розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Єпішина Ю. М., та постанову Херсонського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Воронцової Л. П., Склярської І. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Херсонської області про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 21 липня 2015 року він звернувся до прокуратури Херсонської області із заявою про вчинення злочину проти правосуддя. Внаслідок невнесення посадовими особами прокуратури до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) даних за його заявою та нездійснення слідчих дій, він звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність та протиправність дій посадових осіб прокуратури Херсонської області, за результатами розгляду якої судом визнано неправомірною бездіяльність прокурора з невнесення відомостей за його заявою до ЄРДР та зобов`язано прокурора внести відповідні відомості до ЄРДР.

Надалі слідчим прокуратури Херсонської області кримінальне провадження неодноразово закривалося з підстав відсутності складу кримінального правопорушення, що спонукало його звертатися до суду із скаргами на відповідні, прийняті слідчими, постанови, які були судом задоволені.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року в адміністративній справі № 540/2461/19 за його позовом визнано протиправною бездіяльність прокуратури Херсонської області щодо незабезпечення реалізації ним права, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 18 Закону України "Про звернення громадян", при розгляді скарги від 29 травня 2019 року.

Вказував на те, що посадові особи прокуратури Херсонської області, зловживаючи своїми посадовими обов`язками, всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України, частини другої статті 21 КПК України умисно не виконували рішення суду, не надсилали йому копії постанови слідчого про закриття кримінального провадження у спосіб та строки передбачені частиною шостою статті 284 КПК України, через що він змушений був витрачати значний час та кошти на численні письмові звернення до прокуратури Херсонської області із проханням виконати вимоги закону, оскаржувати бездіяльність посадових осіб прокуратури Херсонської області, та в подальшому оскаржувати до суду незаконні постанови слідчих прокуратури Херсонської області про закриття кримінального провадження, внаслідок чого йому як професійному судді у відставці завдано моральної шкоди, що виразилась у стражданнях та приниженні, які він зазнав від протиправних дій посадових осіб прокуратури, постійному перебуванні в пригніченому психологічному стані, погіршенні стану здоров`я.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути з прокуратури Херсонської області на його користь 1 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що організація досудового розслідування у кримінальному провадженні, розпочатому за заявою позивача, здійснювалася понад розумні строки та неналежно, в результаті чого останній зазнав моральних страждань, мав докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, враховуючи обставини, в яких перебував позивач в результаті тривалого розслідування кримінального провадження, розпочатого за його заявою, неусунення слідчими прокуратури недоліків і порушень норм процесуального права при зібранні, дослідженні та оцінці доказів у кримінальному провадженні та як наслідок - неодноразове (сім разів) визнання у судовому порядку неправомірним закриття кримінального провадження, а також порушення норм права при вирішенні його звернення до органів прокуратури в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) (цей факт встановлено рішеннями судів), дійшов правильного висновку про те, що неправомірні рішення, дії та бездіяльність посадових осіб прокуратури викликали у позивача негативні емоції, які досягли рівня страждання та приниження, що заподіяли йому моральну шкоду, розмір якої визначено судом з урахуванням характеру правопорушень, їх тривалості та повторюваності, вимог розумності і справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2021 року керівник Херсонської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Посилаючись на ухвали слідчого судді, якими зобов`язано прокурора внести відомості до ЄРДР за заявою позивача, а також ухвали, якими скасовувались постанови слідчого про закриття кримінального провадження, суди не врахували, що судове рішення, яким зобов`язано вчинити певні дії, не підтверджує протиправність дій чи бездіяльність органу досудового розслідування, прокурора.

Сам факт зобов`язання ухвалою судді внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.

Лише незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України (4651-17) порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що ухвали слідчого судді, якими скасовувались постанови слідчого про закриття кримінального провадження, свідчать про протиправність дій і бездіяльності прокуратури, оскільки сам факт скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, не має наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів.

Крім того, необхідність звернення до суду щодо дій органів досудового розслідування також не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, як помилково вважали суди першої та апеляційної інстанцій.

Безпідставно суди вважали, що факт неналежного досудового розслідування кримінального провадження № 42015230000000024 підтверджується рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 540/2461/19 за позовом ОСОБА_1 .

Так, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 540/2461/19 частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано протиправною бездіяльність прокуратури області щодо незабезпечення реалізації ОСОБА_1 права, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 18 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді його скарги від 29 травня 2019 року. Такого висновку окружний адміністративний суд дійшов з огляду на те, що при розгляді скарги ОСОБА_1 прокуратурою не було забезпечено реалізацію ним права особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги. Висновків щодо неналежності досудового розслідування, проведених слідчих, процесуальних дій вказане рішення не містить, оскільки питання кримінального провадження вирішуються виключно в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним законом. Нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, здійснюється слідчим суддею, та не є компетенцією суду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, суд першої інстанції помилково вважав, що неналежним досудовим розслідуванням кримінального провадження позивачу як потерпілому завдано моральних страждань, оскільки ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42015230000000024 потерпілим не визнавався та має статус свідка.

При цьому ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не зазначено, які саме права ОСОБА_1 як свідка порушено прокуратурою під час досудового розслідування та здійсненні нагляду у кримінальному провадженні в порядку, визначеному КПК України (4651-17) , якими саме діями (бездіяльністю) та рішеннями прокурора їх порушено.

Крім того, кримінальне провадження № 42015230000000024 за фактом втручання в діяльність судді колишнім Херсонським міським головою ОСОБА_2, головою Дніпровського районного суду м. Херсона ОСОБА_3 за частинами першою, другою статті 376 КК України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України. З прийнятим рішенням Херсонська обласна прокуратура погодилась.

Отже, судові рішення у справі ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме статей 1173, 1174 ЦК України, та порушенням норм процесуального права, оскільки суди вважали доведеними обставини, які позивачем належними та допустимими доказами не доведено.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 30 червня 2020 року у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18), від 11 вересня 2020 року у справі № 638/11416/18 (провадження № 61-19755св19), від 03 березня 2021 року у справі № 638/17962/15 (провадження № 61-9574св20), від 13 травня 2021 року у справі № 638/8493/19 (провадження № 61-13452св20), від 08 липня 2021 року у справі № 766/16243/19 (провадження № 61-7064св21), від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18 (провадження № 61-43847св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Херсонської області із заявою про втручання в діяльність судді Дніпровського районного суду м. Херсона.

19 серпня 2015 року ухвалою слідчого судді Комсомольського районного суду міста Херсона у справі № 667/5823/15-к визнано неправомірною бездіяльність прокурора з невнесення відомостей за заявою ОСОБА_1 від 21 липня 2015 року до ЄРДР та зобов`язано прокурора внести відповідні відомості до ЄРДР.

Вказане судове рішення виконано.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2016 року скасовано постанову слідчого прокуратури Херсонської області від 19 листопада 2015 року про закриття кримінального провадження № 42015230000000239, що розпочато за заявою ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області від 02 червня 2017 року скасовано постанову слідчого прокуратури Херсонської області від 27 жовтня 2016 року про закриття кримінального провадження № 42035230000000024, внесеного до ЄРДР.

Ухвалою слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області від 03 листопада 2017 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого прокуратури Херсонської області від 05 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження № 42015230000000024.

Ухвалою слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області від 26 лютого 2018 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого прокуратури Херсонської області від 05 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження № 42015230000000024.

Ухвалою слідчого судді Білозерського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2018 року скасовано постанову слідчого прокуратури Херсонської області від 23 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42015230000000024.

27 червня 2019 року ухвалою слідчого судді Білозерського районного суду Херсонської області скасовано постанову слідчого прокуратури Херсонської області від 18 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження № 42015230000000024, матеріали повернуто слідчому для продовження досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Білозерського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2019 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого прокуратури Херсонської області від 02 жовтня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42015230000000024.

У травні 2019 року ОСОБА_1 надіслав до Генеральної прокуратури України звернення про порушення службовими особами Генеральної прокуратури України та прокуратури Херсонської області ряду вимог чинного законодавства при розслідуванні кримінального провадження № 42015230000000024, яке в червні 2019 року було спрямоване Генеральною прокуратурою України до прокуратури Херсонської області для організації розгляду звернення.

01 липня 2019 року ОСОБА_1, керуючись положеннями Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , подав до прокуратури Херсонської області клопотання про надання йому можливості особисто викласти аргументи уповноваженій на розгляд його звернення особі, брати участь у перевірці поданого звернення та бути присутнім при розгляді останнього.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено і повідомлено про відсутність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування та проведення службового розслідування.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року, яке набрало законної сили, у адміністративній справі № 540/2461/19 за позовам ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність прокуратури Херсонської області щодо незабезпечення реалізації ОСОБА_1 права, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 18 Закону України "Про звернення громадян", при розгляді скарги від 29 травня 2019 року.

Зазначеним рішенням суду встановлено наявність ознаки протиправної бездіяльності прокуратури Херсонської області щодо незабезпечення реалізації ОСОБА_1 права, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 18 Закону України "Про звернення громадян", при розгляді скарги від 29 травня 2019 року щодо неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015230000000024.

Крім того, це судове рішення містить посилання на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 540/1495/19, яким задоволено вимоги ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України та визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , Порядком розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 20 грудня 2017 року № 357 та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 06 грудня 2017 року № 343, зареєстрованою Міністерством юстиції України 02 січня 2018 року № 8/31460 (z0008-18) . Зобов`язано Генеральну прокуратуру України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та відомчими нормативними актами.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, ухвалене у справі № 540/1495/19, набрало законної сили 24 грудня 2019 року та залишено без змін постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року.

Згідно з висновком судово-психологічної експертизи від 11 лютого 2020 року, яка проведена 21 січня 2020 року психологом - судовим експертом Гейманом С. В., ОСОБА_1 у зв`язку із досліджуваними діями службових осіб прокуратури Херсонської області та Генеральної прокуратури України (неодноразове закриття слідчими прокуратури Херсонської області кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42015230000000024 від 06 лютого 2015 року; неналежний розгляд скарги ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року до Генеральної прокуратури України; бездіяльність прокуратури Херсонської області щодо незабезпечення реалізації ОСОБА_1 права, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 18 Закону України "Про звернення громадян") знаходиться у довготривалому легко вираженому стресовому стані з порушеннями дезадаптації по психастенічному типу (відчуття дискомфорту, емоційна напруга, тривога, занепокоєння, роздратованість, перезбудження, проблема збереження власної позиції, гідності, самоповаги). Досліджувана ситуація була і є для ОСОБА_1 психотравмуючою, коефіцієнт "сумарного стресового еквівалента" відповідає легко вираженому ступеню. Сума матеріального еквівалента моральної шкоди для ОСОБА_1 може дорівнювати: а) при простій необережності дій відповідача - 49 591,00 грн; б) при грубій необережності дій відповідача - 99 183,00 грн; в) при непрямому намірі дій відповідача - 148 774,00 грн; г) при прямому намірі дій відповідача - 198 366,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). КПК України (4651-17) , згідно з якою кожному гарантується право на оскаржена процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Разом із тим, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від З0 червня 2020 року у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18), від 11 вересня 2020 року у справі № 638/11416/18, від 03 березня 2021 року у справі № 638/17962/15.

Таким чином, ухвали слідчого судді про задоволення скарг ОСОБА_1 на постанови слідчого свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України (4651-17) права на оскарження процесуальних рішень прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, як це помилково вважає позивач.

Сам факт скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, не мають наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів.

Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення таких скарг, за висновком Верховного Суду, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії" та від 09 лютого 2007 року "Білуха проти України", де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 638/8493/19 (провадження № 61-13452св20).

Також сам факт зобов`язання ухвалою суду внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

У справі, яка переглядається, установлено, що в адміністративній справі № 540/2461/19 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, Херсонський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність прокуратури Херсонської області щодо незабезпечення реалізації ОСОБА_1 права, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 18 Закону України "Про звернення громадян", при розгляді скарги від 29 травня 2019 року.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що адміністративний суд у зазначеній справі дійшов висновку про порушення порядку розгляду заяв (клопотань), запитів та строки їх розгляду саме з огляду на Закон України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , проте не відносно питання щодо здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42015230000000024.

При цьому, постановою слідчого СВ Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області від 12 березня 2020 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42015230000000024 від 06 лютого 2015 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 377, частини першої статті 376 КК України.

Крім того, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що неналежним досудовим розслідуванням кримінального провадження позивачу як потерпілому завдано моральних страждань, не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42015230000000024 мав статус свідка, та не зазначив, які права (інтереси) позивача як свідка порушено прокуратурою під час досудового розслідування та здійсненні нагляду у кримінальному провадженні у порядку, визначеному КПК України (4651-17) , якими саме діями (бездіяльністю) та рішеннями прокурора їх порушено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.