Постанова

Іменем України

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 201/3828/21

провадження № 61-8927св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна,

позивач (третя особа за первісним позовом) - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_1, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л. Д., про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

У травні 2021 року третя особа ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_1, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Фаст Л. Д., про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено.

Визнано право власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з наступних приміщень: приміщення "1" - коридор площею 13,6 кв. м; приміщення "2" - вбудована шафа площею 3,3 кв. м; приміщення "3" - кухня площею 13,2 кв. м; приміщення "4" - ванна кімната площею 4,8 кв. м; приміщення "5" - вбиральня площею 1,4 кв. м; приміщення "6" - житлова кімната площею 24,5 кв. м; приміщення "7" - житлова кімната площею 20,9 кв. м; приміщення "8" - житлова кімната площею 21,3 кв. м; приміщення "9" - житлова кімната площею 18,2 кв. м; приміщення "10" - лоджія площею 1,9 кв. м; приміщення "11" - лоджія площею 2,9 кв. м; приміщення "12" - балкон площею 1,0 кв. м, загальною площею 127,0 кв. м, житловою площею 84,9 кв. м, яка належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 серпня 1998 року, виданого Дніпропетровським державним підприємством по перевезенням вантажів та пасажирів Придніпровської залізниці згідно з розпорядженням № 5541 від 25 серпня 1998 року, зареєстрованого КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради в реєстрову книгу № 65п за реєстровим № 31-61.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 5 119 грн.

Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_1, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Фаст Л. Д., про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено.

Визнано право власності за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з наступних приміщень: приміщення "1" - коридор площею 13,6 кв. м; приміщення "2" - вбудована шафа площею 3,3 кв. м; приміщення "3" - кухня площею 13,2 кв.м; приміщення "4" - ванна кімната площею 4,8 кв. м; приміщення "5" - вбиральня площею 1,4 кв. м; приміщення "6" - житлова кімната площею 24,5 кв. м; приміщення "7" - житлова кімната площею 20,9 кв. м; приміщення "8" - житлова кімната площею 21,3 кв. м; приміщення "9" - житлова кімната площею 18,2 кв. м; приміщення "10" - лоджія площею 1,9 кв. м; приміщення "11" - лоджія площею 2,9 кв. м; приміщення "12" - балкон площею 1,0 кв. м, загальною площею 127,0 кв. м, житловою площею 84,9 кв. м, яка належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 серпня 1998 року, виданого Дніпропетровським державним підприємством по перевезенням вантажів та пасажирів Придніпровської залізниці згідно з розпорядженням № 5541 від 25 серпня 1998 року, зареєстрованого КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради в реєстрову книгу № 65п за реєстровим № 31-61.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 5 119 грн.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, заяву позивача ОСОБА_1 про вирішення питання щодо розподілу судових витрат задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу 22 633 грн.

Заяву представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Дробота А. В. про вирішення питання щодо розподілу судових витрат задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу 18 338 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_3 надані належні докази на підтвердження понесених ними витрат на правову допомогу.Виходячи із критеріїв розумності та співмірності, та приймаючи до уваги результати розгляду цивільної справи, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 22 038,00 грн в рахунок компенсації понесених останнім судових витрат на професійну правничу допомогу та суму, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги у розмірі 595,00 грн, що разом складає суму 22 633 грн, з відповідача на користь третьої особи ОСОБА_3 слід стягнути 18 338,00 грн в рахунок компенсації понесених останнім судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - Куценка О. М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600,00 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що по даній справі в апеляційному порядку оскаржувалось лише додаткове рішення суду першої інстанції. Представник ОСОБА_1 - Куценко О. М. приймав участь в судовому засіданні, яке тривало лише 12 хвилин. Врахувавши, що рішення по суті не переглядалось, керуючись критерієм розумності розміру витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 600,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2022 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, скасувати додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, прийняти нове рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. У цій справі відсутні докази оплати гонорару та інших витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідачем було подано клопотання про відкладення судового засідання по розгляду заяв про вирішення питання щодо розподілу судових витрат. Однак, судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з посиланням на обмежений строк розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення (протягом 10 днів), а також на положення частини четвертої статті 270 ЦПК України. Відповідач, будучи юридично необізнаною особою, сподівалась надати всі заперечення щодо питань розподілу судових витрат під час судового засідання безпосередньо в залі суду. При цьому, на думку відповідача, саме клопотання про відкладення розгляду справи вже свідчило про її незгоду із заявленою сумою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Однак, суд першої інстанції фактично позбавив відповідача такого процесуального права і, як наслідок, задовольнив подані заяви про розподіл судових витрат. Визначаючи розмір сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пункті) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. У договорі від 20 липня 2020 року розмір гонорару та порядок його обчислення встановлений із посиланням на неіснуючі рішення Ради адвокатів (або без зазначення конкретних рішень ради адвокатів), а в договорі від 20 травня 2021 року взагалі відсутнє визначення розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру), що не узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 201/3828/21, витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2022 року матеріали цивільної справи № 201/3828/21 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 вересня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 270 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2022 року ухвалено 16 березня 2022 року. 18 березня 2022 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про вирішення питання щодо розподілу судових витрат. 21 березня 2022 року від представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Дробота А. В. надійшла заява про вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Аналіз матеріалів цивільної справи свідчить, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс чи очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 27 752,00 грн (5 119,00 грн судовий збір та 22 633,00 грн витрати на професійну правничу допомогу) (т. 1 арк. спр. 3-8).

У позовній заяві ОСОБА_3 зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс чи очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 23 457,99 грн (5 119,00 грн судовий збір та 18 338,00 грн витрати на професійну правничу допомогу) (т.1 арк. спр.99-105).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22), зазначено, що "для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс)".

Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу до заяви від 18 березня 2022 року про вирішення питання щодо розподілу судових витрат долучені: копія договору про надання правової допомоги від 20 липня 2020 року, укладеного між адвокатом Куценком О. М. та ОСОБА_1, детальний опис робіт (наданих послуг) від 16 березня 2022 року, виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 20 липня 2020 року, з зазначенням витраченого адвокатам часу на виконання та вартістю послуг (т. 1 арк. спр. 172-173), а також квитанція від 23 березня 2021 року на суму 595,00 грн, яка була необхідна для надання адвокатом правничої допомоги по збору доказів (т. 1 арк. спр. 16,17, 18).

В матеріалах справи також наявний ордер адвоката Куценко О. М. від 15 квітня 2021 року (т. 1 арк. спр. 44).

Представником третьої особи ОСОБА_3 - адвокатом Дроботом А. В. на підтвердження понесених третьою особою витрат на правову допомогу до заяви від 21 березня 2022 року про вирішення питання щодо розподілу судових витрат долучені: копія договору про надання правової допомоги від 20 травня 2021 року, укладеного між адвокатом Дроботом А. В. та ОСОБА_3, копія детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 01 лютого 2022 року, з зазначенням витраченого адвокатам часу на виконання та вартістю послуг (т. 1 арк. спр. 180-183).

В матеріалах справи також наявний ордер адвоката Дробота А. В. від 20 травня 2021 року (т. 1 арк. спр. 108).

З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність сум понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатами Куценком О. М. та Дроботом А. В. на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також відсутність заяви ОСОБА_2 щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспвмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає, що суд першої та апеляційної інстанції зробили вірний висновок про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 633 грн, на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 338 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що позивачем та третьою особою не надано доказівоплати гонорару та інших витрат на професійну правничу допомогу, і це є підставою для відмови у задоволенні заяв про розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20 (провадження № 61-7641св21) вказано, що "у пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що "за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18 зроблено такий висновок: "зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 (провадження № К/9901/29763/20) касаційний адміністративний суд дійшов висновку: "на переконання колегії суддів, зазначені норми (ст. ст. 134, 139) були введені в КАС України (2747-15) з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів - суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду".

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо безпідставної відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи 05 квітня 2022 року до закінчення дії воєнного стану.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, врахував, що додаткове рішення повинно бути ухвалено протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви, виклик сторін у судове засідання не є обов`язковим. Крім того, відповідач не мотивувала необхідність її безпосередньої явки до суду, також відповідач не була позбавлена можливості подати свої заперечення у письмовому вигляді.

Колегія суддів відхиляє доводи, щодо відсутності в договорах про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Так, відповідно до пункту 2.3 договору про надання правової допомоги від 20 липня 2020 року обсяг наданих виконавцем послуг і виконаних робіт із зазначенням їх вартості узгоджується сторонами і зазначається у Детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем.

У доданому до договору детальному опису робіт (наданих послуг) від 16 березня 2022 року, виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 20 липня 2020 року зазначено надані послуги, час витрачених на виконання та вартість (т. 1 арк. спр. 172).

Відповідно пункту 5.1 договору про надання правової допомоги від 20 травня 2021 року за надану правову допомогу за пунктом 1.1 даного договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, визначеному сторонами за домовленістю, що відображається сторонами у детальному описі робіт до цього договору (додаток № 1 до договору) (т. 1 арк. спр. 181).

У доданому до договору детальному опису робіт (наданих послуг) від 01 лютого 2022 року, виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги в зазначено надані послуги, час витрачених на виконання та вартість (т. 1 арк. спр. 183).

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права.У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скарги залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук