розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 травня 2022 року у складі судді Миколаєнко Т. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської радиі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської радизвернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, державної реєстрації права з одночасним припиненням відповідного речового права.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до акта державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 10 жовтня 2012 року при примусовому виконанні наказу № 13/5026/746/12, виданого Господарським судом Черкаської області від 07 червня 2012 року про стягнення заборгованості з обслуговуючого кооперативу "Дніпро-2003" (далі - ОК "Дніпро-2003") на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на суму 165 240 грн, 05 жовтня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп" (далі - ТОВ "Укрспецторг Групп") відчужено на прилюдних торгах майно боржника, яке розташовано по АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 17 жовтня 2012 року № 2-1841, виданим державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Дмитренком Д. М. на підставі акта державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 10 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 належить на праві власності будинок відпочинку літ. 1А-1 з мансардою МС по АДРЕСА_1, який належав боржнику у виконавчому провадженні - обслуговуючому кооперативу "Дніпро-2003" (далі - ОК "Дніпро-2003"), на підставі свідоцтва про право власності від 25 лютого 2011 року НОМЕР_1 .

10 вересня 2019 року рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Б. А. здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48602350, на підставі якого вчинено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33152136 про право власності ОСОБА_1 на будинок відпочинку літ. АДРЕСА_2 та здійснено державну реєстрацію права власності відповідача на вказане майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1910767471249.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2017 року, у справі № 707/376/14 позов Черкаської міської ради до ТОВ "Укрспецторг Групп", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, треті особи: ОК "Дніпро-2003", Черкаська філія ТОВ "Укрспецторг Групп", відділ державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції, департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, задоволено. Визнано недійсними прилюдні торги, проведені 05 жовтня 2012 року на підставі договору № 24-0100/12 від 18 вересня 2012 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, визнані недійсними та скасовані свідоцтва від 17 жовтня 2012 року, якими посвідчено право власності на майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 за відповідачами, які приймали участь у прилюдних торгах.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 707/376/14-ц (провадження № 61-24459 св 18) касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2017 року залишено без змін.

Ураховуючи викладене, 10 вересня 2019 року, тобто на час здійснення реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_1 прилюдні торги, проведені 05 жовтня 2012 року, були визнані недійсними, а отже, правочин, на підставі якого відповідачу видано свідоцтво про право власності, визнано недійсним.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 25 лютого 2011 року НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради Черкаського району, ОК "Дніпро-2003" спірний будинок з мансардою не належав. Вказане узгоджується із рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаської області від 26 травня 2010 року № 76 "Про надання дозволу ОК "Дніпро-2003" на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна", згідно з пунктом 1 якого доручено комунальному підприємству "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" провести реєстрацію та видати свідоцтво про право власності ОК "Дніпро-2003" на нерухоме майно (комплекс будинку відпочинку), що знаходиться по АДРЕСА_1, відповідно до технічної документації. Будинок відповідача з мансардою 1А-1 у зазначеному переліку відсутній.

Відповідно до пункту 1.3 договору № 24-0100/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 18 вересня 2012 року, укладеного між відділом державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції та ТОВ "Укрспецторг Групп", на прилюдні торги передається нерухоме майно, до якого будинок відповідача не входив. Згідно з інформаційним повідомленням про торги від 19 вересня 2012 року № 454502 майно відповідача також не вказано.

Згідно з копією журналу учасників торгів у справі № 2320/3310/12, в якій рішенням апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2013 року скасовано рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 січня 2013 року та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_57 до ТОВ "Укрспецторг Групп" про визнання прилюдних торгів недійсними, ОСОБА_1 для участі у прилюдних торгах не реєструвався, а будинок відпочинку літ. 1А-1, - відсутній. Крім того, у справі № 2320/3310/12 наявне свідоцтво про право власності від 17 жовтня 2012 року № 2-1841, тобто ідентичне свідоцтву, виданому на ім`я відповідача, згідно з яким державний нотаріус Черкаської районної державної нотаріальної контори Дмитренко Д. М. посвідчив право власності ОСОБА_26 на спірне нерухоме майно. При цьому, відповідно до журналу учасників торгів, акту виконаних робіт та протоколу проведення прилюдних торгів, ОСОБА_26 брав участь у вказаних торгах і став переможцем при відчуженні будинку відпочинку літ. "І-1".

