відповідачі: Міжшкільний навчально-виробничий комбінат Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 липня 2022 року у складі колегії суддів Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області (далі - Козелецький МНВК) та Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області (далі - Управління освіти Козелецької селищної ради) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Позовну заяву мотивувала тим, що з 18 липня 1994 року працювала на посаді викладача спецпредметів у Козелецькому МНВК.

Зазначила, що 25 вересня 2019 року Козелецька селищна рада прийняла рішення № 16-32/VIII про припинення Козелецького МНВК шляхом ліквідації.

Наказом від 21 листопада 2019 року № 52 "Про скорочення чисельності та штату працівників Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради" голова ліквідаційної комісії цього комбінату скоротив займану позивачем посаду, попередив позивача про наступне вивільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Послалася на те, що наказом від 29 січня 2020 року № 1 голова ліквідаційної комісії Козелецького МНВК звільнив ОСОБА_1 з посади з 30 січня 2020 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважає своє звільнення протиправним, оскільки постановою від 01 червня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 620/3135/19, що набрала законної сили, рішення Козелецької селищної ради від 25 вересня 2019 року № 16-32/VIII визнав протиправним та скасував.

Ця постанова є обов`язковою для виконання і має наслідком скасування дій, спрямованих на виконання скасованого рішення ради, та відновлення права позивача на працю, яке існувало до прийняття рішення ради; про яке йдеться.

Зазначила, що на день її звільнення директором Козелецького МНВК був ОСОБА_2, який не видавав наказів про скорочення чисельності та штату працівників комбінату і про її звільнення.

Управління освіти Козелецької селищної ради просило первинну профспілкову організацію розглянути питання скорочення чисельності посад працівників МНВК у зв`язку з запланованою ліквідацією цього закладу, однак не отримало на це згоди.

Посилалася на те, що у наказі голови ліквідаційної комісії Козелецького МНВК від 21 листопада 2019 року № 52 причиною скорочення штатів працівників комбінату зазначена "відсутність контингенту учнів".

Проте ця відсутність пов`язана саме з планами ліквідації комбінату, оскільки 30 серпня 2019 року його директор повідомив про надходження 25 заяв на навчання, що складає 2 навчальні групи, а 04 вересня 2019 року вже було оприлюднено проект рішення селищної ради про ліквідацію комбінату.

Позивач зазначила, що скорочення штату і звільнення працівників Козелецького МНВК відбулось в процесі його ліквідації: в один день одночасно були звільнені всі працівники комбінату, включаючи директора, що свідчить про те, що їх фактично звільнили не у зв`язку з скороченням чисельності працівників та штату комбінату, а у зв`язку з його ліквідацією.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про поновлення їй строку звернення до суду, у якій остання посилалася на те, що до прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 620/3135/19, яку ОСОБА_1 отримала 20 червня 2020 року, вона не мала підстав для оспорення наказу про звільнення, так як вважала, що цей наказ виданий правомірно.

Відновлення діяльності Козелецького МНВК є неможливим без поновлення її на посаді, яку позивач обіймала до моменту звільнення.

Просила суд:

1. Поновити строк звернення до суду.

2. Поновити її на посаді викладача спецпредметів Козелецького МНВК.

3. Стягнути з Управління освіти Козелецької селищної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 січня 2020 року до дня ухвалення рішення суду і відшкодувати судові витрати.

Короткий змістрішення суду першої інстанції

Козелецький районний суд Чернігівської області рішенням від 22 вересня 2021 року поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов задовольнив.

Визнав незаконним та скасував наказ від 29 січня 2020 року № 11 "Про звільнення ОСОБА_1", що видав 29 січня 2020 року голова ліквідаційної комісії Козелецького МНВК про звільнення з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 .

Поновив ОСОБА_1 на посаді викладача спецпредметів Козелецького МНВК з 30 січня 2020 року.

Стягнув із Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 156 000,90 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, із утриманням із цієї суми податків та обов`язкових платежів.

Стягнув із Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Чернігівської області 840,80 грн судового збору в дохід держави.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що відповідач не довів, що запропонував усі наявні вакантні посади позивачу.

Виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату і чисельності працівників відбулося у процесі ліквідації Козелецького МНВК на підставі рішення Козелецької селищної ради Чернігівської області від 25 вересня 2019 року № 16-32/VIII, яке в судовому порядку визнане протиправним і скасоване, а тому наказ про її звільнення є незаконним.

Зазначив, що строк звернення ОСОБА_1 до суду підлягає поновленню, оскільки зверненню останньої до суду перешкоджали об`єктивні причини, зокрема, судовий розгляд справи № 620/3135/19.

Вважав за необхідне вийти за їх межі й визнати незаконним і скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Чернігівський апеляційний суд постановою від 15 липня 2022 року апеляційну скаргу Управління освіти Козелецької селищної ради задовольнив, рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2021 року скасував.

У позові відмовив.

Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що висновок місцевого суду про незаконність звільнення ОСОБА_1 є правильним, оскільки незаконне рішення Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області від 25 вересня 2019 року №16-32/VIII не може спричинити законні наслідки при його виконанні.

Зазначив, що будь-які акти, зокрема й накази МНВК Козелецької селищної ради від 21 листопада 2019 року № 52 про скорочення чисельності та штату працівників та від 29 січня 2020 року № 11 про звільнення ОСОБА_1 як такі, що прийняті на підставі вказаного рішення ради, не можуть мати будь-якої юридичної сили з дня їх винесення, адже настання обумовлених цими наказами наслідків спричинене насамперед тим, що порушення, внаслідок яких рішення було визнане незаконним, мали місце вже на час видання цих наказів.

Послався на те, що, з огляду на частину третю статті 241-1 КЗпП України останнім днем строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, є 02 березня 2020 року.

Проте заявниця позов подала 01 липня 2020 року, тобто з пропуском вказаного строку, і позивач не навела поважності причин його пропуску, а зазначені ОСОБА_1 у заяві про поновлення їй строку звернення до суду з позовом, підстави апеляційний суд розцінив як неповажні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначила неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо:

застосування статті 234 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 714/444/20, від 18 січня 2021 року у справі № 334/2839/17, від 17 грудня 2020 року у справі № 595/223/17, від 29 липня 2020 року у справі № 524/1424/18, від 17 травня 2022 року у справі № 756/7222/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 723/822/20, від 11 листопада 2020 року у справі № 202/913/19, від 20 лютого 2020 року у справі № 296/6246/17-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 750/3222/16, від 14 квітня 2020 року у справі № 474/321/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 569/19623/19, від 08 липня 2020 року у справі № 569/13794/18;

щодо застосування статті 368 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 753/17720/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 642/1491/17, від 21 липня 2021 року у справі № 761/47244/19, від 08 грудня 2021 року справі № 743/1036/20, від 09 лютого 2022 року у справі № № 761/20094/19 (провадження № 61-8620св20), від 13 липня 2022 року у справі № 734/1505/20;

щодо застосування статей 360, 361 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 363/2990/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 761/38886/19, від 06 квітня 2022 року у справі № 757/34078/14, від 08 червня 2022 року у справі № 953/3824/20;

суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.

Касаційну скаргу мотивувала тим, що поважність причин пропуску строку є оціночною категорією. Підставою для звернення до суду з цим позовом стало саме визнання Шостим апеляційним адміністративним судом постановою від 01 червня 2020 року рішення Козелецької селищної ради недійсним.

Зазначила, що суд апеляційної інстанції не встановив поважності причин пропуску строку та не взяв до уваги, що зверненню до суду в місячний строк перешкоджали об`єктивні обставини.

Послалася на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання у порядку письмового провадження, не врахував те, що у позов містить вимоги немайнового характеру (поновлення на роботі).

Виходила з того, що суд апеляційної інстанції не направив учасникам справи копії апеляційної скарги та ухвал апеляційного суду.

Вважає, що відмова у позові з формальних підстав призведе до неможливості реалізації поновлення права позивача на працю.

У листопаді 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Управління освіти Козелецької селищної ради просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Управління освіти Козелецької селищної ради просило продовжити (встановити, поновити) строк для подання відзиву, мотивуючи це значним ускладненням роботи Управління в умовах воєнного стану, оголошенням повітряної тривоги, відсутністю постійного телекомунікаційного зв`язку із своїм представником, що територіально знаходиться в м. Києві, періодичним відключенням електропостачання та нестабільним електронним зв`язком.

З огляду на частину першу статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частини четверта та шоста статті 127 ЦПК України передбачають, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Доводи заяви Управління освіти Козелецької селищної ради містять підстави для поновлення строку для подання відзиву.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що з 18 липня 1994 року ОСОБА_1 працювала в Козелецькому МНВК на посаді викладача швейної справи і спецдисциплін (копія трудової книжки серії НОМЕР_1, а. с. 13-16, т. 1).

Листом від 03 червня 2019 року № 450 Управління освіти Козелецької селищної ради звернулося до Первинної профспілкової організації Козелецької територіальної громади Профспілки працівників освіти і науки України з поданням про проведення скорочень чисельності посад працівників Козелецького МНВК у зв`язку з запланованою ліквідацією до 01 січня 2020 року (а. с. 20 т. 1).

У листі від 06 червня 2019 року № 17 голова Первинної профспілкової організації Козелецької територіальної громади Профспілки працівників освіти і науки України повідомив Управління освіти Козелецької селищної ради про неможливість розгляду його подання, виходячи з того, що відповідно до частини другої статті 49-4 КЗпП України та частини третьої статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", в разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, структурного характеру або у зв`язку з ліквідацією закладу освіти, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень, надати профспілкам інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорію працівників, яких може це стосуватися, про терміни проведення звільнення тощо.

За відсутністю такої інформації профспілкова організація не може призначити консультації стосовно заходів щодо запобігання звільненню працівників Козелецького МНВК (а. с. 21 т. 1).

Листом від 30 серпня 2019 року № 18 дирекція Козелецького МНВК повідомила Управління освіти Козелецької селищної ради, що станом на 30 серпня 2019 року до комбінату подано 20 заяв на навчання по підготовці водіїв категорії "В" та "С1" і 5 заяв на швейну справу (це 2 навчальні групи), у зв`язку з чим комбінат просить забезпечити виділення навчальних годин для підготовки учнів по вказаних професіях згідно з навчальним планом та бажанням батьків і учнів відповідно до Закону України "Про освіту" (2145-19) (а. с. 22).

Рішенням від 25 вересня 2019 року № 16-32/VIII Козелецька селищна рада Козелецького району Чернігівської області (тридцять друга сесія восьмого скликання) ухвалила припинити Козелецький МНВК шляхом ліквідації та створила відповідну ліквідаційну комісію.

Рішення про ліквідацію обґрунтовано поданням Управління освіти Козелецької селищної ради від 02 вересня 2019 року № 651/1 та рекомендаціями постійної комісії з питань освіти, охорони здоров`я, культури, соціального захисту населення, законності та правопорядку, постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, будівництва, земельних відносин та питань надзвичайних ситуацій і постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестиційної діяльності цієї ради (а. с. 248-250 т. 1).

Наказом від 21 листопада 2019 року № 52 "Про скорочення чисельності та штату працівників Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради" голова ліквідаційної комісії Козелецького МНВК скоротив та виключив із штатного розпису, зокрема, три штатні одиниці посад викладача спецпредметів (а. с. 162-163 т. 1).

Позивач відмовилась засвідчити своїм підписом факт ознайомлення з цим наказом, як слідує з акта відповідного змісту від 21 листопада 2019 року (а. с. 164 т. 1)

За повідомленням заступника начальника Управління освіти Козелецької селищної ради від 05 листопада 2020 року № 01-08/942, усі посади, які вказані у штатному розписі Козелецького МНВК, що існували станом на 21 листопада 2019 року, були скорочені та виключені зі штатного розпису (а. с. 239 т. 1).

ОСОБА_1 попереджена про наступне вивільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників та запропоновано їй переведення на вакантні посади, зокрема педагогічних працівників, згідно з наявним у цьому попередженні переліком, в якому відсутні посади викладача спецпредмету (а. с. 12, т. 1).

Наказом від 29 січня 2020 року № 11 голова ліквідаційної комісії Козелецького МНВК звільнив ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року з посади викладача спецпредметів у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Під час ознайомлення з цим наказом 30 січня 2020 року ОСОБА_1 вчинила на ньому напис, зміст якого свідчить про те, що наказ є неправомірним як такий, що виданий без погодження з профкомом, що вона його оскаржуватиме у встановленому чинним законодавством порядку і що трудову книжку вона отримала (а. с. 160 т. 1).

Постановою від 01 червня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 620/3135/19 адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 задовольнив та визнав протиправним і скасував рішення Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області від 25 вересня 2019 року № 16-32/VIII.

Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року це судове рішення залишено без змін.

Приймаючи ці постанови, суди виходили, зокрема, з того, що ухваленню оспорених рішень, на підставі яких ліквідовано Козелецький МНВК, не передувало обговорення можливості ухвалення цих рішень з метою урахування відповідних інтересів батьків та дітей (а. с. 17-19, 241-247, т. 1).

23 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до начальника Управління освіти Козелецької селищної ради про поновлення її на посаді вчителя спецпредметів Козелецького МНВК згідно з статтею 235 КЗпП України, у зв`язку з прийняттям судом постанови у справі № 620/3135/19 (а. с. 23, т. 1). Відомості про спосіб вирішення цієї заяви у справі відсутні.

Голова Первинної профспілкової організації Козелецької громади Профспілки працівників освіти і науки України у довідці від 28 липня 2020 року № 17 повідомив, що від ліквідаційної комісії по припиненню Козелецького МНВК, ні до Первинної профспілкової організації, ні до профспілкової організації Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради не надходило подання про надання згоди на звільнення працівників цього закладу у зв`язку із скороченням чисельності його штату (а. с. 234, т. 1).

У довідці Управління освіти Козелецької селищної ради від 23 липня 2020 року № 01-11/41 зазначено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за листопад-грудень 2019 року за 1 робочий день становить 380 грн 49 коп. (а. с. 240, т. 1).

Наказом від 04 серпня 2021 року ради № 106-ос Управління освіти Козелецької селищної поновило ОСОБА_2 на посаді директора Козелецького МНВК з 30 січня 2020 року (а. с. 66, т. 2), який згідно з наказом по цьому комбінату від 09 серпня 2021 року № 1-ос приступив до виконання обов`язків на посаді директора з 09 серпня 2021 року (а. с. 67, т. 2).

Наказом від 09 серпня 2021 року № 2-ос директор Козелецького МНВК скасував наказ від 21 листопад 2019 року № 52 "Про скорочення чисельності та штату працівників Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради" (а. с. 68-69, т. 2).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є:

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку);

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).

Касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на "усне слухання". При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 368 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 753/17720/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 642/1491/17, від 21 липня 2021 року у справі № 761/47244/19, від 08 грудня 2021 року справі № 743/1036/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 761/20094/19 (провадження № 61-8620св20), від 13 липня 2022 року у справі № 734/1505/20.

Так, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 734/1505/20, на яку посилалася заявник як на приклад неоднакового застосування статті 368 ЦПК України, Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частинами першою та другою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За положеннями частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зі змісту частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.

Системний аналіз змісту зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку про те, що приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку розгляду апеляційних скарг на рішення суду, якщо наявні виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 753/17720/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 642/1491/17, від 21 липня 2021 року у справі № 761/47244/19, від 08 грудня 2021 року справі № 743/1036/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 761/20094/19 (провадження № 61-8620св20), на які посилалася заявник як на приклад неоднакового застосування норм права.

Ухвалою від 29 листопада 2021 року Чернігівський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Управління освіти Козелецької селищної ради.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 06 грудня 2021 року призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Постановою від 15 липня 2022 року Чернігівський апеляційний суд апеляційну скаргу Управління освіти Козелецької селищної ради задовольнив, рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2021 року скасував, а у задоволенні позову відмовив.

Отже, апеляційний суд здійснив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, що підтверджує зміст постанови Чернігівського апеляційного суду від 15 липня 2022 року.

Між тим, на порушення статей 368, 369 ЦПК України, суд не звернув увагу на те, що поданий ОСОБА_1 позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, містить вимоги як майнового так і немайнового характеру, а тому дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи без повідомлення її учасників.

ОСОБА_1 належним чином не повідомлена про час і місце розгляду справи, що суперечить статтям 7, 128, частині третій статті 368 ЦПК України.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції та безумовною підставою для скасування судового рішення.

Це позбавило ОСОБА_1 права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду, та належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Апеляційний суд при вирішенні справи не врахував висновків щодо застосування статті 368 ЦПК України, порушив норми процесуального права та дійшов передчасних висновків про скасування рішення суду першої інстанції.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у справі № 569/12193/21 (провадження № 61-6114св22).

Отже, знайшли підтвердження у справі доводи касаційної скарги про розгляд справи апеляційним судом за відсутності позивача, яка не повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_1 обґрунтувала касаційну скаргу підставою неповідомлення її про розгляд справи судом апеляційної інстанції, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.