими членами родини. Касаційний суд рішення суду першої інстанції у незміненій частині та ухвалу апеляційного суду залишив без змін.

Постанова Верховного Суду від 4 вересня 2019 року (справа № 630/404/18) прийнята за результатами розгляду касаційної скарги позивача на постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2018 року у справі про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення способу участі у його вихованні. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що для позивача були створені перешкоди з боку відповідача у здійсненні права на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею. Встановлюючи такий спосіб та порядок побачень позивачу з малолітнім онуком без присутності матері дитини, суд зазначив, що прояв неприязного ставлення до позивача зі сторони відповідача може зашкодити, в першу чергу, дитині, а також спровокувати негативне сприйняття дитиною такої людини як рідна баба. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення способу спілкування позивача з онуком, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й касаційний суд, виходив з того, що судом першої інстанції не враховано вік дитини та встановлено графік зустрічей, який порушує її режим, відриває від нормального, звичайного для дитини середовища.

Постанова Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 638/19703/17), на яку також посилається заявник, прийнята за результатами розгляду касаційної скарги відповідача на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 7 листопада 2019 року у справі про участь баби у вихованні дитини. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції врахував висновок виконавчого комітету Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 27 вересня 2018 року № 629 як органу опіки та піклування щодо доцільності встановлення способу участі баби у вихованні онуки; визначив час побачень з 10 год до 12 год у присутності батька за згодою дитини у місці, визначеному за взаємною згодою баби та батька дитини. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення способу спілкування і участі у вихованні дитини, суд апеляційної інстанції зазначив, що доказів негативного впливу баби на онуку матеріали справи не містять, а присутність обох сторін під час зустрічей позивача з дитиною в подальшому не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на неприязні стосунки сторін у справі. З такими висновками судів попередніх інстанцій погодився і касаційний суд.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц прийнята за результатами розгляду касаційної скарги відповідача на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 7 лютого 2017 року про визначення місця проживання. Визначаючи місце проживання дитини з батьком, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися апеляційний і касаційний суди, дослідивши зібрані у справі докази, врахувавши думку дитини та висновок органу опіки та піклування, дійшов висновку проживання дитини з батьком найкраще забезпечить інтереси дитини.

Доводи заявника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 8 травня 2019 року у справі № 390/1426/16-ц, від 9 вересня 2019 року у справі № 756/6595/18, від 3 липня 2019 року у справі № 727/5787/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 758/7882/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 592/7661/16-ц, від 4 вересня 2019 року у справі № 630/404/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 638/19703/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, касаційний суд вважає безпідставними, оскільки за встановленими обставинами у справі, що переглядається, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у зазначених постановах.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Таких порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.