ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Сержанюка А. С., Іванової І. В., Сушко Л. П.,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Фобос" (далі - ТОВ "ВКП "Фобос"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна реєстраційна служба України, ОСОБА_2, про визнання учасником товариства, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4, після якого відкрилася спадщина на належну останньому частку в статутному капіталі ТОВ "ВКП "Фобос" у розмірі 50%, що в грошовому еквіваленті становить 50 000 грн. Позивач прийняла спадщину після ОСОБА_4 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Позивач також вказує, що бажає стати учасником ТОВ "ВКП "Фобос" на підставі

пункту 7.4 статуту товариства, відповідно до якого у випадку смерті громадянина-учасника правонаступники (спадкоємці) можуть вступити до товариства без згоди зборів учасників. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства йому видається у грошовому або натуральному вигляді частка майна, що належала учаснику, вартість якої визначається на день смерті учасника.

Маючи намір стати учасником ТОВ "ВКП "Фобос", вона неодноразово зверталася до директора товариства - ОСОБА_2 з проханням провести загальні збори учасників товариства та внести зміни до статуту товариства у зв`язку зі смертю його учасника та зміною складу учасників.

На час звернення з позовом зміни до установчих документів ТОВ "ВКП "Фобос" не внесено.

За таких обставин просила визнати її учасником ТОВ "ВКП "Фобос"

з часткою 50% в статутному капіталі товариства, що становить 50 000 грн, та зобов`язати ТОВ "ВКП "Фобос" внести зміни до установчих документів про виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_4 та прийняти до складу його спадкоємця - ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 2 липня

2018 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_1 учасником ТОВ "ВКП "Фобос" з часткою 50% в його статутному фонді, що становить 50 000 грн.

Зобов`язано ТОВ "ВКП "Фобос" внести зміни до установчих документів про виключення зі складу учасників цього товариства ОСОБА_4 та прийняття замість нього ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції зазначив про доведення позову належними і допустимими доказами та існування у позивача права членства у ТОВ "ВКП "Фобос" в порядку спадкування після ОСОБА_4 .

Постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ "ВКП "Фобос" задоволено, заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 2 липня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про існування у позивача права членства у вказаному товаристві в порядку спадкування та зазначив, що прийняття спадщини після учасника товариства лише засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав (частка у статутному капіталі, яка належала померлому учаснику товариства) та дає спадкоємцю право на вступ до господарського товариства. Право ж безпосередньої участі в управлінні господарським товариством (корпоративні права) спадкоємці набувають з моменту вступу до господарського товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів товариства.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до товариства належить до компетенції загальних зборів учасників товариства.

За таких обставин, апеляційний суд зазначив про необґрунтованість вимог про визнання позивача членом товариства та зобов`язання останнього внести прийняти рішення про вступ позивача до товариства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У травні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання вчинити дії і залишити в цій частині в силі заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 2 липня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції частини п`ятої статті 147 ЦК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Пунктом 7.4 статуту ТОВ "ВКП "Фобос" встановлено, що у випадку смерті громадянина-учасника товариства правонаступники (спадкоємці) можуть вступити до товариства без згоди зборів учасників.

Заявник вказує про неврахування судом апеляційної інстанції, що

ТОВ "ВКП "Фобос" та її директор (засновник) ОСОБА_2 протягом 7 років після прийняття позивачем спадщини не провів збори учасників товариства та не розглянув заяву позивача про вступ до товариства. Такі дії ОСОБА_2, на думку заявника, суперечать пункту 1 частини першої статті 117 ЦК України та пункту "а" частини першої статті 11 Закону України "Про господарські товариства" щодо обов`язку додержуватись установчих документів товариства.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2019 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Просив врахувати, що факт одержання статусу спадкоємця учасника товариства лише засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав померлого (частка у статутному капіталі, яка належала померлому учаснику товариства) та надає спадкоємцю право на вступ до господарського товариства. Право ж безпосередньої участі в управлінні господарським товариством (корпоративні права) спадкоємці набувають тільки з моменту вступу до господарського товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів товариства. Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах

від 14 лютого 2018 року у справі № 740/2194/15-ц (провадження № 61-796св18) та від 5 вересня 2018 року у справі № 216/2882/16-ц

(провадження № 61-36969св18) і постанові Верховного Суду України

від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-151гс14.

За таких обставин просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_4 .

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейнік Л. О. та зареєстрованого за № 409, суди встановили, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_4, яке складається з частки в статутному фонді (капіталі) ТОВ "ВКП "Фобос" в розмірі 50%, що в грошовому еквіваленті

становить 50 000 грн.

Пунктом 7.4 статуту ТОВ "ВКП "Фобос" передбачено, що у випадку смерті громадянина-учасника товариства правонаступники (спадкоємці) можуть вступити до товариства без згоди зборів учасників. При відмові правонаступника ( спадкоємця ) від вступу до товариства йому видається у грошовому або натуральному вигляді частка майна, яка належала учаснику, вартість якої визначається на день смерті учасника.

Суди встановили, що, маючи намір стати учасником ТОВ "ВКП "Фобос", позивач неодноразово зверталася до товариства та безпосередньо до його директора - Полежако І. П. з проханням провести загальні збори учасників товариства, внести зміни до статуту товариства у зв`язку зі смертю учасника товариства ОСОБА_4 та змінити склад учасників товариства.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, поданої її представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду

від 19 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 167 ГК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників

товариства (частина п`ята статті 147 ЦК України).

Статтею 100 ЦК України в редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Згідно з положеннями статей 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про господарські товариства" в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

З аналізу положень статей 82, 83 ГК України, статей 143- 145 ЦК України,

статей 51, 52, 58, 59 Закону України "Про господарські товариства", статей 6, 9, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вбачається, що прийняття рішення про зміну складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить до виключної компетенції його вищого органу, а зміни до статуту, пов`язані зі зміною складу учасників такого товариства, підлягають державній реєстрації із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17 (провадження № 14-12цс19).

Отже лише після прийняття вищим органом товариства позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником відповідного товариства. У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала померлому учаснику. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Здійснивши тлумачення вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2019 року

у справі № 755/3382/17 (провадження № 61-13132св19) зазначив, що "відповідно до статті 55 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. Тобто після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України "Про господарські товариства" у вказаній редакції Закону, проте не виникає автоматичного права набуття таким спадкоємцем права участі у товаристві".

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ТОВ "ВКП "Фобос" внести зміни щодо складу його учасників, оскільки позивач в порядку спадкування набула право на частку у статутному капіталі товариства, проте її право участі у товаристві автоматично не виникло.

При цьому апеляційний суд врахував, що прийняття рішення про зміну складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить до виключної компетенції його вищого органу.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом статті 147 ЦК України у вказаній редакції Кодексу, не впливають на правильність вирішення справи, оскільки у вказаній нормі матеріального права йдеться про перехід до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи -учасника товариства частки у статутному капіталі, а не про автоматичний перехід права на участь у товаристві.

Посилання заявника на неврахування апеляційним судом пункту 7.4 статуту

ТОВ "ВКП "Фобос" відхиляються касаційним судом, оскільки встановлене цим пунктом право правонаступника учасника товариства вступити до нього не вказує про автоматичний перехід до ОСОБА_1 права на участь у товаристві.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення позовних вимог про зобов`язання вчинити дії та не дають підстав вважати, що апеляційним судом в цій частині неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання ТОВ "ВКП "Фобос" внести зміни щодо складу його учасників, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив у цій частині судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги у вказаній частині без задоволення, а постанови апеляційного суду у відповідній частині без змін.

В частині вирішення позовних вимог про визнання учасником товариства постанова апеляційного суду не оскаржена, тому судом касаційної інстанції не переглядається.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником

ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Фобос" про зобов`язання вчинити дії залишити без змін.