Прокурор вважав, що вказані обставини свідчать про те, що у свідоцтві про право власності від 17 жовтня 2012 року № 2-1841, яке видане на ім`я ОСОБА_1 на будинок відпочинку літ. 1А-1 з мансардою МС, містяться неправдиві відомості.

Крім того, постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року, у справі № К/9991/34858/11 позов Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради задоволено частково, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 29 листопада 2005 року № 128 "Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно громадського об`єднання "Дачний кооператив "Дніпро". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2012 року у справі № К/9991/34858/11 касаційні скарги виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області та громадського об`єднання "Дачний кооператив "Дніпро" залишено без задоволення, постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року без змін.

При розгляді справи № К/9991/34858/11 судами встановлено, що майно бази відпочинку, на якій розташовано будинок ОСОБА_1, належить до комунальної власності міста та складає 54 літні будинки та господарські споруди, які перебувають на балансах загальноосвітніх навчальних закладів. Виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області не враховано право користування Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку.

Отже, ОК "Дніпро-2003" не є і не було власником спірного майна, а тому ОСОБА_1, як член кооперативу, не може і не міг отримати право власності на зазначене нерухоме майно.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності Черкаської міської ради перебуває комплекс бази відпочинку вчителів, розташований по АДРЕСА_1 .

Право власності Черкаської міської ради щодо спірного майна бази відпочинку, розташованої по АДРЕСА_1, було предметом численних судових спорів та неодноразово підтверджувалось судовими рішеннями. Отже, державна реєстрація права власності відповідача на дачний будинок у комплексі будівель по АДРЕСА_1 є протиправною.

З урахуванням викладеного перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської радиі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради просив суд скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Б. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 вересня 2019 року № 48602350, на підставі якого здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33152136 про право власності ОСОБА_1 на будинок відпочинку літ. 1А-1 з мансардою МС по АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на вказане майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1910767471249, з одночасним припиненням за ним права власності на нього.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11 травня 2022 року позов першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської радиі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської радиЧигиринського району Черкаської області Цьопи Б. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 вересня 2019 року № 48602350, на підставі якого здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за № 33152136 про право власності ОСОБА_1 на будинок відпочинку літ. 1А-1 з мансардою МС, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на будинок відпочинку літ. 1А-1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1910767471249, з одночасним припиненням за ним права власності на будинок відпочинку літ. 1А-1 з мансардою МС, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Черкаська міська рада не приймала рішення щодо передачі або відчуження майнового комплексу міської бази відпочинку вчителів, розташованої по АДРЕСА_1, проте право на розпорядження об`єктами комунальної власності належить виключно відповідній територіальній громаді в особі міської ради, як органу місцевого самоврядування, яка не була стороною договору про спільну діяльність. Разом з тим, відповідно до свідоцтва про право власності від 17 жовтня 2012 року № 2-1841 ОСОБА_1 придбав оспорюване майно на прилюдних торгах, проведених 05 жовтня 2012 року на підставі договору № 24-0100/12 від 18 вересня 2012 року. Отже, суперечливими є доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не був учасником прилюдних торгів, тобто правочину, на підставі якого видано вищевказане свідоцтво про право власності.

Відповідно до укладеного між міським управлінням освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради та громадським об`єднанням "Дачний кооператив Дніпро" договору про спільну діяльність від 01 червня 2003 року громадське об`єднанню "Дачний кооператив Дніпро" та ОК "Дніпро-2003", як правонаступник цього об`єднання, не набули права власності на комунальне майно Черкаської міської ради, оскільки умови договору не передбачали цього, тому голова правління ОК "Дніпро-2003" Новгородченко В. Л. не мав права надавати відповідачу довідку про наявність у нього права власності на спірне нерухоме майно.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року у справі № 707/376/14, що набрало законної сили, визнано недійсними прилюдні торги, проведені 05 жовтня 2012 року на підставі договору № 24-0100/12 від 18 вересня 2012 року, тобто правочин, на підставі якого відповідачу видано свідоцтво про право власності від 17 жовтня 2012 року № 2-1841 на спірне нерухоме майно. Оскільки Черкаська міська рада була стороною у справі № 707/376/14, тому обставини, які встановлені судом при розгляді цієї справи, доказуванню не підлягають.

Доводи прокурора про те, що будинок літ. 1А-1 з мансардою МС не створювався Черкаською міською радою, а є новоствореним нерухомим майном, на увагу не заслуговують, оскільки власником (користувачем) земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, є Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, а перебудова спірного майна не спричинила створення нового об`єкта нерухомого майна, так як свідчить лише про зміни вже існуючого об`єкта.

Державний реєстратор виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопа Б. А. при прийнятті оспорюваного рішення не перевірив суперечність між зареєстрованим правом власності на спірне нерухоме майно за Черкаською міською радою (у частині реєстрації за останньою права власності на комплекс бази відпочинку вчителів, що розташована по АДРЕСА_1 ), не взяв до уваги інформацію з Державного земельного кадастру, відповідно до якої земельна ділянка, на якій розташовано спірне нерухоме майно, мала використовуватися під базу відпочинку вчителів, а не надавалася в особисте користування, у тому числі відповідачу, залишив поза увагою інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому наявні судові рішення щодо нерухомого майна, яке знаходиться по АДРЕСА_1 .

Отже, державним реєстратором виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопою Б. А. при прийнятті оспорюваного рішення про державну реєстрацію за відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості допущено порушення положень закону.

Таким чином, відповідач набув право власності на спірний об`єкт нерухомості без достатньої правої підстави (частина перша статті 1212 ЦК України).

Позбавлення відповідача права власності на спірний об`єкт нерухомого майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном, пославшись при цьому на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_1 не заявляв вимог про компенсацію.

Районний суд зазначив, що прокурор підтвердив повноваження та підстави представництва інтересів держави у суді.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що Черкаська міська рада, як власник спірного майна, не приймала рішення щодо передачі або відчуження майнового комплексу міської бази відпочинку вчителів, розташованої по АДРЕСА_1 . Проте відповідно до свідоцтва про право власності від 17 жовтня 2012 року № 2-1841 ОСОБА_1 придбав оспорюване майно на прилюдних торгах, хоча їх учасником не був. Крім того, результати прилюдних торгів від 05 жовтня 2012 року визнано недійсними рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року у справі № 707/376/14-ц, що набрало законної сили.

З укладеного 01 червня 2003 року між міським управлінням освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради та громадським об`єднанням "Дачний кооператив Дніпро" договору про спільну діяльність вбачається, що громадське об`єднання "Дачний кооператив Дніпро" і ОК "Дніпро-2003", як правонаступник цього об`єднання, не набули права власності на комунальне майно Черкаської міської ради, оскільки умови договору не передбачали цього, тому голова правління ОК "Дніпро-2003" Новгородченко В. Л. не мав права надавати відповідачу довідку про наявність у нього права власності на спірне нерухоме майно.

Отже, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України набув право власності на спірний об`єкт нерухомості без достатньої правової підстави, оскільки учасником прилюдних торгів з продажу нерухомого майна - бази відпочинку вчителів по АДРЕСА_1 не був та відповідне майно йому у власність у визначеному законодавством порядку не переходило.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції відсутні правові підстави для застосовування положень статті 1212 ЦК України, оскільки майно, набуте відповідачем унаслідок укладення договору купівлі-продажу, а з обставин справи вбачається, що у прилюдних торгах, які відбулися 05 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 участі не приймав, тобто відповідний правочин з ним не укладався. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, що є належним способом судового захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 707/3238/21 з Черкаського районного суду Черкаської області.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не був учасником прилюдних торгів, які рішенням суду визнані недійсними, тому останній не є стороною недійсного правочину. Відсутні докази на підтвердження того, що Черкаська міська рада була власником будинку відпочинку літ. 1А-1 з мансардою МС та що вказаний будинок, який належить відповідачу, перебував у комунальній власності. Не надано доказів на підтвердження того, що будинок відпочинку літ. 1А-1 з мансардою МС є результатом реконструкції чи перебудови одного з будинків зазначених у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 жовтня 2018 року, номер запису про право власності 28455767. Вказаний будинок відпочинку не входив до складу майнового комплексу бази відпочинку вчителів.

