розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання"на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання"(далі - ДПП "Кривбаспромводопостачання", підприємство) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що вони перебували у трудових відносинах із відповідачем. 30 березня 2018 року керівництво підприємства повідомило про те, що їх звільнено з роботи на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) за власним бажанням відповідно до поданих ними заяв.

Однак, станом на 30 березня 2018 року ніхто з позивачів заяв про звільнення за власним бажанням не подавав, на їх звернення відповідач не надав для ознайомлення оригінали їх заяв про звільнення та відповідний наказ.

Посилаючись на те, що їх звільнення є незаконним, позивачі, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили поновити їх на роботі, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2018 року до 30 листопада 2019 року в розмірі, на користь: ОСОБА_4 - 163 098,06 грн, ОСОБА_2 - 162 887,82 грн, ОСОБА_1 - 207 774,06 грн, ОСОБА_3 - 163 098,06 грн.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 рокув задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачів є незаконним, що підтверджується висновком експертизи про неналежність їм підписів у відповідних заявах. Разом з тим, їх позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони звернулися до суду за захистом порушеного права з пропуском строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, що є самостійною підставою для відмови в задоволення позову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 рокускасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на роботі на займаних ними посадах з 31 березня 2018 року.

Стягнуто з ДПП "Кривбаспромводопостачання" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 31 березня 2018 року до 04 лютого 2021 року, в розмірі 265 499,81 грн, ОСОБА_2 - 265 157,57 грн, ОСОБА_1 - 338 225,81 грн, ОСОБА_3 - 265 159,88 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щосуд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивачів з роботи на підставі статті 38 КЗпП України. Разом з тим, дійшов помилкового висновку про те, що вони звернулися до суду за захистом порушених трудових прав поза межами строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, оскільки визначений цією нормою місячний строк звернення до суду у справах про звільнення з роботи, починає свій перебіг з дня отримання працівником трудової книжки, або наказу про звільнення. Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 15 серпня 2018 року підписи від імені позивачів в особових картках та в книзі обліку руху трудових книжок про отримання трудової книжки вчинено не позивачами, а іншими особами, що підтверджує їх доводи про те, що вони не отримували трудові книжки, у зв`язку з чим місячний строк звернення до суду, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, позивачами не пропущено, а тому їх позов підлягає задоволенню.

Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року касаційну скаргу ДПП "Кривбаспромводопостачання" задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у цій справі заявлено одночасно позовні вимоги майнового та немайнового характеру, а томудійшов помилкового висновку, що розгляд апеляційної скарги слід проводити в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи. Зазначене процесуальне порушення позбавило відповідача права приймати участь в умовах відкритого та публічного судового розгляду, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для обов`язкового скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким, позов задоволено.

Поновлено на роботі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з 31 березня 2018 року.

Стягнуто з ДПП "Кривбаспромводопостачання" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2018 року до 12 квітня 2022 року в розмірі 376 093,70 грн, без утримання податку та інших обов`язкових платежів, на користь ОСОБА_2 - 375 608,90 грн, на користь ОСОБА_1 - 479 113,70 грн, на користь ОСОБА_3 - 375 608,90 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована доведеністю вимог позивачів про незаконність їх звільнення на підставі статті 38 КЗпП України. тим, що місячний строк звернення до суду у справах про звільнення починає свій перебіг з дня отримання працівниками трудової книжки. Оскільки відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 15 серпня 2018 року підписи від імені позивачів у їх особових картках та в книзі обліку руху трудових книжок про отримання трудової книжки вчинено не ними, зазначене підтверджує доводи позивачів позивачами, обґрунтованими є їх доводи про те, що а іншими особами, що свідчить про те, що вони не отримували трудові книжки, у зв`язку з чим місячний строк на звернення до суду, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, позивачами не пропущено, а тому вони підлягають поновленню на раніше зайнятих посадах у ДПП "Кривбаспромводопостачання".

