Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касaційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року, ухвалене у складі судді Целухи А. П., та постанову апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року, прийняту колегією ускладі суддів: Громіка Р. Д., Черевка П. М., Драгомерецького М. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 рокуфізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором підряду на виготовлення кухонних меблів.

Відповідно до замовлення № 009 від 9 червня 2015 року сторони погодили ціну робіт у розмірі 3 900 дол. США.

ОСОБА_2 сплатила аванс за виконання робіт у розмірі 2 000 дол. США.

За результатами повного виконання робіт ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 здійснила доплату у розмірі 500 дол. США, однак відмовилась від сплати залишку коштів у розмірі 1 400 дол. США, мотивуючи неналежною якістю кухонних меблів, але не вказуючи на конкретні недоліки.

ФОП ОСОБА_1 стверджує, що вона виконала умови договору підряду, однак ОСОБА_2 не оплатила в повному обсязі вартість проведених робіт.

Посилаючись на викладені обставини, ФОП ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 36 680,00 грн.

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до замовлення № 009 від 9 червня 2015 року сторони погодили, що строк виконання замовлення становить 45 робочих днів з моменту чистового заміру приміщення кухні, який проведено 12 червня 2015 року, отже останнім днем виконання робіт

є 17 серпня 2015 року.

На час звернення до суду із зустрічним позовом ФОП ОСОБА_1 своїх зобов`язань не виконала.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просила стягнути з ФОП ОСОБА_1 неустойку за період з 18 серпня 2015 року до 18 листопада 2016 року у розмірі 53 586 дол. США.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 .

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 борг у розмірі 1 400 дол. США, що еквівалентно 36 680,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторонами узгоджено вартість робіт, строків виконання і ОСОБА_2 не заявляла претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт.

Доводи ФОП ОСОБА_1, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, підтверджено показами свідків, допитаних у судовому засіданні, які підтвердили факт доставки і встановлення замовленої дизайнерської кухні. Окрім того, ОСОБА_2, надаючи пояснення до Малиновського ВП в м. Одесі ГУМ НП України в Одеській області від 26 січня 2016 року, підтвердила факт доставки і встановлення замовленої кухні, відсутність дій щодо її демонтажу та повернення підряднику.

Разом з цим, місцевий суд зауважив, що ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення із ФОП ОСОБА_1 збитків, понесених у зв`язку з невиконанням зобов`язань, а саме порушення підрядником строку виготовлення та встановлення кухонних меблів і їх неналежною якістю.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оцінивши зібрані докази кожний окремо та в їх сукупності і взаємозв`язку на належність, допустимість, достовірність та достатність, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог та вважав, що позивачем за зустрічним позовом під час судового розгляду справи не надано відповідних достатніх, належних та допустимих доказів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про недоведеність та відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, зокрема, не надано належної оцінки поясненням заявника, наданим 26 січня 2016 року до Малиновського ВП в м. Одесі ГУМ НП України в Одеській області.

Разом з цим, місцевий суд дійшов хибного висновку про укладення сторонами договору підряду.

Посилаючись на викладені обставини, просить касаційну скаргу задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

9 червня 2015 року ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягнуто домовленості про укладання договору підряду на виготовлення кухонних меблів, про що було складено замовлення № 009.

Відповідно до вказаного замовлення сторони погодили вартість робіт у розмірі 3 900 дол. США та строки виконання замовлення - 45 робочих днів з моменту чистового заміру; відповідач сплатила аванс за виконання робіт у розмірі 2 000 дол. США, залишок склав 1 900 дол. США.

25 листопада 2015 року проведено чистовий замір розмірів приміщення кухні за адресою замовника ( АДРЕСА_1 ), після чого кухонні меблі виготовлено в строк та в обсязі згідно із замовленням.

У січні 2016 року ФОП ОСОБА_1 здійснено доставку та встановлення виготовлених кухонних меблів за адресою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

За результатами повного виконання робіт ОСОБА_2 здійснила доплату у розмірі 500 дол. США та відмовилась сплатити решту обумовленої ціни у розмірі 1 400 дол. США, мотивуючи неналежною якістю кухонних меблів, однак не вказуючи на конкретні недоліки, що вбачається з пояснень, наданих ФОП ОСОБА_1 до Малиновського ВП в м. Одесі ГУМ НП України в Одеській області 26 січня 2016 року.

Згідно з поясненнями ОСОБА_2 від 26 січня 2016 року, наданих до Малиновського ВП в м. Одесі ГУМ НП України в Одеській області, ОСОБА_2 замовила у ФОП ОСОБА_1 кухонні меблі, однак зазначені кухонні меблі декілька разів перероблювались у зв`язку з недоліками. У подальшому кухонні меблі встановили 11 січня 2016 року, але також з недоліками і на вимогу демонтувати зазначені кухонні меблі ФОП ОСОБА_1 відповіла відмовою.

28 квітня 2016 року ФОП ОСОБА_1 надіслала на адресу ОСОБА_2 претензію про сплату боргу за договором підряду, яка залишена без відповіді.

Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 надав про те, що здійснював перевезення меблів, у зв`язку з чим декілька разів приїздив за адресою АДРЕСА_1, куди привозив декілька разів одні й ті ж самі кухонні меблі. Останній раз за цією адресою розвантажував зазначені меблі наприкінці січня 2016 року.

Свідок ОСОБА_4 надав свідчення про те, що він перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 і у листопаді 2015 року приїздив за адресою АДРЕСА_1, де познайомився з ОСОБА_2, яка була замовником кухонних меблів, та провів заміри. У подальшому був за цієї ж адресою ще декілька разів і кухонні меблі встановлені в кінці січня

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надала суду свідчення про те, що вона за фахом є дизайнером меблів. У листопаді 2015 року приїжджала за адресою АДРЕСА_1, де познайомився з ОСОБА_2, кухонні меблі якої вона дизайнувала. На фотокартках, наданих у судовому засіданні, ОСОБА_5 впізнала вказані кухонні меблі, які було виготовлено за її дизайн-проектом, та приміщення, де їх встановлено, та зазначила, що відповідне приміщення не було стандартним, мало особливості проекту.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року (460-20) № 460 IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460 IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційну скаргу було подано у лютому 2019 року, розгляд даної справи відбувається в порядку та за правилами, що діяли до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України у тій же редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з положеннями частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків - негайно заявити про них підрядникові.

За правилами частини третьої статті 853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Статтею 846 ЦК України встанолено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За загальним правилом кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених ЦПК України (1618-15) .

За змістом частини першої статті 10 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час розгляду справи у суді першої інстанції) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України, у редакції на час перегляду справи).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, є обов`язком саме позивача і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання певних доказів суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Суд позбавлений права збирання доказів за власною ініціативою, оскільки обов`язок доказування покладається на сторони. Доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доведення підстав позову покладається на позивача. Наведені положення є найважливішою складовою принципу змагальності.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, яка переглядається, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається, зокрема, щодо завданих збитків, понесених у зв`язку з невиконанням

ФОП ОСОБА_1 зобов`язань, а саме порушення підрядником строку виготовлення та встановлення кухонних меблів, неякісність виконаних робіт.

ОСОБА_2 письмових претензій на адресу ФОП ОСОБА_1 не направляла.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 фактично визнає факт укладення договору підряду.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 не заявляла клопотань щодо необхідності проведення судової експертизи для визначення вартості проведення робіт, їх обсягу та якості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено

статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

За таких обставин місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, розглянувши справу на підставі наданих сторонами доказів, дійшов правильного висновку про обґрунтованість первісного позову та відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і такі заявник не вказала.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року та постанови апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року без змін.

Керуючись статтею 400 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.