розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк", банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 09 липня 2007 року № 11167439000 станом на 09 квітня 2015 року в сумі 48 740,39 доларів США, суму пені у розмірі 272 149,07 грн.

Позов мотивовано тим, що 09 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11167439000, відповідно до якого останній отримав кредит в іноземній валюті у розмірі 21 600 доларів США, що в еквіваленті складає 109 080 грн, у порядку і на умовах, зазначених у кредитному договорі з терміном повернення не пізніше 07 липня 2017 року.

В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 09 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 11167439000-П, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалася нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов`язань боржника за кредитним договором.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі.

Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 09 квітня 2015 року утворилась заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11167439000, яка складає 48 740,39 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 1 145 902 грн:

- кредитна заборгованість 21 055,00 доларів США, що еквівалентно 495 010,10 грн;

- заборгованість за процентами 27 685,39 доларів США, що еквівалентно 650 892,79 грн;

- пеня за прострочення сплати по кредиту 101 611,44 грн;

- пеня за прострочення сплати процентів 170 537,63 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заочним рішенням від 30 жовтня 2015 року під головуванням судді Ткаченко С. В. позов ПАТ "УкрСиббанк" задовольнив.

Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11167439000 укладеним 09 липня 2007 року, в розмірі: 48 740,39 доларів США, з яких кредитна заборгованість 21 055 доларів США, заборгованість за процентами 27 685,39 доларів США.

Заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів станом на 09 квітня 2015 року у розмірі 272 149,07 грн, з яких: пеня за прострочення сплати по кредиту 101 611,44 грн; пеня за прострочення сплати процентів 170 537,63 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.

21 січня 2016 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задовольнив, скасував заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2015 року.

Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу рішенням від 19 січня 2018 року під головуванням судді Ткаченко С. В. з урахуванням ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 лютого 2020 року про виправлення описки позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" задовольнив.

Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11167439000 укладеного 09 липня 2007 року, в розмірі: 48 740,39 доларів США, з яких кредитна заборгованість 21 055 доларів США, заборгованість за процентами 27 685,39 доларів США. Заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів станом на 09 квітня 2015 року у розмірі 272 149,07 грн, з яких: пеня за прострочення сплати по кредиту 101 611,44 грн; пеня за прострочення сплати процентів 170 537,63 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання зі сплати кредитної заборгованості не виконує, а тому вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2021 року під головуванням судді Бондар Я. М. клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Єрунової О. В. про поновлення пропущеного процесуального строку задовольнив. Поновив представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Єруновій О. В. строк на апеляційне оскарження рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2018 року.

Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2018 року у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановляючи ухвалу про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження суддя апеляційного суду врахував положення частини другої статті 358 ЦПК України, дату отримання представником відповідача копії судового рішення і дату подачі апеляційної скарги, а тому вважав за можливе задовольнити клопотання та поновити заявнику пропущений з поважних причин процесуальний строк на оскарження судового рішення.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково.

Приймаючи постанову про часткове задоволення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вказував на порушення місцевим судом норм процесуального права, яке виявилось у неповідомленні відповідача ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, а також з того, що з позичальника - ОСОБА_1 та поручителя - ОСОБА_3 на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в межах трирічного строку позовної давності за період - з квітня 2012 року по 09 квітня 2015 року - дата, станом на яку банк просить стягнути заборгованість за кредитним договором, 23 767,84 доларів США, з яких кредитна заборгованість 10 260 доларів США, заборгованість за процентами 13 507,84 доларів США та пені в межах річного строку позовної давності, передбаченого частиною другою статті 258 ЦК України, який має відраховуватися з 09 квітня 2014 року по 09 квітня 2015 року, та згідно наданого банком розрахунку, становить 272 149,07 грн, яка складається з пені за прострочення сплати кредиту 101 611,44 грн, та пені за прострочення сплати процентів 170 537,63 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

В січні 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, а у справі ухвалити нове судове рішення яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В січні 2022 року від АТ "УкрСиббанк" до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, представник позивача просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга АТ "УкрСиббанк" також містила заперечення щодо законності ухвали Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року щодо відкриття апеляційного провадження, які банк просив врахувати при розгляді зазначеної касаційної скарги.

В квітні 2022 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просила скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, а у справі ухвалити нове судове рішення яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Наведені в касаційних скаргах доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4, частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Представник АТ "УкрСиббанк" у поданій касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування позовної давності, викладених у постановах: від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18); від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18); від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18).

Разом із тим представник позивача вказував, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження не надав оцінку причинам пропуску строку на апеляційне оскарження, не врахував принцип правової визначеності, принцип пропорційності та не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 1306/596/2012 (провадження № 61-18557св20) щодо колегіального вирішення питання поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження.

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують на те, що суд апеляційної інстанції застосовуючи наслідки спливу позовної давності припустився помилки визначивши її межі з квітня 2012 року до 09 грудня 2015 року.

Вказують, що такий висновок суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 662/1375/18 (провадження № 61-4948св20), постанові від 20 березня 2019 року у справі № 648/3491/15-ц (провадження № 61-13135св18), постанові від 26 грудня 2018 року у справі № 752/10681/16-ц (провадження № 61-30890св18).

Посилаються також на те, що судами попередніх інстанцій було неналежним чином перевірено розрахунок заборгованості наданий стороною позивача. Довідка-розрахунок не містила підпису повноважної особи банку, а кредитний договір не був належним чином посвідчений. Відповідачем у суді першої інстанції було заявлено клопотання про витребування доказів, проте воно було залишене без розгляду.

Аргументом касаційних скарг відповідачів також є те, що суди попередніх інстанцій неправомірно не застосували до спірних правовідносин норми статті 551 ЦК України.

Узагальнені доводи особи? яка подала відзив на касаційні скарги

У серпні 2022 року представник АТ "УкрСиббанк" - адвокат А. Ребрик подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги подані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якому вказані скарги просить задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду від 12 лютого 2021 року та постанову від 06 жовтня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Зазначає, що посилання касаційної скарги на неналежність доказів є безпідставними, оскільки банком було надано належні докази, які підтверджують наявність заборгованості ОСОБА_1, а підстави для припинення поруки ОСОБА_2 відсутні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалами від 27 січня 2022 року, від 21 квітня 2022 року та від 07 липня 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу.

Справа № 211/3153/15-ц надійшла до Верховного Суду 18 лютого 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 21 вересня 2022 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 жовтня 2022 року справу повернула на розгляд Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 111167439000 (а. с. 13-16 том 1).

Згідно п. 1.1. договору банк зобов`язувався надати позичальнику, а позичальник прийняти та належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 21 600 доларів США, що дорівнює еквіваленту 109 080,00 грн за курсом НБУ на день укладення цього договору.

Згідно п. 1.2.2. кредитного договору, позичальник зобов`язується повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, згідно додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 07 липня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.3.1. цього договору, за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,5 % річних.

Пунктом 7.1. передбачено відповідальність за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених цим договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або частини) та/або термінів сплати процентів за кредитом та/або комісії банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню. При цьому позичальник повинен сплатити пеню за цим договором за першою вимогою банку.

В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 09 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 111167439000-П, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п.1.4).

ОСОБА_4 порушив взяті на себе зобов`язання, допустивши прострочення в погашенні суми кредиту і відсотків, у зв`язку з чим, станом на 09 квітня 2015 року, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11167439000 від 09 липня 2007 року складає 48 740,39 доларів США, з яких: кредитна заборгованість - 21 055 доларів США, заборгованість по процентам - 27 685,39 доларів США.

Крім того, заборгованість ОСОБА_4 по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит, станом на 09 квітня 2015 року, становить 272 149, 07 грн, з яких: пеня за прострочення сплати по кредиту - 101 611,44 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 170 537,63 грн.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2018 року, апеляційний суд встановив такі обставини.

16 січня 2021 року представник відповідача Єрунова О. В. подала до суду першої інстанції апеляційну скаргу на оскаржуване судове рішення, тобто апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку у зв`язку з чим заявник звернулася до суду із клопотанням про поновлення цього строку, посилаючись на частину другу статті 358 ЦПК України, а саме, що відповідачі у справі не були належним чином повідомленні про розгляд справи, що підтверджено матеріалами справи, оскільки судові виклики на 26 грудня 2017 року та 19 січня 2018 року були повернуті суду поштовим відділенням з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що є доказом неналежного повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи (а. с. 156-159 том 1). Окрім того, представник Єрунова О. В. вказувала, що оскаржуване судове рішення отримано нею 17 грудня 2020 року, що підтверджено заявою про видачу копії рішення (а. с. 202 том 1).

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про поновлення строку на оскарження рішення місцевого суду, з метою забезпечення права на апеляційний розгляд апеляційний суд вважав за можливе поновити строк на апеляційне оскарження.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ "УкрСиббанк" підлягає задоволенню, а касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Стаття 359 ЦПК України, якою врегульовано питання відкриття апеляційного провадження міститься у параграфі 2 глави першої розділу V ЦПК України (1618-15) , яким врегульовано питання такої стадії, як відкриття апеляційного провадження.

Параграфом 3 глави першої розділу V ЦПК України (1618-15) врегульовано питання апеляційного розгляду, який розпочинається із підготовки розгляду справи судом апеляційної інстанції та закінчується поверненням справи до суду першої інстанції після закінчення апеляційного провадження.

Отже, питання відкриття апеляційного провадження унормовано параграфом 2 глави першої розділу V ЦПК України (1618-15) , а питання апеляційного розгляду параграфом 3 глави першої розділу V ЦПК України (1618-15) , тобто ЦПК України (1618-15) розмежовано стадії апеляційного провадження.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року (а. с. 233, том 1) питання поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження вирішено суддею-доповідачем Бондар Я. М. одноособово.

Надалі справа була призначена до розгляду та розглядалася складом суду у визначеному законом порядку: суддя-доповідач - Бондар Я. М., судді: Барильська А. П., Зубакова В. П., цим же складом суду було прийнято і оскаржувану постанову.

Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У справі, яка переглядається, з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 19 січня 2018 року, до якої додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, представник ОСОБА_1 - адвокат Єрунова О. В. звернулася 16 січня 2021 року, тобто поза межами річного строку.

Як на підставу поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження посилалась на те, що про копію оскарженого судового рішення вона отримала 17 грудня 2020 року.

Її довірителі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про розгляд справи, призначений на 26 грудня 2017 року та на 19 січня 2018 року повідомлені не були, копії оскарженого рішення не отримували, а тому з огляду на вищенаведене вважала, що ОСОБА_1 має право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду від 19 січня 2018 року.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_1 24 травня 2016 року подав заяву в якій просив розгляд справи призначений на 25 травня 2016 року відкласти у зв`язку із неповідомленням його про час та місце розгляду справи (а. с. 95 том 1); 20 липня 2016 року подавав заяву про витребування у позивача оригіналів кредитного договору, договору поруки та належним чином оформлену довідку про розмір заборгованості за кредитним договором (а. с. 103 том 1); 20 липня 2016 року подав також клопотання по суті спору в якому виклав свою позицію з приводу вимог позовної заяви та долучив копію позовної заяви від 09 червня 2016 року в якій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просили визнати кредитний договір від 09 липня 2007 року № 11167439000 та договір поруки від 09 липня 2007 року № 11167439000 недійсними (а. с. 104 -107 том 1).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зверталась 19 листопада 2015 року із заявою про перегляд заочного рішення від 30 жовтня 2015 року у цій справі (а. с. 65-67 том 1).

ОСОБА_1 є стороною у цій справі, а отже є особою залученою до розгляду у ній.

Тобто з наведеного можливо зробити висновок про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи та залучений до участі у ній.

Про пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили ОСОБА_1 не заявляв.

Враховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відтак, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку на подання апеляційної скарги.

Із змісту касаційної скарги вбачається, що вона містить і заперечення на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, оскільки представник ПАТ "УкрСиббанк" не згоден із поновленням судом строку на апеляційне оскарження ухвали рішення Догвинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2018 року.

Вказані заперечення касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 493/1858/16-ц (провадження № 61-11368св20).

Крім того колегія суддів зазначає, що стадія апеляційного провадження передбачає кілька етапів. Відповідно до статей 358, 359, 365 - 368 ЦПК України до них належать відкриття чи відмова у відкритті апеляційного провадження, призначення справи до розгляду, апеляційний розгляд.

На етапі відкриття апеляційного провадження вирішуються питання відповідності апеляційної скарги вимогам статті 356 ЦПК України, а також дотримання строків апеляційного оскарження. Останнє питання відповідно до частини третьої статті 34 ЦПК України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20), вирішується судом колегіально. Це стосується етапів відкриття (відмови у відкритті) апеляційного провадження, рішення про поновлення (про відмову у поновленні) строку на апеляційне оскарження, оскільки є єдиним етапом підготовки справи до апеляційного перегляду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зробила такі висновки.

Відкриття апеляційного провадження у справі слід розглядати як сукупність передбачених процесуальним законом послідовних дій суду апеляційної інстанції, які розпочинаються визначенням колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи та завершуються постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги, про відкриття або про відмову у відкритті апеляційного провадження. Відкриття апеляційного провадження є підставою для переходу до іншої стадії судового процесу - апеляційного розгляду, порядок проведення якої регламентований параграфом 3 глави 1 розділу V ЦПК України (1618-15) . ЦПК України (1618-15) , у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, передбачав вирішення питання про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддею-доповідачем одноособово, про що було чітко вказано у частині п`ятій статті 297 цього Кодексу. ЦПК України (1618-15) у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, регулює означене питання по-іншому.

Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення його статті 185 (частини перша та друга статті 357 ЦПК України).

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частини третя та четверта статті 357 ЦПК України).

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 357 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, з 15 грудня 2017 року ЦПК України (1618-15) не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

Відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України (1618-15) . Згідно з нормою вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, і ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми і змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України (1618-15) .

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважала, що слова "суд апеляційної інстанції" вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України (1618-15) щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поважність наведених підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження має оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів у складі трьох суддів.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зроблено чіткий та однозначний висновок про неможливість постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження суддею одноособово.

Ураховуючи, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 357 ЦПК України аналогічні за змістом аргументи касаційної скарги АТ "УкрСиббанк" заслуговують на увагу.

Доводи касаційної скарги щодо суті спору не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки апеляційний суд неповноважним складом та без належного правового обґрунтування дійшов висновків про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, за результатами розгляду якої ухвалено оскаржуване в касаційному порядку судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Оскільки встановлено підставу для скасування судових рішень зі стадії відкриття апеляційного провадження, іншим доводам касаційної скарги колегія суддів оцінки не надає.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За викладених обставин ухвала Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року підлягають скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Вирішення питання про поновлення виконання оскаржуваних судових рішень

За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).