У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Першого Малиновського Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державна казначейська служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" (далі - ТОВ "Кредит Європа Лізинг"), про визнання прилюдних електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів, акта державного виконавця, стягнення коштів.

Позов обґрунтовано тим, що він 17 вересня 2018 року з електронних торгів придбав гараж на АДРЕСА_1, сплатив на користь відповідача ДП "Сетам" гарантійний внесок у сумі 6 298,93 грн, сплатив на користь відповідача Першого Малиновського Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області як ціну за придбане майно 119 679,57 грн, згідно з протоколом проведення електронних торгів від 17 вересня 2018 року № 358017 його визнано переможцем аукціону. 11 жовтня 2018 року оформлено акт про проведені електронні торги, він звернувся до нотаріуса про видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, проте йому було відмовлено з огляду на те, що придбане позивачем нерухоме майно не зареєстровано за боржником ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, позивач вважав, що торги було проведено з порушенням закону, просив визнати їх недійсними, скасувати протокол проведення електронних торгів від 17 вересня 2018 року № 35807, акт державного виконавця про проведені електронні торги від 11 жовтня 2018 року, стягнути з відповідача ДП "Сетам" суму сплаченого гарантійного внеску в розмірі 6 298,93 грн, з відповідача Першого Малиновського Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - суму коштів, сплачених за придбання майна в розмірі 119 679,54 грн, а також в дольовому порядку стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції послався на те, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, та дійшов висновку, що на момент проведення електронних торгів власником придбаного позивачем гаражу був ОСОБА_2, який є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого здійснено примусову реалізацію придбаного позивачем майна. Суд першої інстанції виходив із того, що державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи, а тому наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на гараж за ОСОБА_3 за вказаних обставин не свідчить про належність їй на праві власності гаражу й не може бути підставою для визнання недійсними проведених електронних торгів з його примусової реалізації. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними електронних торгів з реалізації гаражу АДРЕСА_2, які проведено ДП "Сетам" 17 вересня 2018 року, й, відповідно, для скасування протоколу та акта державного виконавця їх проведення, стягнення коштів, сплачених позивачем за придбання майна на вказаних торгах.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2020 року скасовано. Визнано недійсними електронні торги, які проведені ДП "Сетам" Міністерства юстиції України 17 вересня 2018 року, лот № 300550, щодо продажу нежилого приміщення гаражу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3, скасовано протокол № 358017 проведення електронних торгів від 17 вересня 2018 року, акт державного виконавця від 11 жовтня 2018 року про проведені електронні торги. Стягнуто з Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 119 679,57 грн за придбання майна згідно з протоколом від 17 вересня 2018 року № 358017, лот № 300550 за ЄДРВП № 47962809. Стягнуто з ДП "СЕТАМ" на користь ОСОБА_1 6 298,93 грн, сплачених як винагороду за реалізацію лота № 300550 за ЄДРВП № 47962809.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав, що його висновки суперечать статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Незважаючи на скасування рішення суду, яке стало підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_3, станом на час проведення торгів та видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів реєстрація права власності не була скасована, що є підтвердженням існування спору і наявності суперечливих відомостей щодо реєстрації прав. Виставляючи майно на торги, державні органи гарантували покупцю право на придбання майна, проте не дотрималися обов`язку перевірки документів, які стали підставою для їх проведення, тому негативні наслідки таких дій не можуть бути покладені на добросовісного учасника відносин, який міг очікувати на відповідність процедури вимогам закону. З огляду на такі фактичні обставини та вимоги закону, суд не вправі позбавити особу захисту, пропонуючи шлях звернення до суду, якщо відсутні підстави для продовження процедури безспірного порядку посвідчення прав, яка була передбачена законом.

Також апеляційний суд вказав, що, оскільки встановлено, що на час проведення торгів право власності на гараж не було зареєстроване за боржником ОСОБА_2, то підстави для його реалізації на торгах були відсутні, наявність спору щодо власника майна на час їх проведення виключає можливість видачі свідоцтва про придбання майна у безспірному порядку, тому торги необхідно визнати недійсними.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У травні та червні 2022 року Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, співвідповідач просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року.

У касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема неврахування правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 755/7805/13-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 2-2407/11, від 05 грудня 2018 року у справі № 761/7165/15, від 19 грудня 2018 року у справі № 910/22639/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України (1618-15) ). Крім того, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник вказує в касаційній скарзі, що право власності на спірний гараж 03 лютого 2016 року незаконно (оскільки він перебував під арештом ДВС) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2015 року у справі № 521/15742/15-ц, яка в подальшому постановою Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року скасована. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. З урахуванням цього, суд першої інстанції зробив правильні висновки у справі.

