провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка подана їх представником ОСОБА_3, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 1 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Іванової Г. П., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Чернігівській області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим, що вони протягом 2016-2018 років без дозволу на початок виконання будівельних робіт закінчили будівництво квартири АДРЕСА_1, яка складається згідно з технічним паспортом з коридору І площею 6,1 кв. м, кімнати ІІ площею 19,1 кв. м, кухні ІІІ площею 24,2 кв. м, санвузла ІV площею 4,7 кв. м, кімнати V площею 6,9 кв. м, мансарди VІ площею 37,2 кв. м.

Будівництво здійснено на земельній ділянці, яка належить позивачам на праві власності.

Позивачами після закінчення будівництва подано відповідачу декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, проте відповідач відмовився приймати в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт нерухомого майна.

Заявляючи вимогу про визнання права власності, позивачі посилаються на частину п`яту статті 376 ЦК України, згідно з якою на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Посилаючись на викладені обставини та керуючись положеннями

частини п`ятої статті 376 ЦК України, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили визнати за ними право власності на квартиру

АДРЕСА_1, яка складається згідно з технічним паспортом з коридору І площею 6,1 кв. м, кімнати ІІ площею 19,1 кв. м, кухні ІІІ площею 24,2 кв. м, санвузла ІV

площею 4,7 кв. м, кімнати V площею 6,9 кв. м, мансарди VІ площею 37,2 кв. м.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 9 квітня 2019 року, ухваленим у складі судді Кочура О. О., задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається згідно з технічним паспортом з: коридору І - площею 6,1 кв. м, кімнати ІІ площею 19,1 кв. м, кухні ІІІ площею 24,2 кв. м, санвузла ІV площею 4,7 кв. м, кімнати V площею 6,9 кв. м, мансарди VІ площею 37,2 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що через відсутність необхідного дозволу на початок виконання будівельних робіт спірна квартира є об`єктом самочинного будівництва. Набуття права власності на квартиру неможливе у порядку статті 331 ЦК України, а можливе лише за рішенням суду згідно положень статті 376 ЦК України.

Враховуючи, що позивачі є власниками земельної ділянки, на якій збудований спірний об`єкт нерухомості, цільове призначення земельної ділянки відповідає збудованому на ній об`єкту, об`єкт відповідає будівельним нормам та правилам, вимогам надійності та безпечної експлуатації, отже не порушує права інших осіб, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини є підставою для визнання за позивачами права власності на спірний об`єкт згідно з частиною п`ятою статті 376 ЦК України.

Також місцевий суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заявлено до належного відповідача - Державної архітектурно-будівельної інспекції в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Чернігівській області.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 1 жовтня 2019 року скасовано рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 9 квітня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції про пред`явлення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до належного відповідача.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України є компетентним органом виключно стосовно введення самочинного будівництва в експлуатацію, тоді як питання щодо визнання права власності на самочинно збудоване майно та реєстрації такого права не належить до цього органу.

Вирішуючи спір, місцевий суд на зазначене не звернув уваги та розглянув позов без участі належного відповідача - Новгород-Сіверської міської ради, та дійшов помилкового висновку про те, що органи місцевого самоврядування та Державна архітектурно-будівельна інспекція мають схожі повноваження у сфері будівництва, а тому позивачі вправі були обирати в якості відповідача один із зазначених органів.

За захистом порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо заміни неналежного відповідача належним або залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2019 року адвокат Костюченко В. К., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 1 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 9 квітня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про те, що Державна архітектурно-будівельна інспекція не є належним відповідачем у цій справі, оскільки саме вона відмовила позивачам у прийнятті до експлуатації спірного об`єкта нерухомості.

Посилаючись на викладені обставини, просить касаційну скаргу задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція інших учасників справи

Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Чернігівській області у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Пунктом 10 рішення дванадцятої сесії VII сьомого скликання Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 6 жовтня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах м. Новгород-Сіверський загальною площею 0,0793 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За умови виконання пункту 11 цього рішення, вирішено безкоштовно передати у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,0793 га з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 (витяг з Державного земельного кадастру НВ-7403164422016) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах

м. Новгород-Сіверський загальною площею 0,0793 га за вказаною адресою.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Нелюбова Д. В. № 32035544 від 25 жовтня 2016 року проведено державну реєстрацію права власності (форма власності: приватна, спільна сумісна), на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2, з кадастровим номером земельної ділянки 7423610000:00:004:0406 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна (а.с. 10-11).

Позивачами закінчено будівництво квартири № 2 за вказаною, що підтверджується виготовленим Новгород-Сіверським міжміським бюро технічної інвентаризації (далі - Новгород-Сіверське МБТІ) технічним паспортом, в якому міститься відмітка про проведене технічне обстеження квартири та можливість безпечної і надійної експлуатації.

Спірна квартира складається з: коридору І площею 6,1 кв. м, кімнати ІІ площею 19,1 кв. м, кухні ІІІ площею 24,2 кв. м, санвузла ІV площею 4,7 кв. м, кімнати V площею 6,9 кв. м, мансарди VІ площею 37,2 кв. м. (а.с. 5-7).

Згідно з повідомленням відділу містобудування та архітектури Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 25 жовтня 2018 року № 03-14/2341 на запит начальника Новгород-Сіверського МБТІ, об`єкт будівництва - квартира, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406, загальною площею 0,0793 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, збудована з дотриманням державних будівельних норм та у відповідності до чинного законодавства (ДБН Б.2.2.-12:2018 "Планування і забудова територій" (а.с.13)).

3 грудня 2018 року позивачами до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Чернігівській області подано заяву про прийняття до експлуатації об`єкта будівництва - "Квартира № 2 "А-1"", мансарда "а" за згаданою адресою з доданими до неї примірником декларації про готовність об`єкта до експлуатації та засвідченими в установленому порядку копіями технічного паспорта і документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об`єкт.

Листом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Чернігівській області № ЧГ 210183471489 від 13 грудня 2018 року повернуто позивачам декларацію у зв`язку з виявленням невідповідності поданих документів вимогам законодавства. Зокрема, зазначено, що Порядком проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Мінрегіону від 3 липня 2018 № 158, встановлений вичерпний перелік об`єктів, які можуть бути прийняті в експлуатацію, до якого такий об`єкт як "квартира" не входить (а.с.9).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року (460-20) № 460 IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460 IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційну скаргу було подано у жовтні 2019 року, розгляд даної справи має відбуватись у порядку та за правилами, що діяли до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України у тій же редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Для забезпечення правильного і швидкого вирішення спору суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі як співпозивачі або співвідповідачі, треті особи.

Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосується вирішення спору, притягуються до участі у справі, що, у свою чергу, призводить до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та вирішує справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. ЦПК України (1618-15) саме на позивача покладає обов`язок визначати відповідача у справі.

Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, вказати, ким порушені його права та в чому полягає порушення.

Враховуючи, що до повноважень Державної архітектурно-будівельної інспекції України не віднесено питання щодо визнання права власності на самочинно збудоване майно та реєстрацію такого права, апеляційний суд правильно вказав про те, що позивачі звернулись до суду з вимогами до неналежного відповідача та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Прийнявши до уваги положення статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування", правильними є висновки апеляційного суду про те, що належним відповідачем у цій справі має бути Новгород-Сіверська міська рада.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення у справі, обґрунтовано вказав на те, що вирішення спору за відсутності належного відповідача є порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, апеляційним судом при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, натомість, місцевим судом неповно встановлені обставини справи та не з`ясовано склад учасників справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і такі заявник не вказав.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 1 жовтня 2019 року без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду