розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Наталії Ігорівни, на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області у складі судді Рудника М. І. від 09 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М. від 19 вересня 2022 року,

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила суд визнати недійсним договір оренди земельних ділянок

від 07 березня 2017 року, укладений між нею та фізичною особою-підприємцем (далі-ФОП) ОСОБА_2, з кадастровими номерами 1824784800:07:000:0004 та 1824784800:07:000:0003, які розташовані за адресою: Паволоцька сільська рада, Попільнянський район, Житомирська область.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 07 березня 2017 року між нею та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, за умовами якого вона надала, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки, загальною площею: 3,4457 га та 3,5913, га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 1824784800:07:000:0004, 1824784800:07:000:0003. Договір укладено на

7 (сім) років.

Вказувала, що оспорюваний договір оренди землі не містить істотної умови,

а саме розміру орендної плати, так як договором визначено розмір орендної плати у розмірі 8% від нормативно грошової оцінки вартості земельних ділянок, однак розмір нормативно грошової оцінки вартості земельних ділянок в договорі не вказано. Тому відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для визнання такого договору недійсним.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області

від 09 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивачу на час укладення договору оренди земельних ділянок було відомо про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, які перебувають у її власності, а відповідач з часу укладення договору оренди сплачував їй орендну плату, виконував умови договору оренди належним чином. При цьому, позивач при зверненні до суду не надала підтверджень того, що обчислення орендної плати було здійснено невірно, тобто відсутності у договорі оренди розміру нормативно грошової оцінки земельних ділянок не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом.

Таким чином позивач не довела обставин, що свідчили б про недійсність спірного договору оренди земельних ділянок та не підтвердила порушення її прав з підстав відсутності у спірних договорах оренди земельних ділянок істотних умов, передбачених пунктом першим частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Також суди послалися на відповідні правові висновки Верховного Суду України та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фадєєва Н. І., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 288/298/22 із Попільнянського районного суду Житомирської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Н. І., мотивована тим, що суди неправильно застосували норми права, не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 282/180/20, провадження № 61-2248 св 21, від 20 вересня 2021 року у справі № 506/132/20, провадження № 61-10304 св 21, відповідно до яких відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", є підставою для визнання договору недійсним.

Зазначає, що в договорі оренди землі від 07 березня 2017 року відсутня істотна умова, а саме розмір орендної плати. Розмір орендної плати неузгоджений сторонами при підписанні та у подальшому, що підтверджується копією договору із незаповненими графами пункту 4 Договору.

Вказує, що позивач просила переглянути розмір орендної плати шляхом надіслання адвокатського запиту до ФОП ОСОБА_2, проте сторони не змогли дійти згоди щодо даної істотної умови, тому договір оренди має бути визнаний судом недійсним, оскільки орендар на власний розсуд визначає розмір орендної плати, здійснює розрахунки на свій вибір в спосіб та строки, тим самим порушуючи право законного власника земельних ділянок.

Суди надали неправильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, так як надані відповідачем докази на підтвердження сплати орендної плати є неналежними, оскільки можливість розрахунку між сторонами у такий безготівковий спосіб прямо та однозначно виключається умовами договору,

а також із наданих квитанцій неможливо встановити взаємозв`язок проведених оплат та відповідних зобов`язань відповідача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Проценка Ю. М., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, суди належним чином встановили обставини у справі, судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, вказує, що позивач замовляла нормативно грошову оцінку земельних ділянок у 2017 році, тобто до укладення договору їй було відомо, що оцінка земельних ділянок становить - 158 334,17 грн та розрахунок здійснювався, виходячи з вказаної нормативної оцінки. Зазначає, що ОСОБА_2 права позивача не порушувалися, так як вона отримувала орендну плату протягом 5 років і жодного разу не ставила питання про збільшення орендної плати.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ (460-20) "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на: застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Н. І., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4457 га та 3,5913 га, з кадастровими номерами 1824784800:07:000:0004 та 1824784800:07:000:0003, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серія ЖТ №114541 та серія ЖТ №114540

07 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4457 га та 3,5913 га, з кадастровими номерами 1824784800:07:000:0004 та 1824784800:07:000:0003, які розташовані за адресою: Паволоцька сільська рада, Попільнянський район, Житомирська область.

Відповідно до пункту 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі - 8% від нормативної грошової оцінки вартості земельних ділянок у гривнях, виключно у грошовій формі, готівкою. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації та інфляції. Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року щорічно. Договір укладений строком на 7 років (а. с. 7-9).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 березня 2017 року на підставі договору оренди землі від 07 березня 2017 року зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 7 (сім) років за орендарем ОСОБА_2

На підставі заяви ОСОБА_1 відділом у Попільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 06 березня 2017 року було надано інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок площею 3,4457 га та площею

3,5913 га становила - 158 334,17 грн (а. с. 19-20, 53-54). Вказана інформація надана до укладення договору.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Фадєєва Н. І. 01 лютого 2022 року надіслала адвокатський запит на адресу ФОП ОСОБА_2 про перегляд розміру орендної плати у бік її збільшення у зв`язку з тим, що з 2017 року ціна договору не переглядалася та індексації орендної плати не проводилась (а. с. 12).

Відповідно до Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номерам 1824784800:07:000:0004, площею 3,4457 га, станом

на 13 грудня 2019 року становила 133 879,00 грн, станом на 17 січня 2022 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номерам 1824784800:07:000:0003, площею 3,5973 га становила 114 086,94 грн

Згідно з розписок ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2017 рік у розмірі - 24 900,00 грн, за 2018 рік - 24 900,00 грн, за 2020 рік отримала передоплату в сумі 10 000,00 грн (а. с. 55).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 26 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 згідно з договору оренди землі від 07 березня 2017 року одержала кошти в розмірі 20 865,00 грн (а. с. 56).

Згідно з квитанцій: від 10 листопада 2020 року № 0.0.1899781104.1, ОСОБА_1 поповнено рахунок на 18 000,00 грн; від 19 вересня 2021 року

№ 0.0.2272192256.1, їй поповнено рахунок на 8 000,00 грн; від 20 жовтня

2021 року № 0.0.2310728130.1, їй поповнено рахунок на 16 000,00 грн

Статтями 16, 203, 215 ЦК України визначено що, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417 сво 19) зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що оспорюваний договір не містить усіх передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов, а саме у договорі відсутня нормативна грошова оцінка земельної ділянки.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Верховний Суд України неодноразово робив висновок, згідно якого відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.

Так, у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі

№ 6-1512 цс 16, зазначено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Врахувавши зазначені висновки Верховного Суду України, від яких не відступала Велика Палата Верховного Суду, а також конкретні обставини цієї справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу на час укладення договору оренди земельних ділянок було відомо про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, які перебувають у її власності, а відповідач з часу укладення договору оренди сплачував їй орендну плату, виконував умови договору оренди належним чином. При цьому, позивач при зверненні до суду не надала підтверджень того, що обчислення орендної плати було здійснено невірно, тобто відсутності у договорі оренди розміру нормативно грошової оцінки земельних ділянок не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом.

У справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої пунктом першим частини першої

статті 15 Закону України "Про оренду землі", - об`єкта оренди суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі таких умов, визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 09 грудня

2015 року у справі № 6-849 цс 15.

Позивач належними доказами не підтвердила порушення її прав з підстав відсутності у спірному договорі оренди землі істотних умов, передбачених пунктом першим частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (стаття 400 ЦПК України).

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду є безпідставними, оскільки у вказаних справах і у справі, яка переглядається, зроблені подібні висновки.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, є аналогічними доводам апеляційної скарги, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Н. І., залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.