розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року у складі судді Цимбал І. К. та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Гуля В. В., Матвієнко Ю. О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позов обґрунтований тим, що відповідач на власній сторінці у соціальній мережі та на сайті у мережі Інтернет розповсюдив щодо нього інформацію, яка не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність та ділову репутацію.

У зв`язку з вказаним, позивач просив суд зобов`язати відповідача зазначену інформацію спростувати.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року позов задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі Інтернет ОСОБА_2 на власній сторінці веб-сайту "Fасеbоок" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 за таким посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3, а також поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайтах " ІНФОРМАЦІЯ_4", які розміщено на доменних іменах: ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_6" за такими посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 /; ІНФОРМАЦІЯ_8 про: причини і порядок працевлаштування ОСОБА_1 у народного депутата України ОСОБА_3 ; наявність у Російській Федерації кримінальної справи, у якій ОСОБА_1 або його батько ОСОБА_4 мали будь-який процесуальний статус, оголошення їх у розшук в Російській Федерації, володіння тіткою ОСОБА_1 хлібзаводом; щомісячне відвідування ОСОБА_1 та його дружиною території окупованого Криму та Російської Федерації; зустріч ОСОБА_1 та його дружиною нового 2015-го року у квартирі, яка належить ОСОБА_5 ; проживання ОСОБА_1 у квартирі, яка належить родині ОСОБА_5 ; вчинення ОСОБА_1 діянь, що містять ознаки складу злочину "державна зрада";

- на веб-сайтах "ОРД", які розміщено на доменних іменах: ІНФОРМАЦІЯ_24, ІНФОРМАЦІЯ_25, ІНФОРМАЦІЯ_26, ІНФОРМАЦІЯ_9 у статті " ІНФОРМАЦІЯ_10" про заселення родини ОСОБА_1 у 2010-му році у квартиру АДРЕСА_1 (тільки на веб-сайтах "ОРД"), і яка міститься у таких фрагментах: "... ОСОБА_4 был помощником не только у ОСОБА_8, но и у ОСОБА_5 . Итак, ОСОБА_1 ... А затем, надо полагать в связи с выходом на пенсию или в "тень" передал опеку над семейством ОСОБА_5 своєму сыну ОСОБА_1 ... ІНФОРМАЦІЯ_11 от БЮТ ОСОБА_6, затем стал помощником нардепа ОСОБА_3, затем нардепа ОСОБА_5, затем, когда ІНФОРМАЦІЯ_12";

" Почему ОСОБА_4 не был указан в качестве помощника нардепа ОСОБА_5 ? Возможно потому, что как раз в это время был обьявлен в розыск вместе с сыном в ІНФОРМАЦІЯ_13 ІНФОРМАЦІЯ_14";

"Но куда более интересно то, что и ОСОБА_1 и его супруга каждый месяц спокойно ездят в оккупированный ІНФОРМАЦІЯ_15";

"Кстати, забавно, что новый 2015 год чета ОСОБА_1 встречала в Крыму, в ялтинской квартире ОСОБА_5 в злитном комплексе " ІНФОРМАЦІЯ_16";

"Осведомлен ли ОСОБА_5 о крымских и российских вояжах бывшего своего помощника, а сейчас помощника своей жены? А как вы думаете, учитывая, что в Крыму он живет в квартире, которая до сих пор принадлежит семейству ОСОБА_5, но числится на бывшей бухгалтерше ОСОБА_3 ОСОБА_7 ?";

" ІНФОРМАЦІЯ_17, но и о популярной сейчас статье об измене Родине ? И не только в отношении ОСОБА_1, но и в отношении его прямого начальства";

- на веб-сайтах " ІНФОРМАЦІЯ_4", які розміщено на доменних іменах: ІНФОРМАЦІЯ_18 ІНФОРМАЦІЯ_19 ІНФОРМАЦІЯ_20 ІНФОРМАЦІЯ_9 у фрагменті: "Интересно другое, в том же 2010 году в это же парадное, но в квартиру под номером АДРЕСА_2 заселяется семья "вечного" помощника ОСОБА_5 и ОСОБА_3 ОСОБА_1, о котором мы уже писали в связи с частыми поездками в Крым и Россию. Какая трогательная однако дружба этих двух семей. И на работе вместе, и дома" (тільки на веб-сайтах "ОРД").

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, поширену на власній сторінці ОСОБА_2 веб-сайту " ІНФОРМАЦІЯ_21" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3, а також поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайтах " ІНФОРМАЦІЯ_4", які розміщено на доменних іменах: ІНФОРМАЦІЯ_18 ІНФОРМАЦІЯ_19 ІНФОРМАЦІЯ_6" за такими посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_8 /; ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_7 шляхом опублікування, не пізніше місяця з дня набрання законної сили рішенням суду, повного тексту резолютивної частини рішення суду в цій справі протягом календарного місяця на власній сторінці ІНФОРМАЦІЯ_22 в соціальній мережі на веб-сайті " ІНФОРМАЦІЯ_21" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 а також веб-сайтах " ІНФОРМАЦІЯ_4", які розміщено на доменних іменах: ІНФОРМАЦІЯ_18 ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_9

Зобов`язано ОСОБА_2 не пізніше ніж за тиждень з моменту набрання чинності судовим рішенням у справі вилучити з власної сторінки на веб-сайті " ІНФОРМАЦІЯ_21" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, а також зі статті " ІНФОРМАЦІЯ_10", яку розміщено на доменних іменах: ІНФОРМАЦІЯ_18 ІНФОРМАЦІЯ_19 ІНФОРМАЦІЯ_6 за такими посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_7 /; ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 такі фрагменти і коментарі, які містять недостовірну інформацію та принижуючу честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 :

"... ОСОБА_4 был помощником не только у ОСОБА_8, но и у ОСОБА_5 . Итак, ОСОБА_1 ... А затем, надо полагать в связи с выходом на пенсию или в "тень" передал опеку над семейством ОСОБА_5 своєму сыну ОСОБА_1 ... ІНФОРМАЦІЯ_11 от БЮТ ОСОБА_6, затем стал помощником нардепа ОСОБА_3, затем нардепа ОСОБА_5, затем, когда ІНФОРМАЦІЯ_12";

"Но куда более интересно то, что и ОСОБА_1, и его супруга каждый месяц спокойно ездят в оккупированный ІНФОРМАЦІЯ_15";

"Кстати, забавно, что новый 2015 год чета ОСОБА_1 встречала в Крыму, в ялтинской квартире ОСОБА_5 в элитном комплексе " ІНФОРМАЦІЯ_16";

- з веб-сайтів " ІНФОРМАЦІЯ_4", які розміщено на доменних іменах: ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_20 ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 или чего не видит НАБУ", яку розміщено за посиланнями з цього пункту, вилучити фрагмент:

"Интересно другое, в том же 2010 году в это же парадное, но в квартиру под номером АДРЕСА_2 заселяется семья "вечного" помощника ОСОБА_5 и ОСОБА_3 ОСОБА_1, о котором мы уже писали в связи с частыми поездками в Крым и Россию. Какая трогательная однако дружба этих двух семей. И на работе вместе, и дома" (тільки на веб-сайтах "ОРД").

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що володільцем сторінки у соціальній мережі "Facebook" є ОСОБА_2 . Зазначений факт підтверджується експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 23 квітня 2018 року № 85/2018-ЕВ-ЦК. Інформація, яку поширив відповідач у мережі Інтернет щодо позивача, завдає шкоди особистим немайновим правам позивача, зокрема, праву на недоторканість честі, гідності та ділової репутації, тому наявні підстави для задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Приймаючи постанову, Верховний Суд виходив зокрема з того, що суд апеляційної інстанції передчасно відмовив у задоволенні позову у зв`язку із його пред`явленням до неналежного відповідача.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши зміст поширеної відповідачем інформації щодо позивача у її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недостовірною та такою, що принижує його честь та гідність, ділову репутацію, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у всесвітній мережі Інтернет на веб-сайті "Facebook" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на власній сторінці відповідача, оскільки зазначена інформація, зокрема щодо відвідування позивачем та його дружиною АР Крим та Російської Федерації щомісячно не є достовірною та не підтверджується належними, достатніми і достовірними доказами, і наявність обставин, про які йдеться в публікації, також не підтверджено, що підтверджується експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 23 квітня 2018 року № 85/2018-ЕВ-ЦК.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Дарницького районного суду міста Києва.

05 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 30 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 03 жовтня 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 757/29455/16-ц.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач не довів, що ОСОБА_2 є належним відповідачем у даній справі. Рішення судів попередніх інстанцій прийняті про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі в справі (власник веб-сайту "ОРД"). Розміщена на веб-сайтах інформація є оціночними судженнями.

Доводи інших учасників справи

У червні 2021 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у всесвітній мережі Інтернет на веб-сайті "Facebook" (ІНФОРМАЦІЯ_2) на власній сторінці відповідача опубліковано текст за таким посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_23 на веб-сайтах "ОРД", які розміщено на доменних іменах: ІНФОРМАЦІЯ_24, ІНФОРМАЦІЯ_27, ІНФОРМАЦІЯ_6 від імені відповідача опубліковано статтю "ІНФОРМАЦІЯ_28" (мовою оригіналу) за такими посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_29; ІНФОРМАЦІЯ_30; ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 23 квітня 2018 року № 85/2018-ЕВ-ЦКЮ вбачається, що власником сторінки на веб-сайті " ІНФОРМАЦІЯ_23", де поширено вказану інформацію є ОСОБА_2, і зазначена інформація носить негативний характер для честі, гідності та ділової репутації позивача.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" від 08 липня 1986 року).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року

у справі № 278/1638/19 (провадження № 61-3525св21).

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зроблено висновок, що згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи, або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.

За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.

Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що автор у своїх публікаціях використовував наступні слова: "возможно потому", "почему", "куда более интересно", "а как вы думаете", "наводят на мысли", а тому колегія суддів Верховного Суду зазначає, щовикладені висловлювання у соціальній мережі "Fасеbоок" та на веб-сайтах у мережі Інтернет є за своїм змістом оціночними судженнями, які є вираженням суб`єктивної думки відповідача щодо зазначених в них обставин, тому такі судження не є недостовірною інформацією.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Встановлено, що позивач протягом тривалого часу був помічником-консультантом народного депутата України, а тому Верховний Суд зазначає, що позивач свідомо відкритий для прискіпливого контролю за його особою, як з боку активістів так і пересічних громадян. Позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.

Отже, наведена інформація не містить посилання на жоден факт, який може бути перевірений на достовірність, а відображає власну критичну оцінку автором суспільно-політичної діяльності позивача, висловлену у формі оціночних суджень.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спірні висловлювання не носять характеру однозначного твердження і зроблені відповідачем у формі міркувань, критики, оцінки дій позивача, що виключає можливість спростування його слів у судовому порядку, тому з урахуванням вжитих мовно-стилістичних засобів є його особистими суб`єктивними судженнями (зокрема, оцінка дій, ставлення, тлумачення).

Виходячи із наведеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що висловлювання стосовно позивача є оціночними судженнями та відповідно до статті 30 Закону України "Про інформацію" така інформація не підлягає спростуванню, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до вищезазначеного, суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули, а тому дійшли до помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Разом з тим, доводи ОСОБА_2 про те, що він не є належним відповідачем у справі спростовуються наявним в матеріалах справи експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок в соціальній мережі "Facebook" від 23 квітня 2018 року № 85/2018-ЕВ-ЦКЮ, з роздруківками файлу фіксації, що містить відображення змісту досліджуваної веб-сторінки, який суди попередніх інстанцій дослідили і дали йому належну оцінку (т. 1 а. с. 71).

У постанові від 01 червня 2022 року в справі № 713/1710/19 (провадження № 61-9016св20) Верховний Суд вказав, що автором публікацій і дописів на персональній веб-сторінці у соціальній мережі "Facebook" є власник веб-сторінки, який незалежно від власника веб-сайту розміщує інформацію на веб-сторінці та управляє нею. Питання залучення до участі у справі власника веб-сайту залежить від того, чи відомий автор поширеної інформації, якщо автор невідомий або неможливо встановити його особу.

Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги стосовно можливого вирішення оскаржуваними судовими рішеннями питання про права та обов`язки інших осіб, оскільки такі особи в касаційному порядку вказані судові рішення не оскаржують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.