Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 521/19392/18
провадження № 61-885св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання угоди купівлі-продажу 44/100 частин домоволодіння, загальною площею 116,2 кв. м, житловою площею 35,3 кв. м, що в цілому складається з житлового будинку літ. "В" у складі приміщень: 3-1 гараж, 3-2 кухня-столова, 3-3 - санвузол, 3-4 санвузол, 3-5 - житлова; 3-6 - житлова; 3-7 - коридор, що розташоване на земельній ділянці площею 557 кв. м за фактичним користуванням по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 дійсною, а також просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на вищезазначене майно, яке залишилося йому у спадок після смерті його матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовна заява мотивована тим, що він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадщина ним прийнята в установленому законом порядку.
Факт належності спадщини померлій, на його думку, підтверджується нотаріально посвідченим попереднім договором від 03 грудня 2008 року, за яким померла провела з ОСОБА_2 повний розрахунок за придбане нею спірне майно, а також письмовою угодою між названими сторонами від 23 лютого 2009 року.
Оскільки зазначені документи не є документами, що посвідчують права померлої на 44/100 частин домоволодіння у будинку АДРЕСА_1, а угода купівлі-продажу спірної частини домоволодіння, укладена 23 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не була посвідчена нотаріально і не зареєстрована в установленому законом порядку, йому нотаріусом видана постанова про неможливість вчинення нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що є підставою для захисту його прав та інтересів виключно у судовому порядку.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року позов задоволено.
Визнано дійсною угоду купівлі-продажу нерухомого майна від 23 лютого 2009 року у вигляді 44/100 частин домоволодіння, загальною площею 116,2 кв. м, житловою площею 35,3 кв. м, що цілком складається з житлового будинку літ. "В" у складі приміщень: 3-1 гараж, 3-2 кухня-столова, 3-3 - санвузол, 3-4 санвузол, 3-5 - житлова; 3-6 - житлова; 3-7 - коридор, яке розташоване в АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 557 кв. м за фактичним користуванням між ОСОБА_2 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді 44/100 частин домоволодіння, загальною площею 116,2 кв. м, житловою площею 35,3 кв. м, що цілком складається з житлового будинку літ. "В" у складі приміщень: 3-1 гараж, 3-2 кухня-столова, 3-3 - санвузол, 3-4 санвузол, 3-5 - житлова; 3-6 - житлова; 3-7 - коридор, яке розташоване в АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 557 кв. м за фактичним користуванням.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Артем`єва К. М. в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду із апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд ухвалою від 14 березня 2019 року клопотання її представника - ОСОБА_6 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залишив без задоволення.
При цьому судом в один день було відмовлено у задоволенні її клопотання, закінчено підготовче засідання та ухвалено судове рішення.
Крім того, заява про вступ у справу була складена та направлена заздалегідь. Підставою для вступу у справу стало те, що вона є співвласником майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка є у користуванні всіх співвласників.
Вказувала, що їй належить на праві приватної власності наступні будівлі: літ. "А1" - житлова прибудова, літ. "А2" - житлова прибудова, літ. "С" - сарай, літ. "Г" - убиральня. Вказане майно не є самочинно збудованим, що підтверджується технічним паспортом від 17 квітня 2014 року.
Будинок, який знаходиться за вказаною адресою, є у спільній частковій власності ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
Зазначала, що ОСОБА_2 без згоди співвласників добудувала самочинну будівлю та без згоди співвласників зробила перерозподіл часток.
У зв`язку із ухваленням місцевим судом рішення змінився власник майна та визнано право власності на самочинно добудовану частину будинку на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні всіх співвласників, тому вона тепер не може ввести у реєстр право власності на своє майно, оскільки частки співвласників не співпадають. Отже, вона позбавлена можливості розпоряджатися своїм майном.
При цьому неможливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, на який посилається місцевий суд, обумовлена порушеннями Малиновським районним судом м. Одеси низки цивільних справ щодо законності набуття ОСОБА_2 права власності на 94/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Також зазначала, що місцевий суд не з`ясував, чому правочин не було нотаріально посвідчено, чи дійсно сторона ухилялась від його посвідчена та чи втрачена така можливість, а також чи не має інших підстав нікчемності правочину.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою адвоката Артем`євої К. М. в інтересах ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року закрито.
Судове рішення мотивовано тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 не вирішувалось, тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 .
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішенням суду першої інстанції не порушено права ОСОБА_4 та закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що згідно договору купівлі-продажу від 18 червня 1988 року вона володіла і являється власником 23/100 частки домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 .
Частка у розмірі 77/100 вказаного домоволодіння належала ОСОБА_8 .
19 вересня 2005 року ОСОБА_8 подарувала 23/100 частки домоволодіння ОСОБА_2 .
Заявник вказує, що домоволодіння та земельна ділянка площею 557 кв. м знаходилась у загальному користуванні.
У 2006 році ОСОБА_2 самоуправно на земельній ділянці загального користування почала будувати два двоповерхових будинки.
У червні 2006 року вона звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом про знесення самочинних будівель і неперешкоджанні в користуванні будівлею і земельною ділянкою.
Під час розгляду справи було задоволено її заяву про забезпечення позову та ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 липня 2006 року накладено арешт на 23/100 частини будинку, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2, заборонено будівельні роботи на земельній ділянці, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, якою користується ОСОБА_2, заборонено приватизацію 23/100 частин земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, якою користується ОСОБА_2 .
Незважаючи на заборону будівництва, ОСОБА_2 продовжила будівництво будинків, тому вона була змушена повторно звернутися до суду із позовом про знесення самовільно зведених будівель.
Під час розгляду вказаної справи також було задоволено її заяву про забезпечення позову, проте у 2013 році суд залишив її позов без розгляду.
Посилається на те, що незважаючи на накладені арешти на зведені будинки ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право власності на вказані будинки та заключила попередній договір купівлі-продажу будинку від 03 грудня 2008 року.
При цьому на час дарування частки будинку ОСОБА_2 не була виділена в натурі частка домоволодіння, не був визначений порядок користування земельною ділянкою, тому фактично має місце самоуправне заволодіння земельною ділянкою.
Сторони по справі приховали, що є рішення суду по другому будинку, яким відмовлено про визнання права власності на другий будинок у зв`язку з недійсністю попереднього договору про намір купівлі-продажу об`єкта нерухомості та визнання недійсним доповнення до попереднього договору від 21 вересня 2007 року про намір купівлі продажу об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 .
Також вказує, що судами не враховано, що вона як співвласник домоволодіння мала переважне право на купівлю частки будинку, проте не була повідомлена про її продаж.
При цьому нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.
Таким чином, вважає, що апеляційному суду було надано докази про порушення її прав при незаконному зведенні двох двоповерхових будинків на загальній земельній ділянці.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання угоди дійсною та визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину домоволодіння.
У лютому 2019 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_9 подано клопотання до місцевого суду про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, оскільки вона є співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Також у клопотанні вказано, що вирішення вказаної справи вплине на приватні інтереси ОСОБА_4 .
До клопотання було додано договір купівлі-продажу 23/100 частин домоволодіння від 18 червня 1988 року та технічний паспорт на будинок.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про залучення до участі у справі ОСОБА_4 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залишено без задоволення.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року позов задоволено.
Визнано дійсною угоду купівлі-продажу нерухомого майна від 23 лютого 2009 року у вигляді 44/100 частин домоволодіння, загальною площею 116,2 кв. м, житловою площею 35,3 кв. м, що цілком складається з житлового будинку літ. "В" у складі приміщень: 3-1 гараж, 3-2 кухня-столова, 3-3 - санвузол, 3-4 санвузол, 3-5 - житлова; 3-6 - житлова; 3-7 - коридор, яке розташоване в АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 557 кв. м за фактичним користуванням між ОСОБА_2 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді 44/100 частин домоволодіння, загальною площею 116,2 кв. м, житловою площею 35,3 кв. м, що цілком складається з житлового будинку літ. "В" у складі приміщень: 3-1 гараж, 3-2 кухня-столова, 3-3 - санвузол, 3-4 санвузол, 3-5 - житлова; 3-6 - житлова; 3-7 - коридор, яке розташоване в АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 557 кв. м за фактичним користуванням.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Артем`єва К. М. в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою адвоката Артем`євої К. М. в інтересах ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року закрито.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
У постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 663/227/13-ц (провадження № 61-360св20), від 10 лютого 2021 року у справі № 328/675/19 (провадження № 61-13416св20) зроблено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_4 вказувала, що у зв`язку із ухваленням місцевим судом рішення вона позбавлена можливості розпоряджатися своїм майном. Також вказувала, що під час укладення попереднього договору купівлі-продажу та договору купівлі-продажу, який визнано місцевим судом дійсним, на майно, яке набув в порядку спадкування право власності ОСОБА_1, було накладено арешт. Вказувала, що рішення місцевого суду безпосередньо стосується її прав, оскільки вона є співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, виходив із того, що останньою не надано доказів на підтвердження того, що оскаржуваним рішенням місцевого суду було вирішено питання про її права, обов`язки, свободи та законні інтереси.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що на час ухвалення рішення місцевим судом ОСОБА_4 не була учасником спірних правовідносин, в оскаржуваному рішенні відсутні судження про її права та обов`язки, що свідчить про відсутність підстав вважати її особою, права якої порушено оскаржуваним рішенням.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком апеляційного суду з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 18 червня 1988 року ОСОБА_8 продала 23/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_3 ОСОБА_10 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 травня 2011 року у справі № 2-2109/11 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування, встановлено, що 19 вересня 2005 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу посвідчено договір, згідно якого ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_2 23/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3, який в цілому розташований на земельній ділянці площею 557 кв. м за фактичним використанням. Право власності на 23/100 частин домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_2 в КП "ОМБТІ та РОН" 10 жовтня 2005 року № 20782.
Отже, вбачається, що станом на 10 жовтня 2005 року спірне домоволодіння перебувало у спільній частковій власності ОСОБА_8 (54/100), ОСОБА_4 (23/100) та ОСОБА_2 (23/100).
При цьому доказі виділення часток домоволодіння в натурі матеріали справи не містять.
Спірне домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 557 кв. м, право власності чи право користування якою не оформлено у встановленому законом порядку.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказував, що 03 грудня 2008 року між ОСОБА_2 та його матір`ю укладено попередній договір, згідно якого сторони зобов`язались в майбутньому укласти та належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 44/100 частин домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_3 .
Вказував, що у зв`язку із сімейними обставинами сторони не змогли укласти основний договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку, тому просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу 44/100 частин домоволодіння між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 44/100 частин домоволодіння.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає (частини перша, друга статті 362 ЦК України).
Згідно статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування за земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_4 мала переважне право перед іншими на придбання частки домоволодіння, а тому визнання дійсним договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та права власності в порядку спадкування на 44/100 частин домоволодіння за ОСОБА_1 порушують права заявника як співвласника домоволодіння.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірне домоволодіння на момент звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом належить: ОСОБА_8 (54/100), ОСОБА_4 (23/100) та ОСОБА_2 (94/100), яка мала намір продати 44/100 частки домоволодіння матері позивача, тобто визнання права власності за позивачем на частку домоволодіння безпосередньо впливає на розмір земельної ділянки, право користування якою матиме ОСОБА_4 .
При цьому апеляційний суд не звернув уваги на доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом норм процесуального права.
Так, у лютому 2019 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_9 подано клопотання до місцевого суду про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, оскільки вона є співвласником домоволодіння по АДРЕСА_3 . Також у клопотанні вказано, що вирішення вказаної справи вплине на приватні інтереси ОСОБА_4 .
До клопотання було додано договір купівлі-продажу 23/100 частин домоволодіння від 18 червня 1988 року та технічний паспорт на будинок.
Згідно із частиною першою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про залучення до участі у справі ОСОБА_4 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залишено без задоволення.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що сторони перейшли до розгляду справи по суті, тому відсутні підстави для задоволення клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про залучення до участі у справі ОСОБА_4 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, подано у лютому 2019 року, тобто до закриття підготовчого провадження по справі ухвалою місцевого суду від 14 березня 2019 року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження того, що оскаржуваним рішенням місцевого суду було вирішено питання про її права, обов`язки, свободи та законні інтереси, є передчасними, оскільки зроблені без належного встановлення обставин, необхідних для ухвалення судового рішення, яке відповідає вимогам закону.
Відповідно до пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович