у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2,

представник ОСОБА_2 - адвокат Безрукова Світлана Олександрівна,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському

та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), представника ОСОБА_2 - адвоката Безрукової Світлани Олександрівни, на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, (далі - Новокодацький ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області), державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", яке змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), про визнання електронних торгів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 23 березня 2017 року

за результатами електронних торгів, проведених ДП "Сетам", предметом яких була 1/2 частина нежитлової будівлі, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1, яка належала їй

на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 лютого

2007 року, виданого держаним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори Корсун А. Є., було визначено переможця торгів - ОСОБА_2 .

Про продаж майна їй стало відомо у квітні 2017 року під час ознайомлення

з матеріалами виконавчого провадження № 52900908, відкритого

на виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом

м. Дніпропетровська за рішенням суду у справі № 205/4528/16-ц

про стягнення з неї на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 59 321,13 грн.

У ході проведення виконавчого провадження, 11 січня 2017 року

на вищевказане майно було накладено арешт, а 16 лютого 2017 року державний виконавець подав заявку на реалізацію майна в ДП "Сетам",

яке в подальшому було реалізовано.

Разом із цим, заочне рішення Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі № 205/4528/16-ц,

на підставі якого видано виконавчий лист, ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року скасовано, а ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2018 року справу № 205/4528/16-ц за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Вважала, що оскільки заочне рішення районного суду, на підставі якого було відкрито виконавче провадження й відбулася подальша реалізація майна

на електронних торгах, було скасовано, то вона не має заборгованості перед банком.

Також вказувала, що державним виконавцем порушувалися її права

у виконавчому провадженні, оскільки вона не повідомлялася про вчинення виконавчих дій та винесення державним виконавцем відповідних постанов. При цьому оцінка майна (157 000,00 грн) є заниженою, а звіт про оцінку - необ`єктивним, так як ні державний виконавець, ні суб`єкт оціночної діяльності не оглядали майно, про проведення оцінки її не повідомляли,

як і про його реалізацію.

Зазначала, що вона зверталася до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, яку ухвалою Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська від 13 червня 2017 року задоволено (справа

№ 205/4528/16-ц), проте постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року вказану ухвалу районного суду скасовано

й у задоволенні її скарги відмовлено. Постановою Верховного Суду

від 24 квітня 2019 року постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року залишено без змін (провадження

№ 61-35720св18).

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати електронні торги від 23 березня 2017 року недійсними;

- визнати недійсним протокол проведення електронних торгів

від 23 березня 2017 року № 244948;

- визнати недійсним акт про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна, затверджений виконувачем обов`язків начальника Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області,

із реалізації 1/2 частини торгівельного павільйону, розташованого

за адресою: АДРЕСА_1, лот № 204043;

- вирішити питання про повернення переможцю торгів - ОСОБА_2, грошових коштів у розмірі 355 000,00 грн, сплачених за договором купівлі-продажу, оформленого протоколом про результати торгів від 23 березня 2017 року № 244948.

Короткий зміст самостійних вимог третьої особи щодо предмета спору

У лютому 2018 року ОСОБА_3, як третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_1, Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ

у Дніпропетровській області, ДП "Сетам", ОСОБА_2, третя особа -

АТ КБ "ПриватБанк", в якому просила: визнати недійсними електронні торги від 23 березня 2017 року з реалізації спірного нерухомого майна; визнати недійсними протокол проведення електронних торгів від 23 березня

2017 року № 244948 та акт про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна; визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірного торгівельного павільйону

й застосувати наслідки недійсності правочину.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що вона є власником 1/2 частини спірної нежитлової будівлі на підставі свідоцтва про право

на спадщину за законом, виданого 08 лютого 2007 року державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори Корсун А. Є. Проведені у березні 2017 року електронні торги 1/2 частини спірної нежитлової будівлі, яка належала ОСОБА_1, порушують її права,

як співвласника нежитлової будівлі, оскільки її не було повідомлено

про відчуження вказаної частини будівлі.

Посилалася на судову практику Верховного Суду України щодо належного способу судового захисту та відповідні норми ЦК України (435-15) , у тому числі,

які регулюють правовий режим спільної часткової власності.

Протокольною ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 14 лютого 2018 року залучено позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3, до матеріалів справи.

У грудні 2019 року ОСОБА_3 подала до суду уточнену редакцію своєї позовної заяви, прохальна частина якої була аналогічною прохальній частині позову ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 23 грудня 2019 року прийнято уточнений позов третьої особи,

що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 та позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ? ОСОБА_3, залишено

без розгляду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2020 року клопотання начальника Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі ? Новокодацького ВДВС) про заміну відповідача у справі задоволено. Замінено відповідача ? Новокодацький ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області,

на правонаступника ? Новокодацький ВДВС.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року у складі судді Остапенко Н. Г. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позовних вимог третьої особи,

яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ? ОСОБА_3, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні факти порушення організатором електронних торгів вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (z1301-16) (далі ? Порядок). При цьому ОСОБА_1 не довела порушення відповідачами її прав та законних інтересів у спірних правовідносинах.

Суд першої інстанції застосував відповідні норми ЦК України (435-15) й врахував судову практику Верховного Суду України у справах про визнання прилюдних торгів недійсними.

Районний суд відхилив посилання ОСОБА_1 щодо порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень

до призначення прилюдних торгів, у тому числі, щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, оскільки дії державного виконавця

у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Крім того, постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 03 квітня 2018 року у справі № 205/4528/16-ц, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (провадження

№ 61-35720св18), встановлено, що дії державного виконавця, направлені

на примусове виконання заочного рішення Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі № 205/4528/16-ц

у виконавчому провадженні № 52900908, відповідали нормам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Районний суд також урахував, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року, на підставі якого видано виконавчий лист у справі 205/4528/16-ц, було скасовано ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року уже після закінчення виконавчого провадження його фактичним виконанням, що є підставою для вирішення питання про поворот виконання рішення.

При вирішенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ? ОСОБА_3, суд виходив із того, що вона,

як співвласник у праві спільної часткової власності, не мала переважного права на купівлю спірної частки торгівельного павільйону. Посилання ОСОБА_3 щодо неповідомлення її, як співвласника майна,

про реалізацію вказаної частки майна ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав безпідставними, оскільки таке повідомлення не передбачено законодавством.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року судові витрати по сплаті судового збору за подання позову ОСОБА_1 . У розмірі 640,00 грн віднесено на рахунок держави. Судові витрати по сплаті судового збору, понесені ОСОБА_3,

у розмірі 1 410,00 грн, віднесено за її рахунок.

ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні її позовних вимог

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними: електронні торги від 23 березня 2017 року з реалізації нерухомого майна - 1/2 частини торгівельного павільйону, загальна площа якого становить 65,8 кв. м, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1, за ціною 355 000,00 грн; протокол проведення електронних торгів 1/2 частини вказаного торгівельного павільйону від 23 березня 2017 року № 244948, лот № 204043; акт про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна, затверджений виконувачем обов`язків начальника Новокодацького ВДВС

м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Пономаренко О. О., з реалізації вказаного нерухомого майна, повернуто сторони у первісний стан.

Мотивуючи судове рішення, апеляційний суд застосував відповідні норми ЦК України (435-15) , Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , положення Порядку, врахував судову практику Верховного Суду України у справах

про визнання прилюдних торгів недійсними, а також преюдиційні судові рішення апеляційного та касаційного судів у справі № 205/4528/16-ц, якими не встановлено протиправності дій державного виконавця, вчинених

у виконавчому провадженні № 52900908.

Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції про те, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника

у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак, не можуть

бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо

їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб. У цій частині апеляційним судом враховано судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду у подібних справах.

Проте, суд апеляційної інстанції з урахуванням правових позицій, викладених Верховним Судом України у постанові від 18 листопада

2015 року у справі № 6-1884цс15 та Великою Палатою Верховного Суду

у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження

№ 14-624цс18), вказав, що для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується

(не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

У даному спорі заочне рішення Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська у цивільній справі № 205/4528/16-ц, за яким видано виконавчий лист, ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року скасовано й ухвалою цього самого районного суду

від 29 жовтня 2018 року позов банку у вказаній цивільній справі залишено без розгляду.

Установивши, що судове рішення, на виконання якого районним судом видано виконавчий лист, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, у процесі виконання якого проведено оскаржувані електронні торги, видано оскаржуваний протокол та акт, а також видано свідоцтво

про право власності на реалізоване за результатами торгів майно, було скасовано й відповідні позовні вимоги стягувача було залишено

без розгляду, тобто відсутня стягнута заборгованість, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки проведення оскаржуваних електронних торгів

на виконання судового рішення, яке у подальшому було скасовано, суперечить вимогам закону та призводить до порушення прав і законних інтересів позивача, який без наявності встановленого боргового зобов`язання позбавлений права власності на нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У жовтні 2021 року Новокодацький ВДВС й АТ КБ "ПриватБанк" звернулися

до Верховного Суду з окремими касаційними скаргами на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, в яких,

з урахуванням їх уточнених редакцій, просять скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Безрукова С. О., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, в якій,

з урахуванням її уточненої редакції, просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції Новокодацький ВДВС зазначає те, що суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Крім того, посилається

на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах (пункти 1, 3 частини другої

статті 389 ЦПК України).

