розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Плахотна Любов Романівна, на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 травня 2021 року у складі судді Тимчука Р. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про поділ спільного майна подружжя, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

На обґрунтування позову посилався на таке.

З ОСОБА_2 вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 червня 2003 року до 24 червня 2014 року. У шлюбі мають трьох неповнолітніх дітей.

Під час подружнього життя, у грудні 2012 року вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1, покупцем якого в договорі купівлі-продажу за їх спільною домовленістю зазначено відповідачку.

У 2012 році вони придбали автомобіль марки "Buick Enclave" за 36 000,00 дол. США, який вже після розлучення, відповідачка продала без його згоди, одноособово розпорядившись отриманими від продажу коштами.

Він позбавлений можливості користуватись житловим будинком, оскільки у вересні 2015 року відповідачка повністю змінила вхідні замки, не дозволяє йому заходити на подвір`я, вчиняє з цього приводу сварки, що змусило його звертатись до поліції.

У зв`язку з неможливістю домовитися в позасудовому порядку про поділ спільного майна подружжя та з метою відновлення свого права на користування зазначеним житловим будинком, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,1028 га за зазначеною адресою у рівних частках, по 1/2 за ним та його колишньою дружиною ОСОБА_2, зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у користуванні та володінні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом надання ключів, забезпечити йому вільний доступ до зазначеного будинку, стягнути з ОСОБА_2 1/2 вартості набутого під час шлюбу автомобіля марки "Buick Enclave", 2008 року випуску, що на час звернення із позовом становило 424 950,50 грн.

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

Вона як мати ОСОБА_1 та член його сім`ї позбавлена можливості користуватися будинком відповідно до норм статті 405 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), оскільки її колишня невістка - відповідачка у цій справі, без згоди іншого співвласника, тобто її сина, самовільно змінили замки на вхідних дверях, чим унеможливила доступ до житла.

З урахуванням наведеного просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні та володінні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом надання їй ключів та забезпечити вільний доступ до вказаного будинку.

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

З нею разом проживають троє їхніх спільних з ОСОБА_1 дітей, які перебувають на її утриманні, оскільки стягнутих судовим рішенням з ОСОБА_1 аліментів не достатньо для забезпечення їхнього нормального розвитку.

Після розірвання шлюбу вона особисто, за власні кошти, добудувала будинок, здійснила внутрішні ремонтні роботи та оздоблення, чим значно збільшила його вартість, що є достатньою підставою для збільшення її частки при поділі майна подружжя.

З урахуванням наведеного просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, на якій він розташований, збільшивши її частку у спільному майні подружжя з урахуванням інтересів трьох неповнолітніх дітей та проведених ремонтних робіт за власні кошти, що призвело до значного збільшення вартості спірного майна, та стягнути на її користь 1/2 частини від вартості проданого ОСОБА_1 автомобіля марки "Ford F-250", державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, що становить 330 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 12 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням задоволено частково. Визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у рівних частках, по 1/2 за кожним: за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0128 га, розташовану на АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (землі житлової та громадської забудови), кадастровий номер 5310136700:12:001:0162, у рівних частках, по 1/2 за кожним: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні та володінні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом надання ключів ОСОБА_1 та забезпечено йому вільний доступ до житлового будинку АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні та володінні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом надання ключів ОСОБА_3 та забезпечено ОСОБА_3 вільний доступ до житлового будинку АДРЕСА_1 .

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що його вимоги ґрунтуються на положеннях статей 61, 65, 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ), на підставі яких здійснено розподіл зазначеного житлового будинку як об`єкта спільної сумісної власності подружжя, частки якого є рівними.

З огляду на те, що вимоги щодо поділу в рівних частках спірного будинку та земельної ділянки підлягають задоволенню, тому задоволенню підлягає вимога щодо зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні та володінні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом надання ключів ОСОБА_1 та забезпечити ОСОБА_1 вільний доступ до житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з відсутності правових підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя.