Окрім цього, заявник звертає увагу на те, що боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України (435-15) ). У цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами є Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (дії якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Суд апеляційної інстанції не залучив як відповідача Державну казначейську службу України, яка здійснює повернення коштів з державного бюджету.

У серпні 2022 року від ТОВ "Кредит Європа Лізинг" до Верховного Суду (засобами електронної пошти) надійшов відзив на касаційну скаргу Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому третя особа, посилаючись на обґрунтованість касаційної скарги, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У серпні 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду (засобами поштового зв`язку) надійшов відзив на касаційну скаргу Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Частиною четвертою статті 183 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

До вказаного відзиву ОСОБА_1 не додав докази надсилання його копій іншим учасникам справи, у зв`язку з цим Верховний Суд залишає цей відзив без розгляду та повертає позивачу.

У жовтні 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду (засобами електронної пошти) надійшов відзив на касаційну скаргу Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Інші відзиви від інших учасників справи станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 20 травня 2022 року про надання строку для усунення недоліків, зокрема подання доказів на підтвердження отримання копії оскаржуваної постанови та сплати судового збору в розмірі 6 147,20 грн) поновлено Першому Малиновському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 521/11186/19 із Малиновського районного суду м. Одеси та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2022 року матеріали справи № 521/11186/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на гараж АДРЕСА_2, зареєстровано 15 грудня 2008 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за третьою особою ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2, виданого 24 листопада 2008 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

У подальшому право власності на вказаний гараж 03 лютого 2016 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою ОСОБА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2015 року у справі № 521/15742/15-ц.

За зазначеною мировою угодою ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя передано у власність спірний гараж.

На примусовому виконанні у Першому Малиновському Відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходились накази Господарського суду Одеської області від 15 червня 2015 року та від 08 грудня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів на користь ТОВ "Кредит Європа Лізинг".

В порядку примусового виконання постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області від 15 червня 2018 року здійснено опис та арешт майна боржника - нежитлових приміщень гаражу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 30,6 кв. м, постановою від 02 липня 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки вказаного майна, 31 липня 2018 року надано заявку на адресу Одеської філії ДП "СЕТАМ" для проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна.

17 вересня 2018 року відбулись електронні торги з реалізації вказаного майна, переможцем торгів є позивач, що підтверджується копією протоколу № 358017 проведення електронних торгів від 17 вересня 2018 року.

11 жовтня 2018 року державним виконавцем складено акт про проведені електронні торги, який затверджено начальником Першого Малиновського Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Позивачем сплачено гарантійний внесок на рахунок відповідача ДП "Сетам" в сумі 6 298,93 грн та на рахунок Першого Малиновського Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - 119 679,57 грн, а разом - 125 978,50 грн, що підтверджується копіями квитанцій про сплату коштів, факт сплати коштів відображено в акті про проведені електронні торги.

05 червня 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Токарської Т. В. про видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, проте йому було відмовлено, оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявлено факт невідповідності даних про власника нерухомого майна, оскільки воно не належить боржнику ОСОБА_2, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 червня 2019 року № 68/02-31.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2015 року, якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Нормативно-правове обґрунтування

Частиною першою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (z1301-16) (у редакції, чинній на дату проведення електронних торгів спірного майна, далі - Порядок реалізації арештованого майна), визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Згідно з пунктом 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів складається акт про проведення електронних торгів, який підписується (затверджується) державним або приватним виконавцем.

В акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно; номер лота реалізованого майна (пункт 5 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна).

З урахуванням наведеного, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Виходячи з наведеного, сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Зазначений правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (№ 12-128гс18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів та акта державного виконавця про проведені електронні торги, оскільки на час проведення торгів право власності на спірний гараж не було зареєстроване за боржником ОСОБА_2, тобто підстави для його реалізації на торгах були відсутні, а наявність спору щодо власника майна на час їх проведення виключає можливість видачі свідоцтва про придбання майна у безспірному порядку. У свою чергу позовні вимоги про стягнення з відповідачів коштів за придбання майна та винагороди за реалізацію лота у контексті вирішення цієї справи є похідними від вимоги про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу проведення електронних торгів та акта державного виконавця про проведені електронні торги, оскільки їх вирішення безпосередньо залежить від вирішення питання визнання недійсними торгів, тому вони також підлягають задоволенню.