Відсутність доказів наявності у Черкаської міської ради права власності на спірний будинок відпочинку унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, яка була застосована судами.

У разі, якщо Черкаська міська рада вважає себе власником спірного нерухомого майна, то його права підлягають захисту шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння згідно з положеннями статей 387, 388 ЦК України або як власника земельної ділянки відповідно до положень частини п`ятої статті 376 ЦК України. Отже, позивачем обрано неналежних спосіб захисту порушених прав. Посилався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Свідоцтво про право власності від 17 жовтня 2012 року № 2-1841, видане на ім`я відповідача на спірне нерухоме майно, не породжує прав ОСОБА_1 на будинок відпочинку літ. 1А-1 з мансардою МС, оскільки воно видане на підставі прилюдних торгів, які рішенням суду визнані недійсними. Таким чином, відповідач набув права власності на спірне нерухоме майно без достатніх правових підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Міська база відпочинку вчителів по АДРЕСА_1 створена у 1969 році на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих від 07 травня 1969 року № 314.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 10 червня 1980 року № 358 Черкаському обласному комітету профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ під існуючу базу відпочинку "Дніпро", за рахунок земель управління захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі Черкаського району Черкаської області, відведена земельна ділянка під базу відпочинку вчителів (а.с. 63, т. 1).

Рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів від 28 жовтня 1994 року № 2/5 "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" відділу освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради під базу відпочинку була надана земельна ділянка, площею 1,97 га, у межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (а.с. 65, т. 1).

Відповідно до наказу відділу освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 19 травня 1995 року затверджено положення про міську базу відпочинку вчителів. Майно бази відпочинку належало до комунальної власності міста і складало 54 літні будинки та господарські споруди, які перебували на балансах загальноосвітніх закладів, загальною балансовою вартістю 157 300 грн.

Державний акт на право постійного користування землею, площею 1,67 га, для розміщення бази відпочинку вчителів серія ЧР № 17-68 виданий управлінню освіти Черкаського міського виконавчого комітету 22 вересня 1995 року (а.с. 66-67, т. 1).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витягом з технічної документації про нормативно грошову оцінку вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, вид використання: під базу відпочинку вчителів (а.с. 68, 69-71, т. 1).

Рішенням Черкаської міської ради від 26 червня 2003 року № 3-531 "Про перелік об`єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління" комплекс будівель "База відпочинку вчителів "Дніпро" передано в оперативне управління управлінню освіти Черкаського міського виконавчого комітету (а.с. 76-77, т. 1).

Між міським управлінням освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради та громадським об`єднанням "Дачний кооператив "Дніпро", правонаступником якого є обслуговуючий кооператив "Дніпро-2003", 01 червня 2003 року укладено договір про спільну діяльність (а.с. 95, т. 1).

Вищевказаний правочин став передумовою для оспорення кооперативом права власності Черкаської міської ради на комплекс будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_1 .

Згідно із рішенням Черкаської міської ради від 26 червня 2003 року "Про перелік об`єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління" комплекс будівель по вул. Дахнівська, 9 у с. Свидівок Черкаської області знаходиться в оперативному управлінні управління освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року, у справі № К/9991/34858/11 позов Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради задоволено частково, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 29 листопада 2005 року № 128 "Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно громадського об`єднання "Дачний кооператив "Дніпро". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2012 року у справі № К/9991/34858/11 касаційні скарги виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району та громадського об`єднання "Дачний кооператив "Дніпро" залишено без задоволення, постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року залишено без змін.

