розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"на постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2022 року, ухвалену колегієюсуддів у складі Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б., та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 червня 2022 року, ухвалену колегієюсуддів у складі Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у квітні 2021 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н. В. про визнання факту порушення умов договору іпотеки від 15 листопада 2007 року та визнання протиправними і скасування рішень приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н. В. від 30 березня 2021 року, індексні номери 2325404273225, 2325390573225, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "Кредитні ініціативи", вилучивши записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 26 березня 2021 року № 41255634 та № 41255367 про реєстрацію права власності за ТОВ "Кредитні ініціативи".

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 13 листопада 2007 року він уклав із Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк", банк) кредитний договір № 2874, згідно з умовами якого позивач отримав кредит у сумі 30 000, 00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13, 00 % річних з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 01 листопада 2027 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ним та банком 15 листопада 2007 року укладено договір іпотеки, за умовами якого позивач надав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме будівлю складу колишнього військового містечка та земельну ділянку, площею 0, 1746 га, кадастровий номер 7322555400:01:002:0138, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ТОВ "Кредитні ініціативи" як правонаступник у спірних правовідносинах ЗАТ "Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк" 26 березня 2021 року звернуло стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки.

ОСОБА_1 зазначав, що він не отримував від іпотекодержателя письмової вимоги про усунення порушень, а тому ТОВ "Кредитні ініціативи" не могло подати державному реєстратору документ, що підтверджує завершення тридцятиденного строку з моменту отримання такої вимоги іпотекодавцем.

Передача майна відбулася без належної оцінки, на підставі застарілих даних, без доступу оцінювача до об`єкта оцінки, а тому висновки суб`єкта оціночної діяльності в звіті про оцінку вартості майна є сумнівними.

Також позивач посилався на те, що договором іпотеки визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, проте відсутній такий спосіб, який би давав право іпотекодержателю задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Крім того, між сторонами не було укладено окремого договору, який є єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ТОВ "Кредитні ініціативи" заперечувало проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 22 листопада 2021 року Кіцманський районний суд Чернівецької області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що сторони у договорі іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя узгодили можливість іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором. Суд першої інстанції виснував, що ТОВ "Кредитні ініціативи" надало державному реєстратору всі потрібні документи, зокрема письмову вимогу про усунення порушення та докази її вручення, тому реєстрацію права власності на предмет іпотеки здійснено з дотриманням чинного законодавства.

Постановою від 18 травня 2022 року Чернівецький апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 листопада 2021 року та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н. В. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30 березня 2021 року, індексний номер 2325404273225, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "Кредитні ініціативи".

Визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н. В. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30 березня 2021 року, індексний номер 2325390573225, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "Кредитні ініціативи".

В іншій частині вимог позову та у задоволенні вимог до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н. В. про визнання факту порушення умов іпотечного договору та визнання протиправними і скасування рішень нотаріуса як державного реєстратора відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що такий спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, передбачений статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та здійснюється на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Водночас апеляційний суд виснував, що немає доказів на підтвердження факту отримання позивачем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, оскільки в рекомендованому повідомленні немає особистого підпису ОСОБА_1 про вручення йому поштового відправлення, а є лише підпис працівника поштового зв`язку, що не є належним доказом підтвердження вручення вимоги іпотекодавцю. Також суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність між сторонами спору щодо заборгованості та врахував, що у довідці про заборгованість і у вимозі про усунення порушення немає детального розрахунку, що позбавляє боржника гарантій, встановлених статтею 37 Закону України "Про іпотеку", а також в цих документах не зазначено, в якій частині борг вважається погашеним, адже звернення стягнення на майно не припиняє кредитних відносин і не позбавляє кредитора права на подальше стягнення заборгованості.

Апеляційний суд наголосив, що оцінка майна здійснена з порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та частин першої, шостої статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки огляд об`єкта оцінки не проводився та в звіті не зазначено про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження через відсутність доступу до нього, тому він не може містити достовірної інформації щодо вартості спірного майна. З наведених підстав суд апеляційної інстанції дійшов переконання про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора та зазначив, що такий спосіб захисту порушених прав позивача є ефективним.