Факт реалізації на електронних торгах 17 вересня 2018 року майна, що належало на зазначену дату іншій особі (не боржнику ОСОБА_2, а ОСОБА_3 згідно з мировою угодою, затвердженою ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2015 року у справі № 521/15742/15-ц), навіть за умови проведення торгів за відсутності порушень норм матеріального права, що регулюють їх проведення, є беззастережною підставою для визнання торгів недійсним. Через таку належність реалізованого майна іншому власнику, а не боржнику, ОСОБА_1 не зміг отримати у приватного нотаріуса свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. З огляду на це, доводи касаційної скарги про те, що, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, відхиляються. Посилання заявника на те, що вказана мирова угода скасована постановою Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, не може свідчити про законність проведення електронних торгів на дату їх проведення 17 вересня 2018 року.

Апеляційний суд також правильно звернув увагу на те, що рішення суду першої інстанції переглядалося, виходячи із фактичних обставин справи на час його ухвалення - 12 серпня 2020 року. Натомість постановою Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року задоволено частково апеляційну скаргу Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, скасовано ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2015 року з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, відкритими для публічного доступу, лише ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2021 року у порядку повороту виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2015 року, у справі 521/1542/15-ц, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення гаражу та припинено право власності на нього, тобто на час прийняття судом першої інстанції рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 право власності на спірний гараж було зареєстровано за ОСОБА_3, а не за боржником ОСОБА_2, що судом першої інстанції було неправильно не взято до уваги.

Доводи касаційної скарги про те, що боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, якими є Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Казначейська служба, проте апеляційний суд не залучив як відповідача Державну казначейську службу України, яка здійснює повернення коштів з державного бюджету, не приймаються, враховуючи наступне.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 як переможець торгів перерахував 6 298,93 грн на рахунок ДП "Сетам" як гарантійний внесок та 119 679,57 грн - на рахунок № НОМЕР_3 в УДКСУ у м. Одесі Одеської області, отримувач - Перший Малиновський ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області.

У поясненнях на позовну заяву Державна казначейська служба України (а. с. 71-75 т. 1) зазначає, що кошти, сплачені позивачем за виграний лот було зараховано не на рахунок Державного бюджету України, а на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби України. Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Якщо кошти, сплачені позивачем за виграний лот в електронних торгах було дійсно перераховано до Державного бюджету України, як він вказує у позовній заяві, а відповідні електронні торги будуть визнані недійсними, повернення коштів має відбуватись відповідно до положень Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (z1650-13) . За змістом пункту 5 розділу І цього Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Отже, як зазначає Державна казначейська служба України, у разі прийняття судом рішення про визнання електронних торгів недійсними та повернення коштів позивачу, за умови, що кошти з депозитного рахунку Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області було перераховано до Державного бюджету України, органу державної виконавчої служби необхідно буде звернутись до Казначейства з поданням про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету.

У свою чергу заявник звертався до ТОВ "Кредит Європа Лізинг" (а. с. 12 т. 1, а. с. 80 т. 2) з вимогою державного виконавця від 22 жовтня 2018 року про те, що при примусовому виконанні виконавчого провадження розпорядженням від 27 вересня 2018 року помилково перераховано на користь ТОВ "Кредит Європа Лізинг" грошові кошти у розмірі 108 555,06 грн, які заявник просить перерахувати як помилково надіслані кошти на рахунок відділу органу державної виконавчої служби.

Окрім цього, Державна казначейська служба України є третьою особою у цій справі та положеннями ЦПК України (1618-15) не передбачено самостійне залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі іншого співвідповідача.

Оскільки предметом цієї справи не є повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору, тому безпідставним є посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), де суд касаційної інстанції виснував, що у спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

Посилання на загальні висновки Верховного Суду у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 755/7805/13-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 2-2407/11, від 05 грудня 2018 року у справі № 761/7165/15, від 19 грудня 2018 року у справі № 910/22639/17 щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права при постановлені оскаржуваної постанови, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.

Верховний Суд послідовно наголошує, що на предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, закріплена у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність постанови апеляційного суду та не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права, чи зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки Верховний Суд неодноразово розглядав спори про визнання недійсними електронних торгів, результат яких оформлений протоколом, акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), наприклад: постанови Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 450/263/16-ц (провадження № 61-35588св18), від 02 грудня 2019 року № 488/73/18 (провадження № 61-48730св18), від 02 листопада 2021 року у справі № 161/13853/20-ц (провадження № 61-13365св21), від 02 листопада 2021 року у справі № 640/24542/18 (провадження № 61-13239св20), від 18 січня 2022 року у справі № 161/19145/20 (провадження № 61-13309св21).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у постанові апеляційного суду, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00). Оскаржувана постанова відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.