розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2022 року в складі колегії суддів: Сопруна В. В., Денишенко Т. О., Стадника І. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Жмеринська міська рада Вінницької області, про визнання договору дарування майнового паю недійсним та скасування свідоцтва про право власності на майновий пай.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в 2001 році реорганізовано колективне сільськогосподарське підприємство "Золотий колос" (далі - КСП "Золотий колос") та виділено його майно, яке передано у спільну часткову власність членам колишнього КСП "Золотий колос".

23 березня 2001 року створено Спілку громадян - співвласників "Господар", метою діяльності і створення якої стало задоволення і захист спільних правових і економічних інтересів членів Спілки, пов`язаних із розпорядженням майном, отриманих у результаті реорганізації КСП "Золотий колос", та передачею в оренду. До складу спільного майна членів Спілки включено майновий комплекс, який члени Спілки отримали у спільну часткову власності при виході з КСП "Золотий колос" с. Курилівці, в рахунок майнових паїв, та земельні частки (паї), передані сільськогосподарському підприємству ТОВ "Золотий колос" на умовах, зазначених в укладених сторонами договорах. Співвласники майна реалізовували свої права шляхом виділення майна в натурі відповідно до майнового паю, що підтверджувалося свідоцтвом про право власності.

Він є членом спілки громадян-співвласників " Господар", як власників майнових паїв.

У листопаді 2019 року йому стало відомо, що 08 грудня 2016 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваний) укладений договір дарування, відповідно до якого останній прийняв у власність майновий пай у пайовому фонді майна КСП "Золотий колос" с. Кудіївці. Відповідно до договору частка дарувальника визначена в розмірі 24 980,00 грн або 0,47 % у пайовому фонді майна КСП "Золотий колос".

На підставі вказаного договору дарування відповідачу ОСОБА_3 Куриловецькою сільською радою 14 грудня 2016 року видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП серії ВІ № 208, відповідно до якого ОСОБА_3 має право на пайовий фонд майна КСП "Золотий колос" СТОВ "Золотий колос" ТОВ "Куриловецьке і К" с. Курилівці з визначеною часткою в розмірі 24 980,00 грн або 0,47 %.

Позивач як співвласник майнового комплексу, яке було передано у спільну часткову власність членам колишнього КСП "Золотий колос", вважає вказаний договір дарування недійним, оскільки визначена в договорі дарування частка дарувальника в розмірі 24 980,00 грн або 0,47 % на час укладення договору не відповідала розміру належної дарувальнику частки, яка становила 1,25 %, а вартість частки в грошову еквіваленті - 17 800,00 грн. Тобто належна ОСОБА_2 частка у пайовому фонді майна, якою він розпорядився на підставі договору дарування, була меншою, аніж вказано в договорі.

Враховуючи наведене, позивач просив визнати недійсним договір дарування майнового паю, укладений 08 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновим І. А, зареєстрований у реєстрі за № 1952; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ВІ № 208, видане Куриловецькою сільською радою 14 грудня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

від 03 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір дарування майнового паю, укладений 08 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який посвідчений в реєстрі нотаріальних дій за № 1952 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновим І. А.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ВІ № 208, видане Куриловецькою сільською радою 14 грудня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з оспорюваним договором дарування майнового паю від 08 грудня 2016 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 майновий пай у пайовому фонді майна КСП "Золотий колос", частка якого становить 24 980,00 грн або 0,47 %, проте на час укладення договору частка майна ОСОБА_2 складала лише 15 711,00 грн або 0,29 %. Тобто дарувальник на підставі оспорюваного договору розпорядився більшої часткою, ніж йому належала.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги, - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 травня 2022 року скасовано в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування майнового паю від 08 грудня 2016 року та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору дарування майнового паю від 08 грудня 2016 року, суд першої інстанції не звернув уваги, що 02 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір про внесення змін до договору дарування майнового паю від 08 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновим І. А., згідно з яким частку дарувальника визначено в розмірі 15 711,00 грн або 0,29 %. Тобто відповідачі у спосіб, визначений законом, усунули ті помилки, які існували при укладені оспорюваного позивачем договору дарування майнового паю від 08 грудня 2016 року.

Щодо оскарження свідоцтва про право власності на майновий пай, то апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про визнання його недійсним та скасування, виходив із того, що незважаючи на внесення змін до договору дарування в частині розміру частки, у свідоцтві такий розмір залишився незмінним, тобто частка, яка зазначена в ньому в розмірі 24 980,00 грн, або 0,47%, завищена і не відповідає дійсному її розміру. При цьому Жмеринська міська рада відмовила представнику відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у внесення змін/ виправлень до свідоцтва про право власності через відсутність у них таких повноважень.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

18 серпня 2022 року ОСОБА_1, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2022 року в указаній вище справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої

статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо внесення змін до договору дарування, в його істотні умови, після його укладання та виконання зі спливом значного часу (понад шість років). Зокрема, звертає увагу на те, що договір дарування вважається виконаним у момент його укладення, а тому до нього не можуть бути внесені зміни щодо істотних умов.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити та залишити без змін оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подачі відзиву на касаційну скаргу.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що статутом Спілки громадян-співвласників "Господар" с. Курилівці Жмеринського району, затвердженого загальними зборами громадян- співвласників, визначено загальні принципи діяльності спілки. Метою діяльності та створення Спілки є задоволення і захист законних спільних правових та економічних інтересів членів Спілки, пов`язаних із розпорядженням як спільним, так і персоніфікованим майном, отриманим у результаті реорганізації КСП "Золотий Колос" та передачею в оренду земельних часток (паїв). До складу майна, що знаходиться у спільній частковій власності співвласників, включено майно, отримане від КСП "Золотий Колос" згідно з договором від 20 квітня 2000 року. Майно, яке перебуває у спільній частковій власності членів Спілки, передано за цивільно-правовими угодами СТОВ "Золотий Колос" (том 1, а. с.14-16).

На підставі договору оренди від 01 січня 2009 року, укладеного між співвласниками майна в особі голови спілки ОСОБА_5 і ТОВ "Куриловецьке і К" в особі директора ОСОБА_6, співвласниками передано товариству належні їм на праві спільної часткової власності основні засоби та інше майно в оренду на 10 років. Додатком до договору визначено перелік співвласників із майнової частки, що передається в оренду. Відповідно до вказаного додатку розмір частки ОСОБА_2 становить 1,25 %, або 17 800,00 грн, частка ОСОБА_1 становить 0,29 % або 4 200,00 грн (том 1, а. с.17 - 19).

Згідно із свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ВІ V №013057 від 26 липня 2002 року та серії НОМЕР_4 від 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 мав право на пайовий фонд майна КСП "Золотий колос". За першим свідоцтвом його частка складала 11 201,00 грн або 0,22 %, за другим 14 000,00 грн або 0,26 %, загальна вартість пайового фонду підприємства становить 5 361 438 грн. У свідоцтвах міститься відмітка про виділення в натурі та передання для оформлення права власності ОСОБА_1 частини будівлі зерноскладу на підставі протоколу від 30 квітня 2019 року (том 1, а. с. 9-10; 189-190).

Відповідно до витягу з протоколу № 2 зборів уповноважених членів Спілки "Господар" громадян співвласників майна від 30 квітня 2019 року с. Курилівці, ОСОБА_1 виділено в натурі майно першої групи - частину цегляного зерноскладу загальною площею 209 кв. м. (том 1, а. с. 67, 191). На підставі акта приймання- передачі майна від 03 травня 2019 року вказане майно було передано ОСОБА_1 (том 1, а. с. 68).

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, зерносклад (дата реєстрації 11 вересня 2019 року (том 1, а. с.69).

Таким чином ОСОБА_1, як член спілки громадян-співвласників " Господар", на підставі на підставі свідоцтв серії НОМЕР_1 від 26 липня 2002 року та серії НОМЕР_4 від 15 лютого 2019 року, отримав із пайового фонду майна КСП "Золотий колос" зерносклад в рахунок своєї частки майна (0,22% та 0,26%), а тому вони є погашеними.

Згідно із свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ВІ № 297, виданим Куриловецькою сільською радою 10 лютого 2020 року, ОСОБА_1 ще має право на пайовий фонд майна КСП "Золотий колос" с. Курилівці в розмірі 4 633,00 грн або 0,09 %, який не погашений (том 1, а.с. 81).

Відповідно до списку пайовиків майна першої групи залишок майна ОСОБА_1 становить 4 630,00 грн (том 1, а. с.164-166).

08 грудня 2016 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваний) укладений договір дарування, відповідно до якого останній прийняв у власність майновий пай у пайовому фонді майна КСП "Золотий колос" с. Кудіївці. Відповідно до зазначеного в пунктах 2 та 4 цього договору майновий пай, який дарувальник дарує згідно з цим договором, належить йому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 12 липня 2001 року, його частка складає в розмірі 24 980,00 грн або 0,47% (том, 1, а. с.12).

На підставі договору дарування анульовано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ № 012871, видане на ім`я ОСОБА_2 на право на пайовий фонд майна КСП "Золотий колос" в розмірі 24 980,00 грн або 0,47 % (том 1, а. с.13).

Відповідно до актів приймання передачі майна від 16 квітня 2010 року та від 16 лютого 2016 року ОСОБА_2 у рахунок майнового паю передано майно, згідно з протоколом № 1 від 03 квітня 2010 року та № 1 від 28 січня 2016 року, а саме: причіп ПСЄ - 12,5 залишковою вартістю 1 198 грн, розкидач ЗЖВ - залишковою вартістю 631 грн, культиватор КПС - залишковою вартістю 884 грн, трактор МТЗ-80 залишковою вартістю 1712 грн (том 1, а. с.20-21).

На підставі заяви від 12 січня 2016 року, адресованої голові спілки співвласників "Господар", ОСОБА_2 просив виділити в рахунок майнового паю трактор МТЗ-80 та станок деревообробний (том 1, а. с.131).

Згідно з відомостями Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області ОСОБА_2 є власником майна, зокрема: причіпа ПСЄ-Ф-12,5А, 1991 р., трактора колісного МТЗ-80, 1985 р., причіпа-ємність ЗЖВ-3,2, 1989 р. (том 1, а. с. 202). Перший залишається зареєстрований за ним, два останніх наразі зняті з обліку.

Згідно з розрахунком від 04 лютого 2021 року, наданим в.о. голови спілки співвласників "Господар" ОСОБА_1, вартість майна ОСОБА_2 станом на 08 грудня 2016 року складає: щодо 1 групи - 15 711,00 грн, щодо ІІ-ої та ІІІ-ої груп - 0 грн (том 1, а. с. 205).

Таким чином частка ОСОБА_2 на час укладення оспорюваного позивачем договору дарування майнового паю КСП "Золотий колос" була меншою, аніж вказано в договорі, адже йому в рахунок його частки до цього вже було виділено вказане вище майно, що і не заперечується сторонами.

02 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору дарування майнового паю від 08 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновим І. А., згідно з яким внесено зміни до пунктів 4 та 5 договору дарування та визначено частку дарувальника в розмірі 15 711,00 грн або 0,29 % (том 1, а. с.183).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1, зокрема, ставить питання про скасування свідоцтва серії НОМЕР_3 від 14 грудня 2016 року, виданого Куриловецькою сільською радою ОСОБА_3, на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскільки частка, яка зазначена в ньому в розмірі 24980 грн, або 0,47% завищена і не відповідає дійсності.

За свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ № 208 від 14 грудня 2016 року, виданим Куриловецькою сільською радою, частка ОСОБА_3 у майні пайового фонду КСП "Золотий колос" СТОВ "Золотий колос" ТОВ "Куриловецьке І. К." с. Курилівці визначена в розмірі 24 980,00 грн або 0,47% (том 1, а. с.11).

02 червня 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на підставі укладеного між відповідачами договору про внесення змін від 02 червня 2021 року, звертався до старости Куриловецького старостинського округу Жмеринської міської ради з проханням внести зміни/виправлення до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Серії ВІ №208 Довогого І. М., проте йому було відмовлено через відсутність таких повноважень (том 1, а. с. 184-186).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

З урахуванням доводів касаційної скарги, Верховним Судом переглядається постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування майнового паю. В іншій частині судове рішення не оскаржується заявником.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частинами першою-третьою та п`ятою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до частини першої-третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, правом оспорювати правочин ЦК України (435-15) наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (стаття 215).

З огляду на зазначені приписи кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову про визнання правочину недійсним є встановлення судом факту порушення у зв`язку з його вчиненням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору дарування майнового паю від 08 грудня 2016 року, позивач як співвласник майнового комплексу, який було передано у спільну часткову власність членам колишнього КСП "Золотий колос", посилався на те, що визначена в договорі дарування частка дарувальника в розмірі 24 980,00 грн або 0,47 % на час укладення договору не відповідала розміру належної дарувальнику частки, яка становила 1,25 %, а вартість частки в грошову еквіваленті - 17 800,00 грн. Тобто належна ОСОБА_3 (дарувальник) частка у пайовому фонді майна, якою він розпорядився на підставі договору дарування, була меншою, аніж вказано в договорі.

Разом із тим, як правильно встановлено апеляційним судом, 02 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору дарування майнового паю від 08 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновим І. А., згідно з яким внесено зміни до пунктів 4 та 5 договору дарування та визначено частку дарувальника в розмірі 15 711,00 грн або 0,29 %.

Тобто відповідачі у спосіб, визначений законом, самостійно усунули ті помилки, які існували при укладенні оспорюваного позивачем договору дарування майнового паю від 08 грудня 2016 року.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору дарування майнового паю від 08 грудня 2016 року.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості внесення змін до істотних умов договору дарування після його укладання та виконання, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються постановою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 545/2068/16-ц (провадження 61-5062св18), в якій суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування з підстав внесення до його істотних умов відповідних змін в добровільному порядку. Тобто Верховний Суд підтвердив, що нормами чинного законодавства України не заборонено внесення змін до договору дарування шляхом укладення окремого договору.

Колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.