від 16 липня 2021 року №12, у частині зняття його зі складом сім`ї дві особи з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; скасувати пункт 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 липня 2021 року

№ 1247 у частині зняття його зі складом сім`ї дві особи з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у військовій частині НОМЕР_1 ; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії поновити його зі складом сім`ї дві особи на квартирному обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 15 серпня 1998 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . На квартирному обліку він перебуває з 17 серпня 2003 року.

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1, оформленим протоколом від 16 липня 2021 року № 12, його зі складом сім`ї - дві особи, знято з черги обліку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання. На підставі даного рішення командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ

від 19 липня 2021 року № 1247, яким його зі складом сім`ї - дві особи знято з черги обліку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

Рішення житлової комісії прийняте з посиланням на забезпеченість його житловою площею за нормою згідно з розділом 1 пункту 3 постанови виконкому обласної Ради народних депутатів і президії обласної ради профспілки від 29 грудня 1984 року № 626, а також відповідно до листа-роз`яснення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 14 червня 2021 року № 370/2/5240, в якому зазначено, що особи, які забезпечені житлом для постійного користування, яке відповідає встановленим санітарно-технічним вимогам, втрачають право на перебування на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов.

Зазначав, що посилання на будь-які норми чинного законодавства, які б мотивували прийняття такого рішення житлової комісії, відсутні.

Аналогічний за змістом є і оскаржуваний наказ, в якому, зокрема, є посилання на виконання вимог наказу Міністерства Оборони України від 16 липня

2021 року № 380 "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями".

Таким чином, оскільки оскаржувані рішення житлової комісії та наказ винесені без жодних правових підстав, посилання на норми діючого законодавства та мотивування відсутні, окрім посилання на вищезазначений лист-роз`яснення, який не є нормою права, а тому не може бути підставою для прийняття такого рішення.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 28 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року,позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1, оформлене протоколом від 16 липня 2021 року № 12,

у частині зняття майора ОСОБА_1 зі складом сім`ї дві особи, з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

Скасовано пункт 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1

від 19 липня 2021 року № 1247 "Про зняття військовослужбовців, а також осіб, звільнених в запас або відставку військової частини НОМЕР_1 та членів їх сімей з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у військовій частині НОМЕР_1" у частині зняття з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання майора ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з наступним складом сім`ї дві особи, а саме: дружина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та внесення змін в списки обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії поновити ОСОБА_1, зі складом сім`ї дві особи: дружина ОСОБА_2, на квартирному обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання

з 17 серпня 2003 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач, як військовослужбовець, має вислугу понад 20 років, є учасником бойових дій, перебував на квартирному обліку з 17 серпня 2003 року, при зарахуванні позивача на квартирний облік на отримання житла та перебування його на квартирному обліку порушень ним допущено не було, під час проходження військової служби та на час звільнення він перебував на обліку для поліпшення житлових умов, підстави, визначені законом для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов відсутні.

Суди зазначили, що лист-роз`яснення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 14 червня 2021 року № 370/2/5240 не є нормативно-правовим актом, обставини, викладені в такому листі та які стали підставою для видання оскаржуваних рішення та наказу, повністю суперечать положенням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , ЖК України (5464-10) , Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, а також іншим нормативно-правовим актам, виданим на виконання цих норм Закону, тому вказані у цьому листі роз`яснення не підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Суди вказали, що рішення про надання житла позивачу не ухвалювалося, ордер на постійну житлову площу для вселення в надане житлове приміщення йому не видавався, а відтак житловою площею позивач не забезпечений.

Також суд апеляційної інстанції послався на відповідний правовий висновок Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 389/3690/21 із Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм права, судами не встановлено належним чином усі обставини у справі, оскільки позивач є таким, що не потребує поліпшення житлових умов, він забезпечувався житлом для постійного користування за рахунок Міністерства оборони України, тому рішення житлової комісії, оформлене протоколом від 16 липня 2021 року

№ 12, щодо зняття позивача з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання відповідає вимогам, передбаченим нормативно-правовими актами. При цьому вказано, що лист-роз`яснення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 14 червня 2021 року

№ 370/2/5240 відповідає нормативно-правовим актам, що регулюють відносини у сфері забезпечення військовослужбовців службовими жилими приміщеннями.

Також зазначено, що особи, які забезпечені житлом для постійного користування, яке відповідає встановленим санітарно-технічним вимогам, втрачають право на перебування на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. При цьому, позивач має право на приватизацію житла, яке йому надано для постійного користування.

Крім того, вказано, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції, не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 15 серпня 1998 року ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та згідно з витягом з послужного списку на час подання позову мав загальну вислугу понад 20 років.

З 05 серпня 2021 року ОСОБА_1 звільнений із військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) на підставі наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України від 09 червня 2021 року

№ 79 (а. с. 20-21).

Згідно з посвідчення від 26 лютого 2016 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а. с. 16).

З 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 працює у військовій частині НОМЕР_1 на посаді інженера з якості відділення технічного контролю (а. с. 19).

Відповідно до витягу з протоколу спільного засідання адміністрації профспілкового комітету військової частини НОМЕР_1 від 17 серпня 2003 року

№ 3 ОСОБА_1 (склад сім`ї одна особа ) поставлено на квартирний облік (а. с. 7).

З 29 травня 2013 року і по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок, у квартирі якого мешкає

ОСОБА_1, знаходиться на території військової частини НОМЕР_1 . Квартира є відомчим житлом Міністерства оборони України, ізольована, складається

з 1 кімнати, житловою площею 19,7 м?/39,04 м?, розташована на 1 поверсі

3 поверхового будинку, який належить КЕВ м. Кропивницький. Рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1, благоустрій дома - водопровід, каналізація, центральне опалення, ванна, газ, телефон. Технічний стан будинку та характеристика приміщення задовільні.

Згідно з рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 02 грудня 2020 року, яке оформлене протоколом №16 (пункт 1), та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 грудня 2020 року № 3299 (пункт 1) внесено зміни до облікової житлової справи позивача з однієї особи на дві особи у зв`язку зі зміною складу сім`ї.

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2021 року, оформлене протоколом № 12 (пункт 13), ОСОБА_1 зі складом сім`ї - дві особи, знято з черги обліку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, у зв`язку із забезпеченням ОСОБА_1 житловою площею за нормою згідно з розділом 1 пункту 3 постанови виконкому обласної Ради народних депутатів і президії обласної ради профспілки від 29 грудня 1984 року № 626 та на підставі листа-роз`яснення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 14 червня 2021 року № 370/2/5240 (а. с. 8-9)

На підставі даного рішення житлової комісії командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 19 липня 2021 року № 1247 (пункт 10), яким у зв`язку із забезпеченням ОСОБА_1 житловою площею за нормою згідно з розділом 1 пункту 3 постанови виконкому обласної Ради народних депутатів і президії обласної ради профспілки від 29 грудня 1984 року № 626 та на підставі листа-роз`яснення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 14 червня 2021 року № 370/2/5240, позивача зі складом сім`ї дві особи знято з черги обліку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (а. с. 10-11).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень військова частина НОМЕР_1 у змісті касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах

(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг

(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Позивач у цій справі звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1, оформлене протоколом від 16 липня 2021 року №12, скасування пункту 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 липня 2021 року № 1247 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 в особі її житлової комісії поновити його зі складом сім`ї дві особи на квартирному обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання. Підставою для звернення з цим позовом стало те, що, як стверджує позивач, житлова комісія протиправно зняла його зі складом сім`ї дві особи з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1- 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 Розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (z1020-18) ).

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини)(пункт 1 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями).

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Інструкціїз організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Розділу ІІІнструкціїз організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями у силу його особливого статусу, визначеного Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Соціальна гарантія, якої, як вважав позивач, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби.

Тому цей спір військовослужбовця щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачем військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32 цс 22) та постановах Верховного Суду: від 14 липня 2022 року у справі № 359/10656/18 (провадження № 61-11574 св 20), від 14 вересня 2022 року

у справа № 331/3641/21 (провадження № 61-5521 св 21), від 09 листопада

2022 року у справі № 336/4583/21 (провадження № 61-7337 св 22).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про те, що цей спір щодо реалізації ОСОБА_1, як військовослужбовцем, права на соціальну гарантію, яке, на його думку, порушено відповідачем, має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій вищезазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про можливість його розгляду у порядку цивільного судочинства.

Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених

статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України.

Закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі пункту 1 частини першої

статті 255 ЦПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі, то відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те що суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 28 квітня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 18 серпня 2022 рокускасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування рішення та зобов`язання поновити на квартирному облікузакрити.

Роз`яснити ОСОБА_1, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення ОСОБА_1 може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.