Ураховуючи, що позивачів звільнено з роботи 30 березня 2018 року і на час вирішення справи у суді апеляційної інстанції (12 квітня 2022 року) їх трудові права не поновлено, апеляційний суд вважав наявними підстави для задоволення вимог позивачів про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 31 березня 2018 року до 12 квітня 2022 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДПП "Кривбаспромводопостачання", у якій заявник просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 471 707,68 грн та направити в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилався на:

-пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-2123цс15, у постановах Верховного Суду 16 грудня 2020 року у справі № 761/36220/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 182/8455/19;

- пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме суд апеляційної інстанції не дослідив докази на підтвердження поновлення позивачів на роботі, що призвело до безпідставного стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до дня ухвалення судового рішення, тоді як середній заробіток мав бути стягнутий за час вимушеного прогулу до дня поновлення позивачів на займаних ними посадах. Заявник також зазначав, що не був повідомлений про час розгляду справи в режимі відеоконференції та суд якому доручено провести судове засідання в режимі відеоконференції. Крім того, за декілька годин до призначеного судового засідання у м. Кривий Ріг та у м. Дніпро була оголошена повітряна тривога, у зв`язку з чим керівництво ДПП "Кривбаспромводопостачання" прийняло рішення не направляти представника до суду, однак суд апеляційної інстанції, в порушення рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, не відклав розгляд справи, а розглянув її за відсутності представника ДПП "Кривбаспромводопостачання".

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

Справа надійшла до суду касаційної інстанції у червні 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що позивачі перебували у трудових відносинах з ДПП "Кривбаспромводопостачання". Зокрема ОСОБА_3 обіймав посаду інженера І категорії управління виробничо-технічного відділу, ОСОБА_1 - посаду начальника очисних споруд Карачунівського водопровідного комплексу, ОСОБА_4 - посаду бухгалтера з фінансової роботи І категорії управління, бухгалтерії, фінансової групи, ОСОБА_2 - посаду інженера І категорії, управління, виробничо-технічного відділу.

Наказом від 12 січня 2018 року № 34-К "Про ознайомлення працівників щодо майбутнього вивільнення" у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та передачею в оренду частини майна ДПП "Кривбаспром-водопостачання" до КП "Кривбасводоканал" на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності від 29 грудня 2017 року, на виконання наказу по підприємству від 29 грудня 2017 року № 694-ос "Про зміни в організації виробництва та штатному розписі підприємства", на виконання вимог статті 49-2 КЗпП України та для прискорення процесу попередження про майбутнє вивільнення працівників зобов`язано начальника відділу кадрів ОСОБА_5 забезпечити проведення заходів щодо попередження про майбутнє вивільнення.

Відповідно до актів, складених представниками підприємства від 22 січня 2018 року, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 відмовилися від підпису та отримання повідомлення про майбутнє вивільнення 02 квітня 2018 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

30 березня 2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 звільнено з обійманих посад за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Відповідно до книги обліку руху трудових книжок та вкладишів до них, позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 отримали копію наказу та трудову книжку 30 березня 2018 року.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 15 серпня 2018 року №28/1.1/497, проведеної в рамках кримінального провадження №42018040000000255 від 13 березня 2018 року зазначено, що рукописні тексти та підписи на заявах про звільнення від імені позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також підписи від імені позивачів в особових картках та в книзі обліку руху трудових книжок про отримання трудової книжки вчинено не позивачами, а іншими особами.

Згідно з довідками, наданими ДПП "Кривбаспромводопостачання", середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить 372,37 грн, ОСОБА_2 - 371,89 грн., ОСОБА_1 - 474,37 грн, середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 - 371,89 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постанова суду апеляційної інстанції переглядається лише в частині вирішення вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в іншій частині судове рішення ДПП "Кривбаспромводопостачання" не оскаржується, а отже, в касаційному порядку не переглядається.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ДПП "Кривбаспромводопостачання" підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

Системний аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що до вимушеного прогулу призводять протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавлений можливості виконувати трудові обов`язки та отримувати заробітну плату.

Отже, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Подібний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 09 лютого 2015 року у справі № 6-2123цс15, постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 761/36220/17 (провадження № 61-3100св20).

Установивши незаконність звільнення позивачів з роботи, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що розпочався з наступного дня за днем їх звільнення (31 березня 2018 року) і тривав до ухвалення апеляційним судом судового рішення (12 квітня 2022 року).

Однак, зазначеного висновку суд апеляційної інстанції дійшов за неповного з`ясування фактичних обставин справи, оскільки не перевірив та не надав оцінки доводам ДПП "Кривбаспромводопостачання" про скасування ним попередніх наказів про звільнення позивачів з роботи від 30 березня 2018 року та поновлення їх на роботі на раніше займаних посадах з 31 березня 2018 року, на підтвердження чого заявив клопотання від 10 лютого 2022 року про долучення до матеріалів справи відповідних наказів від 24 лютого 2021 року № 12-к, № 13-к, № 14-к, № 15-к.

Тобто, апеляційний суд не надав належної оцінки аргументам ДПП "Кривбаспромводопостачання" та наданим ним доказам на підтвердження того, що внаслідок самостійного поновлення позивачів на роботі 24 лютого 2021 року перебіг їх вимушеного прогулу припинився, а тому відсутні підстави для нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу поза межами цієї дати.

На підтвердження зазначених доводів заявник також вказував на те, що позивачі не лише були обізнані про факт поновлення їх трудових прав згідно з наказами від 24 лютого 2021 року № 12-к, № 13-к, № 14-к, № 15-к, але і після поновлення на роботі, кожен з них звернувся із заявою про звільнення за власним бажанням, на підставі яких адміністрацією підприємства проведено розрахунок та звільнено ОСОБА_3 з 01 березня 2021 року, ОСОБА_2 з 01 березня 2021 року, ОСОБА_1 з 02 березня 2021 року, ОСОБА_4 з 03 березня 2021 року.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2018 року до 12 квітня 2022 року, без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-2123цс15, у постановах Верховного Суду 16 грудня 2020 року у справі № 761/36220/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 182/8455/19 щодо правової природи вимушеного прогулу, а також внаслідок неповного з'ясування судом фактичних обставин справи та не надання належної оцінки доказам ДПП "Кривбаспромводопостачання" на підтвердження поновлення позивачів на роботі 24 лютого 2021 року.

Щодо доводів заявника про порушення апеляційним судом пунктів 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Особи, які беруть участь у справі, мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пунктами 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України)

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що ДПП "Кривбаспромводопостачання" було належним чином повідомлене про призначення справи до розгляду на 12 квітня 2022 року на 15-00 год, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення 01 квітня 2022 року.

Судова повістка-повідомлення апеляційного суду про розгляд справи на зазначену дату містила лише вказівку про те, що судове засідання буде проведене в режимі відеоконференції, без уточнення найменування суду, якому доручено забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Разом з тим, будучи належно повідомленим про розгляд справи в режимі відеоконференції, відповідач у розумний проміжок часу не вжив ніяких заходів щодо уточнення найменування суду, якому було доручено технічне забезпечення проведення відеоконференції.

Крім іншого, у касаційній скарзі ДПП "Кривбаспромводопостачання" зазначило, що мало намір направити свого представника до м. Дніпро для його безпосередньої участі в судовому засідання, однак в судове засідання, призначене на 12 квітня 2022 року він не з'явився з поважних причин - у зв`язку з повітряною тривогою. Верховний Суд відхиляє зазначені доводи заявника, оскільки вони не підтверджені відповідними доказами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання заявників.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ухвалене без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі

№ 6-2123цс15, у постановах Верховного Суду 16 грудня 2020 року у справі № 761/36220/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 182/8455/19, та з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для його скасування в оскаржуваній частині та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду їх судом, який ухвалить остаточне рішення по суті вирішення спору.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та направити в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.