розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнябез повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Новік Л. М. від 03 листопада

2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М., від 13 квітня 2022 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

28 грудня 2019 року керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про витребування земельної ділянки.

Свої вимоги прокурор мотивував тим, щопід час реалізації представницьких повноважень Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 3 встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності на підставі підроблених документів земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1221486200:09:001:0247. Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 3 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019041440000038 від 25 червня 2019 року за фактом заволодіння шахрайським шляхом вказаною земельною ділянкою комунальної власності за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України.

Під час досудового розслідування встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором КП "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу"

Гладковим Ю. В. 27 травня 2019 року зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1221486200:09:001:0247, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,08 га, за ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 091300, виданого Новоолександрівською сільською радою 13 грудня 2003 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів за № 121. Разом з тим, відповідно до інформації Новоолександрівської сільської ради № 2189/2-14 від 03 грудня 2019 року вказаний державний акт на право приватної власності на землю не видавався, реєстрація державного акту сільською радою не проводилась, рішення щодо передачі у приватну власність спірної земельної ділянки та рішення щодо присвоєння відповідної адреси не приймались.

Прокурор вказував, що право власності на спірну земельну ділянку, у порушення статті 116 Земельного кодексу України, зареєстровано за ОСОБА_2 за відсутності рішення уповноваженого органу на розпорядження землею комунальної власності, на підставі підроблених документів. Земельна ділянка вибула з комунальної власності за відсутності волі власника - органу, уповноваженого на розпорядження землею комунальної власності, - Новоолександрівської сільської ради. ОСОБА_2 не набула законних прав щодо земельної ділянки кадастровий номер 1221486200:09:001:0247.

У подальшому, 14 серпня 2019 року між ОСОБА_3, як представником продавця ОСОБА_2, та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки площею 0,08 га. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на теперішній час власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 на підставі вказаного договору. Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу відчужувана земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП

№ 091300, виданого Новоолександрівською сільською радою 13 грудня 2003 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів за № 121, який є підробленим.

Із урахуванням зазначеного, прокурор просив позов задовольнити, витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 1221486200:09:001:0247, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1840833112214, на користь територіальної громади селища Дослідне в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2021 року у задоволенні позову прокурору відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимог до задоволення не підлягають за недоведеністю. Посилання прокурора на матеріали кримінального провадження № 42019041440000038 суд вважав необґрунтованими, оскільки ці докази здобуті у межах кримінального провадження поза межами процедур, передбачених ЦПК України (1618-15) Судові рішення за наслідками правової оцінки відповідних доказів в порядку КПК України (4651-17) відсутні, зокрема вироки у вказаному кримінальному провадженні не виносились. Відомості про вчинення кримінального правопорушення за фактом підроблення вищевказаних документів, на які посилається прокурор, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися, висновки експертів про підтвердження підроблення документів також відсутні. Клопотання про призначення експертизи в межах цієї цивільної справи прокурором не заявлялися, а саме лише посилання прокурора на підроблення документів, що стали підставою набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, що не мають належного підтвердження, суд не прийняв до уваги як таке, що не ґрунтується на доказах.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року апеляційну скаргу заступника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки посилання прокурора на матеріали кримінального провадження № 42019041440000038 є необґрунтованими, враховуючи те, що ці докази здобуті у межах саме кримінального провадження, поза межами процедур, передбачених ЦПК України (1618-15) . Судові рішення за наслідками правової оцінки відповідних доказів в порядку КПК України (4651-17) відсутні, зокрема вироки у вказаному кримінальному провадженні не виносились. Суд апеляційної інстанції встановив, що обставини, на які посилається прокурор як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах.

Узагальнені доводи касаційної скарги

21 липня 2022 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень прокурор зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13, від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14, від 08 червня 2016 року у справі

№ 6-3089ц15, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 362/44/17, у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 757/37554/18-ц, від 14 вересня 2021 року у справі № 161/17770/14, від 23 вересня 2021 року у справі № 233/306/20, від 19 жовтня 2021 року у справі № 372/2612/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі, прокурор вказує, що Новоолександрівською сільською радою рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 не приймалося, спірний державний акт на право приватної власності на землю не видавався, отже земельна ділянка вибула з володіння власника за відсутності його волі і підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння. Під час розгляд справи судами не надано оцінки правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку. Прокурор вказує, що при розгляді цієї справи суди не дослідили надані докази, не обґрунтували в чому полягає недопустимість поданих ним до суду доказів.

