розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року у складі судді Петренко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у складі колегії суддів Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виробничого підрозділу Київської дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця", третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, компенсацію середньомісячної заробітної плати за час вимушених прогулів, зарахування безперервного трудового стажу та вислуги років з моменту звільнення по день поновлення на роботі.

Позовну заяву мотивувала тим, що 20 червня 2019 року ОСОБА_2 викликав її (позивачку) та повідомив, що працівник ОСОБА_3 має намір достроково приступити до роботи після перерваної відпустки по догляду за дитиною від 21 червня 2019 року та запропонував роботу прибиральницею.

Зазначила, що від запропонованої посади відмовилась внаслідок травми, отриманої нею на роботі 24 грудня 2018 року, оскільки вона втратила працездатність не на один робочий день, а на три місяці і хворіє до цих пір, що й стало причиною такого швидкого та незаконного звільнення її з роботи відповідачем, який приховав травму на виробництві і саме тому вирішив звільнити позивача під час хвороби.

Зазначила, що як інвалід 3-ї групи вона десять років сумлінно працювала на посаді розпорядника робіт Виробничого підрозділу Київської дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця".

Послалася на те, що відповідач постійно обіцяв поновити її на роботі до 23 грудня 2019 року, однак після отримання копії наказу від 20 червня 2019 року № 81/ос про звільнення, позивач зрозуміла, що її права порушені.

Відповідач не видав трудову книжку із записом про звільнення.

Позивач з 20 червня 2019 року і до сьогодні не працює з вини відповідача.

Просила суд:

1. Поновити її на роботі на посаді розподілювача робіт;

2. Зарахувати безперервний трудовий стаж та вислугу років за час вимушеного прогулу з 20 червня 2019 року до дня поновлення на роботі у Виробничому підрозділі Київської дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця";

3. Стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 червня 2019 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 138 260, 00 грн, з розрахунку 23 043,39 грн заробітної плати за місяць помножити на 6 міс. = 138 260,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 10 листопада 2021 року у позові відмовив.

Рішення суд першої інстанції мотивував відсутністю порушень вимог закону при звільненні позивача, що свідчить про необґрунтованість заявлених у справі позовних вимог та необхідності відмови у їх задоволенні.

Суд зазначав, що оскільки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зарахування стажу є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ОСОБА_1 31 грудня 2021 року подала апеляційну скаргу.

Київський апеляційний суд постановою від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку щодо відсутності порушень вимог закону при звільненні позивачки, що свідчило про необґрунтованість заявлених у справі позовних вимог та необхідності відмови у їх задоволенні.

Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначила:

неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 40 КЗпП України статті, викладену у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 205/6983/16-ц;

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).

Касаційну скаргу мотивувала тим, що позивач не повідомлена належним чином про розгляд справи в апеляційному суді, не отримала жодного судового повідомлення про дату та час розгляду справи, повноваження адвоката Ганоцького О. О. закінчилися у грудні 2021 року, а нового договору сторони не укладали, про що неодноразово адвокат повідомив суд.

Позивач прийнята на роботу на підставі договору безстроково; станом на 20 червня 2019 року була тимчасово непрацездатна, відповідач не направив на адресу позивача лист у липні 2019 року з проханням прибути до відділу кадрів для отримання трудової книжки та ознайомленням із наказом про звільнення.

У жовтні 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Регіональна філія "Південно-Західна залізниця" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що відповідно до наказу (розпорядження) від 14 вересня 2009 року № 154/ОС ОСОБА_1 прийнято на роботу з 14 вересня 2009 року на посаду розподілювача робіт 4 розряду Виробничого підрозділу Київської дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (а. с. 11).

Згідно з наказом від 24 липня 2018 року № 118/ос позивача переведено за погодженням сторін на заміщення тимчасово відсутнього працівника (на період відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною після трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 до дня фактичного виходу на роботу, а. с.12).

У акті від 20 червня 2019 року зазначено, що ОСОБА_1 запропоновано наступні вакансії: електромонтер району електропостачання 3 розряду з тарифною ставкою 24,02 та прибиральниця виробничих приміщень туалетів з посадовим окладом 3 696,00 грн (а. с. 62).

Також з акта від 20 червня 2019 року вбачається, що о 16:00 год. під час виклику до відділу кадрів Виробничого підрозділу Київська дистанція електропостачання "інспектора Київського лінійного відділу контролю за станом обліку споживачів" ОСОБА_1 повідомила, що знаходиться у лікувальному закладі КНП КДЦ Святошинського району (а. с. 61).

ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (наказ (розпорядження) від 20 червня 2019 року № 81/ос, а. с. 13).

23 липня 2019 року на адресу позивача направлено повідомлення з проханням прибути до відділу кадрів підрозділу для отримання трудової книжки та для ознайомлення з наказом про звільнення по закінченню строку трудового договору згідно з пунктом 2 статті 36 КЗПП України (а. с. 64, 67, 68).

Наказом в. о. начальника Виробничого підрозділу Київська дистанція електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" від 21 червня 2019 року № 82/щс ОСОБА_3 інспектора Київського лінійного відділу контролю за станом обліку споживачів вирішено вважати такою, що стала до роботи після відпустки для догляду за дитиною з 21 червня 2019 року (а. с 80).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є:

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку);

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу).

Касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на "усне слухання". При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частинами першою та другою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З огляду на частину першу статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За положеннями частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (пункт 1 частини другої статті 223 ЦПК України).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що апеляційний суд не повідомив її про дату та час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Із справи відомо, що не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою від 25 січня 2022 року Київський апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження, відкрив апеляційне провадження, надав строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а. с. 139).

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження направлена представнику позивача адвокату Ганоцькому Олександру Олександровичу та відповідачу Виробничому підрозділу Київській дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", на електронні адреси (а. с. 140-142).

Київський апеляційний суд ухвалою від 14 лютого 2022 року закінчив проведення підготовчих дій, призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 23 березня 2022 року.

Судова повістка-повідомлення направлена представнику позивача адвокату Ганоцькому Олександру Олександровичу та відповідачу Виробничому підрозділу Київській дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", на електронні адреси (а. с. 145, 146).

Цивільну справу, призначену на 23 березня 2022 року знято з розгляду у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року (довідка секретаря судового засідання від 23 березня 2022 року, а. с. 147).

Судова повістка-повідомлення про призначення розгляду апеляційної скарги на 25 травня 2022 року направлена представнику позивача адвокату Ганоцькому Олександру Олександровичу та відповідачу Виробничому підрозділу Київській дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", на електронні адреси (а. с. 148, 149).

25 травня 2022 року на електронну адресу суду надійшла заява адвоката Ганоцького О. О. про перенесення дати слухання справи, у якій адвокат повідомив суд про те, що термін дії договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 закінчився, новий договір сторони не укладали. Адвокат Ганоцький О. О. перебуває за межами України та не може брати участь у судовому засіданні.

Згідно з довідкою від 25 травня 2022 року, складеною секретарем судового засідання, фіксування судового процес за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося у зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі.

Судова повістка-повідомлення про призначення розгляду апеляційної скарги на 15 червня 2022 року направлена представнику позивача адвокату Ганоцькому Олександру Олександровичу та відповідачу Виробничому підрозділу Київській дистанції електропостачання Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", на електронні адреси (а. с. 152, 153).

15 червня 2022 року на електронну адресу суду надійшла заява адвоката Ганоцького О. О. про перенесення дати слухання справи, у якій адвокат повідомив суд про те, що термін дії договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 закінчився, новий договір сторони не укладали. Адвокат Ганоцький О. О. перебуває за межами України та не може брати участь у судовому засіданні (а. с. 178-183).

Київський апеляційний суд постановою від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У справі відсутні відомості про направлення позивачу ОСОБА_1 судової повістки-повідомлення.

До того ж, суд апеляційної інстанції, неодноразово направляючи судову повістку-повідомлення адвокату Ганоцькому О. О., не взяв до уваги, що у справі відсутні документи на підтвердження повноважень адвоката Ганоцького О. О. на представництво інтересів ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді, на що також наголошував адвокат.

Отже, ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що суперечить статтям 7, 128, частині третій статті 368 ЦПК України.

Зазначене позбавило ОСОБА_1 права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Таким чином, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто апеляційним судом за відсутності учасника справи - позивача, яка не була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Верховний Суд звертає увагу на те, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Під час апеляційного перегляду справи також слід врахувати висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує касаційну скаргу підставою неповідомлення його про розгляд справи судом апеляційної інстанції, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.