При розгляді справи № К/9991/34858/11 судами установлено, що рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 29 листопада 2005 року № 128 про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно громадського об`єднання "Дачний кооператив "Дніпро" прийняте з перевищенням компетенції, оскільки протиправно припинено право міської комунальної власності на нерухоме майно, яке не належало територіальній громаді с. Свидівок Черкаського району Черкаської області. Крім того, договір про спільну діяльність від 01 червня 2003 року, на підставі якого ОК "Дніпро-2003" нібито набуло право власності на спірне нерухоме майно по АДРЕСА_1, не передбачав перехід права власності на будинки відпочинку, його стороною є балансоутримувач нерухомого майна комунальної власності та громадське об`єднання, а право розпорядження об`єктами комунальної власності є виключно у відповідної територіальної громади в особі міської ради, як органу місцевого самоврядування, яка не була стороною договору про спільну діяльність (а.с. 96-98, т. 1).

Відповідно до акта державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 10 жовтня 2012 року при примусовому виконанні наказу № 13/5026/746/12 Господарського суду Черкаської області від 07 червня 2012 року про стягнення заборгованості з обслуговуючого кооперативу "Дніпро-2003" (далі - ОК "Дніпро-2003") на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на суму 165 240 грн, 05 жовтня 2012 року ТОВ "Укрспецторг Групп" на підставі договору від 18 вересня 2012 року № 24-0100/12 відчужено на прилюдних торгах майно боржника, яке розташовано по АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 707/376/14-ц (провадження № 61-24459 св 18) (суддя-доповідач Лідовець Р. А.) касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2017 року залишено без змін (а.с. 99-109, т. 1).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 березня 2021 року, у справі № 925/111/20, відмовлено у задоволенні позову ОК "Дніпро-2003" до управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, треті особи: державний реєстратор управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Крилова О. М., Черкаська міська рада, Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про визнання протиправними дії державного реєстратора Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Черкаської області Крилової О. М. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 жовтня 2018 року індексний номер 43584696 за Черкаською міською радою на комплекс бази відпочинку вчителів, розташованої по вул. Дахнівській, 9 у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, та скасування запису про державну реєстрацію права власності на вказану базу відпочинку вчителів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У частині першій статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80 гс 20).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

Прокурор вказував про те, що оспорюваним рішенням державного реєстратора та державною реєстрацією за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно порушено права держави, як законного власника цього майна, проте суди дійшли передчасного висновку про те, що належним способом захисту порушених прав держави є саме скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, державної реєстрації права з одночасним припиненням відповідного речового права.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Власник з дотриманням положень статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права.

Оскільки вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та державної реєстрації права з припиненням відповідного речового права не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідним нерухомим майном, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність відповідного рішення без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямовано.

Подібні за змістом правові висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208 цс 18), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148 гс 19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157 гс 19).

Висновки про те, що власник може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене, викладені також Верховним Судом України у постановах від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140 цс 14, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1 цс 15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376 цс 16.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208 цс 18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234 гс 18).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (частина перша статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування положень статей 387 і 388 ЦК України, тобто є неефективними.

Власник з дотриманням положень статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Ураховуючи викладене, суди у порушення зазначених положень закону не врахували, що вимоги прокурора про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності і державної реєстрації права з одночасним припиненням відповідного речового права є неефективним способом захисту прав держави, яка є законним власником спірного нерухомого майна, оскільки не дозволяє їй реалізувати свої права щодо такого майна.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Таким чином, суди не звернули уваги на те, що задоволення вказаних вимог прокурора не призведе до захисту майнових прав держави, як власника майна, а потягне за собою повторне звернення до суду з метою ефективного захисту прав держави. Відтак ці вимоги не є ефективним способом захисту прав держави у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вони потребуватимуть вжиття додаткових засобів захисту.

Обрання прокурором неналежного способу захисту прав держави є самостійною підставою для відмови у позові.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 806/5244/15 (провадження № 12-3 гс 22).

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних вимог закону не врахували, що прокурором заявлені вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності і державної реєстрації права з одночасним припиненням відповідного речового права, а отже, обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки він не призводить до поновлення прав держави на належне їй майно, що є самостійною правовою підставою для відмови у позові.

Належним способом захисту є вимоги про витребування спірного майна (віндикаційний позов).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970 св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 761/11593/13-ц (провадження № 61-13689 св 20).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій і відмову у задоволенні позову, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 7 945 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року скасувати.

У задоволенні позову першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради і Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, державної реєстрації права з одночасним припиненням відповідного речового права відмовити.