Водночас суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що такий спосіб захисту порушених прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію, не передбачений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Також апеляційний суд зробив висновок про відмову в позові до приватного нотаріуса Чернівецького нотаріального округу Козлової Н. В., яка є неналежним відповідачем, оскільки спір виник між позивачем та ТОВ "Кредитні ініціативи".

Постановою від 22 червня 2022 року Чернівецький апеляційний суд частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови. Суд здійснив розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що в суді першої інстанції позивач не надав доказів понесених судових витрат на правничу допомогу, також не зробив про це відповідну заяву, тому заява в частині стягнення витрат за підготовку позову та підготовку клопотань про витребування доказів та забезпечення позову задоволенню не підлягає. Також представник позивача не брав участі в судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій, тому не підлягають відшкодуванню витрати на підготовку та участь у судових засіданнях. Врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, часткове задоволення позову та заперечення відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, апеляційний суд зробив висновок про стягнення з ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2 000, 00 грн.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Кредитні ініціативи" 27 червня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2022 року в частині задоволених позовних вимог, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 листопада 2021 року залишити в силі, скасувати додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 червня 2022 року в частині задоволених вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ТОВ "Кредитні ініціативи", наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального правата порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначило те, що:

- суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 234/3939/19, від 22 липня 2021 року у справі № 209/3611/19, якими визначено, що при ухваленні рішення суди не можуть виходити за межі доводів позовних вимог, якщо позивач не посилався на такі обставини як на підставу позову;

- суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 760/16916/14, від 17 січня 2020 року у справі № 753/4448/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 755/21962/15, від 22 лютого 2021 року у справі № 344/16105/19, від 13 травня 2021 року у справі № 715/2669/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 715/2670/19, якими визначено порядок застосування статті 37 Закону України "Про іпотеку";

- суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2017 року у справі № 21-1458а16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 369/382/17, від 20 травня 2020 року у справі № 653/4813/17, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 911/3001/20, від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18, у яких визначено порядок направлення вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання;

- суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 501/1346/18, згідно з якими ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 26 липня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Кредитні ініціативи", а ухвалою від 06 грудня 2022 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України (1618-15) ), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 13 листопада 2007 року ЗАТ "Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2874 з подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 30 000, 00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13, 00 % річних (24, 00 % річних за неправомірне, понад встановлені договором строки користування кредитними коштами) та кінцевим терміном повернення 01 листопада 2027 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ЗАТ "Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк" та ОСОБА_1 15 листопада 2007 року уклали договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з яким позивач передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме будівлю складу та земельну ділянку, площею 0, 1746 га, кадастровий номер 7322555400:01:002:0138, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до підпункту 3.1.9 іпотечного договору у разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, а також у разі виникнення інших підстав для звернення стягнення іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги у порядку, зазначеному в розділі 5 цього договору, у повному обсязі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з цим договором в добровільному (позасудовому) порядку (пункт 5.2 іпотечного договору).

Згідно з пунктом 5.3 іпотечного договору задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки може бути вчинене в позасудовому порядку, зокрема, шляхом передачі іпотекодавцем іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Договори про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Протягом трьох днів з моменту переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки іпотекодавець зобов`язаний передати всю технічну та іншу документацію стосовно предмета іпотеки, потрібну для здійснення перереєстрації права власності на предмет іпотеки.

17 грудня 2012 року між банком та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № 2874 та договором іпотеки від 15 листопада 2007 року перейшло до ТОВ "Кредитні ініціативи".

ТОВ "Кредитні ініціативи" 11 лютого 2020 року надіслало на адресу позивача, зазначену в іпотечному договорі, повідомлення (вимогу про усунення порушення) від 06 лютого 2020 року № 3150489, в якому повідомило про необхідність сплатити борг за кредитним договором станом на 06 лютого 2020 року в розмірі 65 354, 80 дол. США та попередило, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку іпотекодержатель має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Також повідомлено позивача про те, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя, йому буде прощено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за кредитом.

14 лютого 2020 року зазначене повідомлення вручене дружині позивача, про що є розписка про отримання рекомендованого повідомлення.

Право власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем зареєстровано 26 березня 2021 року, тобто через понад рік з дати вручення повідомлення.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н. В. зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0, 1746 га, кадастровий номер 7322555400:01:002:0138, та нежиле приміщення - будівлю, площею 164, 7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "Кредитні ініціативи" на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 57380901, 57380462 від 30 березня 2021 року.

Право, застосоване судом

Відповідно до змісту статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України (435-15) . За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) (далі - Порядок № 1127), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Водночас у частині першій статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, а саме: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У пункті 61 Порядку № 1127 визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

На виконання вимог зазначеного пункту Порядку ТОВ "Кредитні ініціативи" 26 березня 2021 року подало до державного реєстратора такі документи: копію письмової вимоги від 06 лютого 2020 року № 3150489 про усунення порушення за кредитним договором та сплату заборгованості станом на 06 лютого 2020 року в розмірі 65 354, 80 дол. США; копію повідомлення про вручення 14 лютого 2020 року дружині іпотекодавця рекомендованого поштового відправлення; довідку іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, а саме довідку від 26 березня 2021 року № 2874-03/2021 про заборгованість за кредитним договором станом на 26 березня 2021 року в розмірі 144 300, 24 дол. США; відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, а саме звіт № ВА 210316-003 про вартість майна станом на 16 березня 2021 року, згідно з яким ринкова вартість предмета іпотеки становить 890 673, 00 грн.

Отже, на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій ТОВ "Кредитні ініціативи" надало державному реєстратору всі потрібні документи, передбачені пунктом 61 Порядку № 1127, тому реєстратор не мав правових підстав для відмови у державній реєстрації прав.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н. В. про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки від 30 березня 2021 року з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачу як іпотекодавцю не було вручено вимогу про усунення порушення основного зобов`язання; заборгованість за кредитним договором не є безспірною; звіт про оцінку майна є неналежним доказом на підтвердження дійсної вартості предмета іпотеки.

Верховний Суд погоджується із такими доводами касаційної скарги з таких підстав.

Висновок суду апеляційної інстанції про брак доказів щодо отримання позивачем як іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя з тих підстав, що в рекомендованому повідомленні немає особистого підпису ОСОБА_1, є помилковим та не враховує такого.

У постанові Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 822/864/15, на яку посилається заявник в касаційній скарзі, зроблено висновок про те, що підтвердженням отримання письмової вимоги банку, яка пересилалася поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення тридцятиденного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, яке має бути вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (270-2009-п)

(далі - Правила № 270), та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 року № 211.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), на яку також посилається заявник у скарзі, зазначено, що належним потрібно вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка зазначена в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил № 270. Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення потрібно вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. Отже, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

У пункті 2 Правил № 270 передбачено, що повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

У пункті 99 Правил № 270 зазначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Відповідно до пункту 105 Правил № 270 одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Згідно з пунктом 106 Правил № 270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Отже, рекомендоване поштове відправлення, адресоване фізичній особі, вручається працівником об`єкта поштового зв`язку адресату після пред`явлення ним документа, що посвідчує особу, або повнолітньому члену сім`ї адресата у разі надання документа, що підтверджує їх родинні зв`язки чи спільне проживання. Повідомлення про вручення поштового відправлення має містити інформацію про дату вручення поштового відправлення та прізвище одержувача.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 487/5843/17 (провадження № 61-5308св21).

Тож особистому врученню одержувачу згідно з Правилами № 270 підлягають лише поштові відправлення з позначкою "Вручити особисто", а підпис одержувача, окрім зазначення його прізвища та дати отримання повідомлення, має бути у разі вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" та рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". У разі вручення рекомендованого повідомлення без спеціальних позначок, достатнім є зазначення прізвища одержувача та дати отримання повідомлення, яке окрім одержувача особисто може бути вручене також будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У пункті 8.5 іпотечного договору сторони дійшли згоди, що всі повідомлення між ними здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів (або телеграм), чи приймаються кожною стороною власноручно.

