компанія "Авістар", Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення", приватний нотаріус Тисменицького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Строєв Олексій Сергійович, відділ державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області;

особа, яка подала заяву про залучення до участі у справі як правонаступника, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста",

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Матківського Р. Й., Горейко М. Д., Максюти І. О.,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (далі - ТОВ "ФК "Авістар"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення" (далі - ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення"), приватний нотаріус Тисменицького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Строєв О. С., відділ державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, про застосування правових наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень.

Позов мотивований тим, що 28 березня 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 62/ФКВ-07, за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування 44 340,00 Євро зі сплатою

11 процентів річних за користування кредитом строком до 20 березня

28 березня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором ТОВ "Укрпромбанк" та

ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку банку передано майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, а саме на будинок АДРЕСА_1 блоку "А" "Компакт" малоповерхового житлового комплексу "Західний" в урочищі "Чобіт" у селі Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.

30 червня 2010 року ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено договір про передачу активів і кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк", відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги до боржника за вказаними кредитним та іпотечним договорами.

8 жовтня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Авістар" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 2, відповідно до умов якого

ТОВ "ФК "Авістар" купило права вимоги за кредитним договором

від 28 березня 2007 року, укладеним ТОВ "Укрпромбанк" і

ОСОБА_1, зі змінами та доповненнями до нього, а також за договорами, які його забезпечують.

У подальшому 28 листопада 2014 року ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, на підставі якого ТОВ "ФК "Авістар" продало ТОВ "Новітні

енергозберігаючі системи опалення" права вимоги за кредитним договором від 28 березня 2007 року, укладеним ТОВ "Укрпромбанк" та

ОСОБА_1, а також за договорами забезпечення за ним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 5 грудня 2016 року

у справі № 910/15048/16 визнано недійсними договори купівлі-продажу прав вимоги від 8 жовтня 2014 року та від 28 листопада 2014 року; зобов`язано ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" повернути ПАТ "Дельта Банк" оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, і договорів, які забезпечують виконання зобов`язання, що передані згідно з актом приймання-передачі прав вимоги від 28 листопада 2014 року за договором продажу прав вимоги

від 28 листопада 2014 року, у тому числі, за вказаними іпотечними договорами.

У зв`язку із визнанням недійсними правочинів, які стали підставою для вилучення записів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису у вказаних реєстрах. Отже іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Позивач зазначав, що на час звернення з позовом відповідно до рішень Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється процедура ліквідації ПАТ "Дельта Банк", тому відсутність відповідних обтяжень іпотечного майна завдає шкоди не тільки

ПАТ "Дельта Банк", а й державі.

За таких обставин ПАТ "Дельта Банк" просило суд:

Застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги

від 8 жовтня 2014 року та договору купівлі-продажу від 28 листопада

2014 року шляхом:

- визнання ПАТ "Дельта Банк" стороною (кредитором) за кредитним договором від 28 березня 2007 року № 62/ФКВ-07, визнання ПАТ "Дельта Банк" стороною (кредитором) за договором поруки від 28 березня

- визнання ПАТ "Дельта Банк" стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором від 28 березня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О. С. за № 0531.

Внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо "Відомостей про суб`єктів", саме у записі про іпотеку № 7267730 змінити іпотекодержателя на ПАТ "Дельта Банк".

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Тисьменицького районного суду Івано-Франківської області

від 6 березня 2019 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.

Застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 8 жовтня 2014 року шляхом :

- визнання ПАТ "Дельта Банк" стороною (кредитором) за кредитним договором від 28 березня 2007 року № 62/ФКВ-07;

- шляхом визнання ПАТ "Дельта Банк" стороною (кредитором) за договором поруки від 28 березня 2007 року;

- шляхом визнання ПАТ "Дельта Банк" стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором від 28 березня 2007 року, посвідченим нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О. С. за № 0531.

Внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо "Відомостей про суб`єктів" в записі про іпотеку № 7267730 і змінено іпотекодержателя ТОВ "ФК "Авістар" на ПАТ "Дельта Банк".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року встановлено недійсність договорів купівлі-продажу прав вимоги від 8 жовтня 2014 року та від 28 листопада 2014 року, тому позивач набув право застосування наслідків недійсності правочинів.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Тисьменицького районного суду Івано-Франківської області від 6 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким у позові ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю правових підстав для задоволення позову ПАТ "Дельта Банк" у зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача, оскільки сторонами правочинів, які визнано недійсним, є ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення", до яких позовні вимоги позивач не пред`явив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2019 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Тисьменицького районного суду Івано-Франківської області від 6 березня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що ПАТ "Дельта Банк" пред`явив вимоги про визнання його стороною (кредитором, іпотекодержателем) укладених з ОСОБА_1 кредитного договору від 28 серпня 2007 року № 62/ФКВ-07 та іпотечного договору від 28 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О. С. за № 0531.

Відзив на касаційну скаргу від учасників справи до касаційного суду не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 березня 2007 року ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний

договір № 62/ФКВ-07, за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування 44 340 Євро зі сплатою 11 процентів за користування кредитом на строк до 20 березня 2032 року.

28 березня 2007 року у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором № 62/ФКВ-07 ТОВ "Укрпромбанк" та

ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Строєвим О. С. за № 0531, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, а саме на будинок АДРЕСА_1 блоку "А" "Компакт" малоповерхового житлового комплексу "Західний" в урочищі "Чобіт" у селі Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.

30 червня 2010 року ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О. Є. за № 2258, відповідно до якого позивач набув права вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами, що забезпечують їх належне виконання.

8 жовтня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Авістар" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 2, за яким ТОВ "ФК "Авістар" набуло право вимоги за кредитним договором від 28 березня 2007 року, укладеним ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1, зі змінами та доповненнями до нього, а також за укладеним з відповідачем іпотечним договором.

28 листопада 2014 року ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" набуло право вимоги за вказаним кредитним та іпотечним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 5 грудня 2016 року

у справі № 910/15048/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 22 червня 2017 року, позов

ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "ФК "Авістар" про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 8 жовтня 2014 року № 2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В.

за № 1197, укладений ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Авістар". Визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 28 листопада 2014 року № 2-14, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. за № 1302, укладений ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення". Зобов`язано ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" повернути позивачу оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання, які передані згідно з актом приймання-передачі прав вимоги від 28 листопада 2014 року за договором купівлі-продажу прав вимоги від 28 листопада 2014 року № 2-14.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 5 грудня 2016 року

у справі № 910/15048/16 встановлено, що банком (ПАТ "Дельта Банк") за договором купівлі-продажу прав вимоги від 8 жовтня 2014 року № 2 відступлено право вимоги за кредитними договорами, майнові права за яким були передані в заставу Національному банку України відповідно до укладеного ТОВ "Укрпромбанк (в подальшому права заставодавця перейшли до ПАТ "Дельта Банк") та Національним банком України договором застави майнових прав від 6 жовтня 2009 року № 51/64/144/39/86/ЗМТ-2. Відповідно до пункту 3.4.2 договору застави майнових прав від 6 жовтня 2009 року ПАТ "Дельта Банк" як заставодавець зобов`язався не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов`язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя - Національного банку України. Пунктом 3.4.5 цього ж договору також встановлена заборона на внесення будь-яких змін до кредитних та забезпечувальних договорів без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя. Доказів погодження Національним банком України укладення спірних правочинів сторони не надали.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта суди встановили, що іпотекодержателем зазначеного іпотечного майна є ТОВ "Нові енергозберігаючі системи опалення".

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги заявника на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у згаданій редакції).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

У справі, яка переглядається, позивач пред`явив вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 5 грудня 2016 року

у справі № 910/15048/16, та застосування реституції.

Частиною першою статті 216 цього Кодексу визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція - це поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоду, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.

За правилами цієї статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Судами встановлено, що сторонами недійсного договору купівлі-продажу прав вимоги від 8 жовтня 2014 року № 2 є ПАТ "Дельта Банк" та

ТОВ "ФК "Авістар", а сторонами договору купівлі-продажу прав вимоги

від 28 листопада 2014 року № 2-14 були ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "Нові енергозберігаючі системи опалення". ТОВ "ФК "Авістар" як сторону недійсного договору зобов`язано повернути ПАТ "Дельта Банк" як іншій стороні правочину оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання.

