розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року у складі судді Зінкіна В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне-цукор" (далі - ТОВ "АФ "Рокитне-цукор") про розірвання договору оренди землі.

Позов обґрунтований тим, що позивач є власником земельної ділянки, площею 4,03 га, кадастровий номер 3223784000:05:003:0022, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області (далі - спірна земельна ділянка).

12 жовтня 2012 року між сторонами укладено договір оренди спірної земельної ділянки № б/н строком на 5 років.

25 грудня 2015 року укладено додаткову угоду № б/н, згідно з якою пункти 5.2, 2.2, 6.1.4 договору оренди від 12 жовтня 2012 року № б/н викладено в новій редакції. Право оренди зі змінами зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 15 березня 2016 року, номер запису про інше речове право 13766910.

Відповідно до пункту 8.6 договору оренди, зі змінами, сторони вільно та на власний розсуд визначили дві окремі, не залежні від умов частини другої статті 32 Закону України "Про оренду землі" підстави для розірвання спірного договору оренди, а саме: реорганізація юридичної особи - орендаря, зміна директора підприємства-орендаря.

Згідно з договором оренди, зі змінами, на час його укладення директором ТОВ "АФ "Рокитне-цукор" був ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 06 березня 2018 року керівником ТОВ "АФ "Рокитне-цукор" став ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 8.3 договору оренди, зі змінами, позивач як орендодавець, з посиланням на пункт 8.6 договору оренди земельної ділянки (у зв`язку зі зміною керівника підприємства орендаря), направляв відповідачу лист від 24 вересня 2018 року з вимогою розірвати договір за згодою сторін.

У зв`язку з тим, що відповіді на лист про розірвання договору оренди позивач не отримав, і договір не було розірвано за згодою сторін, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Просив розірвати договір оренди спірної земельної ділянки, зі змінами, внесеними згідно з додатковою угодою від 25 грудня 2015 року № б/н, укладений між ним і ТОВ "АФ "Рокитне-цукор", щодо земельної ділянки площею 4,03 га, кадастровий номер 3223784000:05:003:0022, право оренди на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 15 березня 2016 року, номер запису про інше речове право 13766910, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, у позові відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до частини другої статті 651 ЦК України з метою отримання судового захисту позивач зобов`язаний довести, що у зв`язку із зміною особи керівника відповідача позивач зазнав шкоди, тобто значною мірою позбувся того, на що він розраховував при укладенні договору.

Позивач не довів належними та допустимими доказами, що від зміни керівника орендаря змінилась суть правовідносин сторін, розмір чи порядок виплати орендної плати та інші обставини, внаслідок яких позивач зазнав шкоди та значною мірою позбувся того, на що розраховував при укладенні договору.

Розірвання договору оренди землі на підставі лише зміни керівника підприємства буде непропорційним втручанням у право відповідача на мирне володіння майном, тобто не буде забезпечений справедливий баланс інтересів, і на ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор" буде покладений надмірний індивідуальний тягар.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Таращанського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, просив їх скасувати, позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки суди по - різному вирішують подібні спори: в одному випадку відмовляють у позові, в іншому - задовольняють, мотивуючи висновки тим, що зміна керівника орендаря є підставою розірвання договору оренди землі незалежно від настання обставин завдання шкоди.

Встановлені договором підстави для його розірвання існують окремо від частини другої статті 651 ЦК України та не пов`язані з істотним порушенням умов договору.

Відповідач порушує принцип непорушності права його приватної власності на спірну земельну ділянку.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19, провадження № 12-38гс20, право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

Порушення договору тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору та завдання їй шкоди.

Позивач уклав договір оренди землі із товариством, а не з його директором, тому всі права й обов`язки за договором залишилися чинними. Позивач не довів, що в результаті зміни директора баланс інтересів сторін змінився, а позивач не отримав те, на що розраховував, укладаючи договір оренди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно зі статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 квітня 2005 року, серія КВ № 090423, є власником земельної ділянки площею 4,03 га, кадастровий номер 3223784000:05:003:0022, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області.

12 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор" укладено договір оренди спірної земельної ділянки № б/н строком на п`ять років.

