за позовом Православної релігійної громади Української православної церкви Різдва Богородиці до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Православної релігійної громади Української православної церкви Різдва Богородиці на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У грудні 2019 року Православна релігійна громада Української православної церкви Різдва Богородиці (далі - Парафія) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передати Парафії в особі голови Парафіяльної ради оригінал статуту, правовстановлюючі, фінансово-господарські документи Парафії, зареєстрованої Закарпатською обласною державною адміністрацією (далі - Закарпатської ОДА), за актом приймання-передачі протягом трьох днів із дня набрання рішенням суду законної сили.

На обґрунтування позову посилалася на те, що Парафія має статус юридичної особи і діє на підставі статуту, який зареєстрований розпорядженням голови Закарпатської ОДА від 27 травня 2003 року № 266 та об`єднує громадян православного віросповідання.

Органами управління Парафією є Парафіяльні збори членів Парафії (вищий орган) і Парафіяльна рада (виконавчий орган).

24 лютого 2019 року Парафіяльні збори прийняли рішення щодо внесення змін до статуту Парафії та призначення нового керівника, зокрема головою Парафіяльної ради обрано ОСОБА_3, а до прийняття указаного рішення, згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повноваження голови Парафіяльної ради (керівника) здійснює ОСОБА_4 .

Одним із рішень, які були прийняті Парафіяльними зборами, є рішення про зміну підлеглості Парафії та вихід її із-під юрисдикції Української Православної Церкви Московського патріархату до складу Закарпатської єпархії Української православної Церкви (Православної церкви України), а також про внесення змін до статуту Парафії із викладом такого в новій редакції.

Посилаючись на те, що внаслідок протиправного утримання відповідачами статуту Парафії та користування ним, її виконавчий орган позбавлений можливості виконувати повноваження, позивач просив зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передати Парафії в особі голови Парафіяльної ради оригінал статуту, правовстановлюючі, фінансово-господарські документи Парафії, зареєстрованої Закарпатською ОДА, за актом приймання-передачі протягом трьох днів із дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2021 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передати Парафії в особі голови Парафіяльної ради оригінал статуту, правовстановлюючі та фінансово-господарські документи (документи, що регулюють фінансово-господарську діяльність) Парафії, зареєстрованої Закарпатською ОДА, за актом приймання-передачі, протягом трьох днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок дій відповідачів, які полягають у протиправному утриманні та користуванні статутом Парафії, не маючи повноважень та згоди Парафії, позивачпозбавлений можливості виконувати повноваження надані йому виконавчим органом Парафії (Парафіяльною радою) щодо реєстрації статуту у новій редакції, чим порушуються права Парафії.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2021 року скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки нова православна релігійна громада Української православної церкви (Православної церкви України Різдва Богородиці) юридично не оформлена, то фактично мова йде про спір між Парафією та її членами ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), який пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, а тому цей спір має вирішуватися у порядку господарського судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У травні 2022 року Парафія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що підставою позову є усунення перешкод у користуванні майном відповідно до статті 391 ЦК України, оскільки внаслідок дій відповідачів, які полягають у протиправному утриманні та користуванні статутом Парафії, не маючи повноважень та згоди Парафії, її виконавчий орган позбавлений можливості виконувати свої повноваження.

У цій справі не оспорюється рішення про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, прийняте на підставі протоколу позачергових зборів уповноважених громадської організації, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку господарської юрисдикції.

Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на порушення норм процесуального права: пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 305/2229/19.

Стислий зміст постанови Верховного Суду

Постановою Верховного Суду від 21 грудня 2022рокукасаційну скаргу Православної релігійної громади Української православної церкви Різдва Богородиці задоволено, ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначила, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у зазначеній справі виник спір між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) у зв`язку зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, а тому має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Суд касаційної інстанції обґрунтовував свій висновок тим, що вимоги позивача про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передати Парафії в особі голови Парафіяльної ради оригінал статуту, правовстановлюючі та фінансово-господарські документи Парафії не зводяться до оспорювання дій чи рішень, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, а звернення релігійної організації до суду з цим позовом пов`язане із захистом порушених прав щодо володіння та користування майном, яке належить Парафії, а не із захистом порушених корпоративних прав, що виключає розгляд цієї справи у порядку господарського судочинства, а отже, такий спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Зазначене, на переконання колегії суддів, узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 305/2229/19 (провадження № 61-19018св20), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, відповідно до якого Верховний Суд погодився із вирішенням судами попередніх інстанцій подібного спору за правилами цивільної юрисдикції.

Мотиви незгоди з висновками Верховного Суду

Судами установлено, що 24 лютого 2019 року відбулися загальні збори Релігійної організації "Православна релігійна громада Української Православної Церкви/Різдва Богородиці", на яких було прийнято рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади "Православна релігійна громада Української Православної Церкви/Різдва Богородиці", а саме: вийти зі складу Хустської Єпархії УПЦ (МП) та перейти до складу Закарпатської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України), змінивши при цьому назву на Релігійна організація "Православна релігійна громада Української Православної Церкви (Православної церкви України) /Різдва Богородиці/ смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області".

У зв`язку зі зміною підлеглості релігійної організації та з метою приведення статуту у відповідність до норм чинного законодавства, вирішено внести зміни до статуту Релігійної організації "Православна релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) /Різдва Богородиці/ смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області" шляхом прийняття статуту у новій редакції.

Зборами було обрано Парафіяльну раду у складі: голова - ОСОБА_5, помічник - ОСОБА_6, скарбник - ОСОБА_7, контрольно-ревізійна комісія: ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та уповноважено скарбника ОСОБА_10 та члена ревізійної комісії ОСОБА_4 підписати протокол Загальних зборів, статут у новій редакції та заяву на ім`я голови облдержадміністрації про реєстрацію статуту у новій редакції.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 13 листопада 2019 року № 1005962688 зареєстрованою значиться Православна релігійна громада Української Православної Церкви /Різдва Богородиці/, Православна РГ УПЦ /Різдва Богородиці/ смт Ясіня, ОСОБА_4 - керівник, має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

У зв`язку з необхідністю реєстрації статуту в новій редакції у позивача виникла необхідність надати стару редакцію статуту до обласної державної адміністрації для реєстрації відповідних змін. Проте під час проведення процедури передачі справ у зв`язку зі змінами у складі керівних органів новообраним головою Парафіяльної ради ОСОБА_3 виявлено відсутність оригіналу Статуту Парафії, який, як у подальшому було встановлено, перебуває у сейфі храму Різдва Пресвятої Богородиці на зберіганні у скарбника храму ОСОБА_1, який відмовляється передати статут. Немає права на утримання статуту і настоятель Парафії ОСОБА_2, повноваження якого припинено рішенням Парафіяльних зборів (пункт 3 протоколу від 24 лютого 2019 року).

Посилаючись на те, що відповідачі протиправно утримують та зберігають статут та інші документи (атрибутику) Парафії, що позбавляє внести зміни до статуту, позивач просив задовольнити його вимоги.

Таким чином, зі змісту позовних вимог убачається, що у справі виник спір між Релігійною організацією "Православна релігійна громада Української Православної Церкви (Православної церкви України) /Різдва Богородиці/ смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області" та колишніми членами Релігійної організації "Православна релігійна громада Української Православної Церкви/Різдва Богородиці" - скарбником ОСОБА_1 та настоятелем Парафії ОСОБА_2 у зв`язку зі зміною підлеглості релігійної організації, обранням нових керівних органів Парафії та необхідністю реєстрації статуту в новій редакції.

Аналіз наведеного, дає підстави вважати правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір між Православною релігійною громадою Української православної церкви Різдва Богородиці та її членами ( ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ) виник у зв`язку зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, а тому підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20).

Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (1798-12) . Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20. Юрисдикція судового спору визначається за предметом спору, тобто за змістом та дійсним характером спірних правовідносин. Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду уточнила правову позицію, викладену в постановах від 18 грудня 2019 року в справі № 916/2086/19, від 20 листопада 2019 року в справі № 910/8132/19, від 22 січня 2020 року в справі №809/1025/17 та інших, у яких викладена аналогічна позиція, зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись в порядку господарського судочинства.

За встановлених у справі, що переглядається обставин, колегія суддів помилково послалася на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 305/2229/19 (провадження

№ 61-19018св20), який, на мою думку, не узгоджується з наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду.

Узагальнюючи наведене, вважаю, що оскаржувана заявником ухвала Закарпатського апеляційного суду від 29 березня 2022 року постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому її необхідно було залишити без змін, а касаційну скарогу Православної релігійної громади Української православної церкви Різдва Богородиці залишити без задоволення.