Постанова

Іменем України

03жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 2-21/11

провадження № 61-16148св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області,

відповідачі: Приватна агрофірма "Нива", ОСОБА_1, Пустомитівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2005 року Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області звернулась до суду з позовом до Приватної агрофірми "Нива" (далі - ПАФ "Нива"), ОСОБА_1, Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - ВДВС) про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позов обґрунтований тим, що 08 серпня 2002 року між ПАФ "Нива" та ОСОБА_3 укладений договір купівлі - продажу приміщення механічної майстерні (площа 781,7 кв м) та котельні (площа 116,9 кв м) (далі - Договір) загальною площею 898,6 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .. Договір складено та посвідчено приватним нотаріусом Мойсеевою О. Я.

У Договорі зазначено, що вказані вище приміщення належать ПАФ "Нива", продаж вчинено за ціною 21 123,00 грн включно з ПДВ, згідно з інвентаризаційною оцінкою ціна приміщень становить 159 359,00 грн.

Договір укладений з порушенням норм закону, його необхідно визнати недійсним, оскільки ПАФ "Нива" у 1999 році мала заборгованість перед бюджетами різних рівнів зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), тому з 20 січня 1999 року всі активи підприємства внесені до Державного реєстру застав рухомого майна.

Державний виконавець ВДВС Кобельник О. С. 02 квітня 2002 року виніс постанову про арешт майна ПАФ "Нива" відповідно до статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" та оголосив заборону його відчуження при здійсненні примусового виконання зведеного виконавчого провадження із виконання трьох наказів Господарського суду Львівської області.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не порушують його законних прав та інтересів. Порушуючи вимоги законодавства, 08 серпня 2002 року державний виконавець виніс постанову про зняття заборони на відчуження нерухомого майна у зв`язку з отриманням заяви ОСОБА_3 про зняття арешту з приміщення механічної майстерні та котельні. У результаті незаконних дій державного виконавця 08 серпня 2002 року укладений оспорюваний Договір.

Оскільки сторонами укладено договір за ціною, нижчою від інвентаризаційної оцінки майна у 7,5 разів, то державі завдано збитків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Пустомирівського районного суду Львівської області від 21 березня 2011 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2012 року, позов задоволено.

Визнано недійсним Договір, предметом якого є приміщення механічної майстерні (площа 781,7 кв м) та котельні (площа 116,9 кв м) загальною площею 898,6 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду мотивоване тим, що ПАФ "Нива" порушило вимоги пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III згідно з яким пріоритет податкової застави по відношенню до пріоритетів інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Також, порушено підпункт 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 вказаного Закону, а саме, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом; купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької); готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Львівського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Пустомирівського районного суду Львівської області від 21 березня 2011 року, просила скасувати оскаржуване рішення, у позові відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 березня 2011 року відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, просила скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував пункт 4 частини другої статті 358 ЦПК України, не дослідив належним чином обставини щодо пропуску строку на апеляційне оскарження особою, яка не брала участі у справі.

У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, які є поважними і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Проте суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку.

Суд апеляційної інстанції не перевірив обставини, на які посилалася ОСОБА_2, а саме: що вона не була залучена до участі у справі, хоча розглядалися питання про її права, як співвласника майна, а також, що рішення суду першої інстанції вона не отримала.

Висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження є передчасним.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставами для касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував пункт 4 частини другої статті 358 ЦПК України, не дослідив належним чином обставини щодо пропуску строку на апеляційне оскарження особою, яка не брала участі у справі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 294 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення судом першої інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною першою статті 127, частиною третьою статті 357 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, тому сторони мають право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року).

У рішенні від 03 квітня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається мотивувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження"(PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано заявниці строк для усунення недоліків. Заявниці запропоновано сплатити судовий збір у розмірі 98,25 грн або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд апеляційної скарги та подати клопотання із зазначенням причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, які можуть бути підставою для його поновлення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 зазначені в ухвалі суду від 02 серпня 2021 року недоліки у визначений судом строк в повному обсязі не усунула, а саме не подала клопотання із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У постанові від 14 грудня 2020 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) виклав висновки про те, що тлумачення норм цивільного процесуального законодавства України, які регулюють поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, дає підстави стверджувати, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою від 03 вересня 2021 року суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки ОСОБА_2 не подала клопотання із зазначенням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, оскільки ОСОБА_2 не усунула недоліки апеляційної скарги, викладені в ухвалі Львівського апеляційного суду від 08 серпня 2021 року.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, ухвали Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко