розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "СЕТАМ", приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича, ОСОБА_2, треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Акціонерне товариство "Альфа Банк", про визнання електронних торгів недійсними, визнання свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсним

за касаційними скаргами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, Державного підприємства "СЕТАМ" та представника ОСОБА_2 - адвоката Мельник Наталії Олександрівни на постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, лот № 302503, які відбулися 08 жовтня 2018 року, протокол № 361318 організатор - Державне підприємство "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), визнати недійсним свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів за адресою: АДРЕСА_1, яке було видане 18 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Васильковою Л. Є. переможцю торгів ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що на момент проведення оспорюваних торгів у житловому будинку на АДРЕСА_1 був зареєстрований його малолітній син, однак виконавець не отримав дозволу від органу опіки та піклування на реалізацію житла, право користування яким має малолітня дитина. Також на час проведення торгів він мав державний акт про право власності на земельну ділянку, на якій розміщений житловий будинок з надвірними будівлями. Разом з цим електронні торги проведено без зазначення кадастрового номера земельної ділянки, що є істотною умовою договору. Відсутність у договорі істотної умови є підставою вважати його неукладеним, а видане ОСОБА_2 свідоцтво про право власності - недійсним. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Харкова рішенням від 25 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними, оскільки у спірному будинку на час укладення договору іпотеки не були зареєстровані іпотекодавець і його малолітній син, який, відповідно, не мав права користування цим житловим будинком. Крім того, право власності позивача на земельну ділянку зареєстроване не було, про наявність акта на право власності на земельну ділянку позивач не повідомляв ні банк, ні приватного виконавця, ні організатора торгів. Відсутність у протоколі проведення електронних торгів, акті про реалізацію предмета іпотеки кадастрового номера земельної ділянки, про яку не знали та не могли знати банк, приватний виконавець та організатор торгів, не є підставою вважати проведені електронні торги неукладеним правочином, а видане свідоцтво про право власності - недійсним. Електронні торги з продажу спірного майна відбулися, і за їх наслідками переможцем ОСОБА_2 та заступником генерального директора електронних торгів ОСОБА_3 підписаний протокол № 361318. Переможець сплатив вартість лота та отримав нотаріально посвідчене свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке зареєстрував у Державному реєстрі речових прав, а тому немає підстав вважати електронні торги такими, що не відбулися, а правочин - неукладеним.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Харківський апеляційний суд постановою від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сльоти Р. С. задовольнив частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2020 року скасував. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, лот № 302503, які відбулися 08 жовтня 2018 року, відмовив з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови. Визнав недійсним протокол проведення електронних торгів від 08 жовтня 2018 року № 361318. Визнав недійсним свідоцтво приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Василькової Л. Є., яким посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що під час проведення електронних торгів, оформлення протоколу та укладення договору не було зазначено кадастрового номера земельної ділянки як істотної умови, яка має бути зазначена. Встановивши обставини справи, згідно з якими спірний договір укладено без додержання зазначення істотних умов, апеляційний суд дійшов висновку, що свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, яке було видане 18 жовтня 2018 року приватним нотаріусом переможцю ОСОБА_2, є неукладеним (недійсним).

Оскільки за результатами проведення електронних торгів було реалізовано спірний житловий будинок та видано свідоцтво про право власності, тобто укладено угоду купівлі-продажу, однак під час її укладення не зазначено кадастрового номера земельної ділянки як істотної умови договору, такий правочин не можна вважати укладеним. Ураховуючи, що оспорюваний договір є неукладеним, не можна вважати правомірним перехід права власності на спірний будинок до ОСОБА_2 .

Водночас апеляційний суд виходив з того, що позивач не пропустив строку на звернення до суду з цим позовом, оскільки ОСОБА_1 не був учасником торгів і, відповідно, не був обізнаний про підготовку та їх проведення, а тому вимоги статті 48 Закону України "Про іпотеку" не можуть бути застосовані у спірному випадку. До того ж ОСОБА_1, звертаючись до суду, зазначив, що раніше, а саме у жовтні 2018 року, звертався до Київського районного суду м. Харкова з позовом про оскарження результатів торгів, які відбулись 08 жовтня 2018 року, з інших підстав. Однак матеріали справи доказів на підтвердження таких обставин не містять.

Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У липні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а у разі визнання позовних вимог ОСОБА_1 обґрунтованими, просив ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 48 Закону України "Про іпотеку", без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах (щодо спеціальної позовної давності), який викладений у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1375цс16, де зазначено, що у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України "Про іпотеку". При цьому апеляційний суд не врахував, що приватний виконавець у відзиві на позовну заяву заявив про сплив позовної давності, а також цей факт було відображено в додаткових поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції. Однак цю обставину апеляційний суд повністю проігнорував. Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 вже звертався до Київського районного суду м. Харкова з позовом про визнання тих самих електронних торгів недійсними (справа № 640/19274/18). У подальшому ОСОБА_1 подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, яка задоволена ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26 березня 2019 року.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 120 ЗК України та статтю 377 ЦК України, оскільки земельна ділянка не є предметом іпотеки, на який зверталося стягнення.

Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що основною позовною вимогою є визнання недійсними електронних торгів, а вимоги щодо визнання недійсними протоколу проведення торгів та свідоцтва про право власності є похідними, і їх задоволення залежить лише від задоволення основної вимоги. Водночас оскаржуваною постановою в задоволенні основної вимоги відмовлено, а в частині похідних вимог позов задоволено, що суперечить правилам частини першої статті 188 ЦПК України.

У липні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мельник Н. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказувала те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність такої істотної умови договору, як кадастровий номер земельної ділянки, адже предметом продажу була не земельна ділянка, а житловий будинок. Оскільки на оспорюваних торгах було реалізовано лише житловий будинок, а не земельну ділянку, саме по собі незазначення в повідомленні про електронні торги, як додаткової інформації, відомостей про земельну ділянку, на якій розташований будинок (її правовий режим та розмір), не свідчить про порушення порядку проведення торгів та не впливає на їх результат.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Таким чином, оспорюваний договір є укладеним, адже створив певні права та обов`язки. Зокрема, на підставі протоколу про проведення електронних торгів приватний виконавець Бабенко Д. А. 16 жовтня 2018 року склав акт про реалізацію предмета іпотеки ВП № 56977933. 18 жовтня 2018 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Василькова Л. Є. видала свідоцтво серії ННР 384786, яким посвідчено належність ОСОБА_2 на праві власності майна, що було придбане нею на вказаних електронних торгах. На підставі свідоцтва до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був унесений запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (номер запису про право власності 28431215). Отже, безпідставним є висновок апеляційного суду про те, що оспорюваний договір є неукладеним.

Також суд апеляційної інстанції, визнавши недійсним протокол проведення електронних торгів від 08 жовтня 2018 року № 361318, вийшов за межі позовних вимог.

У липні 2021 року ДП "СЕТАМ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року в задоволеній частині позову та залишити в силі рішення місцевого суду в частині вирішення зазначених вимог позову.

Підставою касаційного оскарження вказувало те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушень під час проведення електронних торгів, і що ці порушення вплинули на результат торгів, тобто не довів факту порушення своїх прав. При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що предметом іпотеки був житловий будинок на АДРЕСА_1, а не земельна ділянка під ним.

Також скарга містить доводи про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, які регулюють позовну давність.

У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сльота Р. С. подав відзив на цю касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку.

У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сльота Р. С. подав відзиви на касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д. А. та представника ОСОБА_2 - адвоката Мельник Н. О., в яких просив залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "СЕТАМ" та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалами Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д. А. та представника ОСОБА_2 - адвоката Мельник Н. О.

08 листопада 2021 року справа № 640/7669/19 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20 червня 2022 року суддею-доповідачем визначено Зайцева А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк", банк), та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № SME0006450, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 74 500,00 дол. США на придбання нерухомого майна для подальшого використання у підприємницькій діяльності.

Того ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № SME0006450/1, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 .

20 жовтня 2010 року ОСОБА_1 на підставі рішення Харківської міської ради від 25 листопада 2009 року № 284/09 отримав державний акт на земельну ділянку розміром 0,1000 га на АДРЕСА_1 .

06 серпня 2015 року, тобто після передання зазначеного житлового будинку в іпотеку, ОСОБА_1 зареєстрував у ньому свого малолітнього сина ОСОБА_4 .

Позичальник належним чином не виконував зобов`язань щодо своєчасного погашення кредиту, у зв`язку чим приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. 26 жовтня 2014 року вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_1, для задоволення вимог ПАТ "Альфа-Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 грудня 2007 року в сумі 850 870,42 грн та витрат із вчинення виконавчого напису.

10 серпня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д. А. прийняв постанову ВП № 5697733 про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого напису.

За заявкою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д. А. ДП "СЕТАМ" провело електронні торги з реалізації предмета іпотеки - житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1, за результатами яких складено протокол № 361318.

Проте інформація стосовно земельної ділянки, на якій розташований реалізований на торгах будинок, не була зазначена в лоті № 302503 та в протоколі про проведення електронних торгів від 08 жовтня 2018 року № 361318.

Згідно з протоколом від 08 жовтня 2018 року № 361318 переможцем торгів стала ОСОБА_2, яка придбала нерухоме майно за 329 200,00 грн.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д. А. 16 жовтня 2018 року склав акт про реалізацію предмета іпотеки.

18 жовтня 2018 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Василькова Л. Є. видала свідоцтво про належність ОСОБА_2 на праві власності житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційних скарг виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з позовом про визнання електронних торгів та протоколу недійсними, визнання свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсним ОСОБА_1, зокрема вказував на те, що на час проведення торгів він мав державний акт про право власності на земельну ділянку, на якій розміщений житловий будинок з надвірними будівлями, однак електронні торги проведено без зазначення кадастрового номера цієї земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16.

Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 отримавши право власності на земельну ділянку не зареєстрував таке право, про наявність акта на землю не повідомляв ні банк, ні приватного виконавця, ні організатора торгів.

У зв`язку з цим місцевий суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Верховний Суд в цілому погоджується із зазначеним висновком місцевого суду з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 26 жовтня 2014 року приватний нотаріус вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_1, для задоволення вимог ПАТ "Альфа-Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 грудня 2007 року в сумі 850 870,42 грн та витрат із вчинення виконавчого напису.

Разом з цим земельна ділянка на якій розташований житловий будинок на АДРЕСА_1 не була предметом іпотеки за договором іпотеки від 11 грудня 2007 року, щодо неї не міг бути вчинений виконавчий напис, і, відповідно, земельна ділянка не могла бути реалізована на електронних торгах, які позивач просить визнати недійсними.

Таким чином зазначення/не зазначення кадастрового номера земельної ділянки в протоколі про проведення торгів у цій конкретній ситуації, де предметом іпотеки та торгів був лише будинок, саме по собі не свідчить про порушення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду. Доля земельної ділянки в будь-якому випадку вирішується відповідно до статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

Враховуючи, що судовому захисту відповідно до статті 4 ЦПК України підлягає лише порушене право, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд на зазначене не звернув достатньої уваги та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального та порушено норми процесуального права, оскаржувана постанова, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання касаційних скарг підлягав сплаті судовий збір в розмірі по 3 073,60 грн, який сплачений ДП "СЕТАМ", приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д. А. та ОСОБА_2, а тому ці витрати підлягають стягненню з позивача на їх користь.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Мельник Наталії Олександрівни, приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича та Державного підприємства "СЕТАМ" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року скасувати залишити в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2020 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "СЕТАМ", приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича та ОСОБА_2 по 3 073 (три тисячі сімдесят три) грн 60 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційних скарг.