провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", поданою адвокатом Тер-Товмасян Юлією Геннадіївною, на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2 травня 2019 року, ухвалене у складі судді Ніколенко Д. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "АрселорМіттал Кривий Ріг" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову вказував, що з 21 липня 2003 року перебував у трудових правовідносинах з Відкритим акціонерним товариством "КГМК "Криворіжсталь", правонаступником якого є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

З 8 листопада 2004 року працював у Залізничному цеху № 2 на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу; з 1 грудня 2012 року вказану посаду переіменовано на слюсар з ремонту рухомого складу екіпірувального пункту і пункту технічного обслуговування локомотивів на станції "Шихтова". На 1 грудня 2012 року йому присвоєно 6 розряд слюсаря.

8 січня 2019 року наказом № 29/л "Про звільнення у зв`язку зі скороченням штату" його звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої

статті 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП (322-08) ) України.

Вказав, що при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва він мав переважне право на залишення на роботі, оскільки має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 також стверджував, що він довше деяких інших працівників працював на даній посаді, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та тимчасово непрацюючу дружину.

ОСОБА_1 зазначав, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не запропонував йому всі вільні посади з метою працевлаштування.

До моменту його скорочення звільнено дві вакансії слюсаря з ремонту рухомого складу; він декілька разів звертався до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про переведення його на одне з цих вакантних місць, проте відповіді до часу зверненя до суду не отримав. На вказані посади прийняли нового працівника та особу з іншої дільниці підприємства, яка має нижчу кваліфікацію, ніж у нього.

На думку позивача, з огляду на його неправомірне звільнення з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", він перебував у вимушеному прогулі 22 дні,

з 8 січня 2019 року до 29 січня 2019 року.

За таких обставин просив поновити його на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу 6 розряду дільниці екіпірувального пункту та пункту технічного обслуговування локомотивів у ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг"; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9 428,54 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2 травня 2019 рокупозов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу 6 розряду дільниці екіпірованого пункту та пункту технічного обслуговування локомотивів у ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Стягнено з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34 624,90 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнено з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, звільняючи ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг"не дотримано процедуру, визначену законодавством, чим порушено права ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з недотримання ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" обов`язку щодо працевлаштування ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції вказав, що належним виконанням власником вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника є пропонування йому наявної на підприємстві роботи, тобто вакантної посади чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншої вакантної роботи, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому суд зауважив, що перебування працівника на лікарняному не звільняє роботодавця від передбаченого законом обов`язку.

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області встановив, що ОСОБА_1 на ІНФОРМАЦІЯ_1 був відсутній на робочому місці внаслідок тимчасової непрацездатності, тому йому не запропоновано вакантну посаду слюсаря з ремонту рухомого складу, яка вивільнилася у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

За таких обставин суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, вважав, що вони є недостатніми для встановлення факту пропонування ОСОБА_1 всіх вакантних посад та відмови позивача від запропонованих посад.

Тому суд дійшов висновку, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не запропоновано ОСОБА_1 всі вакантні посади, які він міг обійняти, з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції вказав про можливість її задоволення, оскільки, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Судом першої інстанції встановлено, що середньогодинний заробіток ОСОБА_1 складає 49,82 грн, а кількість робочих годин, які мають бути оплачені, - 695.

Таким чином, виходячи з розрахунку 49,82 грн*695 годин, суд вважав за можливе стягнути на користь позивача 34 624,90 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг"залишено без задоволення, рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2 травня 2019 року- без змін.

З висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дослідив наявні у матеріалах справи докази, зокрема, порівняльну таблицю працівників, які перебувають на посадах, що підлягають скороченню, і встановив, що ОСОБА_1 працював у ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" 15 років, з яких 13 років - на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу 6 розряду дільниці екіпірованого пункту та пункту технічного обслуговування локомотивів.

За таких обставин вважав, що позивач має тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві, крім того, він є сімейною особою, яка має на утриманні двох дітей і таке надає йому переважне право на залишення на роботі у відповідності до вимог статті 42 КЗпП України.

У той же час, судом встановлено, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі, щонайменше, перед чотирма працівниками, які мають середню освіту, та чотирма працівниками, які мають менший ніж у нього стаж роботи за професією.

У зв`язку з викладеним та непропонуванням позивачу всіх вакантних посад на підприємстві, суд апеляційної інстанції вважав порушеним право позивача на можливість отримання вивільненої посади, яку він міг зайняти, враховуючи рівень його знань, кваліфікації та освіти, раніше виконуваних обов`язків та попередньої посади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2019 року ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 рокуі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заявник вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства і докази на підтвердження цього наявні у матеріалах справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги найменший рівень кваліфікації ОСОБА_1 у порівнянні з іншими працівниками, тому звільнення позивача є правомірним.

Вважає, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано положення статті 42 КЗпП України, оскільки суди оцінили наявність переважного права на залишення на роботі за критерієм стажу роботи на підприємстві, а не шляхом визначення кваліфікації та продуктивності праці особи.

На думку заявника, судами не враховано, що позивач притягався до дисциплінарної відповідальності за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни.

Заявник вказує, що посади, на які претендував ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 не були вакантними, тому відповідні посади йому не запропонували.

Позиція інших учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1, в інтересах якого діяв ОСОБА_3, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому послався на безпідставність її доводів, відповідність висновків суду першої інстанції та апеляційного суду про задоволення позову нормам матеріального і процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 21 липня 2003 року до 8 січня 2019 року ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Наказом ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" № 866 від 24 липня 2018 року "Про внесення змін в штатний розпис цеху ремонту рухомого складу" з 25 жовтня 2018 року з штатного розпису цеху ремонту рухомого складу виключена професія слюсаря з ремонту рухомого складу 6 розряду піддільниці "екіпірувальні пункти та пункти технічного обслуговування локомотивів" дільниці "утримання підйомно-транспортного обладнання" в кількості 2-х одиниць.

На виконання наказу № 866 від 24 липня 2018 року ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" розпорядженням № 400 від 27 липня 2018 року створено відповідну комісію для визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі під час вивільнення, та працівників, що підлягають вивільненню.

27 липня 2018 року комісією встановлено, що на посаді "слюсар з ремонту рухомого складу" працюють 12 осіб, у зв`язку з чим комісією зроблено оцінку їх кваліфікації та продуктивності праці для визначення осіб, що мають переважне право на залишення на роботі.

За результатами проведеного аналізу та обговорення, враховуючи персональну кваліфікацію і продуктивність праці, комісія визначила, що працівниками, які підлягають вивільненню, є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Рішення оформлене Протоколом № 1 від 27 липня 2018 року.

Відповідно до попередження № 1 від 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про наступне вивільнення з одночасним пропонуванням іншої роботи згідно списку вакансій на 30 серпня 2018 року. Проте ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з попередженням про майбутнє звільнення.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 особисто ознайомлений з наказом № 866 від 24 липня 2018 року "Про внесення змін в штатний розпис цеху ремонту рухомого складу" шляхом зачитування його вголос. Від ознайомлення з вказаним наказом під підпис ОСОБА_1 відмовився, про що складено акт № 1 від 30 серпня 2018 року.

ОСОБА_1 на бланку протоколу про ознайомлення вказав, що просить ознайомити профспілку, членом якої він є, про його майбутнє вивільнення та ознайомити його з вказаним наказом у присутності представника профспілки.

4 жовтня 2018 року комісією повторно запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади на 4 жовтня 2018 року в кількості 40 одиниць, проте позивач не обрав для себе посаду для переведення.

В акті про надання роботи від 4 жовтня 2018 року зазначено, що "працівник визначиться до 5 жовтня 2018 року до 16 години".

З акта № 3 від 4 жовтня 2018 року судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від обрання посад для переведення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" була вакантна посада слюсаря з ремонту рухомого складу 6 розряду цеху ремонту рухомого складу, проте відповідач не запропонував ОСОБА_1 вказану посаду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" із заявою про переведення його на одну з двох посад, що вивільнились внаслідок звільнення слюсаря 6 розряду цеху ремонту рухомого складу та смерті слюсаря 6 розряду цеху ремонту рухомого складу.

На вказану заяву ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" надало відповідь, в якій вказало, що вакансії, зазначені ОСОБА_1, на ІНФОРМАЦІЯ_1 укомплектовані, тому переведення його на обрані ним посади є неможливим.

19 листопада 2018 року ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося до Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої

статті 40 КЗпП України.

29 листопада 2018 року ОСОБА_1 запропоновано вакантні посади для переведення, з яких він обрав посаду "підручний сталевара". При цьому ОСОБА_1 роз`яснена необхідність відвідування структурного підрозділу, в якому він обрав роботу, для ознайомлення з умовами праці та необхідність подання особистої заяви про переведення до 3 грудня 2018 року; видано направлення для відвідування структурного підрозділу підприємства (мартенівського цеху).

4 грудня 2018 року начальник мартенівського цеху ОСОБА_5 повідомив голову комісії про те, що в період з 29 листопада 2018 року до 4 грудня 2018 року ОСОБА_1 для ознайомлення з умовами праці та оплати за професією "підручний сталевара" до адміністрації мартенівського цеху не звертався; особисту заяву про переведення на посаду підручний сталевара мартенівського цеху не подавав.

7 грудня 2018 року ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" отримано копію протоколу засідання Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" № 31 від 4 грудня 2018 року, в якому вказано про відмову адміністрації ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

У наданому протоколі Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" посилається на неврахування роботодавцем вимог статті 42 КЗпП України та наявність у ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі як у працівника, який має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, оскільки ОСОБА_1 має повну вищу освіту (Луцький інститут розвитку людини), а також є особою, що має тривалий безперервний стаж роботи на підприємстві, має на утриманні трьох осіб та не має в родині інших працівників із самостійним заробітком.

8 січня 2019 року наказом № 29/л "Про звільнення у зв`язку зі скороченням штату" ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої

статті 40 КЗпП України.

З порівняльної таблиці працівників, які перебувають на посадах, що підлягають скороченню, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підприємстві працює 12 працівників на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу 6 розряду дільниці екіпірованого пункту та пункту технічного обслуговування локомотивів

у ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", з яких звільненню підлягає два працівника.

Відповідно до висновків, викладених у порівняльній таблиці працівників, які перебувають на посадах, що підлягають скороченню, ОСОБА_1 переваг на залишенні на посаді відповідно до рівня продуктивності праці, кваліфікації та професійних якостей не мав.

Для визначення кваліфікації і продуктивності праці робітників ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" враховувало наступні вихідні дані: рівень освіти (профільна або непрофільна), підвищення кваліфікації, наявність прогулів, стаж роботи на підприємстві, стаж роботи за професією, а також враховувалися обставини, які надають працівникам переважне право на залишенні на роботі.

З порівняльної таблиці судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що шість працівників, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мають меншу кількість проходження курсів підвищення кваліфікації; три працівники, а саме: ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 мають професійну технічну освіту, чотири працівника, а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13 та ОСОБА_4 - середню, два працівника, а саме: ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - середньо-спеціальну, два працівника ОСОБА_6 та ОСОБА_14 - вищу; п`ять з дванадцяти осіб, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_13 та ОСОБА_4 мають стаж більший, ніж у ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК (1618-15) ) України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", поданою адвокатом Тер-Товмасян Ю. Г., на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно зі статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця" 1982 року, ратифікованої Україною 4 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема, інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника за його згодою.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Твердження заявника про те, що посади, на які претендував ОСОБА_1, на ІНФОРМАЦІЯ_1 не були вакантними, тому відповідні посади йому не запропонували, касаційний суд спростовує з огляду на наступне.

Стаття 49-2 КЗпП України встановлює обов`язок власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судами попередніх інстанцій за матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" була вакантна посада слюсаря з ремонту рухомого складу 6 розряду цеху ремонту рухомого складу, проте відповідач її не запропонував і не перевів ОСОБА_1 на вказану посаду. При цьому позивач виявив бажання бути переведеним, що встановлено судами на підставі поданої ним заяви.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи таких доказів, які б підтвердили пропонування ОСОБА_1 всіх вакантних посад на підприємстві та його відмови від запропонованих посад.

За таких обставин суди попередніх інстанцій встановили порушення ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" вимог частини другої статті 40 КЗпП України та частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Врахувавши норми законодавства, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що наявні правові підстави для задоволення позову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства і докази на підтвердження цього факту наявні у матеріалах справи.

Відповідно статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (962-12) , із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

При вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню, і лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, відповідно до наявного у частині другій статті 42 КЗпП України переліку.

У постанові Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі № 333/4222/19 (провадження № 61-2971св21) зазначено, що "за змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки. Для висновку про наявність переваги при залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з`ясовано, чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеним на роботі, за яким роботодавцем визнане переважне право. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен провести порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. У випадку, коли роботодавцем при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці звільнено працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, суд може констатувати порушення положень статті 42 КЗпП України і, як наслідок, незаконність звільнення".

Судами встановлено, що комісія, створена для підготовки до скорочення штату працівників, здійснила аналіз кваліфікації та продуктивності роботи працівників ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з урахуванням рівня освіти (профільна або непрофільна), підвищення кваліфікації, наявності прогулів, стажу роботи на підприємстві, стажу роботи за професією. За результатом вказаного аналізу ОСОБА_1 не набув переважного права на залишення на роботі на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу 6 розряду піддільниці "екіпірувальні пункти та пункту технічного обслуговування локомотивів" дільниці "утримання

підйомно-транспортного обладнання".

При цьому судами попередніх інстанцій враховано наявність освіти та стажу роботи позивача і встановлено, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі, щонайменше, перед чотирма працівниками, які мають середню освіту, та чотирма працівниками, що мають менший ніж у нього стаж роботи за професією.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вказав, що роботодавець під час звільнення позивача не виконав вимоги частини першої статті 42 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано положення статті 42 КЗпП України, оскільки суди оцінили наявність переважного права на залишення на роботі за критерієм стажу роботи, а не шляхом визначення кваліфікації та продуктивності праці особи, відхиляються касаційним судом з огляду на наступне.

Визначаючи працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, необхідно використовувати ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

За таких обставин касаційний суд зазначає, що стаж роботи є необхідною складовою виробничої діяльності і є необхідним критерієм для визначення рівня кваліфікації та продуктивності праці.

Врахувавши стаж роботи ОСОБА_1 та наявність у нього освіти, при визначенні його кваліфікації та продуктивності праці суди першої та апеляційної інстанції не порушили вимог частини першої статті 42 КЗпП України.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши тривалий безперервний стаж роботи позивача на підприємстві, його досвід, осіб, які перебувають на утриманні позивача, та рівень його освіти, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про наявність у позивача переважного права на залишення на роботі.

Неправильного застосування статті 42 КЗпП України судами першої та апеляційної інстанцій касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції також відхиляє доводи заявника про те, що ОСОБА_1 мав найменшу серед інших працівників кваліфікацію та продуктивність праці, оскільки зі змісту рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суди надали належну оцінку зібраним у справі доказам та повно встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року

у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77- 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи заявника про те, що судами не враховано притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни, також відхиляються касаційним судом, оскільки не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій про незаконність звільнення позивача.

При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався частиною другою статті 235 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок № 100).

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Ураховуючи викладене, касаційний суд вважає, що суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази і врахувавши норми законодавства - Порядок № 100 та КЗпП України (322-08) , обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у

державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України"). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.