заінтересовані особи: старший державний виконавець Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Білинець В`ячеслав Олександрович, ОСОБА_2 (стягувач),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді Бенци К. К. від 09 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Мацунича М. В., від 15 листопада 2021 року,

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У березні 2018 року ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення старшого державного виконавця під час виконання судового рішення, скасування акта державного виконавця, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, зобов`язання вчинити певні дії, заінтересовані особи: старший державний виконавець Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області) Білинець В. О., ОСОБА_2 (стягувач).

Вимоги скарги мотивовано тим, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року у справі № 308/9995/17 вжито заходи забезпечення позову за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ "Фінансова компанія ІНВЕСТ-КРЕДО", ПАТ Укрсоцбанк", третя особа на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського МНО Малаховська І. В., третя особа на стороні позивача - ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5, про визнання недійсними договору факторингу, договорів передачі права, договору про відступлення прав вимоги, шляхом заборони фізичній особі ОСОБА_1 вчиняти дії щодо передачі прав за іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26 за реєстровим № 992, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65/1 за реєстровим № 3764 до вирішення справи по суті та надіслано її до виконання до MB ДВС Ужгородського МРУЮ.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2017 року у справі № 308/9995/17 виправлено неточності в другому абзаці резолютивної частини ухвали цього ж суду від 23 жовтня 2017 року.

07 вересня 2018 року на вул. Перемоги, 141/1 у м. Ужгороді старший державний виконавець при примусовому виконанні ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 26 жовтня 2017 року у справі № 308/9995/17 за участю понятих, представника стягувача та боржника склав акт, в якому зазначено, що державним виконавцем доведено до відома резолютивну частину ухвали від 26 жовтня 2017 року у справі № 308/9995/17, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2017 року ВП № 55028069 вручено представнику боржника ОСОБА_3 .

Заявник вважає дії державного виконавця щодо складання акта та проведення виконавчої дії незаконною, виходячи з наступного.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2017 року ВП № 55028069 винесено на виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2017 року і з її резолютивної частини вбачається, що суд лише виправив неточності в другому абзаці резолютивної частини ухвали суду від 23 жовтня 2017 року, якою вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі.

На думку заявника, ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2017 року лише виправляє описку, допущену в ухвалі цього ж суду від 23 жовтня 2017 року, а отже, не є самостійним виконавчим документом. При відкритті виконавчого провадження державний виконавець на вказані обставини не звернув увагу та відповідно до статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" не вирішив питання щодо відмови у прийнятті до примусового виконання виконавчого документа.

Зазначає, що державний виконавець не мав право виконувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2017 року у спосіб, не визначений пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". У матеріалах виконавчого провадження відсутні докази оплати стягувачем авансового внеску, а також заява стягувача про примусове виконання рішення.

Державний виконавець, розпочавши примусове виконання виконавчого документа, не переконався в отриманні копії постанови боржником ОСОБА_1, оскільки відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" початку проведення виконавчих дій має передувати належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, і ці вимоги державним виконавцем не було дотримано.

Заявник вказує, що відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Державним виконавцем призначено виконання виконавчого листа, виданого на виконання вказаного документа, на АДРЕСА_1, хоча місцем проживання боржника є АДРЕСА_2 .

Враховуючи положення статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець районного відділу не мав компетенції на виконання судового рішення за місцем діяльності районного відділу. На місто Ужгород поширюється компетенція міського відділу державної виконавчої служби.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив задовольнити скаргу та:

- визнати причини пропуску строку на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2017 року ВП № 55028069 поважними;

- визнати дії старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Білинець В. О. щодо проведення виконавчої дій 07 вересня 2018 року у АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 55028069 протиправними;

- скасувати акт державного виконавця від 07 вересня 2018 року у виконавчому провадженні № 55028069;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Білинець В. О. від 30 жовтня 2017 року ВП № 55028069 про відкриття виконавчого провадження;

- зобов`язати державного виконавця повторно розглянути виконавчий документ на предмет його відповідності вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішити питання про його подальше виконання.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано постанову старшого державного виконавця Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинця В. О. про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 55028069.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинця В. О. щодо проведення виконавчої дії 07 вересня 2018 року в АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 55028069 та скасовано акт державного виконавця Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ Білинця В. О. від 07 вересня 2018 року. У решті вимог скарги відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із указаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2019 року залишено без змін.

Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що старший державний виконавець Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинець В. О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 55028069 з примусового виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2017 року у справі № 308/9995/17, якою виправлено неточності в другому абзаці резолютивної частини ухвали суду від 23 жовтня 2017 року, тоді як ухвала суду про виправлення описки не є виконавчим документом із урахуванням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Старший державний виконавець Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинець В. О. неправомірно відкрив виконавче провадження. Оскільки відповідна постанова підлягає скасуванню, то і виконавчі дії, проведені 07 вересня 2018 року старшим державним виконавцем у виконавчому провадженні № 55028069, які зафіксовані в акті від 07 вересня 2018 року, є неправомірними.

Враховуючи те, що представнику боржника ОСОБА_3 постанову про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2017 року ВП № 55028069 було вручено 07 вересня 2018 року, що підтверджується актом державного виконавця, і з того часу заявник дізнався про наявність такої постанови, а докази вручення ОСОБА_1 копії постанови від 30 жовтня 2017 року про відкриття виконавчого провадження відсутні, то суди вважали, що строк звернення до суду не пропущено відповідно до пункту "а" частини першої статті 449 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

13 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Касаційна скарга мотивована наступним. Незважаючи на те, що ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 та 26 жовтня 2017 року у справі № 308/9995/17 набрали законної сили, боржник ОСОБА_1, ухиляючись від їх виконання, незаконно зареєстрував за собою право власності на об`єкт нерухомого майна, який належав ОСОБА_2 та ОСОБА_4, на підставі іпотечного договору від 15 травня 2007 року № 26 за реєстровим № 992, іпотечного договору від 10 серпня 2006 року № 65/1 за реєстровим № 3764.

На переконання заявника, дії та рішення старшого державного виконавця Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинець В. О. під час виконання ухвал Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 та 26 жовтня 2017 року щодо забезпечення позову у справі № 308/9995/17 здійснено відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме: надання документу на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також роз`яснено про наслідки невиконання ухвали суду.

Заявником вимоги ухвали суду касаційної інстанції виконано.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області цивільну справу № 308/10485/18.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та старший державний виконавець Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Білинець В. О. до суду не подавали.

Фактичні обставини, встановлені судами

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року у справі № 308/9995/17 вжито заходи забезпечення позову за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ "Фінансова компанія ІНВЕСТ-КРЕДО", ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського МНО Малаховська І. В., третя особа на стороні позивача - ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, про визнання недійсними договору факторингу, договорів передачі права, договору про відступлення прав вимоги, шляхом заборони фізичній особі ОСОБА_1 вчиняти дії щодо передачі прав за іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26 за реєстровим № 992, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65/1 за реєстровим № 3764 до вирішення справи по суті та надіслано її до виконання до MB ДВС Ужгородського МРУЮ.

25 жовтня 2017 року стягувач ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області із заявою про примусове виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року.

За наслідками розгляду заяви стягувача щодо примусового виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року старшим виконавцем Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 25 жовтня 2017 року на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

За наслідками розгляду заяви стягувача та відповідно до статей 3, 4, 24- 27 Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинець В. О. 30 жовтня 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 55028069 з примусового виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2017 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору факторингу, договорів передачі прав, договору про відступлення прав вимоги шляхом заборони боржнику ОСОБА_1 вчиняти дії щодо передачі прав за іпотечним договором від 15 травня 2007 року № 26 за реєстровим номером 992, іпотечним договором від 10 серпня 2006 року № 65/1 за реєстровим № 3764 до вирішення справи по суті.