Встановивши, що ОСОБА_1 не є стороною договорів купівлі-продажу прав вимоги від 8 жовтня 2014 року № 2 та від 28 листопада

2014 року № 2-14, які на підставі рішення господарського суду міста Києва від 5 грудня 2016 року визнано недійсними, та наслідки недійсності яких просить застосувати позивач, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 відповідно не може вважатися належним відповідачем у справі, оскільки вимоги на виконання недійсного правочину за правилами реституції може бути пред`явлена виключно стороні недійсного правочину.

Також позивачем пред`явлено вимогу про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іпотекодержателя, проте відповідачів за цією вимогою позивач не визначив. При цьому, ОСОБА_1 не є належним відповідачем за цією вимогою.

Вирішуючи спір, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відмову у позові ПАТ "Дельта Банк".

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 28 жовтня 2020 року

у справі № 344/10069/18 (провадження № 61-16676св19), від 1 квітня 2021 року у справі № 346/3174/18 (провадження № 61-1433св20)

та від 19 травня 2021 року у справі № 352/1457/18-ц

(провадження № 61-2493св20).

Отже, оскільки на підставі договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк"

від 30 червня 2010 року, укладеного ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України, ПАТ "Дельта Банк" набуло права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі і за договором, укладеним із ОСОБА_1, то у зв`язку із визнанням недійсними договору купівлі-продажу прав вимоги від 8 жовтня 2014 року № 2, укладеного ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Авістар", та договору купівлі-продажу прав вимоги від 28 листопада 2014 року № 2-14, укладеного ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення", ПАТ "Дельта Банк" такого права і не втратило.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної інстанції про неврахування судом апеляційної інстанції пред`явлення також вимоги про визнання ПАТ "Дельта Банк" стороною (кредитором, іпотекодержателем), укладених з ОСОБА_1 кредитним та іпотечним договорами відхиляються касаційним судом, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про застосування наслідків недійсності правочину, і не підлягають вирішенню окремо від них.

Такого висновку відхиляючи аналогічні доводи касаційної скарги

ПАТ "Дельта Банк" дійшов Верховний Суд у постанові від 1 квітня 2021 року у справі № 346/3174/18 (провадження № 61-1433св20)

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Щодо заяви про залучення до участі у справі правонаступника

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") звернулось до Верховного Суду із клопотанням про залучення до участі у справі правонаступника скаржника (позивача).

Клопотання мотивоване тим, що 31 серпня 2020 року ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" укладено договір № 2302/К/2 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за

договором № 62/ФКВ-07.

За змістом частини першої статті 512 ЦК України відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); дарування (частина друга статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України (435-15) ).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Заявником до клопотання додано копію протоколу електронного аукціону від 20 липня 2020 року № UA-EA-2020-07-06-000034-b та платіжного доручення від 10 серпня 2020 року № 148, яким підтверджується факт купівлі ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" активів ПАТ "Дельта Банк"

(лот № GL16N718759) за 30 613 581,97 грн.

За наслідками аукціону 31 серпня 2020 року ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" уклало із ТОВ "Дельта Банк" договір № 2302/К/2 про відступлення прав вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н. В. за № 2123. У додатках № 1 і № 2 до цього договору зазначені договори, за якими відбувся перехід прав вимоги до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", у тому числі, кредитний договір

від 28 березня 2007 року № 62/ФКВ-07, укладений з ОСОБА_1, та іпотечний договір від 28 березня 2007 року б/н, укладений з останнім.

Разом з цим, до матеріалів справи долучено копію іпотечного договору, яка не містить повного його тексту, підписів сторін та обов`язкових реквізитів (а.с. 14 т. 1), що виключає можливість встановити, що саме за цим договором забезпечується виконання зобов`язань за кредитним договором, право вимоги за яким набуло ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста". Не доданий такий договір і до заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про залучення його до участі у справі як правонаступника ПАТ "Дельта Банк".

Таким чином, підстави для залучення ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до участі у справі як правонаступника ТОВ "Дельта Банк" відсутні, відтак заява підлягає залишенню без задоволення.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова

компанія "Інвестохіллс Веста" у задоволенні заяви про залучення до участі у справі правонаступника.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.