25 грудня 2015 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор" укладено додаткову угоду № б/н до зазначеного договору з внесенням змін щодо строку оренди землі, розміру орендної плати та з доповненням про право орендодавця безперешкодно здійснювати продаж земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні орендаря, у разі скасування мораторію на продаж землі. Строк оренди землі продовжено до 31 грудня 2025 року.

На час укладення договору оренди землі та додаткової угоди до нього керівником ТОВ "АФ "Рокитне-цукор" був ОСОБА_2 .

Позивач, у зв`язку із зміною керівника підприємства - орендаря, з посиланням на пункт 8.6 договору оренди земельної ділянки, направляв відповідачу листи від 24 вересня 2018 року та від 11 березня 2020 року з проханням розірвати цей договір за згодою сторін (а. с. 12, 50 - 51).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 06 березня 2018 року до 03 березня 2020 року керівником ТОВ "АФ "Рокитне-цукор" був ОСОБА_3, а з 04 березня 2020 року керівником я є ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України (2768-14) , ЦК України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України)

Системний аналіз пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України дає підстави для висновку, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (частини третя, четверта статті 31 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з пунктом 8.3 договору оренди земельної ділянки від 12 жовтня 2012 року договір може бути припинений достроково за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством України та цим договором, а в пункті 8.6 договору сторони погодили, що зміна директора підприємства-орендаря є підставою для розірвання цього договору.

Отже, згідно з умовами договору оренди передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема істотного порушення договору. Положення пунктів 8.3, 8.6 договору були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 375/278/20, провадження № 61-3449св21, від 04 жовтня 2021 року у справі № 375/273/20, провадження № 61-13960св21, від 02 листопада 2021 року у справі № 375/474/20, провадження № 61-2193св21, від 15 грудня 2021 року у справі № 375/272/20, провадження № 61-10968св21, від 14 квітня 2022 року у справі № 375/275/20, провадження № 61-10868св21.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що змінився керівник підприємства-орендаря, і ця обставина передбачена умовами договору оренди, як підстава для його розірвання, при цьому орендодавець наполягає на розірванні договору, а орендар ухиляється від такого розірвання, дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Посилання судів на те, що від зміни керівника підприємства-орендаря позивач не зазнав шкоди та не позбувся того, на що розраховував при укладенні договору, на обґрунтованість позовних вимог не впливають, оскільки ОСОБА_1 просив розірвати договір не у зв`язку з істотним порушенням договору орендарем, а у зв`язку із настанням події, яку сторони на власний розсуд, керуючись принципом свободи договору, погодили як підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки.

ТОВ "АФ "Рокитне-цукор" не було позбавлене права навести свої заперечення або запропонувати внесення відповідних змін на стадії укладання договору або додаткової угоди до договору в разі незгоди із такою підставою розірвання договору оренди, як зміна директора орендаря.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, передбачених законодавством).

Разом з тим закон передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Аналогічні висновки сформульовані у подібних правовідносинах у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17, провадження № 12-216гс18, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, провадження № 12-136гс19, від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19, провадження № 12-38гс20.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права відповідно до договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин.

З огляду на викладене, з урахуванням доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанції, відмовивши у позові, неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статтю 651 ЦК України, статтю 31 Закону України "Про оренду землі", тому позов підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішень судів та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року встановлений у розмірі 2 102,00 грн.

Розмір заявлених вимог - 36 000,00 грн (100 % - 360,00 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з позовом), з урахуванням мінімальної ставки - 840,80 грн (2 102,00 грн х 0,4).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З урахуванням того, що позов ОСОБА_1 задоволено, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 783,60 грн (840,80 грн + 840,80 грн х 150% + 840,80 грн х 200%) підлягають стягненню з ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор`на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 12 жовтня 2012 року № б/н зі змінами згідно з додатковою угодою від 25 грудня 2015 року № б/н, укладений між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне-цукор" щодо земельної ділянки площею 4,03 га, кадастровий номер 3223784000:05:003:0022, право оренди на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 15 березня 2016 року, номер запису про інше речове право 13766910.