З метою доведення до відома боржника резолютивної частини судового рішення (ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2017 року), державним виконавцем призначено виконавчі дії на 06 листопада 2017 року за адресою: АДРЕСА_2, яка зазначена у виконавчому документі як адреса проживання боржника.

Суди встановили та не заперечується учасниками справи, що на момент виїзду державного виконавця за місцем проживання боржника його вдома не було і старшим державним виконавцем Білинець В. О. в присутності понятих, сусіда боржника та державного виконавця залишено в поштовій скрині боржника копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2017 року ВП № 55028069, про що було складено акт від 06 листопада 2017 року.

21 грудня 2017 року державним виконавцем Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинець В. О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з постановою в. о. начальника Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Плиска А. С. про перевірку виконавчого провадження від 04 вересня 2018 року постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 грудня 2017 року АСВП № 55020869 скасовано та зобов`язано державного виконавця довести до відома боржника резолютивну частину рішення, про що скласти відповідний акт.

Державним виконавцем було призначено на 07 вересня 2018 року виконавчі дії з метою доведення до відома боржника резолютивної частини рішення, за адресою можливого перебування боржника: АДРЕСА_1 .

При виїзді за місцем виконавчих дій 07 вересня 2018 року державним виконавцем доведено представнику боржника ОСОБА_3 до відома резолютивну частину ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2017 року та вручено йому копії вищевказаної ухвали суду та постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2017 року, про що старшим державним виконавцем Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинець В. О. складено акт від 07 вересня 2018 року.

18 вересня 2018 року старшим державним виконавцем Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинець В. О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2019 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року заявник зазначає порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2019 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під часвиконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

За приписами пунктів 1-7 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виходячи із положень пункту 1 статті 3, частин першої, другої статті 4, частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, визначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини сьомої статті 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Отже, ухвала суду про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, включаючи заборону вчиняти певні дії, підлягає виконанню органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

За змістом частин першої-четвертої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження.

Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред`явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.

Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв`язку з постановленням відповідної ухвали.

Таким чином, пред`явленим до виконання може бути судове рішення, в якому виправлено описку, а не ухвала про виправлення описки, оскільки при вирішенні питання про виправлення описок суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває неточності уже існуючого рішення.

Керуючись вимогами статей 3, 4, 24- 27 Закону України "Про виконавче провадження", старший державний виконавець Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинець В. О. 30 жовтня 2017 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 55028069 з примусового виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2017 року, якою виправлено неточності (фактично описки) в другому абзаці резолютивної частини ухвали цього ж суду від 23 жовтня 2017 року про вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2017 року у справі № 308/9995/17 про виправлення описки в другому абзаці резолютивної частини ухвали цього ж суду від 23 жовтня 2017 року не є виконавчим документом та не може бути пред`явлена до виконання, державний виконавець не повинен був виносити постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 55028069.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або утриматися від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складання акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Оскільки старшим державним виконавцем Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинець В. О. неправомірно відкрито виконавче провадження від 30 жовтня 2017 року ВП № 55028069, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про наявність підстав для скасування відповідної постанови, а також про визнання неправомірними проведених державним виконавцем 07 вересня 2018 року виконавчих дій, які зафіксовані в акті від 07 вересня 2018 року.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії та рішення старшого державного виконавця спростовуються зазначеним вище, а тому є необґрунтованими, як і посилання ОСОБА_2 на пропуск скаржником строку звернення до суду з указаною скаргою.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2017 року ВП № 55028069 було вручено представнику боржника ОСОБА_3 07 вересня 2018 року, що підтверджується актом державного виконавця, саме з цього часу заявник дізнався про наявність такої постанови. Доказів вручення ОСОБА_1 копії постанови від 30 жовтня 2017 року про відкриття виконавчого провадження матеріали справи не містять. Тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що строк звернення до суду ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1, не пропущено відповідно до пункту а) частини першої статті 449 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року в указаній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи касаційної скарги є аналогічними тим, що викладені у апеляційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Колегія суддів не вбачає за необхідне надавати повторну оцінку тим самим аргументам позивача.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року залишити без змін.