розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 20 травня 2022 року в складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року Акціонерного товариства "Сумиобленерго" (далі - АТ "Сумиобленерго") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за нараховану вартість необлікованої електроенергії.

В обґрунтування заявлених вимог АТ "Сумиобленерго" посилалося на те, що з 01 січня 2019 року між ПАТ "Сумиобленерго", правонаступником якого є АТ "Сумиобленерго", та ОСОБА_1 укладено публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

26 березня 2021 року під час проведення перевірки стану розрахункового засобу обліку та схеми його підключення, стану електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки вимірювання працівниками Липоводолинської дільниці філії "Роменський РЕМ" АТ "Сумиобленерго" за вказаною адресою було виявлено порушення пунктів 7.6, 8.2.4, 8.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме ОСОБА_1 допущено самовільне підключення електропроводки до електричної мережі оператора системи, на ізоляторах вводу в будинок, а саме накид дротів навантаження на лінію електропередачі поза електролічильником для електропостачання будинку.

За результатами перевірки було складено акт про порушення № 002640, який разом із повідомленням про проведення засідання комісії надісланий ОСОБА_1 поштою та отримано останнім 23 квітня 2021 року. Цей акт 25 травня 2021 року розглянуто на засіданні комісії філії "Роменський РЕМ" АТ "Сумиобленерго" з розглядів актів про порушення та проведено нарахування вартості необліковоної електричної енергії на суму 6 038,16 грн.

Відповідачу рекомендованим листом направлено протокол комісії № 80 від 25 травня 2021 року та розрахунок величини і вартості необлікованої електричної енергії та рахунок для оплати. Вказаний лист відповідач отримав 02 червня 2021 року, але до цього часу оплату вартості необлікованої електричної енергії не здійснив.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Сумиобленерго" в особі філії "Роменський район електричних мереж" заборгованість за нараховану вартість необлікованої електричної енергії в сумі 6 038,16 грн, а також сплачений судовий збір.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 13 грудня

2021 року позов АТ "Сумиобленерго" в особі філії "Роменський район електричних мереж" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сумиобленерго" в особі філії "Роменський район електричних мереж" заборгованість за нараховану вартість необлікованої електроенергії у розмірі 6 038,16 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, як споживач електроенергії, у порушення умов Правил роздрібного ринку електричної енергії, шляхом самовільного підключення електропроводки до електричної мережі, завдав АТ "Сумиобленерго" збитків у вигляді вартості необлікованої електричної енергії.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та заявнику наданий десятиденний строк для усунення зазначених недоліків, а саме сплати судового збору у сумі 3 405,00 грн, а також роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що копію ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримав особисто 09 лютого 2022 року, проте станом на 20 травня 2022 року вимоги ухвали не виконав та не надав доказів сплати судового збору.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

29 червня 2022 року ОСОБА_1, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 13 грудня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 20 травня 2022 року у цій справі, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в прощеному позовному провадженні, що є підставою для його скасування та повторного вирішення справи в загальному судовому провадженні в іншому складі суду.

Щодо оскаржуваної ухвали апеляційного суду, то заявник зазначив, що висновки суду про те, що він не сплатив судовий збір у визначений термін не відповідають дійсності, оскільки 10 лютого 2022 року він сплатив судовий збір у розмірі 3 405,00 грн та в цей же день оригінал квитанції направив на адресу апеляційного суду, який 15 лютого 2022 року такі документи отримав, про що свідчить відмітка і підпис уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року АТ "Сумиобленерго" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 13 грудня 2021 року на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 20 травня 2022 року у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області

від 13 грудня 2021 року позов АТ "Сумиобленерго" в особі філії "Роменський район електричних мереж" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сумиобленерго" в особі філії "Роменський район електричних мереж" заборгованість за нараховану вартість необлікованої електроенергії в у розмірі 6 038,16 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та скаржнику наданий десятиденний строк для усунення зазначених недоліків, а саме сплати судового збору у сумі 3 405,00 грн, а також роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута заявнику.

Копію ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, ОСОБА_1 отримав особисто 09 лютого 2022 року, проте у наданий судом десятиденний строк вимоги ухвали не виконав, судовий збір не сплатив.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 20 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 13 грудня 2021 року повернуто заявнику з тих підстав, що станом на 20 травня 2022 року заявник вимоги ухвали не виконав та не надав апеляційному суду доказів сплати судового збору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України (254к/96-ВР) основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

За частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України, відповідно до якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, апеляційний суд визначив для усунення недоліків строк у десять днів з дня вручення ухвали від 01 лютого 2022 року.

Копію вказаною ухвали ОСОБА_2 отримав особисто 09 лютого 2022 року. Зазначені обставини не заперечуються заявником у поданій ним касаційній скарзі.

Станом на 20 травня 2022 року заявник вимоги ухвали не виконав та не надав доказів сплати судового збору.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 20 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 13 грудня 2021 року повернуто заявнику на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Враховуючи викладене, визнаючи неподаною та повертаючи заявнику подану ним апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки у наданий судом десятиденний строк вимоги ухвали заявником не виконані та судовий збір не сплачено.

Доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків апеляційного суду про невиконання заявником вимог ухвали та не сплату судового збору не заслуговують на увагу, оскільки заявником не надано доказів сплати ним судового збору на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 01 лютого 2022 року, а додане до касаційної скарги повідомлення про вручення поштового відправлення не є доказом отримання апеляційним судом саме доказів сплати судового збору чи будь-яких інших документів у цій справі.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.