Стосовно позовних вимог первісного позивача та позивача за зустрічним позовом в частині стягнення 1/2 частки вартості автомобілів, суд дійшов висновку про недоведеність сторонами факту придбання вказаних сторонами автомобілів за час шлюбу та відповідно їх подальше відчуження, що унеможливлює здійснення поділу вказаних автомобілів у заявлений позивачами спосіб.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є членом сім`ї співвласника будинку, тому позов третьої особи підлягає задоволенню.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 травня 2021 року в частині задоволених позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині, яким у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, мати її колишнього чоловіка, ніколи членом їхньої сім`ї не була, вона має свою родину та зареєстроване місце проживання у м. Горлівці Донецької області.

З часу переїзду до м. Полтави у 2015 році у спірному будинку не проживала, ніколи в ньому не перебувала та не була зареєстрована в ньому, а фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній ґрунтується на положеннях статей 61, 65, 70 СК України, на підставі яких суд першої інстанції здійснив розподіл зазначеного житлового будинку як об`єкта спільної сумісної власності подружжя, частки якого є рівними.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені ОСОБА_2 обставини не можуть розглядатись як правова підстава для відступу від принципу рівності часток, які визначені положеннями статті 70 СК України, оскільки йде мова про здійснення нею невід`ємних поліпшень, внаслідок яких станом на час проведення експертиз збільшилась лише ринкова вартість житлового домоволодіння в порівнянні з його початковою вартістю станом на 2012 рік.

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2022 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У січні 2022 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Плахотна Л. Р., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року в частині, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, скасувати, ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.

Суди попередніх інстанцій належним чином не встановили всіх фактичних обставин справи та не надали об`єктивної оцінки доказам, які вона подавала за зустрічним позовом на обґрунтування підстав, передбачених статтями 70, 71 СК України, щодо відступу від засад рівності часток подружжя, врахування обставин, що мають істотне значення, унаслідок чого неправильно застосували положення статей 70, 71 СК України та дійшли незаконного та необґрунтованого висновку щодо поділу спірного будинку в рівних частках по 1/2.

Всі будівельно-ремонтні роботи у зазначеному житловому будинку протягом 2013-2015 року виконувались силами та за рахунок її особистих коштів, що стало підставою для її звернення до суду із зустрічним позовом про збільшення частки у спільному майні подружжя, оскільки вартість проведених будівельно-ремонтних робіт у будинку та на земельній ділянці істотно вплинула на збільшення ринкової вартості будинку.

У спірний будинок вона вселилась разом з трьома дітьми у 2015 році.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2014 року у справі № 553/3240/14-ц з ОСОБА_1 стягнуто на її користь аліменти у твердій грошовій сумі по 1 500,00 грн щомісяця на кожну дитину в загальному розмірі 4 500,00 грн до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 11 липня 2014 року.

Отже, зустрічний позов обґрунтовується також неналежним виконанням зобов`язання з утримання дітей ОСОБА_1 та недостатністю розміру аліментів, які йому належить сплачувати за рішенням суду з 2014 року, для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування трьох дітей.

Розрахунки із заборгованості за аліментами свідчать про неналежне виконання обов`язку з утримання дітей ОСОБА_1 та є підставою для застосування статті 70 СК України при поділі майна подружжя.

Виплата заборгованості після накладення арешту на майно та протягом судового розгляду справ під тиском можливих негативних майнових наслідків не може вважатися належним виконанням зобов`язання з утримання трьох неповнолітніх дітей.

Крім того, вона неодноразово заявляла про недостатність суми аліментів, яка визначена ще у 2014 році на утримання трьох дітей. З часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів у 2014 році сталася значна зміна цін на основні життєво-необхідні товари та продукти, що є загальновідомою обставиною. В державі відбулися економічні зміни, які потягли за собою збільшення прожиткового рівня людини та дитини.

Статтею 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від принципу рівності часток подружжя у праві спільної власності. По-перше, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. По-друге, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Апеляційним судом не надано належної оцінки всьому змістові висновку експертизи, а саме: згідно з висновком комісійної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 12 березня 2018 року № 1743/1744/1475 вартість частки співвласника, який виконав у домоволодінні невід`ємні поліпшення, збільшилась на суму проведених в ньому ремонтно-будівельних робіт, тобто на 421 332,00 грн.

Частка співвласника, який виконав у домоволодінні невід`ємні поліпшення, за умови того, що його частка до моменту проведення невід`ємних поліпшень була рівною з іншим співвласником і складали по 1/2 частини кожному, збільшилась на 3/10 частини.

Судові рішення оскаржуються з підстав:

неврахування висновків, викладених у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 344/5539/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17, Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 1512/17004/2012;

відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах в частині визнання обставиною, що має істотне значення при вирішенні спору про поділ майна подружжя, для відступу від засади рівності часток подружжя, проведення ремонтно-будівельних робіт, здійснення невід`ємних поліпшень спільного сумісного майна вже після розірвання шлюбу за особисті кошти одного із подружжя та збільшення його частки у вказаному майні;

недослідження зібраних у справі доказів.

У травні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що заборгованості зі сплати аліментів він не має. ОСОБА_2 не надала жодного належного та допустимого доказу проведення будівельних та оздоблювальних робіт в будинку за власні кошти чи залучення нею фінансової допомоги для їх проведення. Істотність збільшення вартості майна визначається у кожному конкретному випадку, виходячи із співвідношення вартості об`єкта, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення, з урахуванням принципів справедливості, розумності і добросовісності. Отже, сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також і визначена на час розгляду справи ринкова вартість спірного майна не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта спільної сумісної власності.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2, зокрема в частині поділу спірного житлового будинку, тому в частині вирішення вимоги про стягнення 1/2 вартості набутих під час шлюбу автомобілів, а також вирішення позову ОСОБА_3 не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Плахотна Л. Р., у цій справі на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частинипершої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 червня 2003 року, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 24 червня 2014 року.

У шлюбі сторони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, які проживають разом з матір`ю.

Згідно з договором купівлі-продажу від 23 листопада 2012 року під час перебування у шлюбі вони придбали житловий будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_1, покупцем в договорі вказана ОСОБА_8 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2014 року у справі № 553/3240/14-ц з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі по 1 500,00 грн щомісяця на кожну дитину в загальному розмірі 4 500,00 грн.

Згідно з висновком комісійної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 12 березня 2018 року № 1743/1744/1475 ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 без урахування невід`ємних поліпшень становить 2 137 208,00 грн.

Вартість проведених будівельних робіт з матеріалами (невід`ємних поліпшень) в зазначеному житловому будинку складає 274 206,00 грн. Вартість столярних виробів та їх монтажу становить 147 126,00 грн.

Ринкова вартість житлового будинку, господарських будівель і споруд становить 2 558 540,00 грн.

Ринкова вартість будівель і споруд спірного домоволодіння без врахування вартості земельної ділянки становить 2 330 324,00 грн.

Вартість частки співвласника, який виконав в домоволодінні невід`ємні поліпшення, збільшилась на суму проведених в ньому ремонтно-будівельних робіт, тобто на 421 332,00 грн. Частка співвласника, який виконав в домоволодінні невід`ємні поліпшення за умови того, що його частка до моменту проведення невід`ємних поліпшень була рівною з часткою іншого співвласника (по 1/2 частини), збільшилась на 3/10 частини (т. 5, а. с. 90-123).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України встановлено, що уразі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно з положеннями частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди встановили, що спірне майно, а саме: житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами, земельна ділянка площею 0,1028 га, розташовані на АДРЕСА_1, набуті сторонами під час перебування у шлюбі, тому зазначене майно, виходячи з приписів статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (частина перша статті 71 СК України).

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (435-15) . Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Під час поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосуванню підлягають положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досягли домовленості про поділ спірного житлового будинку та земельної ділянки. Також відповідачка просила збільшити її частку у спільному майні подружжя з урахуванням інтересів трьох неповнолітніх дітей та проведених ремонтних робіт за власні кошти, що призвело до значного збільшення вартості спірного майна.

З урахуванням наведеного, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірний житловий будинок та земельна ділянка придбані під час шлюбу, за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а отже, є їхньою спільною сумісною власністю, дійшли правильного висновку про те, що наявні правові підстави для поділу житлового будинку та земельної ділянки шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 її частини, що відповідає положенням частини першої статті 70 СК України.

Відповідно, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні та володінні будинком АДРЕСА_1 шляхом надання ключів ОСОБА_1 та забезпечення йому вільного доступу до зазначеного будинку.

З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 344/5539/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17, Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 1512/17004/2012, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18) зазначено, що "принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці".

Указану правову позицію заявниця зазначила з огляду на доводи про невиконання ОСОБА_1 обов`язку з утримання дітей, у тому числі у питанні сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 344/5539/17 (провадження № 61-12286св20) зазначено, що "статтею 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від принципу рівності часток подружжя у праві спільної власності.

По-перше, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

По-друге, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Крім цього, згідно із Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII (2037-19) , частину другу статті 70 СК України викладено із такими доповненнями: "при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї".

Відповідно до роз`яснень, що містяться в абзаці третьому пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Аналізуючи наведені норми сімейного законодавства України, можна дійти висновку, що майно, яке набуте подружжям під час перебування у шлюбі, є об`єктом права спільної сумісної власності цього подружжя та у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Водночас за наявності обставин, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, які стосуються неналежного виконання одним із подружжя батьківських обов`язків та неналежного матеріального забезпечення сім`ї, частку іншого з подружжя у такому майні може бути збільшено".

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17 (провадження № 61-252св17).

У справах № 344/5539/17 та № 456/828/17 підставою для збільшення частки у майні подружжя стала заборгованість сторони зі сплати аліментів.

Проте у справі, яка переглядається, суди встановили, що заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_1 немає.

Отже, висновки, зроблені у постанові апеляційного суду, не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 1512/17004/2012 зазначено, що "визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю".

Крім того, обґрунтовуючи підстави для збільшення свої частки при поділі подружнього майна, ОСОБА_2 посилалась на те, що вже після розірвання шлюбу за рахунок своїх власних коштів в житловому будинку нею проведено будівельно-ремонтні роботи, внаслідок яких його ринкова вартість значно зросла.

Проте зазначені ОСОБА_2 обставини не можуть розглядайсь як правова підстава для відступу від принципу рівності часток, які визначені положеннями статті 70 СК України, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що збільшилась лише ринкова вартість житлового будинку в порівнянні з його початковою вартістю станом на 2012 рік.

Також сторони не заперечують, що станом на час придбання спірний будинок був повністю побудований, мав стяжку підлоги, поштукатурені стіни, було зроблено електропроводку, проведено сантехнічні роботи, облаштовано джакузі, душові кабінки та покладено кахлі.

З урахуванням наведеного, захист прав та інтересів ОСОБА_2 в частині понесених нею витрат зі здійснення невід`ємних поліпшень, проведених з травня 2013 року до червня 2015 року можливий у спосіб стягнення відповідної грошової компенсації понесених затрат, але не у спосіб збільшення розміру частки майна при його поділі колишнім подружжям.

Таким чином, аналіз висновків, зроблених у рішеннях судів попередніх інстанцій у цій справі, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом та Верховним Судом України у справах, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Отже, доводи заявниці, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження. Висновки судів у справі, що переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, щодо застосування норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах в частині визнання обставиною, що має істотне значення при вирішенні спору про поділ майна подружжя, для відступу від засади рівності часток подружжя, проведення ремонтно-будівельних робіт, здійснення невід`ємних поліпшень спільного сумісного майна вже після розірвання шлюбу за особисті кошти одного із подружжя та збільшення його частки у вказаному майні, Верховний Суд відхиляє.

Посилаючись на вказану обставину, заявниця не зазначає, який саме висновок має бути сформовано Верховним Судом у спірних правовідносинах щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена шляхом формулювання нової правової позиції з питання застосування, наприклад, положень статті 70 СК України.

Доводи касаційної скарги також зводяться до непогодження зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.