АТ КБ "ПриватБанк" підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду зазначає те, що суд апеляційної інстанції

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду представник ОСОБА_2 - адвокат Безрукова С. О., посилається на застосування апеляційним судом норм права

без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім цього,

не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Отже, з урахуванням змісту й вимог касаційних скарг, судові рішення

в частині позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3, не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційних скарг до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційними скаргами акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", Новокодацького ВДВС, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Відмовлено

у задоволенні клопотання Новокодацького ВДВС про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року

до закінчення касаційного провадження у справі. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду-керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року

№ 601/0/226-22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з увільненням від роботи на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони судді

Калараша А. А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи

між суддями від 18 травня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Безрукової С. О. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документі, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року заяву начальника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському

та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Другий Правобережний ВДВС м. Дніпра) про заміну сторони задоволено. Замінено відповідача у даній справі ? Новокодацький ВДВС, на його правонаступника - Другий Правобережний ВДВС м. Дніпра. Справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 450/4257/20 (провадження № 61-61-17706сво21).

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року поновлено провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга Другого Правобережного ВДВС м. Дніпра, з урахуванням

її уточненої редакції, мотивована тим, що на примусовому виконанні відділу перебували два виконавчі провадження про стягнення з позивача

на користь банку грошових коштів: № 52900908 з примусового виконання виконавчого листа № 205/4528/16-ц, виданого 01 листопада 2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення

з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 59 321,13 грн; № 53650142 з примусового виконання виконавчого листа

№ 1107, виданого 13 лютого 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М.,

про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 110 347,18 грн. Виконавче провадження

№ 52900908 відкрито 15 листопада 2016 року, а виконавче провадження

№ 53650142 - 27 березня 2017 року.

Спірне нерухоме майно реалізовано на прилюдних торгах 23 березня

2017 року. 29 березня 2017 року надійшли грошові кошти від реалізації майна у розмірі 337 250,00 грн, які розподілено за вищевказаними виконавчими провадженнями, які завершено 27 квітня 2017 року фактичним виконанням. При цьому боржник, якому надсилалися відповідні повідомлення, не надав реквізитів для повернення коштів, які залишилися після задоволення всіх вимог стягувачів за виконавчими документами.

Вважав, що всі дії держаного виконавця, у тому числі, вчинені

у виконавчому провадженні № 52900908, узгоджуються з нормами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та положеннями Порядку. При цьому посилається на преюдиційні судові рішення апеляційного

та касаційного судів у справі № 205/4528/16-ц, якими також не встановлено протиправності дій державного виконавця. Указане підтверджується

й судовими рішеннями в адміністративній справі № 160/15915/20.

Вказує, що апеляційний суд, вирішуючи спір, виходив із того, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 205/4528/16-ц, за яким видано виконавчий лист, ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року скасовано

й ухвалою цього самого районного суду від 29 жовтня 2018 року позов банку у вказаній цивільній справі залишено без розгляду. Тобто судове рішення, на виконання якого районним судом був виданий виконавчий лист,

на підставі якого було відкрито виконавче провадження, у процесі виконання якого було проведено оскаржувані електронні торги, видано оскаржуваний протокол та акт, а також видано свідоцтво про право власності на реалізоване за результатами торгів майно, було скасовано

й відповідні позовні вимоги стягувача було залишено без розгляду.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не врахував, що вказана ухвала районного суду, якою скасовано заочне судове рішення у справі

№ 205/4528/16-ц, постановлена 07 червня 2017 року, тобто після проведення оскаржуваних електронних торгів. Станом на час реалізації спірного майна заборгованість позивача перед банком існувала, відповідний виконавчий лист був чинний.

Посилається на судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду, у подібних, на думку заявника, справах.

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк", з урахуванням її уточненої редакції, мотивована тим, що у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки такі відбулися

з дотриманням норм ЦК України (435-15) , Закону України: "Про виконавче провадження" (1404-19) і положень Порядку.

Посилається на правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду у подібних справах.

Також вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що заочне судове рішення у справі № 205/4528/16-ц скасовано після проведення оскаржуваних електронних торгів, а виконавче провадження № 52900908 закінчено його фактичним виконанням.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Безрукової С. О., з урахуванням її уточненої редакції, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення щодо позовних вимог ОСОБА_1

без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. При цьому вказує

на відсутність єдиного правового висновку Верховного Суду у справах

про визнання торгів недійсними, якщо переможець торгів не отримав свідоцтво про право власності на майно та у разі не переходу права власності до переможця торгів.

Зазначає, що за результатами торгів, які оскаржуються у даній справі,

їх переможець - ОСОБА_2, не оформив право власності на спірне нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано на цей час

за позивачем. За таких умов, резолютивна частина постанови апеляційного суду не відповідає дійсності.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується

(не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Проте, таких підстав у спорі не встановлено. При цьому дії держаного виконавця перевірялися неодноразово, у тому числі, у судовому порядку й вони визнані правомірними.

Крім того, заочне судове рішення у справі № 205/4528/16-ц скасовано після проведення оскаржуваних електронних торгів і станом на час реалізації спірного майна заборгованість позивача перед банком існувала. Боржник не надав реквізитів для повернення коштів, які залишилися після задоволення всіх вимог стягувачів за виконавчими документами.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від Другого Правобережного ВДВС м. Дніпра на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк",

в якому підтримано доводи касаційної скарги банку.

У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на касаційні скарги Другого Правобережного ВДВС

м. Дніпра й АТ КБ "ПриватБанк", у кожному з яких заявники просять оскаржуване судове рішення залишити без змін, а відповідні касаційні скарги - без задоволення.

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від Другого Правобережного ВДВС м. Дніпра на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Безрукової С. О., в якому підтримано доводи вказаної касаційної скарги.

У червні 2022 року до Верховного Суду також надійшли відзиви

від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Безрукової С. О., в яких зазначається

про необґрунтованість касаційної скарги, а тому просять залишити

її без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 08 лютого 2007 року, виданих держаним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори Корсун А. Є., ОСОБА_1 належить 1/2 частина нежитлової будівлі

АДРЕСА_1 ; інша частина - 1/2 вказаної будівлі, належить ОСОБА_3 (а. с. 27, 241, т. 1).

Постановою державного виконавця від 15 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження № 52900908 за виконавчим листом, виданим

01 листопада 2016 року на виконання заочного рішення Ленінського районним судом м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі

№ 205/4528/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі

59 321,13 грн (а. с.114, т.1).

Під час примусового виконання вказаного виконавчого листа державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28 листопада 2016 року, відповідно до якої описано

та накладено арешт на 1/2 частину торгівельного павільйону, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1, що належить боржнику - ОСОБА_1 (а. с. 141, т. 1).

Постановою державного виконавця про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, від 05 грудня 2016 року призначено ОСОБА_4, який має сертифікат, виданий 30 травня 2014 року за № 16508/14 Фондом державного майна України, експертом для надання письмового висновку, звіту про оцінку вищевказаного майна (а. с. 144, т. 1).

Відповідно до звіту про оцінку майна від 19 грудня 2016 року вартість спірного майна складає 157 000,00 грн (а. с. 147-182, т. 1).

11 січня 2017 року державний виконавець постановою про арешт майна боржника наклав арешт на нерухоме майно, а саме на 1/2 частину спірної нежитлової будівлі, що належить боржнику - ОСОБА_1 (а. с.185, т. 1).

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року у справі № 205/4528/16-ц, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (провадження № 61-35720св18), відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Новокодацького ВДВС Петрова О. В., заінтересована особа:

АТ КБ "ПриватБанк".

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 52900908,

07 лютого 2017 року ОСОБА_3, як представник за довіреністю

ОСОБА_1, ознайомилася з матеріалами вказаного виконавчого провадження (а. с. 195, т.1).

16 лютого 2017 року державним виконавцем подано до ДП "Сетам" заявку

на реалізацію на електронних торгах спірної нежитлової нерухомості

(а. с.198, т. 1).

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 244948, сформованого ДП "Сетам", торги відбулися 23 березня 2017 року, визначено переможця торгів, який повинен сплатити зазначені у протоколі суми

до 06 квітня 2017 року (а. с. 201-203, т. 1).

ОСОБА_2, яка є переможцем цих торгів, сплатила зазначені суми,

що підтверджується платіжними дорученнями від 29 березня 2017 року

№ 1 та № 2 (а. с. 210, т. 1).

24 квітня 2017 року державним виконавцем складено акт про проведені електронні торги (а. с. 215, т. 1).

Постановою державного виконавця від 27 квітня 2017 року закінчено виконавче провадження № 52900908 у зв`язку з його фактичним виконанням (а. с. 224, т. 1).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року скасовано заочне рішення Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі № 205/4528/16-ц

за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а. с. 83, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої

цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги АТ КБ "ПриватБанк", Другого Правобережного ВДВС

м. Дніпра, представника ОСОБА_2 - адвоката Безрукової С. О., підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411,

частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам процесуального закону

не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги

такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,

який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду

з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

чи судом у визначених законом випадках.

Звернувшись до суду з позовом у даній справі, ОСОБА_1 просила суд,

у тому числі, визнати недійсними електронні торги з тих підстав, що їх проведено на виконання судового рішення, яке у подальшому було скасовано.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права

на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,

що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) ? сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця ? учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом із тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до вищенаведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

Про необхідність встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог про визнання торгів недійсними або відмову в їх задоволенні зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, застосував відповідні норми ЦК України (435-15) , Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , положення Порядку, врахував відповідну судову практику Верховного Суду України

та преюдиційні обставини, встановлені судами у справі № 205/4528/16-ц, якими не встановлено протиправності дій державного виконавця, вчинених у виконавчому провадженні № 52900908, й встановив порушення прав

і законних інтересів ОСОБА_1 при проведенні оспорюваних електронних торгів, які, на думку апеляційного суду, можуть бути правовими підставами для визнання торгів недійсними.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі

№ 205/4528/16-ц за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі № 205/4528/16-ц.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2018 року у справі № 205/4528/16-ц за позовом АТ КБ "ПриватБанк"

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов банку у вказаній справі залишено без розгляду.

Тому, суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про недійсність електронних торгів, виходив із того, що оскаржувані ОСОБА_1 електронні торги були проведені на виконання судового рішення,

яке в подальшому скасовано, й заборгованість позивача перед банком відсутня.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками апеляційного суду, виходячи з наступного.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша

статті 61 Закону України "Про виконавче провадження).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності

на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно

у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже,

є договором.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства

(стаття 650 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем

у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655

та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок,

що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець

і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару

(частина перша статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна

є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець)

та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 362/423/21 (провадження № 61-17361св21).

Тобто відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу.

Така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку

з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України

(частина перша статті 215 цього Кодексу).

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) судам роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом,

та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Колегія суддів ураховує, що у постанові Верховного Суду України

від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 зроблено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12.

Отже, з урахуванням наведеного й відповідних норм ЦК України (435-15) , суд апеляційної інстанції зробив передчасні висновки про наявність у спірних правовідносинах правових підстав для визнання електронних торгів недійсними, виходячи лише з того, що торги проведено у березні 2017 року

на виконання судового рішення, яке в подальшому, у червні 2017 року,

було скасовано.

При цьому Верховний Суд наголошує, що апеляційний суд, задовольняючи позов ОСОБА_1, мотивував судове рішення виключно вказаною підставою, помилково вважаючи її належною та достатньою. Саме по скасування судового рішення згідно положень ЦК України (435-15) не є підставою для визнання правочину недійсним. Про вказане зазначено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 4504257/20, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі. Інших законних підстав недійсності електронних торгів апеляційним судом не встановлено.

Доводи касаційних скарг у цій частині є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що оспорювані позивачем торги відбулися 23 березня 2017 року (а. с. 201- 203, т. 1), проте ОСОБА_3, як представник за довіреністю ОСОБА_1, ще 07 лютого 2017 року ознайомилася з матеріалів виконавчого провадження № 52900908, тобто знала або повинна була знати про заплановані торги (а. с. 195, т.1).

Крім того, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1, фактично не надав правової оцінки доводам позивача, які стосуються оцінки спірного майна, обмежившись посиланням на те, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1

та задовольняючи її позов, зробив передчасні висновки по суті вирішення спору, у тому числі, про недійсність торгів у зв`язку зі скасуванням заочного судового рішення, яке стало підставою для початку виконавчого провадження.

Оскільки фактичні обставини справи не встановлені, оцінка доказам

не дана, суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості ухвалити рішення по суті.

За таких обставин, постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки апеляційний суд у повній мірі

не встановив фактичних обставин справи, не перевірив доводи і надані сторонами докази, та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, а отже, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи

на новий розгляд є порушення норм процесуального права,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), представника ОСОБА_2 - адвоката Безрукової Світлани Олександрівни, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.