розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2021 року у складі судді Каліушка Ф. А. та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 рокуу складі колегії суддів Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,

Описова частина

Короткий зміст скарги

У березні 2021 року Акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" (далі - АТ "Піреус Банк МКБ") звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М., заінтересована особа - ОСОБА_1 .

Скаргу мотивувало тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М. перебуває зведене виконавче провадження № 61029555 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Піреус Банк МКБ" 20 054 760 грн та 1 742 939 дол. США заборгованості за кредитним договором.

Зазначило, що 05 листопада 2020 року в межах виконавчого провадження № 61029555 приватний виконавець Телявський А. М. у зведеному виконавчому провадженні виніс постанови про опис та арешт належного боржнику ОСОБА_1 нерухомого майна, згідно переліку.

Послалося на те, що 17 листопада 2020 року стягувач направив приватному виконавцю заяву про винесення постанови про проведення оцінки майна та його подальшої реалізації на публічних торгах.

Однак, 30 листопада 2021 року приватний виконавець листом повідомив стягувача про неможливість проведення оцінки описаного та арештованого майна та його передачі на примусову реалізацію через наявність арештів, накладених на майно боржника на підставі ухвал суду у кримінальному провадженні, а саме: ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року у справі № 755/4410/15-ц; ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року у справі № 757/23066/15-к; ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2016 року у справі № 757/40226/16-к.

25 січня 2021 року Банк направив лист приватному виконавцю щодо необхідності проведення оцінки та передачі на примусову реалізацію арештованого майна, у якому зазначив про відсутність правових підстав для нездійснення зазначених дій та про наміри оскаржити в суді бездіяльність приватного виконавця.

Між тим, постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приватний виконавець не виніс, майно на примусову реалізацію не передав.

Вважає бездіяльність приватного виконавця щодо не призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки та не передання на реалізацію описаного та арештованого майна у зведеному виконавчому провадженні № 61029555 протиправною.

Просило суд:

1.Визнати бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М. щодо не призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки та не передання на реалізацію описаного та арештованого майна у зведеному виконавчому провадженні № 61029555.

2. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М. у зведеному виконавчому провадженні № 61029555 призначити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки нерухомого майна, описаного постановами про опис та арешт від 05 листопада 2020 року;

3.Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М. у зведеному виконавчому провадженні № 61029555 передати нерухоме майно, описане постановами про опис та арешт від 05 листопада 2020 року, на примусову реалізацію у відповідності до Порядку реалізації арештованого майна та Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Дарницький районний суд м. Києва ухвалою від 18 червня 2021 року в задоволенні скарги відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованих обтяжень - арештів нерухомого майна на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року у справі № 755/4410/15-ц, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року у справі № 757/23066/15-к та ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року у справі № 757/40226/16-к, є підставою для відмови скаржнику у призначенні суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення вартості майна та передачі описаного та арештованого майна для примусової реалізації у відповідності до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".

Місцевий суд не встановив порушень законодавства, які б призвели до порушення прав та свобод скаржника при вчинені виконавчих дій приватним виконавцем Телявським А. М. у зведеному виконавчому проваджені № 61029555, а скаржник не довів та не надав належних доказів на підтвердження заявлених у скарзі вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

На ухвалу місцевого суду АТ "Піреус Банк МКБ" подало апеляційну скаргу.

Постановою від 02 грудня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу АТ "Піреус Банк МКБ" залишив без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2021 року залишив без змін.

Апеляційний суд виходив з відсутності правових підстав для задоволення скарги АТ "Піреус Банк МКБ", оскільки наявність арештів нерухомого майна на підставі судових рішень, які набрали законної сили та є чинними, є підставою для відмови у призначенні приватним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення вартості майна та передачі описаного та арештованого майна для примусової реалізації у відповідності до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 752/18635/15 (провадження № 61-16192св20).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, АТ "Піреус Банк МКБ",посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другийчастини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження АТ "Піреус Банк МКБ" зазначило порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивувало тим, що заборони проведення оцінки та передачі майна на реалізацію, щодо якого діють арешти у кримінальному провадженні, Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) не містить.

Порядок реалізації арештованого майна передбачає можливість передачі на торги для примусової реалізації майна з наявними арештами та іншими обтяженнями за умови зазначення інформації щодо них у заявці та інформаційному повідомленні про електронні торги.

Вважає, що приватний виконавець допустив протиправну бездіяльність у частині не проведення оцінки та передачі на реалізацію описаного і арештованого майна, належного ОСОБА_1, оскільки законодавство не містить відповідних заборон.

На думку заявника, суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 за даними МВС перебуває у розшуку з 25 травня 2020 року, отже АТ "Піреус Банк МКБ" позбавлене можливості реалізувати своє право на виконання рішення суду на невизначений строк.

Виходить з того, що посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 752/18635/15 є помилковими, оскільки правовідносини зазначеної справи не є тотожними зі справою, яка переглядається.

Зокрема, у справі № 752/18635/15 накладено заборону вчиняти будь-які дії з боку виконавців щодо майна, проте у справі, яка переглядається, накладено арешт на майно боржника.

Разом з тим, АТ "Піреус Банк МКБ" зазначило про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки через відсутність сталої судової практики щодо реалізації майна у виконавчому провадженні на яке накладено арешт у кримінальній справі, виникає необхідність щодо врегулювання таких правовідносин та формування відповідної судової практики. При цьому, ця справа містить виключну правову проблему, яка потребує розв`язання на рівні найвищої судової інстанції.

Відзив на касаційну скаргу

У квітні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив ухвалити рішення на розсуд суду.

Зазначив, що приватному виконавцю Телявському А. М. достеменно невідомо з якою метою накладено арешт на перелічене майно ОСОБА_1 на підставі ухвал Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року у справі № 757/23066/15-к, від 18 серпня 2016 року у справі № 757/40226/16-к та відповідно правові наслідки такого арешту, оскільки інформація про судові рішення заборонена для оприлюднення згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) .

Вважає, що приватний виконавець не вправі самостійно вирішувати питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1, яке арештоване в межах кримінального провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М. перебуває зведене виконавче провадження № 61029555 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Піреус Банк МКБ" 20 054 760 грн та 1 742 939 дол. США заборгованості за кредитним договором.

05 листопада 2020 року в межах зведеного виконавчого провадження № 61029555 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А. М. виніс постанови про опис та арешт належного боржнику ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме:

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:04:003:0016, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 1 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0055, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,2442 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:003:0030, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,2 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житлового будинку АДРЕСА_2 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0070, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,1 га, знаходиться за адресою:

- земельної ділянки № НОМЕР_1, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0068, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,1898 га, знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, загальною площею 1 412,21 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки № НОМЕР_2, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0075, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,19 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:06:003:0019, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа: 1,99 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- житлового будинку АДРЕСА_4 ;

- 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_3, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0049, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_3, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0050, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,2183 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:03:002:0025, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 2 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:003:0025, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,133 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0042, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,25 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:003:0002, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,0791 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_6;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:003:0024, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:07:002:0020, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,99 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0031, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,1875 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0024, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,047 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_6;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:04:003:0027, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 2 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:03:002:0024, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 2 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:07:002:0024, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,99 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0074, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,0698 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_6;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0041, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,06 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:07:002:0025, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,99 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0069, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,1639 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:07:002:0021, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,99 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:03:002:0020, цільове призначення: для ведення особистого селянського, господарства, площа 2 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:03:002:0023, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 2 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:03:002:0021, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 2 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:04:003:0032, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 1 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0077, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,2628 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_6;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223182001:01:021:0003, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,165 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0072, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,2167 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:03:002:0022, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 2 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0043, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,25 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0044, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,049 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:07:002:0019, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,99 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:07:002:0030, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,99 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0081, цільове призначення: для ведення підсобного сільського господарства, площа 0,0102 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0080, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,25 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:07:002:0022, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,99 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:07:002:0018, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,99 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:07:002:0028, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,99 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:09:002:0073, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,25 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_6;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:07:002:0032, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 1,98 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185100:07:002:0027, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,99 га, знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада;

- земельної ділянки, кадастровий номер: 3223185101:01:006:0101, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площа 0,1434 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

17 листопада 2020 року АТ "Піреус Банк МКБ" направило приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Телявському А. М. заяву про винесення постанови про проведення оцінки майна та його подальшої реалізації на публічних торгах.

30 листопада 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявським А. М. листом повідомив стягувача про неможливість проведення оцінки описаного і арештованого майна та його передачі на примусову реалізацію через наявність арештів, накладених на майно боржника на підставі ухвал суду у кримінальному провадженні, а саме: ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року у справі № 755/4410/15-ц, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року у справі № 757/23066/15-к, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2016 року у справі № 757/40226/16-к.

25 січня 2021 року банк направив лист приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Телявського А. М. щодо необхідності проведення оцінки та передачі на примусову реалізацію арештованого майна.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України(порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованих обтяжень - арештів нерухомого майна на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року у справі № 755/4410/15-ц, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року у справі № 757/23066/15-к та ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року у справі № 757/40226/16-к, є підставою для відмови скаржнику у призначенні суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення вартості майна та передачі описаного та арештованого майна для примусової реалізації у відповідності до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, суди не встановили порушень законодавства, які б призвели до порушення прав та свобод скаржника при вчинені виконавчих дій приватним виконавцем Телявським А. М. у зведеному виконавчому проваджені № 61029555, а заявник не довів заявлених у скарзі вимог.

Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пунктів 5, 8 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням справедливості, неупередженості та об`єктивності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

За пунктами 1, 2, 9 частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів верховенства права, законності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупередженого, ефективного, своєчасного і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження").

На підставі частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику.

В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця (стаття 440 ЦПК України).

Як убачається із частин першої, другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Суди встановили, що 17 листопада 2020 року АТ "Піреус Банк МКБ" направило приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Телявському А. М. заяву про винесення постанови про проведення оцінки майна та його подальшої реалізації на публічних торгах.

30 листопада 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А. М. листом повідомив стягувача про неможливість проведення оцінки описаного та арештованого майна та його передачі на примусову реалізацію через наявність арештів, накладених на майно боржника ухвалами суду у кримінальному провадженні, а саме: ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року у справі № 755/4410/15-ц, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року у справі № 757/23066/15-к, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2016 року у справі № 757/40226/16-к.

З огляду на статтю 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, є обов`язковими для усіх осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходячи з того, що перебування нерухомого майна під арештом на підставі судових рішень, які набрали законної сили та є чинними, є об`єктивною перешкодою для призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення вартості майна та передачі описаного та арештованого майна для примусової реалізації у відповідності до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги АТ "Піреус Банк МКБ".

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 752/18635/15 (провадження № 61-16192св20), оскільки правовідносини цієї справи не є тотожними зі справою, яка переглядається, не ґрунтуються на законі.

З огляду на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування норми права апеляційним судом без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Зміст поняття "тотожність" відрізняється від змісту поняття "подібність".

Питання подібності перебувало предметом перегляду Верховного Суду.

У постанові від 12 жовтня 2021 року ( справа № 233/2021/19 провадження № 14-166цс20 ) Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо того, які правовідносини вважати подібними, наступним чином.

Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова).Тому термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності вказує, зокрема, частина дев`ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.

Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин (як-от участь банку або іншої фінансової установи у кредитних правовідносинах, що слідує зі змісту частини першої статті 1054 ЦК України) та/чи їх специфічний об`єкт (об`єктом правовідносин за кредитним договором є кошти):

Якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах.

Так само не завжди для встановлення подібності правовідносин має значення й об`єктний критерій. Наприклад, у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц, вирішуючи питання невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у порівнюваних справах № 6-52цс14, № 6-535цс15 і № 916/2129/15 об`єктами спору були нежилі приміщення, а не земельні ділянки, як у справі № 522/2201/15-ц. Водночас Велика Палата Верховного Суду вказала, що означена відмінність в об`єктах спору не означає неподібність спірних правовідносин у зазначених справах, бо і нежилі приміщення, і земельні ділянки є нерухомим майном, щодо якого приписи ЦК України (435-15) про позовну давність і про витребування майна з чужого незаконного володіння мають діяти однаково.

Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. У визначених випадках (частина дев`ята статті 10, пункт 10 частини першої статті 252, пункти 1, 2 і 3 частини другої статті 389, абзаци другий та третій пункту 5 частини другої статті 392, пункт 5 частини другої статті 394, пункти 4, 5 частини першої статті 396, частин перша-четверта, пункти 2, 3 частини шостої статті 403, частина четверта, шоста-сьома статті 404, підпункт 7 пункту 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) ; частина десята статті 11, пункт 7 частини першої статті 228, пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287, абзаци другий-третій пункту 5 частини другої статті 290, пункт 5 частини першої статті 293, пункти 4, 5 частини першої статті 296, частини перша-четверта, пункти 2, 3 частини шостої статті 302, частини четверта, шоста-сьома статті 303, підпункт 7 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (1798-12) ; частина шоста статті 7, пункт 5 частини другої статті 236, пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328, абзаци другий, третій пункту 4 частини другої статті 330, пункт 6 частини першої статті 333, пункти 4, 5 частини першої статті 339, частини перша-четверта, абзаци другий-третій частини шостої статті 346, частини четверта, шоста-сьома статті 347, підпункт 8 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) ) необхідно встановити подібність правовідносин (відносин), що з огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність.

Якщо у різних справах вважати подібними лише ті правовідносини, у яких тотожними (однаковими) є предмети та підстави позову, встановлені судами обставини, а також матеріально-правове регулювання, то можливість звернення з касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України (пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України) була би вкрай обмеженою та не відповідала би ролі Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики (частина третя статті 125 Конституції України, частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Як у справі № 752/18635/15, на яку послався апеляційний суд, так і у справі, яка переглядається, спірні правовідносини виникли із обмежень щодо виконання судових рішень, встановлених іншими судовими рішеннями у порядку кримінального судочинства.

Отже, правовідносини є подібними.

Висновки судів попередніх інстанцій у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 752/18635/15 (провадження № 61-16192св20).

Доводи касаційної скарги про те, що примусове виконання судових рішень про стягнення нівельоване і заблоковане ухвалами слідчого судді першої інстанції є безпідставними, оскільки ці ухвали можуть бути оскаржені у порядку кримінального судочинства.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Щодо клопотання АТ "Піреус Банк МКБ" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

АТ "Піреус Банк МКБ"в касаційній скарзі зазначило про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що відсутня стала судова практика щодо реалізації майна у виконавчому провадженні на яке накладено арешт у кримінальній справі, тому виникає необхідність щодо врегулювання таких правовідносин та формування відповідної судової практики. При цьому, ця справа містить виключну правову проблему, яка потребує розв`язання на рівні найвищої судової інстанції.

Клопотання підлягає залишенню без задоволенню з таких підстав.

Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені статтями 403, 404 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Проаналізувавши зазначені посилання заявника, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 752/18635/15 (провадження № 61-16192св20) вже викладав висновки у подібних правовідносинах.

Разом з тим, доводи касаційної скарги про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містять обґрунтування необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та виключної правової проблеми у справі, що свідчить про відсутність передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.