треті особи: Державне підприємство "Прикарпатське БМУ" Закритого акціонерного товариства "Карпаткурортбуд", Первинна профспілкова організація Державного підприємства "Прикарпатське БМУ" Закритого акціонерного товариства "Карпаткурортбуд", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2022 року у складі судді Бараковського В. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області, ОСОБА_2, треті особи: Державне підприємство "Прикарпатське БМУ" Закритого акціонерного товариства "Карпаткурортбуд", Первинна профспілкова організація Державного підприємства "Прикарпатське БМУ" Закритого акціонерного товариства "Карпаткурортбуд", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про передачу у власність квартири та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у грудні 2019 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати нечинним рішення Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області № 20 від 30 січня 2018 року про передачу у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності, серія НОМЕР_1 на квартиру в АДРЕСА_1, видане 01 лютого 2018 року Виконавчим комітетом Моршинської міської ради Львівської області на ім`я ОСОБА_2 (номер запису про право власності в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24890540 від 12 лютого 2018 року).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що працював в управлінні ДП "Прикарпатське БМУ" з 29 серпня 1981 року та перебував на квартирному обліку, як потребуючий покращення житлових умов з 05 лютого 1985 року на загальній черзі під № 5.

ОСОБА_3 працював в управлінні з 22 лютого 1988 року та перебував на квартирному обліку з 11 квітня 1988 року разом з членами своєї сім`ї: дружиною ОСОБА_4, сином ОСОБА_5 та дочкою ОСОБА_2 (відповідач) на загальній черзі під № 31.

Рішенням спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП "Прикарпатське БМУ" ЗАТ "Карпаткурортбуд" від 21 січня 2009 року (протокол № 1) йому було виділено квартиру АДРЕСА_1 зі зняттям його з квартирного обліку.

Сім`я ОСОБА_2 користуючись квартирою № 95 за тією ж адресою самовільно зайняла квартиру № 114 в цьому ж будинку, яка була виділена йому.

Між ним та ОСОБА_2 існує багаторічний спір щодо самовільно зайнятого житлового приміщення.

На даний час будинок, в якому розташована спірна квартира, переданий на баланс Моршинської міської ради Львівської області.

Спірна квартира надана йому на законних підставах, а сім`я ОСОБА_2 самовільно вселилася у неї. Виконавчий комітет Моршинської міської ради Львівської області рішенням від 30 січня 2018 року № 20 передав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, а 01 лютого 2018 року Виконавчий комітет Моршинської міської ради на ім`я ОСОБА_2 видав свідоцтво про право власності, серія НОМЕР_1, на спірну квартиру, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 12 лютого 2018 року. Прийняте виконавчим комітетом рішення є незаконним, тому і право власності на спірну квартиру набуто ОСОБА_2 неправомірно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Стрийський міськрайонний суд Львівської області рішенням від 16 червня 2022 року позов задовольнив.

Визнав нечинним рішення Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області № 20 від 30 січня 2018 року про передачу у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та недійсним свідоцтво про право власності, серія НОМЕР_1 на квартиру в АДРЕСА_1, видане 01 лютого 2018 року Виконавчим комітетом Моршинської міської ради Львівської області на ім`я ОСОБА_2 (номер запису про право власності в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24890540 від 12 лютого 2018 року).

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд виходив з того, що судом встановлено відсутність правових підстав вселення ОСОБА_2 та її сім`ї в спірну квартиру, оскільки така не перебувала на черзі на отримання чи покращення житлових умов, в той час як позивачу така квартира виділена відповідно до Протоколу № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП "Прикарпатське БМУ" ЗАТ "Карпаткурортбуд" від 21 січня 2009 року. Такий висновок зробив і Львівський апеляційний суд у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 456/2227/17, в якій вказав, що юридичних прав на вказану квартиру у відповідачів ( ОСОБА_2 ) у справі на вказану квартиру немає, спір щодо неї вирішений неодноразово судами, а сам лише факт самовільного заселення відповідачів не може бути законною перешкодою у вирішенні питання про видачу ордера позивачу ( ОСОБА_1 ) у справі.

Львівський апеляційний суд постановою від 17 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області залишив без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2022 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області № 20 від 30 січня 2018 року та свідоцтво про право власності на квартиру, серії А № 045, від 01 лютого 2018 року прийняте без належних на це правових підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України (1618-15) , ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Виконавчий комітет Моршинської міської ради Львівської області у грудні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що ОСОБА_2 перебувала на квартирному обліку, оскільки ОСОБА_3 працював в управлінні з 22 лютого 1988 року та перебував на квартирному обліку з 11 квітня 1988 року разом із членами своєї родини, тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що вона не перебувала на черзі на отримання покращення житлових умов є помилковим і не відповідає дійсності.

Виконавчим комітетом Моршинської міської ради Львівської області на виконання рішення суду у справі № 456/2227/17 було повторно розглянуто заяву ОСОБА_2 про приватизацію квартири та прийнято рішення № 20 "Про передачу у власність квартири житлового фонду громадянці в місті Моршині", яким жодним чином не порушено права та законні інтереси позивача, оскільки у ОСОБА_1 відсутні будь-які документи, що дають право на вселення у квартиру № 114 (договір найму, ордер чи будь-який інший документ), а також доказів того, що на даний час він потребує покращення житлових умов.

Відсутній висновок Верховного Суду саме у подібних правовідносинах щодо відсутності правових підстав вселення наймача до займаної ним квартири при неправильному трактуванні не перебування його на черзі на отримання чи покращення житлових умов.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ОСОБА_1 у березні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 лютого 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Справа № 456/5027/19 надійшла до Верховного Суду 16 березня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працював в управлінні ДП "Прикарпатське БМУ" з 29 серпня 1981 року та перебував на квартирному обліку як потребуючий покращення житлових умов з 05 лютого 1985 року на загальній черзі під № 5.

ОСОБА_3 працював в управлінні з 22 лютого 1988 року та перебував на квартирному обліку з 11 квітня 1988 року разом з членами своєї сім`ї: дружиною ОСОБА_4, сином ОСОБА_5 та дочкою ОСОБА_2, на загальній черзі під № 31.

Згідно з актом прийняття-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність Моршинській міській раді від 17 жовтня 2001 року комісія, що створена відповідно до розпорядження голови Стрийської районної державної адміністрації провела обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належить ДП "Прикарпатське БМУ".

21 березня 2006 року ОСОБА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Моршинської міської ради отримав ордер № 65 на вселення в квартиру АДРЕСА_6 . Вказаним рішенням також було видано ордер № 69 сім`ї ОСОБА_2 на вселення в квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2007 року у справі № 2-123/2007 позов ДП "Прикарпатське БМУ" ЗАТ "Карпаткурортбуд" до Моршинської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1, про визнання ордера недійсним та виселення задоволено. Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 з квартири № 114 в квартиру № 95 в АДРЕСА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Моршинської міської ради, ОСОБА_1 про визнання ордера № 65 недійсним задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, які також діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_5 відхилено, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2007 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 09 лютого 2008 року касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилено. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2007 року залишено без змін.

Визнаючи ордери № 65 та № 69 недійсними Стрийський міськрайонний суд Львівської області вважав, що ордер, виданий сім`ї ОСОБА_2 на вселення в квартиру № 114 порушує права інших громадян, зокрема ОСОБА_1 . У результаті розподілу квартир ОСОБА_1 з квартирного обліку знятий, а ОСОБА_3 займає дві квартири і продовжує перебувати на квартирній черзі. Суд вважав, що сім`ю ОСОБА_2 слід виселити з квартири № 114 залишивши за ними квартиру № 95 .

Згідно з протоколом № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП Прикарпатське БМУ" ЗАТ "Карпаткурортбуд" від 21 січня 2009 року вирішено виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї кімнати житловою площею 17,46 кв. м та зняти його із квартирного обліку у зв`язку з наданням благоустроєного житлового приміщення, яке відповідає усім нормам.

26 лютого 2009 року за вихідним № 10 адміністрація і первинна профспілкова організація ДП Прикарпатське БМУ" ЗАТ "Карпаткурортбуд" скерувала міському голові міста Моршина Ільницькому Р. Я. протокол № 1 від 21 січня 2009 року для затвердження та видачі ордера на вселення.

16 липня 2012 року за вихідним № 12 ДП Прикарпатське БМУ" ЗАТ "Карпаткурортбуд" повторно скерувало міському голові міста Моршина Ільницькому Р. Я. протокол № 1 від 21 січня 2009 року, оскільки начальник управління без відома та згоди первинної профспілкової організації відкликав попередній протокол про розподіл вивільненої квартири.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2009 року у справі № 2-250/09 визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 право на одержання квартири АДРЕСА_1 та залишено квартиру АДРЕСА_6 ОСОБА_5 .

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 травня 2010 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2009 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд суду першої інстанції.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 листопада 2012 року визнано право на проживання за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 . Зобов`язано Виконавчий комітет Моршинської міської ради укласти з родиною ОСОБА_3 договір житлового найму на зазначене житло.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2013 року скасовано рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 листопада 2012 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_2, третьої особи на стороні позивачів ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Моршинської міської ради, ДП "Прикарпатського БМУ", профспілкової організації ДП "Прикарпатського БМУ" ЗАТ "Карпаткурортбуд", третя особа - ОСОБА_1, про визнання права на проживання у однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 та про зобов`язання укласти з ним договір житлового найму на вказане житло.

Апеляційний суд Львівської області зазначав, що у позивачів ОСОБА_2 відсутні законні підстави для визнання за ними права на проживання у спірній квартирі № 114 та укладення з ними договору найму на зазначене житло, оскільки рішення Виконавчого комітету Моршинської міської ради про видачу ордера на таке у встановленому порядку не приймалось.

Рішенням Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області № 20 від 15 лютого 2012 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі ордера на вселення у квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2013 року виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітню ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 в квартиру АДРЕСА_6 . Зобов`язано Виконавчий комітет Моршинської міської ради розглянути питання про затвердження протоколу спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП "Прикарпатське БМУ" ЗАТ "Карпаткурортбуд" від 21 січня 2009 року та про видачу ОСОБА_1 ордера на вселення в квартиру АДРЕСА_1 після її вивільнення. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2014 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2013 року в частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітньої ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 в квартиру АДРЕСА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволені цих позовних вимог. В решті рішення суду залишено без змін.

На підставі протоколу № 2 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП Прикарпатське БМУ від 12 грудня 2011 року виділено квартиру АДРЕСА_1 висококваліфікованому спеціалісту - будівельнику ОСОБА_3 з врахуванням рішення зборів трудового колективу від 07 листопада 2011 року та визнано нечинним рішення спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП "Прикарпатське БМУ" ЗАТ "Карпаткурортбуд" від 21 січня 2009 року (протокол 1) про виділення цієї ж квартири ОСОБА_1 .

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2016 року визнано нечинним рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ДП "Прикарпатське БМУ" ЗАТ "Карпаткурортбуд" від 12 грудня 2011 року (протокол № 2).

Відповідно до договору найму житлового приміщення від 25 січня 2017 року, укладеного між Підприємством житлово-комунального господарства Моршинської міської ради та ОСОБА_2, згідно з яким наймодавець надає наймачу та членам його сім`ї у безстрокове користування квартиру № 114 загальною площею 29,4 кв. м, яка складається з 1 кімнати житловою площею 17,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області від 25 січня 2017 року за вихідним № 40/06.28, ОСОБА_1 повідомлено, що квартира АДРЕСА_1, який є майном міської ради і перебуває на балансі підприємства житлово - комунального господарства Моршинської міської ради. Враховуючи тривалі судові процеси з ОСОБА_3 з приводу спірного житла та ознайомившись з рішеннями суду Моршинська міська рада на даний час, як власник даної квартири, не має вільного житла щоб звернутися до суду з приводу виселення з квартири АДРЕСА_1 сім`ї ОСОБА_3, оскільки відповідно до частини третьої статті 132 ЖК України осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 листопада 2017 року скасовано рішення Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області від 15 березня 2017 року "Про відмову ОСОБА_2 в передачі у приватну власність квартири" та зобов`язано Виконавчий комітет Моршинської міської ради Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та прийняти рішення.

12 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до міського голови міста Моршина з заявою щодо оформлення передачі в приватну власність квартири.

З довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення від 21 грудня 2017 року судами встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_2 .

Листом ПЖКГ Моршинської міської ради від 31 січня 2017 року № 57 міського голову міста Моршина повідомлено, що ОСОБА_2 право на безоплатну приватизацію нерухомого майна не використовувала.

Рішенням Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області № 20 від 30 січня 2018 року "Про передачу у власність квартири державного житлового фонду громадянці в м. Моршин" вирішено передати квартиронаймачу ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 29,9 кв. м, житловою площею 17,7 кв. м та видано житлові чеки за недостатню загальну площу квартири на суму 0,19 грн та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на квартиру. Рішення Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області № 20 від 30 січня 2018 року прийнято, зважаючи на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 листопада 2017 року, яким скасовано рішення Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області від 15 березня 2017 року "Про відмову ОСОБА_2 в передачі у приватну власність квартири".

Проте, постановою Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області про скасування рішення виконавчого комітету відмовлено.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02 травня 2018 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, зокрема, своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Момент виникнення права власності на річ (майно) визначається законом. При визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється (стаття 6 ЖК України).

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів (частина перша статті 9 ЖК України).

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом (частина третя статті 9 ЖК України).

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік (стаття 43 ЖК України).

Жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення (стаття 52 ЖК України).

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (частина перша статті 58 ЖК України).

Відповідно до пунктів 34, 39, 59, 60 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, (далі - Правила) жилі приміщення надаються громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов в порядку черговості за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Згідно з пунктом 38 Правил громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку черговості, яка визначається діючим законодавством, Правилами обліку та розподілу житла. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

Статтею 51 ЖК України передбачено, що жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

З положень статті 58 ЖК України вбачається, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За приписами статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Встановивши на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, що ОСОБА_2 на черзі на отримання чи покращення житлових умов не перебувала, ордер на вселення до спірної квартири не отримувала, ОСОБА_1 спірна квартира виділена відповідно до Протоколу № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП "Прикарпатське БМУ" ЗАТ "Карпаткурортбуд" від 21 січня 2009 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо відсутності правових підстав вселення наймача до займаної ним квартири при неправильному трактуванні не перебування його на черзі на отримання чи покращення житлових умов не заслуговують на увагу, з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у тих випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо наслідків невиконання судом обов`язків оцінювати кожен доказ або мотивувати його відхилення.

Зазначені доводи заявника відхиляються касаційним судом з огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені за результатами оцінки у сукупності всіх доказів та обставин справи. Водночас, як свідчить характер доводів заявника, останні фактично зводяться до незгоди із наданою судом оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 400 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.