провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою адвоката Тищук Катерини Павлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 21 листопада 2015 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Сімейне життя з відповідачем не склалася, оскільки вони мають різні характери та погляди на сімейне життя; між ними відсутнє взаємопорозуміння та бажання зберегти сім`ю.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила розірвати шлюб, укладений нею та ОСОБА_2 25 листопада 2015 року, актовий запис № 131, зареєстрований Рівненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та мотиви їх прийняття

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2019 року, ухваленим у складі судді Галінської В. В., розірвано шлюб, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 листопада 2015 року, актовий запис № 131, зареєстрований Рівненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 жовтня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу допущено до негайного виконання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що сторони не проживають разом однією сім`єю, не ведуть спільного господарства та не підтримують сімейно-шлюбних відносин.

Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, який є батьком дитини, матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, маючи таку фінансову можливість, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення цих вимог.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів змінено.

Зменшено розмір стягнених з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 3 000 грн до 1 500 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 жовтня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.

Законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги про розірвання шлюбу суд апеляційної інстанції не перевіряв.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у твердій грошовій сумі; при цьому вважав, що при визначенні розміру аліментів судом першої інстанції не перевірено, чи наявна у відповідача можливість сплачувати їх щомісячно у визначеному судом розмірі, тому дійшов висновку про зменшення розміру стягнених з відповідача аліментів.

При вирішенні справи апеляційним судом встановлено, що відповідач не працевлаштований та навчається на заочній формі навчання у Львівському торговельно-економічному університеті за спеціальністю "готельно-ресторанна справа", що підтверджується договором про надання освітніх послуг, довідками-викликами № 159 від 13 серпня 2018 року та № 304 від 20 жовтня 2018 року та довідками про участь у сесії.

Доказів, що відповідач має постійне місце роботи та стабільний дохід, позивач не надала, а суд не здобув.

Встановивши зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів з 3 000 грн до 1 500 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У червні 2019 року ОСОБА_4, діючи в інтересах ОСОБА_1, подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просила скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року і залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2019 року в частині стягнення аліментів на сина у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на сина у розмірі 3 000 грн. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач має нерегулярний, мінливій дохід, а тому саме 3 000 грн аліментів, на думку заявника, є обґрунтованим і справедливим розміром аліментів та забезпечить рівність обов`язків батьків щодо утримання дитини.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Орловська Я. Б. подала відзив на касаційну скаргу, у якому посилалася на безпідставність її доводів. Вказувала, що судом апеляційної інстанції надано належну оцінку доказам, оскаржене судове рішення є законним і обґрунтованим.

Зазначала, що відповідач офіційно не працевлаштований, а, відтак, не має стабільного доходу; має періодичні заробітки. Крім того, він має кредитні зобов`язання, оскільки брав кошти у банківській установі на потреби сім`ї, які зараз сплачує сам, що підтверджується виписками з банку.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Рівненського міського суду Рівненської області матеріали справи № 569/20493/18.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 21 листопада 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі.

У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

З договору про надання освітніх послуг, довідки № 166 та довідок-викликів № 159 від 13 серпня 218 року, № 304 від 8 жовтня 2018 року суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 навчається у Львівському торговельно-економічному університеті на факультеті "Товарознавство, управління та сфера управління", спеціальність "готельно-ресторанна справа".

Постійного місця роботи та стабільного доходу не має.

Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 має кредитні зобов`язання і джерело походження коштів для оплати своїх витрат відповідач не підтвердив.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів(частина третя статті 181 СК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення судами справи).

Статтею 182 СК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення судами справи, передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України у тій же редакції Кодексу).

Звертаючись з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, позивач посилалась на те, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що можливості сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у нього не має, оскільки він офіційно непрацевлаштований.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд прийняв докази відповідача, зокрема, договір про надання освітніх послуг, довідки-виклики № 159 від 13 серпня 2018 року та № 304 від 20 жовтня 2018 року і довідку про участь у сесії, а також врахував відсутність доказів про стабільний дохід і постійне місце роботи відповідача. Результати оцінки цих доказів апеляційний суд відобразив у рішенні.

Зменшуючи розмір аліментів з 3 000 грн до 1 500 грн, суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані положення СК України (2947-14) ; на підставі доказів, поданих сторонами, та враховуючи матеріальне становище платника аліментів, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру аліментів до 1 500 грн щомісячно, відхиливши при цьому його посилання на стан здоров`я.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи, згідно з якими касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішення чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні, суд касаційної інстанції відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, тому підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,