У справі, що переглядається, ТОВ "Кредитні ініціативи" 11 лютого 2020 року надіслало на адресу позивача, зазначену в іпотечному договорі, вимогу про усунення порушення від 06 лютого 2020 року, яке вручене 14 лютого 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Зазначене повідомлення містить дату вручення поштового відправлення - 14 лютого 2020 року, особу, якій його було вручено, - "друж. ОСОБА_1". На цьому повідомленні є підпис працівника відділення поштового зв`язку, який перевіряв особу одержувача та дії якого позивачем не оскаржувалися й не визнані протиправними, а також відбиток штампу поштового відділення, що відповідає положенням Правил № 270, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати зазначене повідомлення на підтвердження виконання іпотекодержателем вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на те, що вимога про усунення порушень від 06 лютого 2020 року та довідка про заборгованість від 26 березня 2021 року не містять детального розрахунку, а також підтвердження того, в якій частині борг вважається погашеним, оскільки у пункті 61 Порядку № 1127 зазначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки державному реєстратору подається довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

Отже, Порядок № 1127 визначає лише одну умову, якій має відповідати інформація, викладена у довідці іпотекодержателя про заборгованість, а саме в ній має бути зазначена сума боргу на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації. Інших вимог щодо оформлення цієї довідки, зокрема щодо наведення детального розрахунку заборгованості, у Порядку № 1127 не визначено.

У справі, що переглядається, ТОВ "Кредитні ініціативи" 26 березня 2021 року подало документи для проведення державної реєстрації, зокрема довідку про заборгованість позивача станом на 26 березня 2021 року в розмірі 144 300, 24 дол. США, тобто вимоги щодо оформлення цієї довідки дотримані відповідачем.

Крім того, у цій довідці зазначено відомості про оціночну вартість предмета іпотеки в розмірі 890 673, 00 грн, що не перевищує загальний розмір заборгованості, а отже в іпотекодавця не виникло права, а в іпотекодержателя обов`язку, передбачених статтею 37 Закону України "Про іпотеку" щодо відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.

Також у вимозі про усунення порушень від 06 лютого 2020 року ТОВ "Кредитні ініціативи" повідомило позивача про те, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя йому буде прощено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за кредитом.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що Порядок № 1127 не визначає обов`язку надання державному реєстратору доказів безспірності заборгованості, а стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачає такої підстави для відмови в державній реєстрації прав.

Водночас Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 209/3611/19

(провадження № 61-3899св21), та вийшов за межі доводів і підстав позовної заяви.

На переконання заявника, позивач не посилався на порушення, допущені ТОВ "Кредитні ініціативи" під час подання державному реєстратору відомостей про вартість предмета іпотеки як на підставу позову.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що "АТ КБ "ПриватБанк", всупереч вимогам статті 37 Закону України "Про іпотеку", належним чином не здійснив оцінку предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Передача майна у власність АТ КБ "ПриватБанк" відбулася без належної оцінки, на підставі застарілих даних, без доступу оцінювача до об`єкта оцінки, не на замовлення власника чи за рішенням суду, а тому висновки суб`єкта оціночної діяльності в звіті про оцінку є сумнівними".

Проте Верховний Суд врахував, що позивач як у позовній заяві, так і під час розгляду справи судами наголошував саме на протиправності дій відповідача, тому помилкове зазначення ним в позовній заяві АТ КБ "ПриватБанк" замість ТОВ "Кредитні ініціативи" є очевидною опискою, а невиконання, на думку позивача, вимог щодо здійснення оцінки предмета іпотеки стосується саме поведінки ТОВ "Кредитні ініціативи". У такому висновку Верховний Суд керувався й тим, що позивач не зазначав про існування будь-яких правовідносин з АТ КБ "ПриватБанк" та відповідні докази не подавав, вимог до цього банку не заявляв.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції розглянув спір в межах доводів і вимог позовної заяви та надав оцінку такій підставі позову ОСОБА_1, як недотримання ТОВ "Кредитні ініціативи" вимоги про надання державному реєстратору відомостей про вартість предмета іпотеки.

Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо помилковості висновку апеляційного суду про те, що звіт про оцінку предмета іпотеки є недостовірним, оскільки оцінка майна здійснена з порушенням вимог законодавства без огляду суб`єктом оціночної діяльності об`єктів оцінки.

У постановах від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала правові висновки щодо необхідності подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

У пункті 61 Порядку № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються, зокрема відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

У справі, що переглядається, ТОВ "Кредитні ініціативи" подало державному реєстратору звіт № ВА 210316-003 про вартість майна станом на 16 березня 2021 року, згідно з яким ринкова вартість предмета іпотеки (будівлі та земельної ділянки) становить 890 673, 00 грн. Документи для проведення відповідної державної реєстрації відповідач подав 26 березня 2021 року.Тобто зазначений висновок складений за десять днів до переходу права власності на спірну будівлю та земельну ділянку.

Отже, відповідач дотримався вимог пункту 61 Порядку № 1127 та подав відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації. Інших вимог щодо відомостей про вартість предмета іпотеки Порядок № 1127 чи Закон України "Про іпотеку" (898-15) не містять.

Позивач не надав доказів рецензування чи оспорювання ним результатів оцінки вартості предмета іпотеки, викладеної у звіті про оцінку вартості майна від 16 березня 2021 року № ВА 210316-003, та визнання зазначених результатів недійсними.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що вартість предмета іпотеки є більшою ніж зазначено у звіті. Тобто не довів, чи були порушені його права і законні інтереси передачею предмета іпотеки у власність іпотекодержателя за ціною, визначеною у звіті про оцінку вартості майна від 16 березня 2021 року № ВА 210316-003.

Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 715/2669/19 (провадження № 61-17819св20), на які посилається заявник в касаційній скарзі.

Отже, у справі, що переглядається, оцінку вартості предмета іпотеки було проведено та відомості про вартість нерухомого майна подані державному реєстратору, зазначена оцінка була чинною на момент переходу права власності та не спростована в подальшому позивачем.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про те, що державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю та земельну ділянку за ТОВ "Кредитні ініціативи" проведена з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) і Порядку № 1127 є помилковими, оскільки іпотекодержатель надав державному реєстратору усі документи, які потрібні для здійснення реєстраційних дій.

Верховний Суд дійшов переконання, що апеляційний суд безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи".

З огляду на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора за недоведеністю та необґрунтованістю, з чим Верховний Суд погодився, тому немає підстав надавати оцінку доводам касаційної скарги щодо способу захисту прав позивача, які у справі, що переглядається, не порушені.

Встановлені Верховним Судом порушення норм права є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, а відтак і підставою для скасування додаткової постанови цього суду, якою вирішено питання про розподіл судових витрат, оскільки в разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Також Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 пред`явив позов також з підстави неукладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов переконання про необґрунтованість цього твердження позивача, оскільки сторони у договорі іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя узгодили можливість іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором.

Позивач ОСОБА_1 не оскаржив у касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині цього висновку, а ТОВ "Кредитні ініціативи" не навело доводів щодо незгоди з таким висновком судів, тому з урахуванням правил статті 400 ЦПК України, Верховний Суд не переглядає судові рішення в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову до ТОВ "Кредитні ініціативи", який суперечить правовим висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 822/864/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17

(провадження № 14-711цс19), щодо належного виконання іпотекодержателем обов`язку з надіслання іпотекодавцю вимоги про усунення порушень основного зобов`язання; у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 715/2669/19 (провадження № 61-17819св20), яким визначено порядок застосування статті 37 Закону України "Про іпотеку", зокрема щодо дотримання іпотекодержателем обов`язку з надання державному реєстратору відомостей про вартість майна.

Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю та земельну ділянку за ТОВ "Кредитні ініціативи" проведена з дотриманням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) і Порядку № 1127, оскільки іпотекодержатель надав державному реєстратору усі потрібні для здійснення реєстраційних дій документи.

Постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н. В. в касаційному порядку не оскаржувалася, а отже, з урахуванням приписів статті 400 ЦПК України, Верховним Судом у зазначеній частині не переглядалася.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині та додаткову постанову цього суду потрібно скасувати, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до ТОВ "Кредитні ініціативи" підлягає залишенню в силі.

За приписами пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має правоскасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ТОВ "Кредитні ініціативи", скасував постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині щодо часткового задоволення позовних вимог до ТОВ "Кредитні ініціативи" та залишив в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, тому судові витрати, понесені заявником у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 816, 00 грн, підлягають відшкодуванню позивачем на користь відповідача.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" задовольнити.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2022 року в частині задоволення позовних вимог та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 червня 2022 рокускасувати. Залишити в силі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 листопада 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи".