Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 746/259/19

провадження № 61-7923св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2022 року в складі колегії суддів Шарапової О. Л., Висоцької Н .В., Скрипки А. А.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 про визнання наказу недійсним.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Карпилівської сільської ради від 21 травня 1996 року № 13 ОСОБА_1 виділено земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства з фонду земель запасу площею 0,60 га, про що 22 травня 1996 року внесено відповідний запис до земельно-кадастрової книги с. Лебединці Карпилівської сільської ради. На підставі цього рішення ним набуто право власності на зазначену земельну ділянку.

Проте, наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 06 жовтня 2017 року № 25-16125/14/-17-сг у складі переданої у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,7164 га кадастровий номер 7425185000:04:001:0668 передано також і земельну ділянку, яка є у власності ОСОБА_1 .

Вважаючи, що вказаним наказом порушено право власності ОСОБА_1 на його земельну ділянку, позивач просить визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 06 жовтня 2017 року № 25-16125/14/-17-сг у частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,7164 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7425185000:04:001:0668, що розташована на території Карпилівської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст судового рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено через ненадання доказів, які підтверджують виникнення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 січня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суди:

не визначилися з нормами права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

не встановили, чи перебувала раніше земельна ділянка, надана ОСОБА_1 рішенням Карпилівської сільської ради № 13 від 22 травня 1996 року, у користуванні позивача та чи надана йому вказана земельна ділянка у порядку, визначеному Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (15-92) ;

не звернули увагу, що без встановлення зазначених обставин неможливо вирішити питання щодо дотримання ОСОБА_1 порядку набуття земельної ділянки у власність та встановити наявність у нього законних підстав для оскарження наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 06 жовтня 2017 року № 25-16125/14/-17-сг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 06 жовтня 2017 року № 25-16125/14/-17-сг про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 1,7164 га кадастровий номер 7425185000:04:001:0668, розташованої на території Карпилівської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області, визнано недійсним в частині передачі земельної ділянки в розмірі 0,6 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Карпилівської сільської ради від 21 травня 1996 року № 13 "Про виділення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства села Лебединці з фонду земель запасу" земельна ділянка в розмірі 0,60 га надана ОСОБА_1 для ведення особистого підсобного господарства з фонду земель запасу у порядку Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (15-92) . При цьому суд установив, що ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою площею 0,60 га з 1992 року та її межі були встановлені обніжками. За таких обставин, встановивши, що спірна земельна ділянка належить позивачу, суд першої інстанції вважав за необхідне скасувати оскаржений наказ в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,6 га.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2021 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив із того, що оскарження наказу про передачу у власність земельної ділянки є неефективним способом захисту прав позивача, оскільки ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки, проте, позивачем не заявлено вимог про припинення права ОСОБА_2 на земельну ділянку та про витребування майна, а визнання недійсним лише наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області не відновить прав позивача.

Аргументи учасників справи

11 серпня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ураховуючи висновки, зроблені в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в цій справі, правильно застосував норми матеріального права, встановив усі обставини справі, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення, при цьому апеляційний суд таке рішення скасував, уважаючи, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав.

Вказує, що Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи цю справу до суду першої інстанції на новий розгляд, зазначив, що "аналіз обставин справи та зміст норм земельного права дає підстави для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків, що оскаржуваний наказ відповідача не порушує прав та інтересів позивача у справі. Без вирішення питання про користування/некористування позивачем земельною ділянкою до її передачі для ведення особистого підсобного господарства неможливо вирішити заявлені позовні вимоги про визнання наказу відповідача недійсним, оскільки від встановлення обставин користування/некористування позивачем земельною ділянкою до її передачі позивачу у власність на підставі рішення сільської ради залежить визначення, яким саме документом посвідчується право власності громадянина на земельну ділянку". Проте, суд апеляційної інстанції на вказані обставини увагу не звернув та зробив неправильний висновок про відмову в задоволенні позову.

У серпні 2022 року ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржену постанову апеляційного суду без змін, а скаргу - без задоволення. У відзиві Держгеокадастр зазначає, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

27 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 вересня 2022 року вказано, зокрема, що підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права; суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2018 року в справі № 635/2215/16-ц, від 15 листопада 2018 року в справі № 156/370/16-ц, від 19 червня 2019 року в справі № 369/4352/16-ц, від 03 липня 2019 року в справі № 577/2977/15-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Карпилівської сільської ради від 21 травня 1996 року № 13 "Про виділення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства села Лебединці з фонду земель запасу" згідно з поданими заявами до виконкому сільської ради виділено земельні ділянки жителям с. Лебединці для ведення особистого підсобного господарства з фонду земель запасу, зокрема ОСОБА_1 0,60 га, що внесено 22 травня 1996 року до земельно-кадастрової книги села Лебединці Карпилівської сільської ради.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 06 жовтня 2017 року № 25-16125/14/-17-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1,7164 га кадастровий номер 7425185000:04:001:0668, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Карпилівської сільської ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 жовтня 2017 року, індексний номер 37856809, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,7164 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7425185000:04:001:0668 на території Карпилівської сільської ради.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 448/1586/17 (провадження № 61-2779св21) зазначено, "що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) зроблено висновок, що суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року в справ № 175/247/21 (провадження № 61-18559св21) зазначено, що стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області від 06 жовтня 2017 року № 25-16125/14/-17-сг у частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, посилаючись на те, що зазначеним наказом порушено його права та охоронювані законом інтереси щодо належної йому земельної ділянки площею 0,60 га, переданої йому у власність на підставі рішення Карпилівської сільської ради № 13 від 21 травня 1996 року.

У справі, яка перегладяться, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що оспорюваним наказом порушено право позивача на земельну ділянку.

За таких обставин заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 з мотивів обрання позивачем неефективного способу захисту порушення його прав, оскільки оспорений акт порушує право позивача на користування земельною ділянкою. У зв`язку з чим постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, установив наявність порушеного права ОСОБА_1 . Апеляційний суд відмовив у задоволенні позову через обрання позивачем неефективного способу захисту, при цьому встановлених судом першої інстанції обставин порушення такого права позивача не спростував.

Відповідачі постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржили, що свідчить про їх повну згоду з судовим рішенням, у тому числі в частині мотивів його прийняття.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Узв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм матеріального права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 26 жовтня 2022 року в справі № 448/1586/17 (провадження № 61-2779св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 22 листопада 2022 року в справ № 175/247/21 (провадження № 61-18559св21), касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова апеляційного суду скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення вимог касаційної скарги, із ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру у Чернігівської області в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1540 грн, тобто по 770 грн з кожного.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 770 грн судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 770 грн судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук