розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", державного реєстратора Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос Олени Володимирівни про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року у складі судді Лобарчук О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності № 32316747, вчинений 04 липня 2019 року державним реєстратором Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" (далі -ОКП "Софіївське БТІ") Волос О. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47695701 від 09 липня 2019 року, про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1, за Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк", банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк").

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалася на те, що 09 липня 2008 року між ОСОБА_2 і Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 105/2-88-8 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальнику надано споживчий кредит у розмірі 60 000,00 дол. США на строк до 28 липня 2023 року, зі сплатою 15 % річних.

На забезпечення належного виконання умов кредитного договору 29 липня 2008 року між АКБСР "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 105/25-112-8 (далі - іпотечний договір), за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 95,5 кв. м.

У листопаді 2019 року позивач отримала інформацію про задоволення банком своїх вимог у порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" та реєстрацію за банком права власності на предмет іпотеки.

З рішенням державного реєстратора ОКП "Софіївське БТІ" від 09 липня 2019 року № 47695701 про реєстрацію права власності на спірну квартиру за банком позивач не погоджується, адже вона не отримувала жодних повідомлень про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передання предмета іпотеки у власність банку, що залишилось поза увагою державного реєстратора. Крім цього, підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, передбаченою законом, міг бути окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який між сторонами не укладався; договір іпотеки не містить іпотечного застереження, адже він не містить пункту, який би дозволяв ідентифікувати його як застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. У пункті 4.5. іпотечного договору перераховані лише можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області рішенням від 16 квітня 2021 року позов задовольнив. Визнав незаконною та скасував державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності № 32316747, вчинений 04 липня 2019 року державним реєстратором ОКП "Софіївське БТІ" Волос О. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47695701 від 09 липня 2019 року про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, за АТ "Укрсоцбанк". Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали реєстраційної справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 повідомлення-вимоги іпотекодержателя про усунення порушень, що передбачена пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та статтею 35 Закону України "Про іпотеку", тому у державного реєстратора не було підстав для державної реєстрації права власності на спірну квартиру за банком; іпотечний договір не передбачає іпотечного застереження як такого, а окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами не укладався.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 березня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишив без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 27 травня 2022 року, АТ "Альфа-Банк" просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15 та постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 481/2174/14, від 23 січня 2018 року у справі № 760/16916/14, від 31 січня 2018 року у справі № 910/6592/16, від 31 липня 2018 року у справі № 826/9658/15, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/5691/16.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Укладений між сторонами іпотечний договір містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що відповідає законодавству, в тому числі статтям 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку.

Суди не врахували що банк направив вимогу позичальнику на належну адресу про негайне повернення заборгованості за кредитним договором і повідомив, що у разі невиконання законної вимоги банку буде розпочато звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку", що підтверджується належними и допустимими доказами, які містять матеріали судової справи.

Під час реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ "Укрсоцбанк" були повністю дотримані положення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Закону України "Про іпотеку" (898-15) . Відсутність же доказів отримання іпотекодавцем повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору не є підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

19 липня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу адвоката Ворона А. І. як представника ОСОБА_1, мотивований тим, що банк не надав доказів направлення і отримання позивачем належним чином оформленого повідомлення про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки. На підтвердження дотримання вимог закону банк надав лише копію реєстру відправлень рекомендованої кореспонденції та касового чека ПАТ "Укрпошта" про отримання коштів за пересилання, які не містять опису вкладення до листа, що унеможливлює ідентифікувати вміст поштового відправлення. Належних доказів отримання ОСОБА_1 повідомлень банк не дав. Також банк не врахував, що пунктом 4.5 іпотечного договору визначені лише способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

27 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2023 року касаційне провадження у цій справі поновлено.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 липня 2008 року між ОСОБА_2 і АКБ СР "Укрсоцбанк" укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 105/2-88-8, за умовами якого позичальнику надано споживчий кредит у розмірі 60 000,00 дол. США на строк до 28 липня 2023 року зі сплатою 15 % річних.

На забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 29 липня 2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 105/25-112-8, за умовами якого іпотекодавець передала банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 95,5 кв. м.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 липня 2019 року, індексний № 47695701, прийнятого державним реєстратором ОКП "Софіївське БТІ" Волос О. В., право власності на спірну квартиру зареєстроване за АТ "Укрсоцбанк".

АТ "Укрсоцбанк" надало державному реєстратору лише чеки про відправлення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 повідомлення від 21 березня 2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки рекомендованим листом (без опису).

Доказів отримання позивачем такого повідомлення банк не надав ні державному реєстратору, ні суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга

підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Щодо вимог, заявлених до банку

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про іпотеку" в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за заявою особи шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) (далі - Порядок), в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, обов`язковою умовою при вирішенні питання реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) та 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

Ураховуючи наведене та встановивши, що АТ "Укрсоцбанк" не надало доказів, що підтверджують вручення іпотекодавцю повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що у державного реєстратора ОКП "Софіївське БТІ" не було підстав для реєстрації права власності спірної квартири за банком на підставі іпотечного застереження, та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про необов`язковість особистого вручення повідомлення-вимоги боржнику з посиланням на пункт 6.2 іпотечного договору не можна вважати обґрунтованими, оскільки така домовленість сторін не спростовує обов`язку реєстратора перед здійсненням відповідних процедур отримати документ, що підтверджує факт отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19.

Разом із цим заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо наявності в укладеному між сторонами іпотечному договорі іпотечного застереження з огляду на таке.

Так, реєстрація права власності на спірне майно за АТ "Укрсоцбанк" відбулася на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" (право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.

Згідно з підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку про відсутність в іпотечному договорі іпотечного застереження як такого та необхідність укладення сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тому відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні шляхом виключення з їх мотивувальних частин таких посилань як підстави для задоволення позову.

Щодо вимог до неналежного відповідача

Позивач визначила відповідачем за позовом, крім АТ "Укрсоцбанк", державного реєстратора ОКП "Софіївське БТІ" Волос О. В., який не є належним відповідачем у цій справі з огляду на таке.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 зазначено, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19).

Отже, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у цій справі існує між ОСОБА_1 і банком щодо порушення права власності позивача на спірне майно внаслідок дій щодо реєстрації за банком такого права. Державний реєстратор не є належним відповідачем у цій справі.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17).

З урахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора ОКП "Софіївське БТІ" Волос О. В. задоволенню не підлягають, тому рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині позовних вимог, заявлених до державного реєстратора, підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2022 року в частині вимог, заявлених до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2022 року посилання на відсутність в іпотечному договорі іпотечного застереження як такого та відсутність укладеного між сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя як підстави для задоволення позову.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2022 року в частині вимог, пред`явлених до державного реєстратора Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос Олени Володимирівни, скасувати.