Прокурор зазначає, що відповідно до інформації Новоолександрівської сільської ради державний акт на право приватної власності на землю не видавався, реєстрація державного акту сільською радою не проводилася, рішення щодо передачі у приватну власність спірної земельної ділянки площею 0,08 га та рішення щодо присвоєння відповідної адреси не приймалося. Судами залишено поза увагою лист відділу у Дніпровському району Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10 грудня 2019 року № 4-021-1920/104-19, яким підтверджено, що відповідно до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі станом на 01 січня 2013 року відомості щодо реєстрації спірної земельної ділянки на території Новоолександрівської сільської ради та видачі державного акту серії І-ДП № 091300 на право власності на землю, реєстраційний номер 121, від 13 грудня 2003 року - відсутні.

Крім того, до матеріалів надано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яку розроблено на підставі підроблених документів, які не відповідають дійсності.

На думку прокурора, набуття права власності на спірну земельну ділянку відбулося без жодних правовстановлюючих документів та поза межами законодавчо визначеної процедури, зокрема у порушення вимог статті 116 ЗК України, чим порушено право територіальної громади.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 175/5124/19.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки кадастровий номер 1221486200:09:001:0247, державним реєстратором КП "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу" Гладковим Ю. В. 27 травня 2019 року зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1221486200:09:001:0247, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,08 га. Державну реєстрацію права здійснено на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 091300, виданого Новоолександрівською сільською радою народних депутатів 13 грудня 2003 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів за № 121.

Відповідно до листа Новоолександрівської сільської ради № 2189/2-14 від 03 грудня 2019 року державний акт на право приватної власності на землю серії І-ДП № 091300 не видавався, реєстрація державного акту сільською радою не проводилась, рішення щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, площею 0,08 га, та рішення щодо присвоєння відповідної адреси не приймались.

У відповідності до листа відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10 грудня 2019 року № 4-0.21-1920/104-19 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі станом на 01 січня 2013 року відомості щодо реєстрації земельної ділянки на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського (Дніпровського) району Дніпропетровської області за адресою: АДРЕСА_1, та видачі державного акту І-ДП № 091300 на право власності на землю, реєстраційний номер 121, від 13 грудня 2003 року - відсутні.

Прокурор також зазначав, що технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки розроблено на підставі документів, які не відповідають дійсності. До технічної документації долучено лист Новоолександрівської сільської ради № 294 від 13 березня 2019 року про надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, який згідно з інформацією Новоолександрівської сільської ради не видавався (відповідно до книги вихідної кореспонденції сільської ради 13 березня 2019 року нумерація вихідних листів значиться з 422 по 435). Головою Новоолександрівської сільської ради Візіром О. О. акт встановлення меж вказаної земельної ділянки не підписувався, а право власності на житловий будинок за ОСОБА_2 не зареєстровано.

14 серпня 2019 року між ОСОБА_3, як представником продавця ОСОБА_2, та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,08 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1221486200:09:001:0247, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М. С. Ціна договору складає 30 000 грн.

Як зазначено у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, продавець є власником земельної ділянки на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 091300, виданого Новоолександрівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області 13 грудня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 121. Право власності продавця зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 травня 2019 року.

Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 3 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019041440000038

від 25 червня 2019 року за фактом заволодіння шахрайським шляхом земельною ділянкою комунальної власності площею 0,08 га, розташованою за адресою:

АДРЕСА_1, кадастровий номер 1221486200:09:001:0247, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, за умови, що таке володіння нерухомим майном останнім набувачем посвідчено державною реєстрацією.

Ефективним способом захисту порушеного права власника на землю, яка неодноразово відчужувалась є витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна не вимагається.

Згідно з частиною першою статтею 116 ЗК України (у редакції, чинній на час видання державного акта) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України у редакції, чинній на час складання державного акта).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд формально виходив із того, що посилання прокурора на докази, здобуті у кримінальному провадженні № 42019041440000038, підлягають оцінці у порядку, визначеному КПК України (4651-17) .

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам прокурора та доказам, поданим на підтвердження неправомірного вибуття спірної земельної ділянки з володіння власника та правомірності набуття

ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку. Зокрема судом не було надано оцінки листу Новоолександрівської сільської ради № 2189/2-14 від 03 грудня 2019 року, листу відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10 грудня 2019 року № 4-021-1920/104-19.

При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що дотримання вимог чинного законодавства, зокрема у сфері набуття та державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, зокрема земельні ділянки, становить суспільний інтерес, а недотримання встановлених вимог цьому інтересу суперечить.

У відповідності до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, оскільки оцінку доказам не надано, фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.